Рішення № 13900994, 09.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

09 лютого 2011 року справа № 5020-3/195 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота Балка”, ідентифікаційний код 32158858

(99043, м. Севастополь, вул. Новікова, 56)

доВідкритого акціонерного товариства

„Енергетична компанія „Севастопольенерго”,

ідентифікаційний код 05471081

(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне

підприємство №12” Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 20679318

(99042, м. Севастополь, вул. Новікова, 4)

про визнання недійсними рішень комісії ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго”, оформлених протоколами №№ 119, 120 від 26.10.2010,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ТОВ „Агрофірма „Золота Балка”) Грігорянц О.І., провідний юрисконсульт, довіреність №66 від 22.02.2010;

позивач (ТОВ „Агрофірма „Золота Балка”) Коновалов Г.Л., головний інженер-енергетик, довіреність №700 від 15.12.2010;

відповідач (ВАТ „ЕК „Севастопольенерго”) Гладченко О.І., юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №16376/0/2-09 від 29.12.2009;

третя особа (КП „РЕП №12” СМР) Авдєєва А.О., юрисконсульт, довіреність б/н від 28.12.2010;

третя особа (КП „РЕП №12” СМР) Мірошниченко М.Г., головний інженер, довіреність б/н від 05.01.2011.

Обставини справи:

30.11.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота Балка” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” про скасування протоколів №№119, 120 від 26.10.2010 про порушення Правил користування електричною енергією.

Ухвалою від 01.12.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-3/195.

Ухвалою від 16.12.2010 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено: Комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №12” Севастопольської міської Ради /арк. с. 64-66/.

Заявою від 11.01.2011 позивач змінив предмет позову, просив визнати недійсними рішення комісії ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго” з розгляду Акта №0104633 від 29.09.2010, оформлене протоколом №119 від 26.10.2010, та Акта №0104634 від 29.09.2010, оформлене протоколом №120 від 26.10.2010 /арк. с. 73/.

Оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України надає позивачу право змінити предмет позову до початку розгляду справи по суті, зважаючи на те, що розгляд справи по суті ще не був розпочатий судом, суд прийняв вказану заяву позивача до розгляду.

Відповідач надав суду відзив на позов /арк. с. 54-55/, відповідно до якого просив припинити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню у господарських судах України. Пізніше, з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову, відповідач повторно надав відзив на позов /арк. с. 82-83/, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на вимоги статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Третя особа надала письмові пояснення по суті спору /арк. с. 85-86/, в яких зазначила, що житлові будинки по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2, де було зафіксовано порушення правил користування електричною енергією, на балансі КП „РЕП №12” СМР не значаться. Третя особа вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 09.02.2011 представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзивах.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд

ВСТАНОВИВ:

13.10.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота Балка” (Споживач) та Відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (Постачальник) укладений договір №142 на поставку електричної енергії (далі Договір) /арк. с. 9-13/.

10.11.2010 ТОВ „Агрофірма „Золота Балка” отримала протоколи №119 та №120 від 26.10.2010 про порушення правил користування електричною енергією, а саме: споживання за межами обліку електричної енергії через самовільне підключення господарського освітлення (підїздів) житлових будинків по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що зафіксовано актами від 29.09.2010 № 0104633 та №0104634. На підставі зазначених актів Постачальником здійснені розрахунки обсягів недооблікованої електричної енергії /арк. с. 20-21/, що відображено у відповідних рахунках-актах виконаних робіт №59077 та №59079 від 02.11.2010 на підставі здійснених відповідачем розрахунків обємів недооблікованої електричної енергії зі строком оплати до 30.11.2010 /арк. с. 18-19/.

Незгода позивача із рішеннями комісії ВАТ „Енергетична компанія „Севастопольенерго” з розгляду Актів №0104633 та №0104634 від 29.09.2010, оформленими протоколами №119 та №120 від 26.10.2010 відповідно, стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін врегульовані нормами Закону України „Про електроенергетику”, Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 №441, та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (далі Правила), Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003).

Судом встановлено, що між сторонами існують договірні відносини щодо поставки електричної енергії, оформлені договором №142 від 13.10.2003 /арк. с. 9-13/, за розділом 1 якого Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику вартість електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до нього.

Актом №0104633 про порушення Правил користування електричною енергією від 29.09.2010 /арк. с. 14/, складеним представниками енергопостачальника у присутності представника споживача (електромонтера ТОВ „Агрофірма „Золота Балка”) за адресою: АДРЕСА_1, було зафіксовано безоблікове споживання електроенергії (порушення п. 7.6 Правил).

Аналогічні порушення зафіксовані Актом №0104634 про порушення Правил користування електричною енергією від 29.09.2010 /арк. с. 15/.

Протоколами №119 та №120 від 26.10.2010 оформлені рішення комісії з розгляду вказаних Актів про нарахування суми збитків за шість місяців на підставі Правил та Методики. Споживачу виставлені рахунки №59077 від 02.11.2010 на суму 1760,50 грн. /арк. с. 18/ та №59079 від 02.11.2010 на суму 8802,00 грн. /арк. с. 19/ відповідно до розрахунків обєму недооблікованої енергії /арк. с. 20-21/.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобовязань до субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобовязання, що використовуються самими сторонами зобовязання в односторонньому порядку. До субєкта, який порушив господарське зобовязання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобовязань стороною, яка порушила зобовязання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним.

Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Отже, зі змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої спожитої електроенергії в сумі 1760,50 грн., оформлене протоколом №119 від 26.10.2010, та в сумі 8802,60 грн., оформлене протоколом №120 від 26.10.2010, є саме оперативно-господарськими санкціями, а не актами ненормативного характеру в розумінні частини 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.11.2010 у справі №2-15/1783 (арк. с. 124-127) та відповідно до статті 11128 є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права.

У свою чергу, невірно обраний спосіб захисту права та інтересу є підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” №01-8/344 від 11.04.2005 (з наступними змінами і доповненнями), в якому зазначено, що суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у позові судові витрати покладається на позивача та стягненню з відповідача не підлягає.

Водночас, згідно з пунктом 13 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258, повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках та у розмірі, передбачених процесуальним законодавством, шляхом їх перерахування на рахунок платника, відкритий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового звязку після звернення особи. Повернення зазначених коштів здійснюється у порядку, передбаченому для повернення державного мита (судового збору).

За приписами статті 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, сплачене державне мито підлягає поверненню, зокрема, у випадку його внесення в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач двічі сплатив за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у цій справі: під час подачі позову (платіжне доручення №1539 від 30.11.2010 на рахунок 31216259700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509 /арк. с. 8/); та під час розгляду справи (платіжне доручення №1616 від 08.12.2010 на рахунок 31212264700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509 /арк. с. 53/).

Таким чином, надміру сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 326,00 грн. підлягають поверненню.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.У позові відмовити.

2.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Золота Балка” (ідентифікаційний код 32158858, 99043, м. Севастополь, вул. Новікова, 56, п/р26006055025902 в ВАТ "Сведбанк", м. Київ, МФО 300164) надміру сплачені кошти за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 326,00 грн. (триста двадцять шість гривень 00 копійок), згідно з платіжним дорученням №1539 від 30.11.2010 (платник: ТОВ „Агрофірма „Золота Балка”, код 32158858, п/р26005302336421 у Філії ПАТ „Промінвестбанк” у м. Севастополі, МФО 324515; отримувач: Державний бюджет Ленінського району м. Севастополя, код ОКПО 24035598, п/р31216259700007 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509; призначення платежу: 22050000, оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду господарських справ).

Суддя підпис В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

17.02.2011.