Рішення № 139012475, 13.08.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/347/26

Провадження №2/603/269/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 серпня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічник А.З.,

при секретарі судового засідання Бащин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»), в інтересах якого діє представник на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1269270 від 10 червня 2026 року адвокат Бачинський О.М., звернулось до Монастириського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь товариства заборгованості за договором № 542903 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 13.02.2020 у розмірі 11 709,71 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог представник зазначив про те, що 13 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 542903, в електронній формі, шляхом заповнення відповідачем заявки на сайті www.credit7.ua, із введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором для підписання електронного договору, та із зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_1 , на який в подальшому кредитодавець надав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути їх та сплатити проценти за їхнє користування. 22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі також ТОВ «Сіроко Фінанс») уклали договір факторингу № 015-220221, згідно з умовами якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі і до ОСОБА_1 за договором № 542903 від 13.02.2020. В свою чергу ТОВ «Сіроко Фінанс» за результатом укладення 21 жовтня 2024 року з ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» договору факторингу за № 20241021/2 передало позивачу право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись його боржниками, включно і до відповідача за договором № 542903. Всупереч умовам кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не здійснює повернення кредиту, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання, у зв`язку з чим позивач вимушений звернутись із даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості у судовому порядку, що станом на 11 червня 2026 року становить 11 709,71 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 3 000,00 грн; заборгованість по відсотках (та прострочені відсотки) 6 840,00 грн та інфляційне збільшення 1 869,71 грн. На підставі наведеного просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 19 червня 2026 року позовна заява ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» не забезпечили явку представника в судове засідання, у позові позивач просив розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника, також зазначив про те, що проти заочного розгляду справи позивач не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилась в судове засідання, не повідомила про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подала.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2026 року постановлено в даній цивільній справі провести заочний розгляд та ухвалити заочне рішення.

Суд встановив такі обставини.

13 лютого 2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» (товариство) та ОСОБА_1 (клієнт) в електронній формі укладений договір про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту (далі також - Договір), невід`ємною частиною якого є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на сайті www.credit7.ua, приймаючи які клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

У відповідності до умов п. 1.1 Договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.

Позика видається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором (п. 1.2. Договору).

Пунктом 1.3 Договору сторони погодили такі процентні ставки за користування позикою, а саме: акційна процентна ставка, що становить 1,90 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору та стандартна процента ставка, що складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних). У випадку прострочення клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка.

Згідно з п. 1.4 Договору сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 157,00 % від суми позики (у процентному виразі) або 4 710,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 57,00% від суми позики (у процентному виразі) або 1 710,00 грн. (у грошовому виразі).

Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 157,00 % від суми позики (у процентному виразі) або 4 710,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 57,00% від суми позики (у процентному виразі) або 1 710,00 грн. (у грошовому виразі) (п. 1.5 Договору).

У відповідності до п. 1.6 Договору позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом.

На підтвердження надання грошових коштів за договором № 542903 до позовної заяви долучений лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-1609 від 16.09.2025 адресований ТОВ «Лінеура Україна», згідно даних якого відповідно до укладеного договору на переказ коштів № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, 13.02.2020 успішно перераховані кошти на платіжну картку клієнта на суму 3000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua 48618293, призначення платежу зарахування 3000 грн на картку НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 542903 від 13.02.2020 станом на 21 лютого 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за цим договором складає 5139 грн, з яких: 3000 грн заборгованість за тілом кредиту; 1710 грн заборгованість за процентами, а також 429 грн штрафні санкції.

22 лютого 2021 року ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) і ТОВ «Сіроко Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу № 015-220221 у відповідності до умов якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в погодженій відповідно до умов цього договору сумі в розпорядження клієнта за плату, на передбачених цим договором умовах, а клієнт зобов`язався відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників.

Згідно з п. 4.3 договору факторингу права вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами акта прийняття-передання відповідного реєстру прав грошових вимог за формою згідно з додатком 3 до договору та виконання фактором зобов`язання з передачі клієнтові суми фінансування, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх зобов`язань.

Додатковою угодою № 02 від 19 травня 2021 року до договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 сторони погодили суму фінансування, оплати та відступлення прав грошових вимог до договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021 у розмірі 1 760 928,99 грн.

На підтвердження фінансування за відступлення прав грошових вимог згідно з п. 1 вказаної додаткової угоди в сумі 1 760 928,99 грн позивачем долучена копія платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 41 від 25.05.2021.

Згідно з витягом з акта прийому-прийняття реєстру прав вимог № 015-220221/02 від 22 лютого 2021 року (додаткова угода № 2 до договору факторингу № 015-220221 від 22 лютого 2021 року), сформованого 21 жовтня 2024 року, ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 542903 від 13 лютого 2020 року на загальну суму 9 840,00 грн, з яких 3 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 6 840,00 грн сума заборгованості по процентам за користування.

21 жовтня 2024 року ТОВ «Сіроко Фінанс» (клієнт) і ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» (фактор) уклали договір факторингу № 20241021/2, за змістом п. 1.1 якого фактор зобов`язався передати грошові кошти (розмір фінансування) в розпорядження клієнта за плату у передбачений договором спосіб, а клієнт зобов`язався відступити фактору належні йому права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. п. 2.1.3 вищевказаного договору перехід від клієнта прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог.

Згідно з витягом з реєстру прав вимог № 20241021/2, який сформований 11 червня 2026 року ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 542903 від 13 лютого 2020 року на загальну суму 9840,00 грн, з яких 3 000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту та 6840,00 грн сума заборгованості по процентах за користування.

Також до позовної заяви долучено копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 840 від 29 жовтня 2024 року про оплату ціни придбання згідно договору факторингу № 20241021/2 від 21 жовтня 2024 року на суму 39835,48 грн.

Позивач повідомив відповідача про відступлення прав вимоги за договором про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту № 542903, що підтверджується долученим позивачем листом від 13 березня 2025 року за № 196, яке адресоване ОСОБА_1 .

Також позивачем у відповідності до умов Договору проводилось врегулювання простроченої заборгованості, зокрема 13 березня 2025 року на адресу позичальника ОСОБА_1 надіслана досудова вимога про усунення порушень умов договору № 542903 від 13.02.2020.

Згідно з долученим до позовної заяви розрахунком заборгованості, яке здійснене станом на 11 червня 2026 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 542903 від 13.02.2020 становила 11709,71 грн, з яких 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6840,00 грн заборгованість за відсотками та 1869,71 грн інфляційне збільшення. Окрім того, зі змісту зазначеного розрахунку відомо також, що ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» нараховувало інфляційне збільшення за період простроченої заборгованості з 15.03.2020 по 23.02.2022.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважаю, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як слідує зі змісту частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд з матеріалів справи встановив те, що договір про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту № 542903 від 13.02.2020 із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду, адреси реєстрації, свідчить про його укладення в електронній формі, з умовами якого відповідач, які вважала зручними для себе, погодилась та підтвердила умови отримання кредиту. Також суд встановив те, що первинний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання щодо видачі кредиту виконав в повному обсязі, про що свідчать матеріали справи.

В свою чергу відповідач взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому договором, належним чином не виконала та кредитні кошти повністю не повернула, внаслідок чого у неї станом на 21 лютого 2021 року утворилась заборгованість в загальній сумі 5 139,00 грн, з них: тіло кредиту 3 000,00 грн; 1 710,00 грн заборгованість за відсотками та штрафні санкції в сумі 429 грн.

Також матеріали справи свідчать про доведеність переходу до ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» права вимоги за договором № 542903 від 13.02.2020 на підставі укладених договір факторингу.

Однак суд не погоджується із заявленою сумою, право вимоги на яку, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло на підставі укладеного із первинним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», та яку в подальшому відступив позивачу, виходячи з того, що право нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Схожий за змістом висновок викладений у п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Умовами договору визначений строк кредитування, а саме 30 днів. При цьому проценти за користування позикою становлять 57,00% від суми позики (у процентному виразі) або 1 710,00 грн (у грошовому виразі).

Як зазначено у розрахунку заборгованості від 21 лютого 2021 року, який складений первинним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість відповідача станом на 21 лютого 2021 року за договором № 542903 від 13 лютого 2020 року становила 5 139,00 грн, з яких 3000,00 грн тіло кредиту, 1710,00 грн заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, а також 429,00 грн заборгованість за штрафом.

В свою чергу ТОВ «Лінеура Україна» відступаючи право вимоги до ОСОБА_1 на підставі договору факторингу № 015-220221 від 22 лютого 2021 року передало ТОВ «Сіроко Фінанс» право вимоги до відповідача за договором № 542903 від 13.02.2020 на загальну суму 9840,00 грн, з яких: 3000,00 грн тіло кредиту та 6840,00 грн заборгованість по процентах за користування кредитом.

Водночас жодних доказів, які свідчать про нарахування ТОВ «Лінеура Україна» відсотків за користування коштами за договором № 542903 від 13.02.2020 позичальника ОСОБА_1 в загальній сумі 6840,00 грн, право вимоги на які в подальшому перейшло до ТОВ «Сіроко Фінанс» на підставі укладеного договору факторингу позивач суду не надав.

З урахуванням наведеного суд приходить до переконання про відсутність обгрунтованих підстав у ТОВ «Лінеура Україна» для відступлення права вимоги в частині нарахованих відсотків у сумі 6840 грн за договором № 542903 від 13.02.2020, оскільки згідно з умовами договору та розрахунком заборгованості станом на 21 лютого 2021 року загальна заборгованість відповідача за нарахованими первинним кредитором відсотками становила лише 1710,00 грн.

Щодо заявленого позивачем до стягнення інфляційного збільшення в розмірі 1869,71 грн за період з 15.03.2020 по 23.02.2022 суд зазначає таке.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

У п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Згідно з п. 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, відмінили з 24.00 год 30.06.2023 на всій території України.

Оскільки інфляційні витрати за прострочення виконання зобов`язання за договором про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту № 542903 від 13.02.2020 нараховані в період з 15.03.2020 по 23.02.2022, відповідач звільнена від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за цим договором з 01.03.2020 на час дії карантину, а, відтак, відсутні підстави для стягнення заявленого в позовних вимогах інфляційного збільшення в розмірі 1869,71 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд керувався таким.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Сторона позивача підтвердила отримання правничої допомоги у справі за позовом до ОСОБА_1 , що підтверджується таким.

09 червня 2026 року між адвокатом Бачинським О.М. та клієнтом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» укладений Договір про надання правової допомоги № 211100196 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено те, що правова допомога за цим договором полягає у захисті інтересів клієнта у справі за позовом до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 542903 від 13.02.2020.

У відповідності до п. 4.1 договору правову допомогу, що надається адвокатом клієнт оплачує на умовах та в порядку встановленому цим договором.

Клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000 грн. (п. 4.2 Договору).

В підтвердження виконаних робіт та їх оплати за даним договором сторона позивача долучила такі докази:

-розрахунок суми витрат у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 за договором про надання позики у на умовах фінансового кредиту № 542903 від 13.02.2020 у відповідності до якого сума витрат на правничу допомогу, яку несе позивач складає 7000 грн;

-рахунок № 1 від 09 червня 2026 року на оплату 7000 грн за надання послуг за договором № 211100196 від 09 червня 2026 року;

-акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги № 211100196 від 09.06.2026 у відповідності до якого адвокат Бачинський О.М. та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» склали даний акт про те, що виконавцем були надані, а замовником фактично прийняті послуги, а саме: підготовка позов у справі за позовом ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в тому числі збирання доказів долучених до позову за договором позики; підготовка процесуальних заяв для справи; усні консультації з питань застосування чинного законодавства. Загальна вартість наданих послуг згідно з актом складає 7000 грн;

-платіжна інструкція в національній валюті від 10 червня 2026 року № 3135, що свідчить про оплату ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» суми коштів у розмірі 7000 грн на користь ФОП ОСОБА_3 з призначення оплата за надані послуги за Договором № 211100196, ОСОБА_1 , зг. рах. № 1 від 09.06.2026, без ПДВ.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, складності справи, спрощеного порядку її розгляду, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» на професійну правничу допомогу. Відповідно позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в Монастириському районному суді Тернопільської області у розмірі 4000 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правничої допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи.

З`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи те, що доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики суду не надані, вважаю, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом частково доведений факт порушення його права, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» підлягають стягненню заборгованість у сумі 4710,00 грн, з них: тіло кредиту 3000,00 грн та 1710,00 грн заборгованість за відсотками, а вимога щодо стягнення частини відсотків у сумі 5130,00 грн та інфляційне збільшення у сумі 1869,71 грн через їх необґрунтованість задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» підлягають стягненню 1070,90 грн (4710 грн * 2662,4 грн / 11709,71 грн) сплаченого судового збору та 1608,92 грн (4710 грн * 4000 грн / 11709,71 грн) витрат на правову допомогу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за договором № 542903 від 13 лютого 2020 року в розмірі 4 710 (чотири тисячі сімсот десять) грн 00 коп., з яких: 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. сума заборгованості за основною сумою боргу та 1 710 (одна тисяча сімсот десять) грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» судові витрати, а саме 1 070 (одна тисяча сімдесят) грн 90 коп. сплаченого судового збору та 1 608 (одна тисяча шістсот вісім) грн 92 коп. витрат на правову допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», місцезнаходження: вул. Степана Бадери, 87 офіс 545, м. Львів, 79013, код ЄДРПОУ 42655697.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий суддя А.З. Пасічник