Ухвала суду № 139009875, 17.08.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/8583/25

№ провадження 1-кп/646/576/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження:

прокурор Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221140000707 від 05 липня 2025 року; обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221140001150 від 23 листопада 2025 року; обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221140000176 від 03 лютого 2026 року; обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12026221140000253 від 18.02.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків Харківської області, без офіційного місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, частиною четвертою статті 185, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Основ`янського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 перебуває зазначена кримінальна справа.

Засобами системи «Електронний суд» від прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 діб.

У судовому засіданні прокурор просив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 строком на 60 діб, задовольнити, оскільки ризики, встановлені пунктами 1), 3) та 5) частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання його під вартою, уважав, що ризиків його впливу на свідків та переховування від суду не існує; зазначив суду, що страждає на тяжкі вірусні захворювання, зокрема, ВІЛ-інфекцію та вірусні гепатити А, В і С, тому його стан здоров`я потребує постійного медичного нагляду та лікування. У зв`язку з цим уважає неможливим подальше тримання його під вартою та не заперечує проти застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_5 зазначила суду, що клопотання прокурора є необгрунтованим та суду не надано жодного доказу в обгрунтування вимог клопотання; також, з огляду на стан здоров`я обвинуваченого та наявність у нього тяжких невиліковних захворювань, сторона захисту заперечує проти задоволення клопотання про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , заслухавши думки учасників судового засідання, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів обвинувального акта убачається, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 19 серпня 2026 року.

Частиною четвертою статті 176 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 194 Кримінального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ураховуючи положення статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначених осіб.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із пунктом 1) статті 5 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (пункт 79 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 185, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України, що у відповідності до положень статті 12 Кримінального кодексу України є тяжкими злочинами.

Тому, суд уважає обґрунтованими доводи прокурора, що тяжкість інкримінованих обвинуваченому злочинів є вагомим доводом, що збільшує ризик переховування його від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 року (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.

Як зазначено у пункті 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Ризик втечі оцінюється судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» § 58).

Суд ураховує дані про особу ОСОБА_4 , а саме відсутність у нього зареєстрованого місця проживання, офіційного працевлаштування та сімейних зв`язків, що свідчить про відсутність міцних соціальних стримуючих факторів. У сукупності з іншими встановленими обставинами це дає підстави уважати, що існує реальний ризик переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Суд погоджується і з доводами прокурора стосовно існування ризику, передбаченого пунктом 3) частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 , цілком імовірною є можливість його впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни або спотворення їх показань на стадії судового розгляду, оскільки перебуваючи на волі, обвинувачений самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому правопорушень, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні.

Нівелювання вказаного ризику забезпечить дотримання принципу безпосередності дослідження показань, передбаченого статтею 23 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки свідки судом ще не допитані, а надані ними показання під час досудового розслідування не можуть бути ураховані при ухваленні вироку стосовно обвинуваченого.

У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Також, суд погоджується із заявленим прокурором ризиком, передбаченим пунктом 5) частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Ураховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 має судимість, а також те, що до судів скеровано декілька обвинувальних актів стосовно нього за фактами вчинення інших кримінальних правопорушень, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав уважати, що ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення або продовження кримінальної діяльності є реальним та актуальним. Зазначені обставини свідчать про схильність обвинуваченого до протиправної поведінки та про те, що попереднє притягнення до кримінальної відповідальності не стало для нього належним стримувальним та виправним фактором.

Окрім того, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Ураховуючи, що режим воєнного стану в країні триває, частина території держави окупована збройними формуваннями Російської Федерації, суд дійшов висновку, що ризики заявлені прокурором, передбачені пунктами 1), 3) та 5) частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, які також були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишаються актуальними.

При цьому суд ураховує правовий режим військового стану не як ризик, а як обставину, яка вказує на наявність актуальних ризиків, заявлених прокурором.

На підставі викладеного, ураховуючи актуальність ризиків, визначених пунктами 1), 3) та 5) частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитись від суду та від виконання процесуальних обов`язків, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання процесуальних рішень, суд не знаходить підстав для зміни стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий.

Відповідно до частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно із частинами першою та пунктом 2) частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначено у частині четвертій статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ураховуючи фактичні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , встановлені ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, а також дані про особу обвинуваченого, суд уважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі, передбаченому пунктом 2) частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400,00 гривень.

Саме такий розмір застави буде відповідним і достатнім, зможе запобігти ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, і забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 18 червня 2026 року, зокрема, було зобов`язано керівництво Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» надати суду висновки стосовно можливості тримання обвинуваченого під вартою в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я.

На теперішній час зазначене вище рішення суду керівництвом установи не виконано.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 131, 176, 177, 178, 193, 194 та 196 Кримінального процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків Харківської області, без офіційного місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Харків Харківської області, без офіційного місця реєстрації, фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів до 15 жовтня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Харків Харківської області, без офіційного місця реєстрації, фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , суму застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, банк отримувача ДКСУ м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно із ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 18 червня 2026 року у справі № 646/7178/26.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».

При внесенні визначеної суми застави обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати за кожним викликом до суду;

- не відлучатись з постійного місця проживання без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Зобов`язати повторно керівництво Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до 16 вересня 2026 року надати суду висновки стосовно можливості тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я.

Оголосити перерву у судовому засіданні із розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221140000707 від 05 липня 2025 року; обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221140001150 від 23 листопада 2025 року; обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221140000176 від 03 лютого 2026 року; обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12026221140000253 від 18.02.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків Харківської області, без офіційного місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, частиною четвертою статті 185, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України, у відкритому судовому засіданні у приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова за адресою: майдан Героїв Небесної Сотні, будинок 36, 3 під`їзд, місто Харків Харківської області, 61611, до 16 вересня 2026 року о 09:30 годині.

Копію даної ухвали направити Харківській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Східного регіону, обвинуваченому, захиснику та Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Ухвала в частині продовження строків запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1