Рішення № 139012079, 17.08.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4258/26

2/303/1921/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої-судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань Дорош У.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 92562737 від 19.09.2024 року у загальному розмірі 15 238,50 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 19.09.2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 92562737, який укладено в електронній формі, підписано шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. На підставі укладеного договору відповідачу на його картковий рахунок перераховано кошти у сумі 3 000,00 грн.

В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань, у зв`язку з чим відповідач має заборгованість в загальному розмірі 15 238,50 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту 3 000,00 грн., заборгованість за відсотками 10 738,50 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту 0,00 грн., заборгованість за штрафами 1 500,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача.

Ухвалою суду від 28.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.06.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просить відмовити у задоволенні позову в частині недоведених та необґрунтованих вимог, посилаючись на відсутність належних доказів укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, необґрунтованість розрахунку заборгованості, процентів і штрафу, а також просить відмовити у стягненні або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Так як учасники справи заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.09.2024 року між ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 92562737, який укладено в електронній формі, підписано шляхом використання Електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

На підставі укладеного договору відповідачу на його картковий рахунок перераховано кошти у сумі 3 000,00 грн., строком на 360 днів, дата надання кредиту 19.09.2024 року, повернення кредиту 14.09.2025. року (п. 1.2., п. 1.3., п. 1.4. Договору).

Денна процентна ставка 1,1%, комісія за надання кредиту 0% від суми кредиту (п. 1.5.1, п. 1.5.2 Договору).

Пільгова процентна ставка 0,95% в день, стандартна процентна ставка 1% в день (п. 2.2.3. Договору).

Відповідно до довідки 1763/1 від 09 березня 2026 року договір підписано 19.09.2024 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором jgxe2jf9, який відправлено на номер телефону НОМЕР_1 .

Факт перерахування коштів підтверджується повідомленням ТОВ «ФК «Конкрактовий дім» від 16 лютого 2026 року, номер транзакції 1477415608, сума 3 000,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача ОСОБА_1 в загальному розмірі становить 15 238,50 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту 3 000,00 грн., заборгованість за відсотками 10 738,50 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту 0,00 грн., заборгованість за штрафами 1 500,00 грн.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно закону, договору.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно з вимогами ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд не може визнати обґрунтованим вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки (пені, штрафу) за кредитними договорами.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 758/5318/23 провадження № 61-15103св24, який відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Враховуючи зазначене вище, позовні вимоги ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» у частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу за договором про споживчий кредит № 92562737 від 19.09.2024 року в розмірі 1 500,00 грн. задоволенню не підлягають.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, в загальному обсязі 13 738,50 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту 3 000,00 грн., заборгованості за відсотками 10 738,50 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомоги надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025; ордер; акт № 1763 від 09.03.2026; детальний опис наданих послуг до акту № 1763 від 09.03.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, складність даної справи, яка була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, зважаючи на принципи співмірності судових витрат та співвідношення їх розміру до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ТАЙГЕР-ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 2 400,32 грн., що пропорційно розміру задоволених позовних вимог (13 738,50 х 2 662,40 /15 238,50).

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України та ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 92562737 від 19.09.2024 в розмірі 13 738,50 (тринадцять тисяч сімсот тридцять вісім гривень 50 копійок) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» судові витрати у виді судового збору у сумі 2 400,32 (дві тисячі чотириста гривень 32 копійки) гривень та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4 000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТАЙГЕР-ФІНАНС» (місце знаходження: 79000, Львівська область, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, код ЄДРПОУ 43561909).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Рішення суду виготовлено 17 серпня 2026 року.

Головуюча Л.В.Курах