Рішення № 139009148, 17.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 205/18201/25

Номер провадження2/173/920/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Островерхової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокоф?євої Н.Л.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось до Новокадацького районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 16.04.2025 року між ТОВ Споживчий центр та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №14.04.2025-100001313.

Відповідно до умов договору Позичальнику надано кредит у розмірі 12000 грн строком на 140 днів, дата повернення кредиту - 02.09.2025. Позичальник зобов?язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, передбачені договором.

Відповідач свої зобов?язання за договором не виконала, у зв?язку з чим утворилась заборгованість в сумі 36600 грн, що складається з тіла кредиту - 12000 грн, процентів - 16800 грн, комісії -1800 грн, неустойки - 6000 грн.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 36600 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді Новокадацького районного суду міста Дніпра від 05.12.2025 справу передано за підсудністю до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Островерховою А.В. від 28.01.2026 прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого повідомила, що факт укладення кредитного договору визнає та просила витребувати у позивача детальний розрахунок заборгованості.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини.

Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

При цьому, за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Натомість, на підтвердження заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14.04.2025-100001313 від 16.04.2025 у розмірі 36600,00 грн. позивач не надав докази укладення такого кредитного договору з відповідачем.

Позивач надав копію договору про надання споживчого кредиту № 17.04.2025, який укладено між ТОВ Споживчий центр та ОСОБА_2 . Інші докази, зокрема довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, довідка ТОВ Універсальні платіжні рішення від 18.11.2025 суд також вважає неналежними, оскільки зазначені документи стосуються іншого кредитного договору та іншого позичальника, ніж особа, до якої пред`явлено позовні вимоги у цій справі. Відтак такі докази не підтверджують обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та не можуть бути покладені в основу висновків суду щодо наявності та розміру заборгованості відповідача перед позивачем.

Розрахунок заборгованості складено на ім`я відповідача, однак сам по собі цей документ не є достатнім доказом на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення кредитного договору з відповідачем, отримання ним кредитних коштів та виникнення відповідного грошового зобов`язання. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити підстави виникнення заявленої заборгованості, умови кредитування та правильність її розрахунку, а відтак - дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

У зв`язку з цим суд вважає, що позивач не довів обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме - ні підстав виникнення заборгованості, ні її розміру. У зв`язку з цим у задоволенні позову слід відмовити.

Зважаючи на те, що суд дійшов до висновку про відмову у позові, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати покладаються на самого позивача.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Суддя А.В. Островерхова