Ухвала суду № 139012930, 14.08.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/1300/26

Провадження № 2-п/507/23/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2026 р. селище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дюдюна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Демовської Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Любашівського районного суду Одеської області від 21.07.2026 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Любашівського районного суду Одеської області із заявою про перегляд заочного рішення Любашівського районного суду Одеської області від 21.07.2026 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає наступне.

Не погоджується із заочним рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 21.07.2026 року, яким позов ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково та стягнуто з неї заборгованість за кредитним договором від 21.07.2025 року у розмірі 11 475 грн, судові витрати у розмірі 2 044 грн. 91 коп. та витрати, пов`язані з надсиланням позовної заяви у паперовій формі, у сумі 120 грн. 18 коп.

Зазначає, що не була присутня у судовому засіданні під час ухвалення заочного рішення та не повідомила суд про причини своєї неявки, оскільки своєчасно не отримувала судових повісток і належним чином не була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. У зв`язку з цим була позбавлена можливості подати відзив, докази, заяви та клопотання, надати пояснення суду, а також реалізувати інші процесуальні права, що, на її думку, призвело до ухвалення неправильного заочного рішення.

Крім того, відповідач зазначає, що має заперечення проти позовних вимог та не погоджується із розрахунком заборгованості. Вказує, що за умовами кредитного договору № 21.07.2025-100000788 від 21.07.2025 року отримала кредит у розмірі 4 500 грн. строком на 217 днів, тоді як позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 14 940 грн.

Вважає, що нараховані позивачем проценти включають період, який виходить за межі погодженого сторонами строку кредитування. При цьому доказів звернення відповідача щодо пролонгації строку повернення кредиту та укладення між сторонами додаткової угоди про зміну умов кредитного договору позивачем не надано.

Також відповідач вказує, що позивач не надав належних та достатніх доказів на підтвердження правильності здійсненого розрахунку заборгованості. Вважає, що заявлені до стягнення суми не відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Представник позивача про дату, час, та місце судового засідання повідомлений належним чином, проте на розгляд справи не з`явився, заяв та клопотань до суду не надав.

ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, повідомленням у додаток "Вайбер", що підтверджується довідкою. Згідно довідки трекінгу, судову повістку вручено одержувачу.

У зв`язку з неявкою всіх учасників, фіксування судового засідання не здійснювалося.

Дослідивши подану заяву, матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява про перегляд та скасування заочного рішення не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно ст.ст. 287-288 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2)скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

21 липня 2026 року Любашівським районним судом Одеської області ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 507/1300/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором № 21.07.2025-100000788 від 21.07.2025 року у розмірі 11 475 грн., судові витрати у розмірі 2 044 грн. 91 коп. та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у сумі 120 грн. 18 коп.

Як встановлено судом під час ухвалення заочного рішення, відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Судова повістка була направлена відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання та отримана нею особисто, що підтверджується поштовою довідкою та її підписом про отримання. Крім того, повідомлення про дату, час та місце судового засідання було додатково направлено відповідачу за допомогою мобільного додатку «Viber», що підтверджується відповідною довідкою, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини першої статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи в судове засідання, якщо визнає їх явку обов`язковою. При цьому належним повідомленням учасника справи є, зокрема, вручення йому судової повістки під розписку.

Отже, з огляду на особисте отримання ОСОБА_1 судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, підтверджене належним доказом, суд дійшов обґрунтованого висновку про її належне повідомлення про розгляд справи. Додаткове направлення повідомлення через «Viber» лише підтверджує вжиття судом додаткових заходів для забезпечення обізнаності відповідача про судовий розгляд.

Водночас при розгляді заяви про перегляд заочного рішення відповідач також не з`явилася у судове засідання, хоча була належним чином повідомленою.

Щодо доводів відповідача про неправильність нарахування процентів суд зазначає наступне.

Заочним рішенням від 21 липня 2026 року судом було встановлено, що 21.07.2025 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 21.07.2025-100000788, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 4 500 грн. строком на 217 днів.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено матеріалами справи, зокрема документами щодо укладення електронного кредитного договору, листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про здійснення транзакції № 809481939, відповідно до якого 21.07.2025 року о 14:47:15 на платіжну картку відповідача було перераховано 4 500 грн., а також відомостями, отриманими через систему BankID НБУ, які підтверджують належність зазначеної платіжної картки ОСОБА_1 .

При цьому у поданій заяві сама відповідач підтверджує факт отримання кредиту у розмірі 4 500 грн. та зазначає, що строк кредитування становив 217 днів.

Посилання відповідача на те, що строк кредитування становив два місяці, є необґрунтованим та суперечить як умовам кредитного договору, так і її власним поясненням, викладеним у заяві про перегляд заочного рішення, де вона прямо зазначає строк кредитування 217 днів.

Дійсно, відповідно до положень статті 1048 ЦК України проценти за користування позикою визначаються договором, а правові висновки Верховного Суду щодо припинення нарахування процентів після закінчення строку кредитування підлягають врахуванню судом.

Разом з тим, саме по собі посилання відповідача на зазначені норми законодавства та судову практику не свідчить про неправильність ухваленого заочного рішення та не є підставою для його скасування.

Відповідач не зазначила, які саме суми процентів, за який конкретно період та внаслідок яких саме арифметичних чи правових помилок були нараховані позивачем неправильно. Нею також не надано власного контррозрахунку заборгованості, який би свідчив про інший розмір процентів, що підлягав би стягненню.

Натомість при ухваленні заочного рішення суд дослідив наданий позивачем розрахунок заборгованості та інші докази, на підставі яких встановив наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 500 грн. та процентами у розмірі 6 975 грн.

Таким чином, доводи відповідача щодо нарахування процентів фактично спрямовані на переоцінку доказів та висновків суду, зроблених під час розгляду справи, а не на підтвердження наявності нових доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні статті 288 ЦПК України.

При цьому суд звертає увагу, що наведені відповідачем у заяві правові позиції Верховного Суду не звільняють її від обов`язку довести конкретні обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, та не можуть самі по собі свідчити про неправильність розрахунку, який був досліджений судом при ухваленні заочного рішення.

Доводи відповідача про необхідність перевірки розрахунку заборгованості також не є підставою для скасування заочного рішення.

Судом при розгляді справи було досліджено розрахунок заборгованості, наданий позивачем, та надано йому оцінку в сукупності з іншими доказами відповідно до вимог статті 89 ЦПК України.

Відповідач, у свою чергу, не надала будь-якого доказу, який би спростовував факт отримання кредитних коштів, існування заборгованості за тілом кредиту або правильність визначення процентів у розмірі 6 975 грн. Не наведено нею і власного розрахунку, який би давав підстави дійти висновку про інший розмір заборгованості.

Крім того, посилання відповідача на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від сплати неустойки не може бути підставою для скасування заочного рішення, оскільки вказана обставина вже була врахована судом під час розгляду справи.

Так, заочним рішенням від 21 липня 2026 року судом відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий Центр» у частині стягнення неустойки у розмірі 2 250 грн. саме з урахуванням положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, посилання відповідача на обставину, яка вже була врахована судом та фактично стала підставою для відмови у відповідній частині позовних вимог, не свідчить про наявність підстав для скасування заочного рішення.

Так само судом було надано оцінку вимогам позивача щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 405 грн., та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 810 грн.

Заочним рішенням суд відмовив у задоволенні зазначених вимог, встановивши, що відповідні умови кредитного договору суперечать вимогам законодавства про споживче кредитування та не можуть бути підставою для стягнення відповідних платежів із відповідача.

Таким чином, наведені відповідачем доводи щодо неустойки та комісій не лише не містять нових істотних обставин, а й фактично стосуються вимог, у задоволенні яких суд уже відмовив.

Посилання на статті 76, 77, 79, 80, 81 ЦПК України також не спростовують висновків суду, оскільки всі докази, надані позивачем, були досліджені судом при розгляді справи, а їх належність, допустимість, достовірність та достатність оцінені в сукупності.

Сама по собі незгода відповідача з оцінкою судом доказів та правовими висновками, викладеними у заочному рішенні, не є передбаченою статтею 288 ЦПК України підставою для його скасування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилася в судове засідання без повідомлення суду про причини неявки, відзив на позов не подала, а докази та доводи, наведені нею у заяві про перегляд заочного рішення, не мають істотного значення для правильного вирішення справи та не спростовують висновків суду, покладених в основу заочного рішення.

Наведені у заяві доводи фактично зводяться до незгоди відповідача з результатом розгляду справи, переоцінки доказів та правовою оцінкою обставин, які вже були досліджені судом.

При цьому жодних нових належних та допустимих доказів, які б могли істотно вплинути на правильність вирішення спору та відповідно до вимог статті 288 ЦПК України були б підставою для скасування заочного рішення, відповідачем не надано.

За таких обставин підстави для перегляду та скасування заочного рішення Любашівського районного суду Одеської області від 21 липня 2026 року у цивільній справі № 507/1300/26 відсутні, а заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 260,261, 284-288 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Любашівського районного суду Одеської області від 21.07.2026 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.В. Дюдюн