Ухвала суду № 139010466, 14.08.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/5105/25

1-кп/465/439/26

У Х В А Л А

судового засідання

14.08.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 та клопотання обвинуваченого і його захисника-адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12025141370000331 від 24 квітня 2025 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України , -

в с т а н о в и в:

У провадженні судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_6 перебували матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні №12025141370000331 від 24 квітня 2025 року, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_6 з посади судді Франківського районного суду м. Львова, на підставі розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_7 №298/Р від 08.09.2025 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025, справу передано судді ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 від 09.09.2025 прийнято до свого провадження матеріали кримінального провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.09.2025 призначено судовий розгляд матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_4 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено судове засідання.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09.12.2025 клопотання ОСОБА_4 про заміну захисника задоволено, доручено Західному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги здійснити заміну захисника для захисту обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025141370000331 від 24 квітня 2025 року про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

В подальшому на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшло повідомлення про призначення обвинуваченому захисника - адвоката ОСОБА_5 .

03.08.2026 прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обгрунтоване тим, що метою застосування такого запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов"язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілу, свідків. Зазначає, що оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відтак неможливе застосування більш м"якого запобіжного заходу, з урахуванням наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати на даний час.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив таке задоволити.

Захисник та обвинувачений заперечили проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник заявив клопотання про зміну запобіжного заходу - на нічний домашній арешт за місцем реєстрації обвинуваченого, посилаючись на те, що ризики прокурором не обгрунтовані, стан здоров"я обвинуваченого погіршується.

Обвинувачений дане клопотання підтримав та просив його задоволити, так як йому у 2019 р. зробили операцію на око, йому зняли шви,які були накладені при проведенні операції у 2019 р.,однак в даний час погіршується зір, він потребує лікування,яке в умовах СІВЗО йому не можуть забезпечити. Він не буде переховуватись від суду, оскільки злочин не вчиняв, сам викликав протерпілому карету "Швидкої допомоги".

Прокурор щодо задоволення клопотання обвинуваченого та захисника заперечив, так як вказані ним ризики продовжують існувати і на даний момент , відсутні відомості про необхідність лікування.

Потерпіла в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила, в матеріалах справи міститься заява потерпілої про розгляд справи за її відсутності. За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати у її відсутності.

Розглянувши клопотання прокурора ,обвинуваченого та захисника, заслухавши думку учасників судового процесу, суд приходить до наступного.

Ст.331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад три роки.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а згідно ч.3 ст.199 КПК України також і те, що заявлені ризики не зменшилися.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, якщо спочатку тяжкість злочину та підозра, що особа може втекти чи зашкодити слідству, можуть бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, то чим довше відповідна особа знаходиться під вартою, тим більш вагомими і конкретними мають бути підстави для продовження цього заходу, про що має бути зазначено в судовому рішенні.

Так, у своєму рішенні «Харченко проти України» від 10.02.2011 року та «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що питання розумності тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно та має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, рівня переконливості аргументів заявника, викладених в його клопотанні про звільнення, що суди при вирішенні питання про тримання особи під вартою не повинні спиратись на суто абстрактний довід, враховуючи лише тяжкість скоєного, а також, що після спливу певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи зобов`язані навести інші підстави для продовжуваного тримання під вартою.

Суд бере до уваги, що сама тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 не може слугувати єдиною підставою для збереження виключного запобіжного заходу.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Разом з тим, судом враховано, що зі спливом часу ризики, визначені як підстава застосування запобіжного заходу, дещо знижуються.Судом допитано свідків та експерта.

Суд зазначає, що виходячи із встановлених ризиків, прокурором не обґрунтовано неможливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.

Суд вважає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, а ризик переховування від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

При вирішенні питання щодо зміни чи обрання дії запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , незадовільний стан здоров`я ОСОБА_4 , в якого згідно відповіді ДУ "Центр охорони здоров`я Державної кримінальної - виконавчої служби України" у Львівській області від 22.05.2026 встановолено діагноз; субатрофія лівого ока, змішаний астигматизм правого ока.

З урахуванням того, що відсутні дані про те, що обвинувачений може ухилятись від суду, чи іншим чином перешкоджати правосуддю, а ризик впливу на свідків може бути мінімізований за рахунок інших запобіжних заходів.

Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею було враховано наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а, рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з`ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України").

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд враховує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу, особисту недоторканність та охорону здоров"я.

З урахуванням викладеного суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не є доцільним з тих підстав, що на теперішній час, заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 КПК України, зменшилися та не виправдовує тримання особи під вартою.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку. Однак, залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений у разі зміни запобіжного заходу зможе вплинути на потерпілу чи свідків, які ще не допитані судом, чи ухилитись від суду.

За таких обставин, суд з урахуванням ризику переховування від суду та перешкоджання судовому розгляду, у тому числі й впливу на потерпілу, свідків, приходить до висновку про наявність підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому із триманням під вартою на інший запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - домашній арешт.

Частиною 1 та 2 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Тому, обвинуваченому, слід змінити запобіжний захід із тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків,задоволивши завлене клопотання частково.

Виходячи з положень ст.ст.176, 178, 331 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне змінити раніше обраний у відношенні обвинуваченого запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 2 місяці.

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 - задоволити частково.

Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на 2 місяці, починаючи з 14.08.2026 р. до 12.10.2026 р. включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не залишати місце свого постійного проживання, а саме: АДРЕСА_1 .

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

- здати на зберігання до відповідальних органів державної влади власний паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд з України.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти негайно.

Вважати ОСОБА_4 таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Контроль за виконанням запобіжного заходу покласти на прокурора ОСОБА_3 .

Ухвалу в частині зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання за місцем проживання обвинуваченого в Львівське районне управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області, який зобов`язаний поставити на облік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що повідомити суд.

Працівникам Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області з метою здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_4 , стосовно якого обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту ,надається право з"являтись в житло обвинуваченого за адресою- АДРЕСА_1 та вимагати надання усних і письмових пояснень з питань, пов"язаних з виконанням покладених на нього зобов"язань.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань (№ 19)" .

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1