Рішення № 1390096, 05.02.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 12/16

05.02.08

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ходосівські

системні інвестиції»

До Акціонерного товариства закритого типу «Топаз-Електронікс»

Про стягнення 634 935,58 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Скрипник С.В. –предст. (дов. б/н від 18.01.08 р.)

Від відповідача Старченко В.Ю. –ген. директор (протокол б/н від 27.08.03р.)

Обставини справи:

Позивач на підставі договору від 06.09.07 р. про заміну сторони, що укладений між позивачем, відповідачем та ТОВ «Холдингова компанія «Системні інвестиції»звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «Топаз-Електронікс»про стягнення заборгованості у розмірі 634 935,58 грн. (572 935, 2 грн. –основний борг, 29 792, 63 грн. –збитки від інфляції, 5 085 грн. –3% річних, 27 122,75 грн. - пеня), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору від 05.04.04 р., що укладений між відповідачем та ТОВ «Холдингова компанія «Системні інвестиції».

Ухвалою суду від 24.01.08 р. за зазначеною позовною заявою порушено провадження у справі № 12/16 та призначено розгляд справи на 05.02.08 р.

В судовому засіданні 05.02.08 р. представником відповідача подано відзив вих. № 8 від 04.02.08 р., відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

На даний час у відповідача відсутні на рахунку кошти, необхідні для виплати коштів. Така відсутність коштів виникла внаслідок складних господарських умов, у яких виявилося підприємство відповідача. Однак він очікує надходження коштів у найближчому майбутньому від контрагентів. Враховуюче це, він вважає, що відсутня його вина у несплаті коштів, а тому відповідно до ч. 1 ст. 614, ч. 2 ст. 1166 ЦК України вимоги позивача не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач повідомив, що йому стало відомо про претензії до здійснення своїх повноважень виконавчим органом товариства з боку окремих акціонерів АТЗТ "Топаз-Електронікс". За таких обставин виплата значних коштів без проведення загальних зборів акціонерів є недоцільною, так як це може посилити невдоволення акціонерів. Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що викладені в позовній заяві твердження є безпідставними.

В судовому засіданні 05.02.08р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.04 р. між Акціонерним товариством закритого типу «Топаз-Електронікс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Системні інвестиції»було укладено договір (далі –Основний договір), на виконання якого відповідачем було прийнято звіт про виконання першого етапу зобов’язань за основним договором від 03.09.07р.

06.09.07 р. між ТОВ «ХК «Системні інвестиції», АТЗТ «Топаз-Електронікс»та ТОВ «Ходосівські системні інвестиції»укладено договір про заміну сторони (далі - Договір).

За даним Договором до позивача перейшли права ТОВ «ХК «Системні інвестиції»за Основним договором.

Зазначені права включали: право вимоги сплати коштів (заборгованості) відповідачем у розмірі 572 935,2 грн., а також право надання відповідачу послуг другого етапу, передбачених Основним договором.

Відповідно до п.4.5, п.3.5, п.2.1 Основного договору, а також п. 4-5 Звіту з 14.09.07 р. у відповідача виникла заборгованість за надані послуги та здійснені при цьому витрати у сумі 572 935,2 грн.

Заборгованість відповідача у розмірі 572 935,2 грн. підтверджується також і актом звірки взаєморозрахунків за Договором, що підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача 01.12.07 р.

Заборгованість у розмірі 572 935,2 грн. відповідачем не погашена.

З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив претензію з вимогою погасити заборгованість. Відповідач заборгованість не погасив.

У відповіді на претензію зазначив, що "на даний час у нашого підприємства відсутні на рахунку кошти, необхідні для здійснення платежу, у зв’язку із чим Ваша претензія не може бути задоволена".

Станом на день розгляду спору заборгованість відповідача за надані послуги та здійснені при цьому витрати становить 572 935, 2 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 27 122,75 грн., збитків від інфляції, що згідно розрахунку становить 29 792, 63 грн. та 3 % річних, що згідно розрахунку становить 5 085 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини 7 зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відсутність коштів у відповідача не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 572 935, 2 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, збитків від інфляції та 3 % річних, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п. 6.2 Основного договору зазначено, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.4 Договору, відповідач сплачує пеню у розмірі 0, 05 % від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до Закону України Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.96р. № 543/96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 27 122,75 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суму пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 27 122,75 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно розрахунку позивача сума збитки від інфляції складає 29 792, 63 грн., сума 3% річних - 5 085 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку сум збитків від інфляції та 3% річних відповідачем суду не надано.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 11, 526, 527, 549, 610, 611, 612, 615, 625 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 230, 232 ГК України, ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Топаз-Електронікс»(01004, м. Київ, вул. Басейна, 5Б, Код 25202319, р/р 2600131495001 в філії АБ "Південний" м. Києва, МФО 320917, а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ходосівські системні інвестиції» (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 8, к.22, Код 35370632, р/р 26007140990500 в АКІБ «УкрСибБанк»Київське регіональне управління, МФО 351005) 572 935, 2 грн. –основний борг, 29 792, 63 грн. –збитки від інфляції, 5 085 грн. –3% річних, 27 122,75 грн. –пеня, 6 349, 36 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В.Прокопенко