Рішення № 139012966, 10.08.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/21742/25

Провадження № 2/521/2249/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2026 року місто Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Леонова О.С.,

за участю секретаря судового засідання Должненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (представник позивача адвокат Войціховський Антон Віталійович) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

У грудні 2025 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (далі ТДВ «СГ «Оберіг», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 12 700,00 грн, а також судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що 06 жовтня 2023 року з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «СГ «Оберіг». Виконуючи свої зобов`язання за полісом обов`язкового страхування, позивач сплатив власнику пошкодженого автомобіля страхове відшкодування в розмірі 12 700,00 грн. Оскільки судом встановлено, що після вчинення ДТП відповідач відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку, до страховика, згідно з положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», перейшло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Короткий зміст позиції відповідача

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебпорталі судової влади України. Відзиву на позовну заяву відповідач не подав, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Рух справи, заяви, клопотання та процесуальні дії суду

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 30 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року позовну заяву в частині вимог про стягнення інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків щодо належного обґрунтування та визначення ціни позову в цій частині.

06 квітня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог, що стосувалися стягнення штрафних санкцій. Крім того, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 28 липня 2026 року позовні вимоги ТДВ «СГ «Оберіг» до ОСОБА_1 в частині стягнення штрафних санкцій, а саме: інфляційних втрат, пені та трьох відсотків річних залишено без розгляду. Подальший розгляд справи здійснюється в межах решти заявлених позовних вимог.

Враховуючи належне повідомлення сторін, відсутність відзиву від відповідача та згоду представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів та доказів відповідно до положень статей 280-281 Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява про підтримання позовних вимог, в якій він просив розглядати справу за його відсутності, крім того зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач в судові засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на офіційному сайті Судової Влади.

Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України, з урахуванням вимог, визначених Законом України "Про доступ до судових рішень", у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень.

З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення (Частина друга статті 12 - 1 в редакції Закону № 2217-IX від 21.04.2022).

Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у його відсутність до суду останній не подавав, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, суд, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі письмових матеріалів.

Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 жовтня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAEWOO LANOS (державний номерний знак НОМЕР_1 ), яким керував відповідач ОСОБА_1 , та автомобіля Nissan Primera (державний номерний знак НОМЕР_2 ). Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою суду, яка набрала законної сили, у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених статтею 124 та частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначеним судовим рішенням встановлено факт порушення відповідачем Правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів, а також той факт, що після дорожньо-транспортної пригоди відповідач відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Згідно з частиною шостою статті 82 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відтак, обставини вини відповідача у настанні ДТП та його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння є преюдиційними, не підлягають доказуванню та не спростовані відповідачем.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія забезпеченого транспортного засобу DAEWOO LANOS, була застрахована у ТДВ «СГ «Оберіг» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР-3866287.

Власник пошкодженого автомобіля Nissan Primera звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до акта огляду транспортного засобу, ремонтної калькуляції та страхового акта, наявних у матеріалах справи, позивачем було визначено розмір матеріального збитку. З урахуванням умов поліса (франшиза 0,00 грн), сума страхового відшкодування склала 12 700,00 грн.

На виконання умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та вимог закону, ТДВ «СГ «Оберіг» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 12 700,00 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, долученим до матеріалів справи.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, за своєю правовою природою є недоговірними (деліктними) та стосуються реалізації страховиком, який виплатив страхове відшкодування, права зворотної вимоги (регресу) до особи, винної у завданні шкоди.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Предметом судового розгляду (з урахуванням залишення частини вимог без розгляду) є вимога страховика про стягнення з винуватця ДТП виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у зв`язку з відмовою останнього від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 Цивільного кодексу України).

Спеціальним законом, що регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV).

Згідно з підпунктом «в» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання ліків, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд вважає за необхідне наголосити на розмежуванні інститутів суброгації (стаття 993 Цивільного кодексу України, стаття 27 Закону України «Про страхування») та регресу (стаття 1191 Цивільного кодексу України, стаття 38 Закону № 1961-IV). Оскільки в даному випадку позивач здійснив виплату на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а не договору добровільного майнового страхування (КАСКО), до нього перейшло саме право регресу на чітко визначених Законом № 1961-IV підставах. Позивач обґрунтовано посилається на норми статті 38 Закону № 1961-IV та статтю 1191 Цивільного кодексу України як на підставу своїх вимог.

Оцінюючи аргументи сторін, суд враховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, не надав суду жодних доказів, які б спростовували його вину у настанні ДТП, факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, розмір завданої шкоди чи факт здійснення виплати позивачем. У цивільному судочинстві діє принцип змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Відтак, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить мотивованого висновку, що матеріалами справи повністю доведено факт порушення відповідачем умов Закону № 1961-IV. Отже, у позивача, який повністю відшкодував завдану шкоду, виникло право регресної вимоги до відповідача на суму 12 700,00 грн. Невиконання відповідачем обов`язку з добровільного відшкодування вказаної суми порушує майнові права позивача, за захистом яких він обґрунтовано звернувся до суду. Позов у цій частині підлягає повному задоволенню. Доказів, які б підлягали відхиленню судом, під час розгляду справи не встановлено.

Щодо розподілу судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Зважаючи на те, що позов (з урахуванням залишення частини вимог без розгляду) задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, сплата якого підтверджується платіжним дорученням.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне. Згідно з частиною другою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

На підтвердження понесених витрат на суму 7 300,00 грн позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги, попередній розрахунок витрат та акт прийому-передачі наданих послуг.

Суд враховує сталу практику Верховного Суду (зокрема, викладену в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19), відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до суду не подавав, аргументів щодо їх неспівмірності не навів. Враховуючи принцип диспозитивності та змагальності сторін, документальне підтвердження позивачем понесених витрат, суд не вбачає передбачених процесуальним законом підстав для самостійного зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, а тому вони підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі 7 300,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 141, 263, 265, 272, 280 284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, Хаджибейський районний суд міста Одеси, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12 700 (дванадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300 (сім тисяч триста) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», місцезнаходження: 03040, місто Київ, вулиця Васильківська, будинок 14, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39433769.

Відповідач: ОСОБА_1 , остання відома зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Суддя О.С. Леонов

10.08.26