Рішення № 13900991, 08.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

08 лютого 2011 року справа № 5020-3/188 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Нікопласт”, ідентифікаційний код 33662096

(53208, Дніпропетровська область м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „РСУ1-Дельта”, ідентифікаційний номер 33093469

(99007 м. Севастополь, вул. М. Музики, 29)

про стягнення 27131,73 грн.,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ТОВ „Торговий дім „Нікопласт”) явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю „РСУ1-Дельта”) Кирильчук Н.Д., представник, довіреність б/н від 03.01.2011.

Обставини справи:

22.11.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Нікопласт” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „РСУ1-Дельта” про стягнення 27131,73 грн., з яких: 23000,00 грн. заборгованість за поставлений товар; 1047,28 грн. 3% річних; 3084,45 грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №41 від 14.12.2007 в частині виконання грошових зобовязань щодо оплати отриманого від позивача товару.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.11.2010 порушено провадження у справі №5020-3/188.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України через неявку представника відповідача в судове засідання та ненадання ним суду відзиву на позов.

У засідання суду 08.02.2011 позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, проте надав клопотання про розгляд справи у відсутність його представника /том 1, арк. с. 109/.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі в сумі 27131,73 грн., про що надав відповідну письмову заяву /том 1, арк. с. 150/.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Нікопласт” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „РСУ1-Дельта” (Покупець) був укладений договір поставки №41 (далі Договір) /том 1, арк. с. 11-12/.

За умовами Договору Постачальник зобовязувався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

Згідно з пунктом 3.2 Договору датою поставки вважається дата передачі товару відповідно до товарно-транспортної накладної.

За умовами пункту 3.3 Договору товар переходить у власність покупця після його передачі Постачальником перевізнику.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що разом із товаром Постачальник передає Покупцеві наступні документи в одному примірнику:

- товарно-транспортну накладну та/або товарну накладну;

- рахунок-фактуру на продукцію;

- сертифікат якості;

- податкову накладну.

Розділ 4 Договору встановлює умови оплати товару.

Так, у пункті 4.4 Договору зазначено, що Покупець здійснює попередню оплату у розмірі 50% від загальної суми Договору чи Специфікації; останні 50% сплачує протягом 2 банківських днів з моменту отримання товару. Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у Договорі (пункт 4.5 Договору).

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що Договір діє до 31.12.2008.

08.01.2008 Покупцем було здійснено попередню оплату у сумі 119299,94 грн. на поточний рахунок позивача, відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000773івд 04.01.2008 /том 1, арк. с. 13/, що підтверджується копією платіжного доручення №2 від 08.01.2008 /том 1, арк. с. 19/.

Відповідно до умов Договору, за накладними №РН-0000023 від 30.01.2008 на суму 58479,98 грн. /том 1, арк. с. 14/ та №РН-0000136 від 07.03.2008 на суму 160819,96 грн. /том 1, арк. с. 14/ Постачальником було поставлено товар поліетиленові труби на загальну суму 219299,94 грн. (58479,98+160819,96).

Зважаючи на деякі розбіжності у зазначенні одиниць виміру товару в накладних та довіреностях позивач надав письмові пояснення /том 1, арк. с. 130-131/, з яких убачається наступне.

Згідно з витратною накладною №РН-0000023 від 30.01.2008 Покупцем 30.01.2008 на підставі довіреності серії ЯОВ №695984 від 30.01.2008 на імя ОСОБА_1 отримано 8 шт. труб каналізаційних на суму 58479,98 грн. /том 1, арк. с. 16/. При цьому, в довіреності в графі „одиниця виміру” вказано „м/п” (метри погонні), в графі „кількість (прописом)” помилково зазначено „сто сімдесят дві цілих пять сотих”. Оскільки передбачалось відвантажити відразу весь товар (труби каналізаційні) кількістю 30 штук довжиною 5,75 м кожна, тобто 30*5,75=172,5 м/п, то у довіреності мало бути зазначено „сто сімдесят дві цілих пять десятих”.

Насправді, як зазначено вище, за довіреністю серії ЯОВ №695984 від 30.01.2008 Покупцем було отримано лише 8 шт. труб. Решта 22 шт. на суму 160819,96 грн. отримані Покупцем 07.03.2008 за іншою довіреністю серії ЯОМ №582288 від 07.03.2008 /том 1, арк. с. 17/, позаяк попередня довіреність була дійсна до 09.02.2008, тобто на дату другої поставки втратила чинність.

Зазначені факти не заперечуються відповідачем.

Таким чином, загальна сума товару за двома поставками становить 219299,94 грн. (58479,98+160819,96). Отже, з урахуванням попередньої оплати в сумі 119299,94 грн., неоплаченим залишився товар на суму 100000,00 грн. (219299,94-119299,94).

За умовами Договору (пункт 4.4) решту суми (100000,00 грн.) Покупець повинен був сплатити в строк до 12.03.2008 (07.03.2008+2 банківських дні). Проте, відповідач сплатив її частково в сумі 77000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями /том 1, арк. с. 20-78/. При цьому останній платіж у сумі 1000,00 грн. здійснений Покупцем 13.05.2009 /том 1, арк. с. 78/.

Зважаючи на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар станом на 14.05.2009 склала 23000,00 грн. (100000,00-77000,00). Невиконання Покупцем своїх зобовязань за Договором поставки №41 від 14.12.2007 стало причиною звернення Постачальника до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Зобовязання, що виникають на підставі Договору поставки є господарськими зобовязаннями, тому до спірних правовідносин сторін застосовуються статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України, які регулюють відносини поставки, а також норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань та відповідальності за їх порушення.

Частина перша статті 265 Господарського кодексу України, частина перша статті 712 Цивільного кодексу України встановлюють, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як зазначено вище, пунктом 4.4 Договору встановлений строк виконання Покупцем зобовязання щодо оплати отриманого товару протягом 2 банківських днів з моменту отримання товару. Перша партія товару отримана відповідачем 30.01.2008, а її вартість входить до суми попередньої оплати. Друга партія отримана Покупцем 07.03.2008. Отже, відповідач мав сплатити вартість отриманого товару в сумі 100000,00 грн. в строк до 12.03.2008 включно.

Судом встановлено, що станом на день прийняття рішення у справі несплаченим залишився товар в сумі 23000,00 грн.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заявою від 08.02.2011 відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, у сумі 27131,73 грн., підтвердивши, що товар на суму 219299,94 грн. був дійсно отриманий ТОВ „РСУ1-Дельта”, але сплачений лише у сумі 196299,94 грн. та станом на час прийняття рішення сума основного боргу складає 23000,00 грн. /том 1, арк. с. 150/.

Частиною пятою статті 78 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За викладених обставин позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 23000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В свою чергу, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо оплати отриманого товару не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобовязання становить 26084,45 грн. (23000,00+3084,45) /том 1, арк. с. 83/. При цьому позивач обчислює період прострочення з 14.05.2009 (тобто від дати останнього платежу) по 18.11.2010, в той час коли остання поставка товару здійснена 07.03.2008, а отже мала бути оплачена не пізніше 12.03.2008.

Суд зазначає, що таке визначення позивачем періоду прострочення відповідає принципу диспозитивності цивільного права, тому приймається судом до уваги.

Водночас, перевіривши розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції суд зазначає, що позивачем не враховано індекс інфляції за листопад 2010 року, який складає 100,3%.

За розрахунком суду сума інфляційних втрат складає:

1,005*1,011*0,999*0,998*1,008*1,009*1,011*1,009*1,018*1,019*1,009*0,997*0,994* 0,996*0,998*1,012*1,029*1,005*1,003=1,1375

23000,00*1,137523000,00=3162,50 грн., що є більшим, ніж заявлено позивачем.

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на відсутність такого клопотання позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 3084,45 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі в заявленому розмірі.

Також суд перевірив розрахунок 3% річних, наданий позивачем /том 1, арк. с. 83/, та зазначає, що він є вірним.

Так, період з 14.05.2009 по 18.11.2010 складає 554 дні.

23000,00*3/100/365*554=1047,28 грн.

Тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю в сумі 1047,28 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 27131,73 грн., з яких: 26084,45 грн. сума боргу з урахуванням індексу інфляції; 1047,28 грн. 3% річних (23000,00+3084,45+1047,28).

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (витрати по сплаті державного мита в сумі 271,32 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.) покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 78, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РСУ1-Дельта” (99007 м. Севастополь, вул. М. Музики, 29, ідентифікаційний код 33093469, п/р26000054800181 в СФ КБ „ПриватБанк”, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Нікопласт” (53208, Дніпропетровська область м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3, ідентифікаційний код 33662096, п/р26001601320414 у відділенні „Південне” ПАТ „ОТП Банк”, м. Нікополь, МФО 300528) 27131,73 грн. (двадцять сім тисяч сто тридцять одна грн. 73 коп.), з яких: 26084,45 грн. основний борг (23000,00 грн.) із урахуванням встановленого індексу інфляції (3084,45 грн.) та 1047,28 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 271,32 грн. (двісті сімдесят одна грн. 32 коп.) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

17.02.2011.