Рішення № 139012117, 17.08.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4252/26

2/303/1917/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань Дорош У.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 53324016 від 31.01.2025 року у загальному розмірі 20 193,60 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 31.01.2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 53324016, який укладено в електронній формі, підписано шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. На підставі укладеного договору відповідачу на його картковий рахунок перераховано кошти у сумі 4 000,00 грн.

В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань, у зв`язку з чим відповідач має заборгованість в загальному розмірі 20 193,60 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту 4 000,00 грн., заборгованість за відсотками 13 593,60 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту 600,00 грн., заборгованість за штрафами 2 000,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

Ухвалою суду від 28.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.06.2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, відсутність належних доказів акцепту оферти, підписання електронного договору та перерахування кредитних коштів саме відповідачу, недоведеність розміру заявленої заборгованості, неправомірність нарахування комісії та неустойки, а також необґрунтованість заявлених витрат на професійну правничу.

Так як учасники справи заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.01.2025 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 53324016, який укладено в електронній формі, підписано шляхом використання Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

На підставі укладеного договору відповідачу на його картковий рахунок перераховано кошти у сумі 4 000,00 грн., строком на 360 днів, пільгова процентна за користування кредитом 0,8 відсотків в день, комісія за надання кредиту 15% від суми кредиту, що складає 600 грн., стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом 350,4 відсотків річних (пп. 1.2, 1.3, 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору).

На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів позивач надав лист ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №144040-1550806991-16022026 від 16.02.2026.

Відповідно до наданого розрахунку заборгованість відповідача становить: за тілом кредиту - 4 000 грн., за процентами 13 593,60 грн., за комісією за видачу кредиту - 600 грн., за штрафом - 2 000 грн.; всього 20 193,60 грн.

Згідно зі ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна з яких повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у строк та в порядку, що встановлені договором. Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, а згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Особливості укладення договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до ст. 11, 12 якого електронний договір, укладений шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 000,00 грн суд виходить з того, що факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджений наданими доказами, доказів їх повернення суду не надано, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом у розмірі 13 593,60 грн суд зазначає, що кредитний договір № 53324016 укладено 31.01.2025, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, яким максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит обмежено 1%. Проценти нараховані позивачем з урахуванням зазначеного обмеження; розрахунок процентів відповідачем не спростований. За таких обставин вимоги про стягнення процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо комісії за видачу кредиту у розмірі 600,00 грн суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Однак, Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі, який укладений між сторонами, не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг позичальника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу. При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору, тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 600,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у розмірі 2 000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який у подальшому неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Оскільки заявлений до стягнення штраф нараховано за прострочення виконання грошового зобов`язання, що мало місце у період дії воєнного стану, у силу п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідач звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, у зв`язку з чим вимоги про стягнення штрафу у розмірі 2 000,00 грн задоволенню не підлягають.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, в загальному обсязі 17 593,60 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту 4 000,00 грн., заборгованості за відсотками 13 593,60 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомоги надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025; ордер; акт №1313 від 09.03.2026; детальний опис наданих послуг до акту №1313 від 09.03.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, складність даної справи, яка була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, зважаючи на принципи співмірності судових витрат та співвідношення їх розміру до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2 319,60 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (17 593,60 х 2 662,40 /20 193,60).

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України та ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 53324016 від 31.01.2025 в розмірі 17 593,60 (сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто три гривні 60 копійок) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судові витрати у виді судового збору у сумі 2 319,60 (дві тисячі триста дев`ятнадцять гривень 60 копійок) гривень та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (місце знаходження: 79000, Львівська область, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.№1, корпус 28, код ЄДРПОУ 43561909).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Представник відповідача: Підодвірний Тарас Іванович ( АДРЕСА_2 ).

Рішення суду виготовлено 17 серпня 2026 року.

Головуюча Л.В.Курах