Рішення № 139010196, 17.08.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

17.08.2026

Провадження № 2/337/78/2026

ЄУН № 337/3860/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерука І.Г.

з участю секретаря Роман Д.В.

представниці відповідача Сазонової С.І. (в режимі відеоконференції)

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА», третя особа ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого

в с т а н о в и в :

Представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Чабан І.В. по системі «Електронний суд» звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» 80400 грн. відшкодування моральної шкоди, 62080 грн. відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, 177520 грн. страхового відшкодування пов`язаної з втратою годувальника, 30280 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.12.2022 року в м. Запоріжжя на вул. Новгородській відбулася дорожньо- транспортна пригода в якій водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «GEELY MK» реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинула. За фактом ДТП Слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області 29.12.2022 р. внесло матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022082050002321. Слідчим ВР ЗСТ СВ Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області кримінальне провадження №12022082050002321 закрите у зв`язку з відсутністю в діях водія складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано матеріальної та моральної шкоди близькому родичеві загиблої, зокрема матері ОСОБА_1 .

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «GEELY MK», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у Відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №212007380 чинного на дату ДТП.

09.04.2025 року Представник позивача повідомив Відповідача про настання страхового випадку та звернувся із заявами на виплату страхового відшкодування.

Серед заявлених Позивачем до відшкодування вимог, містились: 80400 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 241200 грн. в рахунок відшкодування пов`язаного із втратою годувальника, 23380 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання.

Вказані документи Відповідач отримав 05.05.2025 року.

Відповідачем прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки не встановлено вину водія ОСОБА_2 у вчинення дорожньотранспортної пригоди, що сталася 28.12.2022 р. в м. Запоріжжя, а тому факт настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу не підтверджено.

З рішенням Відповідача повністю не погоджується, так як матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілій було завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого. Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження щодо нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, страховиком особи, яка завдала шкоду.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «GEELY MK», р.н. НОМЕР_1 застрахована у Відповідача, то обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну здоров`ю завдану Позивачу, покладається на Відповідача, як на страховика.

Позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог, надано документи, що підтверджують перебування на утриманні в потерпілої її матері, а саме: пенсійне посвідчення ОСОБА_1 . Серія НОМЕР_2 ; акт підтвердження фактичного проживання та перебування на утриманні в загиблої; супровідний лист ПФУ в Запорізькій області, довідку про розмір пенсії в разі втрати годувальника; виписка із медичної карти хворої ОСОБА_1 ; виписка із медичної карти хворої ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_3 . Серія НОМЕР_3 .

Мати загиблої ОСОБА_1 потребує постійного лікування у зв`язку з поставленими діагнозами.

Відповідно до довідки виданої головою правління ОСББ "Новгородська 24" Лохматюк С.В., ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 та була в неї на утриманні, вищезазначений факт також підтверджується сусідами Позивачки, дані про яких зазначено в цьому Акті.

Мати потерпілої пенсіонерка перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та має дохід у вигляді пенсії, яка однозначно не є достатньою для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а тому є особою, яка потребує матеріальної допомоги. Також, варто звернути увагу, що мати потребує постійного медичного нагляду та лікуванню у зв`язку з хронічними хворобами, які наявні в Позивача, що однозначно свідчить про потребу в постійній матеріальній допомозі.

На момент ДТП загибла не мала ні дітей, ні чоловіка, батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди яка належить Позивачу, заподіяної смертю фізичної особи, становить 80400 грн.

Позивач поніс витрати на поховання потерпілої у розмірі 23380 грн., що підтверджується товарним чеком.

Позивач поніс витрати на спорудження надгробного пам`ятника для потерпілої у розмірі 38700 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №6155, №6243, договором (замовлення) №2576 від 26.05.2025 р., фото пам`ятника.

Розмір відшкодування витрат Позивача на поховання потерпілої та на спорудження надгробного пам`ятника потерпілій становить 62080 грн., що не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

У потерпілої, на день її смерті, на утриманні перебувала маріт ОСОБА_1 яка на час смерті дочки були та є пенсіонеркою.

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень. Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника, становить 241200 грн., який розрахований за формулою: 36 х 6700.

Шкода по втраті годувальника, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь непрацездатної матері пенсіонерки, становить 241200 грн., мінімально гарантованого розміру страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника.

Так як граничний ліміт відповідальності по данному страховому випадку у сумі не може перевищувати 320000 грн., у такому випадку, страхове відшкодування, яке належить для виплати Позивачу, становить 320000 грн., яке складається з: 80400 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої п.27.3. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р.; 62080 грн. в рахунок відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного памятника, встановлених п.27.4. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р.; 177520 грн. в рахунок відшкодування пов`язаного із втратою годувальника, встановленого п. 27.2. ст.27 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р.

Ухвалою суду від 04.08.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

18.08.2025 року до суду від представника відповідача ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» надійшов відзив на позов, узагальненими доводами якого зазначено, що Позивач стверджує, що Відповідач зобов`язаний виплатити страхове відшкодування у розмірі 320000 грн., оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «GEELY MK», р.н. НОМЕР_1 на момент дорожньотранспортної пригоди (ДТП) була застрахована у Відповідача. Однак дане твердження є необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству та усталеній судовій практиці.

28.12.2022 року приблизно о 19 год. 50 хв. в м. Запоріжжя на вул. Новгородській відбулася дорожньо- транспортна пригода в якій водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 яка перетинала проїзну частину в недозволеному для цього місці, на неосвітленій ділянці дороги. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень померла в лікарні. За фактом ДТП Слідчим відділом Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області 29.12.2022 р. було внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до ЄРДР за № 12022082050002321. Винесеною постановою про закриття кримінального провадження від 21.02.2023 року встановлено, що в діях водія ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ст.286 КК України, та відповідно висновку експерта №СЕ-19-108-23/758-ІТ від 20.01.2023 року за обставинами ДТП в діях водія автомобіля «GEELY MK», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, що перебували у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Матеріалами кримінального провадження №12022082050002321 від 29.12.2022 року було встановлено: - "Виходячи із експертних досліджень та зібраних по кримінальному провадженню доказів, досудове слідство дійшло висновку про те, що причиною виникнення вказаної ДТП стало порушення пішоходом ОСОБА_3 вимог п.п.4.4, 4.7, 4.8, 4.14 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, що знаходится в причинному зв`язку з подією даної ДТП." - "Враховуючи, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження від яких загинула внаслідок порушення самою ж ПДР України, та в діях водія ОСОБА_2 , порушення ПДР України, які б перебували в причинному зв`язку з ДТП відсутні, то маються законні підстави вважати в діях водіях останнього відсутній склад злочину, передбачений ст.286, 110 КПК України."

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли інше не встановлено законом, розмір відшкодування, належного з володільця джерела підвищеної небезпеки, має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено. Як грубу необережність, зокрема, може бути враховано нетверезий стан, нехтування правилами безпеки руху і т.п. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку.

Вважає, що таким чином, враховуючи доведену відсутність вини застрахованої особи, наявність законних підстав для звільнення страховика від здійснення виплати та позицію, що підтверджується усталеною судовою практикою, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо виплати страхового відшкодування.

Просить позов залишити без задоволення.

18.08.2025 року до суду від представниці позивачки ОСОБА_1 - адвоката Чабан І.В. надійшла відповідь на відзив, узагальненими доводами якої вказано, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження щодо нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, страховиком особи, яка завдала шкоду та такий випадок вважається страховим.

Положеннями статті 27.3 Закону України №1961-IV від 01.07.2004 р. встановлений мінімальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, який не підлягає зменшенню чи коригуванню.

Зменшення розміру відшкодування у зв`язку з доведенням грубої необережності потерпілого, можливе тільки у тому випадку, якщо вимоги заявляють безпосередньо до винуватця, мова йде про деліктну вимогу, яка виникає з загальних положень про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки. До страхової компанії це договірна вимога, яка виникає з страхового договору укладеного між винуватцем та страховиком за яким у потерпілого виникає право вимагати відшкодування за рахунок страхової виплати.

Слідчий зробив висновок щодо наявності у пішохода порушень правил дорожнього руху, однак не зробленого жодного посилання на висновки експертиз, якими би підтвердилася груба необережність пішохода. З огляду на викладене, можна зробити наступний висновок, матеріалами справи не встановлено та Відповідачем не доведено грубу необережність у ДТП, внаслідок якої остання загинула, в даному випадку наявна необачність пішохода.

Оскільки відповідно до п.27.3 ст.27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи. Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовного одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат, не передбачено право страховика зменшувати розмір такого страхового відшкодування. Також, в ЦК України наявне обмежання, щодо зменшення розміру відшкодування шкоди, якщо доказами встановлено грубу необережність, не допускається зменшення розміру шкоди пов`язаної з відшкодуванням шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. При цьому матеріалами справи не встановлено та відповідачем не доведено грубої необережності пішохода у ДТП, внаслідок якої пішохід загинула.

09.09.2025 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 .

26.11.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду по суті.

12.02.2026 року до суду від представниці відповідача надійшли додаткові пояснення у справі з наявних матеріалів справи вбачається, що складу кримінального правопорушення в діях водія ОСОБА_2 немає, та це підтверджується винесеною постановою про закриття кримінального провадження №12022082050002321 від 21.02.2023 року. Також, відповідно до висновку експерта №СЕ-19-108-23/758-ІТ від 20.01.2023 року за обставинами ДТП в діях водія ОСОБА_2 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, що перебували у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Сама наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, оскільки необхідно довести наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності, правильно визначивши суб`єкти такої відповідальності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх вищезазначених елементів складу цивільного правопорушення. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, та особа не наділяється обов`язком відшкодовувати шкоду, завдану безпосередньо не її діями.

Відсутність цивільно-правової відповідальності застрахованої особи звільняє страховика від обов`язку здійснювати страхове відшкодування.

27.04.2026 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі з приводу повноважень представника відповідача.

01.05.2026 року до суду від представниці позивачки надійшли додаткові пояснення у справі із посиланням на судову практику.

27.07.2026 року до суду від представниці відповідача надійшли додаткові пояснення у справі у яких зазначено, що позивачем заявлено вимоги щодо стягнення страхового відшкодування пов`язаного із відшкодуванням шкоди пов`язаної із втратою годувальника у розмірі 177 520,00 грн., із вказівкою, що позивачка проживала разом з ОСОБА_3 та була в неї на утриманні і даний факт, на думку Позивача, підтверджується довідкою від 05.01.2023 року, виданою головою правління ОСББ "Новгородська 24" Лохматюк С.В. підписаний в присутності сусідів.

Голова правління ОСББ не наділений повноваженнями встановлювати факт перебування певної особи на утриманні, так само, як встановлювати факт спільного проживання між конкретними особами.

Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, окрім як в порядку цивільного судочинства.

Довідка ОСББ, надана Позивачем, є документом, що містить лише суб`єктивні твердження посадової особи об`єднання, за своєю суттю вона (довідка) є недопустимим доказом в розумінні ст. 77 та 78 ЦПК України, оскільки обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування (у цьому випадку - рішенням суду), не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (у цьому випадку - довідкою ОСББ).

Вважає, що Позивачем було обрано неналежних спосіб доказування тих обставин, на які останній посилається для доведення необхідності задоволення власних позовних вимог пов`язаних із відшкодуванням шкоди пов`язаної із втратою годувальника у розмірі 177 520,00 грн., а тому такі вимоги вважаються недоведеними та не можуть бути задоволені судом під час розгляду справи

Представниця позивачки ОСОБА_1 - адвокат Чабан І.В. надала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Представниця відповідача не заперечувала проти розгляду справи за відсутності сторони позивача і третьої особи.

Суд, за відсутності підстав для відкладення або оголошення перерви в судовому засіданні, передбачених ст. 223 ЦПК України, ухвалив про розгляд справи за відсутності сторони позивача і третьої особи.

У судовому засіданні представниця відповідача заперечує проти позовних вимог з мотивів викладених у відзиві і додаткових поясненнях та наголосила, що у відповідача відсутній обов`язок страхового відшкодування.

Вислухавши пояснення представниці відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Встановлено, що згідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 являється матір`ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_5 від 31.12.2022 року, виданого Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 2973.

Згідно до Лікарського свідоцтва про смерть № 6743 від 30.12.2022 року причиною смерті ОСОБА_3 вказано: закритий перелом кісток склепіння та основи черепа та набряк головного мозку, крововиливи під оболонки та у речовину головного мозку.

Відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження від 21.02.2023 року слідчий слідчого відділу Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за матеріалами кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12022082050002321 від 29.12.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, встановлено, що 28 грудня 2022 року, приблизно о 19 годині 50 хвилин, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Geely MK», реєстраційний номер НОМЕР_6 , здійснював рух по проїзній частині вул. Новгородської зі сторони вул. Василя Сергієнка в напрямку вул. Хортицького шосе в м. Запоріжжі. В цей час, в районі буд. №5 по вул. Новгородській, в недозволеному для цього місці, на неосвітленій ділянці дороги, зліва-направо відносно напрямку руху автомобіля «Geely МК», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїжджу частину перетинала пішохід ОСОБА_3 .. Під час руху, водій ОСОБА_2 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, з якими була доставлена до КНП «Міська лікарня №9» ЗМР, де ІНФОРМАЦІЯ_4 померла під наглядом лікарів.

При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа ОСОБА_3 спиртів не виявлено.

В умовах даної пригоди водій автомобіля «Geely MK», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3 . Виходячи із експертних досліджень та зібраних по кримінальному провадженню доказів, досудове слідство дійшло висновку про те, що причиною виникнення вказаної ДТП стало порушення пішоходом ОСОБА_3 вимог п.п. 4.4, 4.7, 4.8, 4.14 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що знаходиться в причинному зв`язку подією даної ДТП.

Кримінальне провадження за № 12022082050002321 від 29.12.2022 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

На транспортний засіб марки «Geely MK», реєстраційний номер НОМЕР_6 , станом на 28.12.2022 року, був наявний чинний поліс внутрішнього страхування № 212007380 оформлений ПpAT «CK «CAЛAMAHДPA».

28.04.2025 року АО «Центр допомоги при ДТП «Автопоміч» в інтересах ОСОБА_1 направило до ПpAT «CK «CAЛAMAHДPA»: Повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду, Заяву на виплату страхового відшкодування моральної шкоди в розмірі 80400 грн., Заяву на виплату страхового відшкодування пов`язане із втратою годувальника 241200 грн., Заяву на виплату страхового відшкодування пов`язане із витратами на поховання 23380 грн., які були отримані 05.05.2025 року.

Згідно до Товарного чеку №001/23 від 01.01.2023 року ФОП ОСОБА_5 , платник ОСОБА_1 витрати на поховання склали 23380 грн.

Згідно до квитанцій № 6243 від 06.07.2025 року, № 6155 від 26.05.2025 року, Замовлення № 2576 від 26.05.2025 року ФОП ОСОБА_6 , платник ОСОБА_1 , витрати на спорудження пам`ятника склали 38700 грн.

Відповідно до листа ПpAT «CK «CAЛAMAHДPA» від 01.07.2025 року повідомлено, що відсутні підстави для задоволення Заяви так як вину водія ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28.12.2022 р. в м. Запоріжжі встановлено не було, а тому факт настання цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу не підтверджено.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 18.02.2002 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 являється пенсіонеркою за віком.

Згідно до Акту підтвердження фактичного проживання від 05.01.2023 року, виданого Головою правління ОСББ «Новгородська 24», в присутності свідків, ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 і була в неї на утриманні на момент ДТП 28.12.2022 року.

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 20.04.2023 року, ОСОБА_1 має захворювання: XIXC кардіосклероз атеросклеротичний СН І. Цередбральний атеросклероз дисціркуляторна енцефалопатія ІІ ст. ДДУХ вертеброгенна люмбоішалгія стадія ремісії, цервікалгія. Остеоартроз колінних суглобів ПФС ІІ ст. Варікозна хвороба. ВРВ нижніх кінцівок. Хронічна венозна недостатність стадія субкомпенсації. ПТФС правої нижньої кінцівки, набряко- больова форма. Помірний двобічний лімфостаз. ХХН. Хронічний пієлонефрит. МКД. Цукровий діабет II тип, легка форма. Хронічний холецистит. Хронічний гепатаит. Хронічний гастрит. Хронічна залізодефецитна анемія Оперована в 1992 році з приводу Фіброміоми матки /видалення придатків.

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 11.03.2025 року, ОСОБА_1 має захворювання: Геморагічний інсульт в лівій гемісфері головного мозку руслі ЛСМА з правобічним геміпарезом 3,0 бали, виражений вестибуло-атактичний синдром, анозогнозія, порушення ФТО- нетримання сечі. ЦА III. Прогресуюча ДЕП ІІ. Гіпертонічна хвороба III ст.,3 ст., ДВДР. ДДУХ: вертеброгенна люмбалгія, больовий с-м. ДОА: двобічний гонартроз, остеоартроз гомілково-стопних суглобів ПФС ІІст. Цукровий діабет 2 типу, легкого ступеню, ст. компенсації. Діабетична полінейропатія нижніх кінцівок, важкого ступеню, дистальна симетрична сенсорна форма з вираженими алгічними порушеннями. Варикозна хвороба нижніх кінцівок. ХВН в стадії субкомпенсації. Хронічний гастродуоденіт, ст. субкомпенсації. Хронічна двобічна сенсоневральна тугоухість III ст.. Вазомоторний риніт. Незріла катаракта OU.

Потребує значного обсягу допомоги під час прийому їжі та під час прийому ванни чи душу, особистого туалету. Потребує сторонньої допомоги під час вдягання і взування (до 50 відсотків дій чи часу). Дефекацію контролює, потребує допомоги під час використання клізми і свічок (не частіше ніж один раз на тиждень). Не може відвідувати туалет, для фізіологічних потреб необхідне застосування спеціальних засобів (судно, памперси) безпосередньо у ліжку. Сідає і сидить тільки за підтримки, перехід здійснюється за постійної сторонньої допомоги. Не може самостійно пересуватись. Не може підійматися сходами навіть із сторонньою допомогою. Не може користуватися телефоном, розпоряджатись особистими коштами, самостійно приймати ліки.

Відповідно до Довідки Пенсійного фонду України про доходи ОСОБА_1 , остання отримує пенсію, і сума пенсії за період: з 01.02.2022р. по 30.04.2025р. складає 202784,39 грн. Таким чином середній розмір пенсії ОСОБА_1 за цей період склав 5 199,6 грн.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». №1961-IV від 01 липня 2004 року(далі Закон № 1961-IV), який діяв на момент виникнення страхового випадку.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону № 1961-IV визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону № 1961-IV. Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Пункт 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV є відсилочною нормою, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою (див. висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20)).

Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

У пункті 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, -прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21) та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у пункті 8 його постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, що її завдала, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Кримінальне провадження проводиться з метою встановлення вини водія у вчиненому правопорушенні. При цьому факт завдання шкоди позивачу є встановленим та не підлягає доказуванню.

Враховуючи наведене, вина водія у ДТП в кримінальному правопорушенні у разі смерті потерпілого не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування.

Таким чином твердження відповідача про відсутність у нього обов`язку страхового відшкодування судом відхиляються.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки.

Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19.

Судом не встановлено обставини, які б свідчили про те, що потерпіла ОСОБА_3 передбачала, бажала чи свідомо допускала настання дорожньо-транспортної пригоди зі смертельним наслідком.

Як підстава для звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності, непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю, у зв`язку з чим само по собі порушення пішоходом ОСОБА_3 вимог певних Правил дорожнього руху вказаним ознакам не відповідає, оскільки причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки та особливостями його експлуатації.

Таким чином, доводи страховика про наявність підстав для звільнення від здійснення страхової виплати у зв`язку з навмисними діями потерпілої які спрямовані на настання страхового випадку, не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Як зазначено у п.27.3 Закону № 1961-IV Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «і» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

На час настання страхового випадку мінімальний розмір заробітної плати становив 6 700 грн, тому згідно з пунктом 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) моральної шкоди не може бути меншим, ніж 80400 грн. (12 х 6 700 грн).

Як зазначено у п. 27.4 Закону № 1961-IV, Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

На час настання страхового випадку мінімальний розмір заробітної плати становив 6 700 грн, тому згідно з пунктом 27.4 статті 27 Закону № 1961-IV загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) моральної шкоди не може бути меншим, ніж 80400 грн. (12 х 6 700 грн).

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення, в рахунок відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного памятника, грошову суму у розмірі 62080 грн., яка підтверджена наданими суду доказами і обрахована в межах встановлених п. 27.4 Закону № 1961-IV.

Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Зазначена стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц).

Крім того аналіз положень ч.1 ст. 1200 ЦК України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого мають як ті непрацездатні особи, що перебували на утриманні потерпілого, так і ті, які мали право на одержання від нього утримання.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20, від 30 квітня 2025 року у справі № 496/3445/22.

Враховуючи викладене, доводи відзиву, додаткових пояснень відповідача про те, що позивачка не довела належними та допустимими доказами перебування на утриманні у загиблої доньки, не заслуговують на увагу і судом відхиляються.

Як зазначено у п. 27.2 Закону № 1961-IV, Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

На час настання страхового випадку мінімальний розмір заробітної плати становив 6 700 грн, тому згідно з пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 241 200 грн. (36 х 6 700 грн).

Відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 09 квітня 2019 року № 538 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, був встановлений 260 000 грн. на одного потерпілого.

На момент страхового випадку діяли норми встановлені Постановою Правління НБУ від 30.05.2022 року № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких затверджено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою: 1) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160000 гривень на одного потерпілого; 2) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 320000 гривень на одного потерпілого.

Як зазначено у п. 27.5 Закону № 1961-IV, загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення, в рахунок відшкодування пов`язаного із втратою годувальника грошову суму у розмірі 177520 грн., яка вирахувана в межах встановлених п. 27.5 Закону № 1961-IV, із врахуванням моральної шкоди в 80400 грн. і витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника в 62080 грн.

Виходячи з системного аналізу норм права та доказів, наданих учасниками справи, які були досліджені судом, суд приходить до висновку про задоволення позову.

У позовній заяві було заявлено вимогу про стягнення 30280 грн. судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. ЦПК України )

Згідно з частиною 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Із матеріалів справи встановлено, що позивачкою ОСОБА_1 укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № Ж270 від 25.02.2025 року з АО «Центр допомоги при ДТП «Автопоміч». Відповідно до Детального розрахунку робіт(наданих послуг) від 18.07.2025 року ОСОБА_1 надано послуги на загальну суму 30280 грн.

З врахуванням фактично виконаної роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, взявши до уваги відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру цих витрат, ні у відзиві на позов, ні у додаткових письмових поясненнях, поясненнях у судовому засіданні, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу у заявленому розмірі.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому в порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір, що підлягав сплаті за даними позовними вимогами, виходячи з ціни позову, а саме 3200 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 2356 грн. 22 коп.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст. 13, 89, 133, 137, 141, 229, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» на користь ОСОБА_1 грошові суми у розмірі: 80 400 грн. відшкодування моральної шкоди; 62 080 грн. відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника; 177 520 грн. відшкодування пов`язаного з втратою годувальника; 30 280 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги, а всього стягнути 350 280 (триста п`ятдесят тисяч двісті вісімдесят) грн.

Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА» судовий збір на користь держави у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування сторін та інших учасників справи

Позивачка: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_8 .

Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «САЛАМАНДРА», ЄДРПОУ 21870998, адреса: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10, ел. пошта dis@salamandra.ua тел. 380733209209.

Третя особа: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя: І.Г.Кучерук