Рішення № 139013047, 14.08.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/1612/26

2/154/1187/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ляшенка О.В.,

з участю секретаря судових засідань Баранюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2026 ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (далі позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 (далі відповідач).

Суть позовних вимог.

Відповідач уклав Кредитний договір № 4293893 від 15.12.2020р. із ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 41346335) та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України: 29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 41346335) та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43385549) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29/10-2025. 31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43385549) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-31102025.

Згідно Договору факторингу від 29.10.2025 року та Договору факторингу від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 293893 від 15.12.2020 року.

Таким чином, сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС») становить 28933,63 грн., із яких:

- заборгованість за тілом кредиту становить 4350,33 грн.;

- заборгованість за відсотками становить 24583,3 грн.;

- заборгованість за комісіями становить 0 грн.;

- заборгованість за пенею становить 0 грн.

Позивач посилався на статті 526, 625 1048, 1054 Цивільного кодексу України по суті вимог щодо стягнення заборгованості, а також статті 512, 514 ЦК України, що регулюють перехід прав кредитора до нового кредитора за договором факторингу. Окрім основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача понесені та орієнтовні судові витрати, що включають сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Процесуальні дії та рішення у справі, позиції сторін.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 27.04.2026 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

18.05.2026 року представник позивача подав клопотання про витребування доказів.

08.06.2026 року відповідач подав до суду заяву, у якій частково визнав позовні вимоги у розмірі 22408,14 грн, що складаються із суми тіла кредиту в розмірі 4350,33 грн та процентів за користування кредитом за період з 15.12.2020 року по 19.06.2021 у розмірі 18057,81. Сторона відповідача заперечила проти нарахування процентів, заявлених позивачем понад цей строк, посилаючись на те, що право кредитодавця нараховувати договірні проценти припинилося після спливу визначеного договором строку кредитування (19.06.2021 року), що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) та постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №390/1875/16-ц (провадження №61-19255св18). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справ №444/9519/12, провадження №14-10цс18, закріпила Правову позицію щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов`язання» «термін виконання зобовязання», зазначивши, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, відповідач заперечив проти стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та критеріями розумності й реальності витрат, встановленими Верховним Судом і ЦПК України. Відповідач стверджує, що сума та вид виконаної роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг; час витрачений на підготовку позовної заяви є невиправданим, та явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, так як проведення дій по даній справі не вимагає значного обсягу юридичної та технічної роботи, так само як сума на проведення консультації та підготовку позовної заяви є явно неспівмірною з часом затраченим на таку роботу, і вважає розумним розміром відшкодування витрат лише 3 000 грн. Відповідач просив вирішити питання розподілу судових витрат, включаючи судовий збір, пропорційно до суми задоволених позовних вимог та провести розгляд справи за його відсутності.

11.06.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому останній вважає доводи відповідача необгрутованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Позивач зазначив, що заперечення відповідача щодо обмеження нарахування процентів строком дії Кредитного договору № 4293893 від 15.12.2020 року не відповідають узгодженим сторонами умовам договору. Позивач послався на 1.7 Кредитного договору, згідно з яким нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:

1.7.1 У випадку користування Кредиту (п.2.20 Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов`язань (п.2.12 Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 7,65% від визначеної в п.1.3 цього Договору суми Кредиту.

1.7.2. У випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п.1.3. Договору) та сплати Проценетів за користування кредитом протягом 6 календарних днів з 15.12.2020 року до 21.12.2020 року (включно) (Базовий період п.2.4 Првил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53 % (Акційна ставка (п.2.1Правил) або Ставка за програмою лояльності (п.2.34. правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 5459,00 грн., у тому числі Основна сума кредиту 5000,00 грн. Проценти за користування кредитом 459,00.

1.7.3. При використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають:

- в базовий період з 15.12.2020 року по 21.12.2020 року (включно 1,70% за один день користуваня Кредитом (Базова процентна ставка п.2.3. Правил);

- в Спеціальний період (п.2.40 Правил) з 22.12.2020 року до 19.06.2021 року (включно) 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка п.2.34.Правил).

Таким чином, сторони узгодили нарахування процентів у разі прострочення повернення кредиту, а тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.

Позивач також посилається на Деталізований розрахунок заборгованості (детальний (щоденний) розрахунок заборгованості, в якому чітко зазначено нарахування відсотків за користування кредитом. Зауважив, що деталоізований розрахунок заборгованості , що міститься в матеріалах справи явдяється безпосереднім доказом, що підтверджує доводи викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2019 року у справі №526/405/13

Щодо заперечень відповідача про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу (6000 грн), позивач підтвердив, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу був підтверджений належними та допустимими доказами з урахуванням кваліфікації та досвіду адвоката, а також вимог статей 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статті 137 ЦПК України.

27.07.2026 року ухвалою Володимирського міського суду Волинської області було поновлено процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів та витребувано докази з АТ КБ «Приват Банк».

11.08.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслав запитувану інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в своєму позові та заявах по суті справи просив справу розглядати без участі його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, раніше також клопотав про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснений судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

14.08.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення у справі.

Встановлені судом фактичні обставини справи по суті позову.

Судом встановлено, що 15.12.2020 року між ТОВ«АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 4293893. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Відповідач уклав Кредитний договір № 4293893 від 15.12.2020р. із ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 41346335) та отримав кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5000 грн.

Відповідно до п.1.3 Договору сума кредиту складає 5000,00 грн.

Відповідно до п.1.4 Договору визначено, що кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п.1.3 цього договору, в безготівковій формі, шляхом перерахування суми кредиту на Картковий рахунок (п.2.19 Правил) Позичальника.

Відповідно до п.1.7 Кредитного договору, згідно з яким нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:

1.7.1 У випадку користування Кредиту (п.2.20 Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов`язань (п.2.12 Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 7,65% віж визначеної в п.1.3 цього Договору суми Кредиту.

1.7.2. У випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п.1.3. Договору) та сплати Проценетів за користування кредитом протягом 6 календарних днів з 15.12.2020 року до 21.12.2020 року (включно) (Базовий період п.2.4 Првил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53 % (Акційна ставка (п.2.1Правил) або Ставка за програмою лояльності (п.2.34. правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 5459,00 грн., у тому числі Основна сума кредиту 5000,00 грн. Проценти за користування кредитом 459,00.

1.7.3. При використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають:

- в базовий період з 15.12.2020 року по 21.12.2020 року (включно 1,70% за один день користуваня Кредитом (Базова процентна ставка п.2.3. Правил);

- в Спеціальний період (п.2.40 Правил) з 22.12.2020 року до 19.06.2021 року (включно) 3% за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка п.2.34.Правил).

Факт отримання 15.12.2020 року відповідачем кредиту у розмірі 5000 грн. у справі не заперечується.

ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» виконало всі необхідні вимоги для укладення договору про надання кредиту №4293893 від 15.12.2020 у зв`язку з чим 15.12.2020 було перераховано грошові кошти на банківських рахунок відповідача у розмірі 5000,00 грн, що піжтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» від 02.11.2024 а також наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою за договором б/н за період 15.12.2020-25.12.2020 від 31.07.2026.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, і як наслідок утворилась заборгованість, яка становить 28933,63 грн., із яких:

- заборгованість за тілом кредиту становить 4350,33 грн.;

- заборгованість за відсотками становить 24583,3 грн.;

- заборгованість за комісіями становить 0 грн.;

- заборгованість за пенею становить 0 грн.

Даний факт підтверджується розрахунком заборгованості до кредитного договору №4293893 від 15.12.2020.

29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 41346335) та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43385549) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29/10-2025 .

31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43385549) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-31102025.

Згідно Договору факторингу від 29.10.2025 року та Договору факторингу від 31.10.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 293893 від 15.12.2020 року

Мотиви, з яких виходить суд по суті спору, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексівУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини 12 статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Положення Закону України«Про електроннукомерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У справі встановлено, 15.12.2020 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 4293893 який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, тобто укладено договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписуючи договір, позичальник ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися.

Таким чином, факт укладення договору про надання кредиту № 4293893 від 15.12.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» є доведеним. Зазначений Договір відповідачем не оспорювався, у передбаченому законом порядку не визнаний недійсним.

В подальшому 29.10.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 41346335) та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43385549) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №29/10-2025 . відповідно до умов якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

31.10.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 43385549) та ТОВ «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до умов якого ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС»» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Факт перерахування грошових коштів підтверджено довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» від 02.11.2024 а також наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою за договором б/н за період 15.12.2020-25.12.2020 від 31.07.2026.

Цей факт також стороною відповідача не заперечується.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем отримано кредитні кошти за договором про надання фінансового кредиту № 4293893 від 15.12.2020 року у сумі 5000,00 грн, однак він належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4350,33 грн.

Суд приймає часткове визнання позову відповідачем у розмірі 22 408,14 грн. Оскільки відповідач підтвердив факт отримання коштів та погодився з розрахунком тіла кредиту (4 350,33 грн) і процентів, нарахованих до кінцевого строку дії договору 19.06.2021 року (18 057,81 грн), ці вимоги підлягають беззаперечному задоволенню.

Суд визнає обґрунтованими заперечення відповідача щодо нарахування процентів після 19.06.2021 року. Зі спливом визначеного договором строку кредитування припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти. Кредитор у цьому випадку втрачає право на договірні проценти, оскільки кредитний договір припинив свою дію в частині кредитування. Після цієї дати фінансова установа мала право нараховувати лише інфляційні втрати та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, а не договірні проценти. Суд повністю погоджується з посиланнями відповідача на сталу практику Верховного Суду. В частині стягнення договірних процентів понад строк кредитування позивачу слід відмовити.

Суд критично оцінює посилання позивача на пункти 1.7, 1.7.11.7.3 Кредитного договору як на підставу для безперервного нарахування процентів за спеціальною чи базовою ставкою поза межами строку кредитування (після 19.06.2021року).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч. 4 ст.42Конституції України держава захищає права споживачів.

В постанові Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст.637ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («no individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін». Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Позиція відповідача про обмеження нарахування процентів кінцевою датою строку кредитування (19.06.2021 року) є правомірною та ґрунтується на законі. Відтак, позовні вимоги ТОВ «ФК «Солвентіс»» підлягають задоволенню частково в межах визнаної відповідачем суми (тіло кредиту 4 350,33 грн та проценти за період до 19.06.2021 у розмірі 18 057,81 грн, загалом 22 408,14 грн). У решті позову про стягнення договірних процентів за період після 19.06.2021 року слід відмовити.

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексуУкраїни та умовам договору.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивачем понесені судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн.

Відповідно до приписів ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №4293893 від 10.04.2026 року позивачем було сплачено 2662,40 грн. судового збору.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у сумі 2061,76 грн. виходячи з розрахунку: 22408,14 (загальна сума задоволених вимог) х 100% : 28933,63 грн (загальна сума заявлених вимог) =77,44 %, 77,44% х 2662,40 грн. : 100 % = 2061,76 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 02.01.2026, додаткова угода № 4293893 від 27.03.2026, акт надання послуг №4293893 на підтвердження факту надання правової допомоги від27.03.2026, якими підтверджено понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн

Разом з тим, при ухваленні рішення про стягнення витрат на правову допомогу суд враховує також, що позов задовольняється частково.

Отже, оскільки позов задовольняється судом частково, що у пропорції до задоволених вимог складає 77,44% 22408,14 (загальна сума задоволених вимог) х 100% : 28933,63 грн (загальна сума заявлених вимог) =77,44 %, 77,44% х 6000,00 грн. : 100 % = 4646,40 грн. з відповідача слід стягнути на користь позивача 4646,40 грн., понесених ним витрат на правову допомогу.

Заявлені витрати на правову допомогу відповідача суд при розрахунку не враховував, оскільки відповідачем не надано доказів їх здійснення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО:300346) заборгованість за Кредитним договором № 4293893 від 15.12.2020р. у розмірі 22408 (двадцять дві тисячі чотириста вісім) грн. 14 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО:300346) понесені судові витрати по справі, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 2061 (дві тисячі шістдесят одна) грн. 76 коп. та 4646 (чотири тисячі шістсот сорок шість) грн. 40 коп. витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1.

Відповідач (боржник): ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Олександр ЛЯЩЕНКО