Рішення № 139009779, 17.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Баронін Д. Б.

Справа № 644/7949/26

Провадження № 2/644/5139/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 р. м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Нестеренко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

1.Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до Індустріального районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступне.

03.09.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір. Кредитодавець виконав свої зобов`язання та надав кредит, а позичальниця не виконала умов договору та не повернула кредитні кошти. 10.10.2025 Первісний Кредитор та Позивач уклали Договір факторингу № 10102025, згідно з умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором у розмірі 18165,47 грн., яка складається з 10811 грн. заборгованості за тілом, 6753,47 грн. заборгованості за відсотками та заборгованості за комісією 601 грн. Вказану суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідачки, а також просить стягнути судові витрати.

1.2. В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи відповідачка повідомлялася належним чином.

1.3. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності відповідачки. У зв`язку з наведеним, суд вважав за можливе слухати справу за відсутністю відповідачки, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. Судом встановлено, що 03.09.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 199072 у формі електронного документа з використанням електронних підписів.

Відповідно до п. 2.2.1, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6 договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10811.00 грн., який надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 8000,14 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2810.86 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Комісія за надання кредиту складає 2810,86 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 98 днів з 03.09.2025 по 10.12.2025.

Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

В листі АТ «Універсал Банк» від 01.07.2026, який надано на виконання ухвали суду про витребування доказів, вказано, що на ім`я ОСОБА_1 видано платіжну картку НОМЕР_2 . Згідно з випискою з карткового рахунку на цю картку 03.09.2025 зарахована суму в розмірі 8000,14 грн. від ТОВ «Кредіплюс».

В розрахунку заборгованості, складеному директором ТОВ «ФК «Кредіплюс» 16.12.2025 вказано, що загальна сума заборгованості відповідачки складає 20265.47 грн., з яких 10811 грн. є тілом кредиту, 6753,47 грн. є відсотками, 2100 грн. є пенею та 601 грн. є комісією.

2.2. 10.10.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та позивач ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 10102025.

Згідно з п. 2.1 договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. договору право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку № 3.

03.02.2026 сторонами вищенаведеного договору було підписано Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог № 5.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог №5 від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 20265,47 грн. за кредитним договором № 199072 від 03.09.2025.

3. Релевантні джерела права

3.1. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено , що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

3.2. За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

3.3. Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

доходи кредитодавця у вигляді процентів;

комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

У ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» вказано, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 вищевказаного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

3.3. Верховний Суд у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц вказав, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 вказано, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Положення договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії необґрунтована та задоволенню не підлягає.

4.Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Перш за все, суд звертає увагу на те, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

З вищевказаних положень норм матеріального права вбачається, що позивач повинен довести суду наявність кредитних правовідносин між первісним кредитором та боржником, наявність договору факторингу або договору відступлення прав вимоги між первісним кредитором, наступними кредиторами та новим кредитором, а також правомірність вимог нового кредитора до боржника (факт видачі кредиту боржнику та неповернення кредиту боржником).

4.2. Суд вважає, що позивачем підтверджено укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачкою, факт видачі кредитних коштів відповідачці, а також підтверджено наступне укладення договору факторингу між первісним кредитором та позивачем щодо спірного договору.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром кредиту, який позивач просить стягнути з відповідачки. Зокрема, розмір кредиту згідно з умовами договору складається з самого кредиту в сумі 8000,14 грн. та з суми, яка відразу після надання кредиту зараховується в рахунок погашення комісії за надання кредиту у розмірі 2810,86 грн.

З приводу суми кредиту, яка фактично є сумою комісії за надання кредиту, суд зазначає, що згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Тобто, до загальних витрат за споживчим кредитом включається не комісія за надання кредиту, а комісія пов`язана з наданням кредиту. Комісія, яка пов`язана з наданням кредиту, встановлюється не за саму видачу кредитних коштів, а за розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення та інші супутні послуги. Надання (виплата) кредиту на користь позичальника є прямим обов`язком кредитодавця, а виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Фактично, в даному випадку комісія за надання кредиту була платою відповідачки за виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо видачі кредиту. Умови спірного договору щодо встановлення такої комісії та щодо надання кредиту виключно з метою погашення цієї комісії є нікчемними в силу ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Внаслідок встановлення цієї комісії було порушено право відповідача на визначення йому загальних витрат за споживчим кредитом лише з тих платежів, які передбачені у ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, всього відповідачка отримала кредит в сумі 8000,14 грн. Саме з цієї суми кредиту слід розрахувати відсотки за користування кредитом.

4.3. Щодо комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 601 грн., яку просить стягнути позивач, суд зазначає наступне.

У кредитному договорі первісний кредитор не зазначив, а позивач не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачці та за які встановлена регулярна комісія за управління та обслуговування кредиту.

Отже, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку із цим позовні вимоги про стягнення суми комісії в розмірі 601 грн. не підлягають задоволенню.

4.4. Стосовно відсотків за користування кредитом суд зазначає, що розрахунок цих відсотків проведений первісним кредитором неправильно, оскільки під час розрахунку було використано завищену суму тіла кредиту в розмірі 10811 грн. Суд повторює, що з урахуванням нікчемності комісії за надання кредиту, відповідачка отримала кредит в сумі 8000,14 грн. Саме з цієї суми кредиту слід розрахувати відсотки за користування кредитом.

Згідно з умовами кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту, тобто з 04.09.2025, та до кінця строку кредитування 10.12.2025 з розрахунку 360% річних.

Отже, 8000,14 грн. х 360 % х 98 днів / 365 /100 = 7732,74 грн. Саме таку суму відсотків слід стягнути з відповідачки.

4.5. Підводячи підсумок суд зазначає, що відповідачка свої зобов`язання з повернення заборгованості за договором кредиту виконала не у повному обсязі, у зв`язку із чим утворилася заборгованість в загальній сумі 15732,88 грн., яку слід стягнути з відповідачки на користь позивача. У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 17.06.2026 про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково (задоволено 86,61 % вимог), суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2305 грн. 90 коп. (2662,40 грн. х 0,8661)

5.2. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

20.01.2026 між Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір про надання правової допомоги № 20/01/26-02. Відповідно до умов договору Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченим цим Договором (п. 1.1 Договору).

Обсяг повноважень адвокатського бюро визначений у п. 2.2 Договору. Конкретне доручення клієнта визначається в окремій Додатковій угоді (п. 2.3 Договору).

У Додатковій угоді № 25771533325 від 20.04.2026 до вищевказаного Договору, сторони узгодили зобов`язання з надання правничої допомоги, зокрема, у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Клієнтом та адвокатським бюро підписано Акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, за яким сторони підтвердили, що адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступну правову допомогу:

1) складання позовної заяви до ОСОБА_1 тривалістю 2 год. вартістю 5000 грн.;

2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 тривалістю 2 год. вартістю 1000 грн.

3) підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок ОСОБА_1 тривалістю 1 год. вартістю 500 грн.

4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок ОСОБА_1 тривалістю 1 год. вартістю 500 грн.

Загальна вартість наданих послуг 7000 грн.

Суд, не оцінюючи рівня кваліфікації адвоката, з огляду на визначені сторонами тарифи визначає, що об`єктивна тривалість та складність роботи по складенню подібної типової позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості за одним договором, виходячи з погоджених сторонами тарифів, а також виходячи з ціни позову та значення справи для сторін, має складати 3000 грн. При цьому ця ціна, з огляду на велику кількість однотипних подібних позовів, має включати і вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, і надання усної консультації клієнту, яка не вимагається окремо за кожним з подібних позовів.

Враховуючи вищевказані обставини та факт задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути суму в розмірі 3000 грн. в порядку відшкодування витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код в ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором № 199072 від 03.09.2025 у розмірі 15732 грн. 88 коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту 8000 грн. 14 коп., заборгованість за відсотками 7732 грн. 74 коп.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код в ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01024, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) витрати по сплаті судового збору в сумі 2305 грн. 90 коп. та витрати на отримання правової допомоги в сумі 3000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Денис БАРОНІН