Рішення № 139009419, 17.08.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/11453/25

2/214/2031/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 серпня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Попова В.В.,

при секретарі Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 січня 2022 року по 31 травня 2025 року у розмірі 20 114 грн. 18 коп., суму заборгованості по платі за абонентське обслуговування у розмірі 311 грн. 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 581 грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 666 грн. 13 коп. та пеню у розмірі 800 грн. 02 коп., а всього 24 475 грн. 56 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню, у тому числі до квартири АДРЕСА_2 . Так, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами як споживачами послуг з постачання теплової енергії своїх зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, у них виникла заборгованість, яку відповідачі у добровільному порядку не погашають. Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів існуючої заборгованості та окрім того просить стягнути суму заборгованості по платі за абонентське обслуговування, нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Разом з тим, представник позивача просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 25.12.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачі належним чином повідомлялись про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїм правом не скористались відзив на позов до суду не надали.

Відповідач ОСОБА_1 скористався своїм правом та подав до суду відзив на позовну заяву з якого убачається, що він не визнає позовні вимоги у повному обсязі, вважає себе неналежним відповідачем у справі, позаяк не є власником квартири за якою рахується заборгованість. Вказує на відсутність договірних відносин між позивачем та статусу споживача наданих послуг. Внутрішній документ підприємства не може підтверджувати юридичний факт реєстрації чи проживання, навіть офіційна реєстрація не підтверджує фактичного споживання послуг. Він фактично не проживає у квартирі понад 10 років. Звертає увагу, що нарахування пені у воєнний час є незаконним. Разом із тим, просить застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.

Від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про надання матеріалів справи, визнання відповідача неналежно повідомленим та встановлення строку для подання відзиву. Разом із тим, в клопотанні вказує, що житлове приміщення перебуває в її одноособовій власності на підставі договору дарування №493513 від 11.07.2003 року, особовий рахунок не поділений, договір про надання житлово-комунальних послуг із позивачем не укладався.

Окрім того, у вказаному клопотанні відповідач ОСОБА_3 просила суд витребувати у позивача докази щодо юридичної особи АТ «Криворізька теплоцентраль» та надання послуг відповідачу, у тому числі документи про розділення особового рахунку, судове рішення або інший документ, що встановлює субсидіарну відповідальність та індивідуальні договори з кожною особою, до якої заявлені позовні вимоги.

Суд дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача, дійшов до висновку про відмову у задоволенні останнього, оскільки на вимогу п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази самостійного звернення відповідача до позивача з клопотанням про витребування та причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Інші заяви по суті пред`явлених позовних вимог до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до відомостей, наданих позивачем, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2 та з 31 липня 2003 року зареєстрована у ній. Крім неї, у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 з 26 вересня 2013 року та ОСОБА_2 з 11 січня 2014 року.

Згідно до відомостей з реєстру Криворізької міської територіальної громади, що надані на запит суду, ОСОБА_3 з 31 липня 2003 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Крім неї, у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 з 26 вересня 2013 року та ОСОБА_2 з 11 січня 2014 року.

Згідно детального розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надавались послуги з постачання теплової енергії, але їх вартість своєчасно та в повному обсязі не сплачувалась, у зв`язку з чим за період з 01 січня 2022 року по 31 травня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 20 114 грн. 18 коп.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Так, позивачем як виконавцем послуг 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному веб-сайті: https://tec.dp.ua було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

У зв`язку з тим, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідачів не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин, з 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачами, як споживачами послуги з постачання теплової енергії, було фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Таким чином, згідно з вищевикладеним, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувались. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо вони фактично користуються ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі №176/456/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №14-280цс18.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст.ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Так, тарифи з надання теплової енергії для населення, згідно яких здійснювались нарахування відповідачам, є загальнодоступними та містяться на сайті позивача та виконкому Криворізької міської ради.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, власність зобов`язує нести тягар утримання майна.

Разом з тим, як убачається зі змісту положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», викладених вище, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартири, зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.

Так, судом установлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , що перебуває на обслуговуванні у АТ «Криворізька теплоцентраль», на яких відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на послуги централізованого постачання теплової енергії, а тому відповідачі зобов`язані нести витрати по її утриманню за користування житлово-комунальними послугами, наданими АТ «Криворізька теплоцентраль».

Суд критично оцінює заперечення відповідачів, що між ними та позивачем не укладався договір про надання послуг з постачання теплової енергії, оскільки відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі №176/456/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №14-280цс18.

Отже, судом із розрахунку заборгованості наданого позивачем, встановлено, що за період часу з 01 січня 2022 року по 31 травня 2025 року заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 , за надані послуги з постачання теплової енергії склала 20 114 грн. 18 коп.

Окрім того, суд зазначає, що відповідачами не внесена плата за абонентське обслуговування за період з 01 квітня 2022 року по 31 травня 2025 року в загальному розмірі 311 грн. 74 коп., яка підтверджується наданим до суду розрахунком.

При цьому суд зазначає, що клопотання відповідача ОСОБА_3 про застосування до виниклих правовідносин строків позовної давності задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність, відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, із аналізу зазначених норм випливає, що за кожним щомісячним платежем перебіг позовної давності починається після невиконання чи неналежного виконання відповідачем обов`язку із внесення щомісячної плати і обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом у листопаді 2025 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів із січня 2022 року по березень 2022 року включно.

Разом з тим, судом вважає за необхідне зазначити також наступне та врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час звернення позивача з даним позовом до суду.

Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, продовжено на строк дії карантину.

У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі №679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.

За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про стягнення у солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 січня 2022 року по 31 травня 2025 року у розмірі 20 114 грн. 18 коп. та суми заборгованості по платі за абонентське обслуговування у розмірі 311 грн. 74 коп.,

Окрім того, суд не приймає до уваги заперечення відповідача ОСОБА_4 , що він не користується наданими позивачем послугами, так як проживає за іншою адресою, позаяк такий зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а тому, як убачається зі змісту положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» викладених вище щодо того, що особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартири, зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками, зобов`язаний нести витрати по утриманню вказаної квартири та здійснювати оплату за надані АТ «Криворізька теплоцентраль» житлово-комунальні послуги.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, зважаючи на вищевикладене, правовідносини, які склались між позивачем та відповідачами є грошовим зобов`язанням, позаяк відповідачі мають зобов`язання перед позивачем оплатити надані послуги з постачання теплової енергії, а позивач має право вимагати від відповідачів відповідної оплати за надані послуги, однак, у зв`язку із несплатою належним чином відповідачами за отримані послуги, позивачу було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена у грошовому еквіваленті, а тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України та з відповідачів на користь позивача, у зв`язку з наявною у них заборгованістю за послуги постачання теплової енергії/централізованого опалення підлягають стягненню, з урахуванням набрання чинності Постановою КМУ від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», інфляційні збитки у розмірі 2 581 грн. 49 коп. та 3% річних у розмірі 666 грн. 13 коп., згідно наданих позивачем розрахунків, з якими погоджується суд.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити та врахувати наступне.

Постановою КМУ від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Між тим, постановою КМУ від 29.12.2023 року №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» скасовано мораторій на нарахування пені й штрафів за заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг населенню. Відповідно до вищезазначеної постанови, такий мораторій зберігається лише для територій, де ведуться бойові дії згідно з переліком Мінреінтеграції.

Оскільки м. Кривий Ріг не є територією, де ведуться бойові дії та/або окупованою територією, при цьому п. 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено нарахування пені у розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення, з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу, позивач має правові підстави здійснювати нарахування пені і штрафів на заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг.

Таким чином, з урахування вищевикладеного, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню пеня, згідно наданого позивачем розрахунку, з яким погоджується суд, у розмірі 800 грн. 02 коп.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі 3 028 грн. 00 коп., з кожного відповідача окремо по 1 009 грн. 33 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256-257, 260-261, 264, 267, 509, 525, 526, 625, 714, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.19 Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 січня 2022 року по 31 травня 2025 року у розмірі 20 114 грн. 18 коп., суму заборгованості по платі за абонентське обслуговування у розмірі 311 грн. 74 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 581 грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 666 грн. 13 коп. та пеню у розмірі 800 грн. 02 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) з кожного окремо по 1 009 грн. 33 коп., в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.