Ухвала суду № 139007894, 10.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8166/26

Провадження № 1-кс/202/6010/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

10 серпня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, який має вищу освіту, одружений, працює на посаді юриста у ТОВ «КОНДОР-Н», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий в ОВС відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 звернулася з погодженим із прокурором клопотанням про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовано тим, що 08 серпня 2026 року у кримінальному провадженні № 42026040000000382, яке розслідується ГУНП в Дніпропетровській області, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімуму доходів громадян, вчиненому групою осіб, а також у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів.

Слідчий зазначає, що згідно з повідомленою підозрою ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з двома невстановленими слідством особами, 07 серпня 2026 року приблизно о 08:40 годині з метою незаконного заволодіння автомобілем марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ), який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Орільська», на своєму автомобілі марки «MERCEDES-BENZ G63» спільно з іншими співучасниками, що знаходилися в автомобілі марки «MITSUBISHI LANCER», прибув на територію підземного паркінгу торговельного центру «Млин» по вул. Калиновій у м. Дніпрі, де, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, ОСОБА_4 , перебуваючи в салоні автомобіля марки «MERCEDES-BENZ G 63», здійснив рух територією підземного паркінгу торговельного центру «Млин». Після чого дві невстановлені слідством особи вийшли з салонів автомобілів марки «MERCEDES-BENZ G 63» та марки «MITSUBISHI LANCER» для безпосереднього виконання кожною своєї відведеної ролі. Зокрема один зі співучасників підійшов до паркомісця № 32, де був припаркований автомобіль «TOYOTA LAND CRUISER 300», а інший невстановлений співучасник залишився на території паркінгу з метою спостереження за навколишньою обстановкою, забезпечення безпеки дій іншого співучасника та попередження про появу сторонніх осіб чи працівників поліції. При цьому ОСОБА_4 забезпечував готовність до швидкого залишення місця вчинення злочину.

Надалі перша невстановлена слідством особа, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб та переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, підійшла до автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ) з боку, який не потрапляв у зону огляду камер відеоспостереження паркінгу, та, застосувавши заздалегідь підготовлений невстановлений технічний пристрій для несанкціонованого відчинення замків, відімкнула двері зазначеного транспортного засобу. Одразу після цього друга невстановлена особа, яка до цього здійснювала спостереження за навколишньою обстановкою, підійшла до відчиненого автомобіля та зайняла місце водія з метою подальшого керування ним. Одночасно з цим ОСОБА_4 , діючи узгоджено зі своїми співучасниками, вийшов із салону автомобіля марки «MERCEDES-BENZ G 63», підійшов до вищевказаного автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» та зайняв у ньому переднє пасажирське сидіння для спільного викрадення та залишення місця злочину.

У цей час через службовий вхід на територію підземного паркінгу прибув охоронець торговельного центру «Млин» ОСОБА_7 , який помітив підозрілі дії біля транспортного засобу. Підійшовши до автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ), він звернувся до осіб, які перебували в його салоні ( ОСОБА_4 та невстановленого співучасника), з вимогою пояснити їхні дії та правомірність перебування в чужому автомобілі.

Надалі ОСОБА_4 , діючи умисно та реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на безперешкодне незаконне заволодіння транспортним засобом, вийшов із салону автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» та підійшов до охоронця ОСОБА_7 , якому представився працівником правоохоронного органу та пред`явив останньому службове посвідчення працівника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на своє ім`я.

При цьому ОСОБА_4 усно повідомив завідомо неправдиву інформацію про те, що вказані особи діють на виконання ухвали суду про вилучення зазначеного автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300», на що охоронець ОСОБА_7 заявив, що вирішення питань щодо вилучення майна не належить до його службових повноважень та висунув законну вимогу ОСОБА_4 пройти до адміністратора торговельного центру «Млин» для перевірки наданих документів.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 спільно з охоронцем пройшов до службового кабінету адміністратора торговельного центру «Млин».

Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_4 з метою введення в оману адміністратора центру та безперешкодного заволодіння транспортним засобом під виглядом проведення законних процесуальних дій, пред`явив останньому службове посвідчення працівника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, а також ухвалу суду про вилучення автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300», д.н.з. НОМЕР_2 .

На законну вимогу адміністратора надати зазначену ухвалу суду для зняття фото- або ксерокопії, ОСОБА_4 , усвідомлюючи можливість викриття його злочинних дій, у категоричній формі відмовив. При цьому, з метою психологічного тиску на адміністрацію та уникнення подальшої перевірки документів, ОСОБА_4 заявив, що найближчим часом повернеться для вилучення транспортного засобу спільно з представниками органів прокуратури, після чого залишив службовий кабінет.

Надалі ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що їхні злочинні дії викриті охороною та адміністрацією торговельного центру, а подальше перебування на місці вчинення кримінального правопорушення створює загрозу їх затримання, спільно з іншими невстановленими слідством особами поспішно сів до салону автомобіля марки «MERCEDES-BENZ G 63» та залишив територію підземного паркінгу.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленими особами, виконав усі дії, які вважав необхідними для незаконного заволодіння транспортним засобом, однак кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Крім того, ОСОБА_4 , маючи злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання без передбаченого законом дозволу бойових припасів, достовірно знаючи про те, що бойові припаси є предметами, обіг яких обмежено, в невстановлений час, але не пізніше 08.08.2026 року, розмістив під матрацом ліжка спальної кімнати за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 тридцять предметів, зовні схожих на набої до автомата Калашникова, які незаконно придбав у невстановлений в ході досудового розслідування час, та став їх зберігати.

08.08.2026, за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 на підставі його заяви в період з 09:21 до 15:19 години проведено обшук, під час якого виявлено та вилучено тридцять предметів, зовні схожих на набої до автомата Калашникова, після чого ОСОБА_4 було затримано за підозрою у вчиненні злочину в порядку статті 208 КПК України.

Причетність ОСОБА_4 до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується показаннями представника потерпілої юридичної особи - ОСОБА_8 , який пояснив, що 07.08.2026 з території підземного паркінгу ТЦ «Млин» ОСОБА_4 разом із невстановленими особами намгався викрасти автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 300», д.н.з. НОМЕР_2 ), однак вчиненню вказаного кримінального правоорушення запобіг охоронець закладу; протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками під час якого представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка намагалася викрасти автомобіль; показаннями свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що 07.08.2026 з території підземного паркінгу ТЦ «Млин», ОСОБА_4 разом з невстановленими особами намагався незаконно заволодіти автомобілем марки «TOYOTA LAND CRUISER 300», д.н.з. НОМЕР_2 ), при цьому ОСОБА_4 показав посвідчення працівника поліції та ухвалу суду на вилучення вказаного автомобіля; протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, під час якого свідок ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_4 як особу, яка намагалася викрасти автомобіль та пред?являла документи на вилучення автомобіля; показаннями свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що 07.08.2026 ОСОБА_4 показав їй посвідчення працівника поліції та ухвалу суду на вилучення автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300», д.н.з. НОМЕР_2 ); протоколом пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, проведеного зі свідком ОСОБА_9 , яка впізнала ОСОБА_4 як особу, яка показувала їй посвідчення працівника поліції та ухвалу суду на вилучення автомобіля марки «TOYOTA LAND CRUISER 300» (VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; протоколом огляду відео з камер відеоспостереження, на яких видно як ОСОБА_4 разом з іншими невстановленими особами відкрили автомобіль марки «TOYOTA LAND CRUISER 300», д.н.з. НОМЕР_2 з метою незаконного заволодіння ним; протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , під час якого виявлено та вилучено предмети, зовні схожі на автомат «Калашникова» та набої до нього.

Слідчий вважає наявними ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого чи свідків у вказаному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Так, слідчий вважає, що ОСОБА_10 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років за вчинення інкримінованих йому злочинів, має стійкий мотив для ухилення від правосуддя. Наявність на території України воєнного стану, специфіка географічного розташування ліній фронту та існування тимчасово окупованих територій створюють реальні умови для спроби підозрюваного незаконно перетнути державний кордон поза пунктами пропуску або приховано переміститися на непідконтрольні органам державної влади території з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, на теперішній час органом досудового розслідування злочинну діяльність підозрюваного викрито не в повній мірі, здійснюється збір доказів і підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Будучи обізнаним про докази, які наявні в матеріалах кримінального провадження, підозрюваний може здійснити незаконний вплив на потерпілого чи свідків у вказаному кримінальному провадженні, з метою зміни ними показів на свою користь та, тим самим, уникнення ним кримінальної відповідальності, адже йому відомі анкетні дані потерпілого, свідків, інших можливих підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Також ОСОБА_4 може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, так як останній ніде не працює, не має законних засобів до існування та постійного джерела доходу, що може свідчити про вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження своєї злочинної діяльності з метою незаконного збагачення.

На думку слідчого, застосування більш м`якого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 є неможливим, оскільки обставини злочину свідчать про нехтування ним встановленими чинним законодавством України гарантіями захисту прав людини та про зневажливе ставлення до загальнолюдських цінностей, що дає підстави вважати, що в разі обрання інших, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів він зможе перешкоджати виконанню процесуальних рішень та не виконуватиме покладені на нього обов`язки, переховуватиметься, здійснюватиме незаконний вплив на потерпілих, експертів, свідків, продовжить злочину діяльність.

За цих підстав слідча просила застосувати запобіжний захід у вигляді тримання ОСОБА_4 під вартою на строк 60 днів з утриманням його у Дніпропетровській установі виконання покарань № 4 Управління державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області.

Визначити ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поклавши на нього наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду цілодобово, крім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливлювали безпечне для життя та здоров`я перебування підозрюваного у житлі;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування з потерпілим, свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України та паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд чи в`їзд до України.

До початку розгляду клопотання слідчим за погодженням із прокурором було подано клопотання, в якому уточнено попереднє клопотання в частині визначення розміру застави, а саме просили визначити заставу в розмірі 2100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, посилаючись на те, що 10.08.2026 отримано звіт № 3391-1008 про оцінку транспортного засобу, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «TOYOTA LAND CRUISER 300», VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 07.08.2026 склала 7 092 675 грн.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав уточнене клопотання та наполягав на його задоволенні.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого.

При цьому захисником були надані письмові заперечення, в яких з клопотанням слідчого не погодився, вважав, що ОСОБА_4 затримано незаконно через добу після події без ухвали слідчого судді, що є підставою для його звільнення з-під варти.

Крім того, покликався на те, що в тексті підозри зазначено, що ОСОБА_4 підозрюється у незакінченому замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, у той час як такі дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 КК України як закінчений замах.

Також, на його думку, кваліфікація дій ОСОБА_4 за частиною ч. 3 ст. 289 КК України штучно завищена.

Звертав увагу, що в протоколі допиту представника потерпілого ОСОБА_8 зазначено, що на місці події він спілкувався та перевіряв службове посвідчення особи на ім`я « ОСОБА_11 ». Проте підозра оголошена та клопотання подане стосовно ОСОБА_4 . Матеріали провадження не містять доказів, що це одна й та сама особа.

Згідно з протоколом огляду відеозаписів особи самостійно зачинили двері автомобіля «Toyota Land Cruiser 300», сіли до свого автомобіля «Mercedes-Benz G63» та вільно залишили територію паркінгу. Їхні дії не були припинені охороною чи поліцією. Тож мала місце добровільна відмова від доведення злочину до кінця, що згідно з ч. 2 ст. 17 КК України повністю виключає кримінальну відповідальність.

Щодо ризиків, на які посилається слідчий та прокурор, то захисником зазначено, що згідно з довідкою з Єдиного державного демографічного реєстру № 1691402-2024 ОСОБА_4 з 02.11.2009 року зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 є військовозобов`язаним, має відстрочку від мобілізації до 30.10.2026 на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Не має жодного мотиву та можливості для переховування. Обшук за місцем проживання ОСОБА_12 проведено 08.08.2026, предмети, які мають значення для досудового розслідування вилучені. Твердження слідчого про відсутність у ОСОБА_4 постійного місця роботи спростовується медичною картою стаціонарного хворого № 7924 КП «МКЛ №16» ДМР, де зазначено місце роботи - начальник юридичного відділу ТОВ «КОНДОР».

Також захисник вважав, що зібрані докази за статтею 263 КК України є недопустимими, оскільки 08.08.2026 обшук у квартирі проведено без ухвали слідчого судді на підставі заяви ОСОБА_4 , складеної без захисника.

На момент підписання такої заяви ОСОБА_4 фактично був затриманий, перебував під контролем поліції, а також у стані, викликаному раніше перенесеним інсультом.

Отже, за відсутності ухвали слідчого судді про подальшу легалізацію обшуку, вилучені набої є недопустимими доказами.

Звертав увагу, що ОСОБА_4 зареєстрований та проживає з батьками за адресою: АДРЕСА_3 , є єдиним годувальником і опікуном для своєї родини.

Його мати - ОСОБА_13 , 1958 року народження, є інвалідом II групи (безстроково) через тяжке захворювання опорно-рухового апарату. Згідно з висновком ЛКК №107 від 18.07.2025 потребує постійного стороннього догляду на непрофесійній основі.

Його вітчим - ОСОБА_14 , 1966 року народження, перебуває у критичному стані. Згідно з протоколом засідання мультидисциплінарної команди онкологічного профілю № 31 від 03.08.2026 йому встановлено тяжкий діагноз та призначено паліативне лікування.

Рідний батько підозрюваного помер у 2017 році.

Отже, тримання під вартою ОСОБА_4 залишить двох тяжкохворих людей похилого віку без засобів до існування та догляду.

Також просив врахувати критичний стан здоров`я самого ОСОБА_4 , який у квітні 2026 року переніс гострий геморагічний інсульт (внутрішньомозковий крововилив) лівої половини Варолієва моста з легким правобічним геміпарезом.

Наслідком інсульту є діагностована в липні 2026 року еферентна моторна афазія середнього ступеня важкості (порушення мовленнєвого апарату, дикції та моторики).

Згідно з коронароангіографією від 10.02.2025 у ОСОБА_4 виявлено атеросклероз ПКА та гирловий 80% стеноз, що потребує постійного кардіологічного контролю та медикаментозного лікування (Вальсакор, Амлодипін).

Будь-який стрес в умовах тримання під вартою несе пряму загрозу повторного інсульту та летального наслідку.

Крім того, вважав, що розмір застави, який просить визначити сторона обвинувачення, не відповідає вимогам ст. 182 КПК України та є завідомо непомірним.

Захисником зазначено, що родина ОСОБА_4 має скрутне матеріальне становище, всі кошти родини витрачаються на лікування, в тому числі на реабілітацію після інсульту.

З огляду на викладене сторона захисту просила відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 .

Слідчий суддя, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання слідчого, доходить до висновку, що таке клопотання підлягає частковому задоволенню.

Слідчий суддя керується тим, що відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 статті 176 КПК України визначено види запобіжних заходів, які можуть бути застосовані до підозрюваного (обвинуваченого): 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

При цьому частиною першої статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026040000000382 від 08.08.2026.

У цьому кримінальному провадженні 08 серпня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, а саме у замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімуму доходів громадян, вчиненому групою осіб, а також у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів.

Визначаючи обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя звертає увагу, що обґрунтована підозра це такий стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.

Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення або навіть винесення вироку.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах "Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства", "Лабіта проти Італії", "Мюррей проти Сполученого Королівства", "Ільгар Маммадов проти Азербайджану", "Нечипорук і Йонкало проти України", термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів або відомостеи?, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Від сукупності обставин справи залежить, що саме можна вважати обґрунтованою підозрою. Підозра буде вважатися обґрунтованою лише у випадку, коли вона ґрунтується на відомостях, що об`єктивно пов`язують підозрюваного із вчиненим кримінальним правопорушенням.

Тож на даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а визначає лише чи є причетність підозрюваного до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя вважає, що на цьому етапі досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується, насамперед, протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження, що встановлені у паркінгу ТЦ «Млин» по вул. Калиновій в м. Дніпрі, протоколами допиту представника потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , протоколами пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками, під час якого представник потерпілого та свідки кожен окремо прямо вказали на ОСОБА_4 як особу, яка намагалася незаконно заволодіти транспортним засобом «TOYOTA LAND CRUISER 300» з номерним знаком НОМЕР_2 .

Посилання сторони захисту на те, що згідно з протоколом допиту представника потерпілого під час кримінального правопорушення було пред`явлено посвідчення на ім`я « ОСОБА_11 » не спростовує причетність саме ОСОБА_4 до цього кримінального правопорушення, оскільки саме на його фотографію вказали представник потерпілого та свідки під час пред`явлення осіб для впізнання.

Тим більше, що сам ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що він дійсно був учасником події, яка мала місце 07.08.2026 в паркінгу ТЦ «Млин» по вул. Калиновій в м. Дніпрі щодо вказаного транспортного засобу.

Тому, незалежно від подальшої доведеності підозри чи правової кваліфікації інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, зібрані на цьому етапі докази достатньо переконливо свідчать про те, що він причетний до замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом «TOYOTA LAND CRUISER 300» з номерним знаком НОМЕР_2 .

Щодо допустимості доказів, що були вилучені за місцем мешкання ОСОБА_4 , то слідчий суддя звертає увагу, що на час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відсутні будь-які рішення слідчого судді, які можуть мати наслідком визнання доказів недопустимими.

Під час розгляду клопотання підозрюваний не заперечував, що за його місцем мешкання були вилучені заборонені предмети.

Відтак підстав для висновку про недопустимість доказів, отриманих під час обшуку, на цьому етапі кримінального провадження немає.

Також слідчий суддя вважає безпідставними аргументи сторони захисту, що з боку ОСОБА_4 мала місце добровільна відмова від доведення злочину до кінця, що виключає його кримінальну відповідальність, оскільки ступінь виконання ОСОБА_4 та іншими особами, які спільно з ним діяли, об`єктивної сторони кримінального правопорушення та реалізації умислу підлягають встановленню шляхом проведення досудового розслідування. Натомість зібрані та досліджені на цьому етапі кримінального провадження докази свідчать, що дії ОСОБА_4 містять ознаки замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, що є достатнім для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя не приймає до уваги твердження сторони захисту щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_4 та її штучного завищення, оскільки згідно зі звітом про оцінку транспортного засобу вартість транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER 300», яким намагався заволодіти ОСОБА_4 спільно з іншими особами, становить 7 092 675 грн. У свою чергу, кваліфікація замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом може бути остаточно визначена та змінена під час досудового розслідування.

Отже, твердження сторони захисту про необґрунтованість підозри ОСОБА_4 є недоведеними.

Слідчий суддя вважає, що прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Зазначені ризики підтверджуються тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, що може спонукати його до спроби уникнути кримінальної відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя звертає увагу, що згідно з практикою ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. При цьому серйозність покарання в сукупності з даними про особу обвинуваченого (підозрюваного) є істотною обставиною в оцінці ризику втечі.

Слідчий суддя вважає, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому обґрунтовано підозрюють ОСОБА_4 , у сукупності з даними про його особу є достатньо суттєвим елементом при оцінці вищевказаних ризиків.

Відповідно до частини 4 статті 193 КПК України за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.

При цьому згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц, суд вправі використовувати відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими і загальнодоступними, в тому числі судові рішення для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Слідчий суддя враховує, що згідно з матеріалами кримінального провадження та відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_15 неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Зокрема вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 10 квітня 2020 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено йому іспитовий строк на три роки.

Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 15 серпня 2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

06 грудня 2024 року ОСОБА_4 засуджено Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

26 березня 2025 року ОСОБА_4 засуджено Дарницьким районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 263 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік з іспитовим строком на два роки.

13 червня 2025 року Запорізьким районним судом Запорізької області затверджено угоду про визнання винуватості, якою ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Крім того, у кримінальному провадженні № 12023041030000891, яке було розпочате 30.03.2023, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні 29 березня 2023 року Правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.

Наразі таке кримінальне провадження розглядається Соборним районним судом міста Дніпра (справа № 201/3154/25).

В цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який ним неодноразово порушувався, через що суд своєю ухвалою від 04 серпня 2025 року застосував стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави (номер рішення в ЄДРСР 129915225).

Але ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року (номер рішення в ЄДРСР 129677840) скасовано ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року та постановлено нову, якою застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням йому застави в максимальному для тяжких злочинів розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 242 240 грн.

Цією ж ухвалою покладено на ОСОБА_4 обов?язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема обов?язок прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду.

ОСОБА_4 було звільнено з-під варти під заставу. Тобто на сьогодні він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Разом із тим 21 липня 2026 року судом постановлено ухвалу про привід ОСОБА_4 через його неявку в судове засідання (номер рішення в ЄДРСР 138387649), що свідчить про невиконання ним обов`язків, покладених судом у зв`язку з застосуванням альтернативного запобіжного заходу.

Слідчий суддя також враховує, що злочини, в яких наразі підозрюється ОСОБА_4 , вчинені під час іспитового строку, визначеного йому вироком Дарницького районного суду міста Києва від 26.03.2025 року.

Наведені факти, на переконання слідчого судді, дають достатні підстави вважати, що існує доволі висока ймовірність того, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи можливість призначення йому в разі доведення його вини покарання у вигляді реального позбавлення волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання, може вдатися до відповідних дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду.

Також слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на свідків.

Ці ризики підтверджуються тим, що під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 змінив номерний знак свого автомобіля на недійсний. На цей час не вилучені всі документи, яке він використовував під час події правопорушення. Не встановлено всіх осіб, причетних до такого правопорушення, зокрема, що діяли спільно з ОСОБА_4 .

Крім того, слідчий суддя вважає не менш доведеним ризик вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовженням кримінального правопорушення, в якому він підозрюється.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на тому, що згідно з протоколами допиту представника потерпілого та свідків 22 червня 2026 року ОСОБА_4 разом з іншими особами вже намагався заволодіти тим самим транспортним засобом - «TOYOTA LAND CRUISER 300» номерний знак НОМЕР_2 , який знаходився в паркінгу ТЦ «Млин», але цьому завадив адміністратор центру.

Під час повторної спроби 07 серпня 2026 року ОСОБА_4 , залишаючи місце події після викриття його дій адміністрацією торгового центру, обіцяв повернутися за цим автомобілем, зазначаючи про наявність у нього документів на вилучення цього транспортного засобу (нібито ухвали суду).

При цьому за обставинами кримінального правопорушення ОСОБА_4 використовувалися підроблені документи, зокрема посвідчення працівника правоохоронного органу.

Доречно відзначити, що ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення аналогічних кримінальних правопорушень, а саме передбачених статтею 358 КК України (підроблення та використання завідомо підроблених документів) та статтею 263 КК України (незаконне поводження зі зброєю та бойовими припасами).

Згідно з вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 13 червня 2025 року ОСОБА_4 так само представлявся працівником внутрішньої безпеки Національної поліції України (номер рішення в ЄДРСР 128100899).

На цей час ОСОБА_4 також обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а саме передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого).

Згідно з відомостями, які містяться у ЄДРСР, ОСОБА_4 було неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення доволі серйозних адміністративних правопорушень, передбачених статтями 126, 130 КУпАП.

Незважаючи на позбавлення судом ОСОБА_4 права керування транспортними засобами, він регулярно продовжує керувати транспортними засобами.

Наведені обставини свідчать, що ОСОБА_4 нехтує встановленими нормами та є схильним до вчинення правопорушень.

Відтак він може продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім наведених ризиків, при вирішенні питання про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу слідчий суддя ураховує вагомість наявних доказів, які дають підстави обґрунтовано підозрювати його у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, а також дані про особу підозрюваного.

Слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_4 хоча й має певні соціальні зв`язки (є одруженим, має хвору мати, постійне місце проживання), проте він раніше судимий, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, що спричинило смерть потерпілого, не дотримувався умов запобіжних заходів, підозрюється у вчиненні під час визначеного йому судом іспитового строку особливо тяжкого кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, об`єктом посягання якого є транспортний засіб вартістю понад 7 мільйонів гривень, а також тяжкого кримінального правопорушення, аналогічного тому, за який його було раніше засуджено.

Слідчим суддею береться до уваги, що стосовно ОСОБА_4 в іншому кримінальному провадженні раніше вже обирався запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який ним неодноразово порушувався, що стало підставою для зміни йому запобіжного заходу на найбільш суворий тримання під вартою.

Після визначення ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави він також не дотримується покладених на нього обов`язків, про що свідчить постановлення судом ухвали про його привід у судове засідання.

Крім того, ОСОБА_4 продовжив вчиняти правопорушення, зокрема 25 березня 2026 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126, ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП (справи № 202/2350/26, 202/2351/26, 202/2357/26).

Ба більше, тепер його взагалі підозрюють у вчиненні особливо тяжкого злочину під час іспитового строку.

Слідчий суддя приймає до уваги доводи сторони захисту та надані нею документи щодо незадовільного стану здоров`я ОСОБА_4 та його матері. Водночас вважає їх такими, що не виключають існуючи ризики.

В даному випадку твердження захисника про те, що ОСОБА_4 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з матір`ю, за якою здійснює догляд, спростовані в судовому засіданні самим підозрюваним, який зазначив, що за вказаною адресою він зареєстрований, але фактично мешкає з дружиною за адресою: АДРЕСА_2 .

Проживання підозрюваного за цією адресою, а не за місцем мешкання своєї матері, підтверджується і тим, що саме за вказаною адресою до нього застосовувався цілодобовий домашній арешт, починаючи з січня 2025 року, а також проведено обшук 08.08.2026.

Отже, аргументи сторони захисту, що ОСОБА_4 доглядає та утримує своїх родичів об`єктивно не підтверджені.

Щодо стану здоров`я самого ОСОБА_4 , то дійсно стороною захисту надані медичні документи, згідно з якими він переніс інсульт, страждає на гіпертонічну хворобу, скаржився на загальну слабкість, головний біль, запаморочення, на зниження зору, туман та двоїння перед очима, тремор, порушення мовлення, проблеми з пам`яттю, підвищення артеріального тиску тощо.

Воднораз стороною захисту не надано доказів наявності у ОСОБА_4 таких хвороб, які б унеможливлювали його тримання під вартою чи отримання ним належної медичної допомоги в умовах тримання під вартою.

Принагідно також зазначити, що такий стан здоров`я ОСОБА_4 може бути викликаний якраз його власними діями з огляду на те, що він раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння (номер рішень у ЄДРСР 108115416, 127062803), що навпаки посилює ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а не нівелює їх.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що з огляду на неналежну поведінку ОСОБА_4 в минулому, у випадку застосування до нього запобіжного заходу, непов`язаного з триманням під вартою, зокрема цілодобового домашнього арешту, на якому наполягала сторона захисту, він не буде обмежений у свободі пересування та комунікації з іншими особами до такого ступеня, який би міг запобігти установленим ризикам.

Отже, оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які характеризують підозрюваного та всі інші обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що застосування до ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою є виправданим.

На переконання слідчого судді, застосування стосовно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти ризикам, передбаченим частиною 1 статті 177 КПК України.

Таким чином клопотання слідчого потрібно задовольнити, застосувавши стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

При визначенні підозрюваному застави слідчий суддя керується таким:

Відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з частиною 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Рішенням Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026 абзац п`ятий частини п`ятої статті 182 КПК України визнано таким, що відповідає Конституції України.

Отже, закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави.

Такими обставинами є всі обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу, ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та водночас не бути завідомо непомірним для нього.

Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.

В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку.

Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Для з`ясування вищевказаних обставин судді можуть використовувати дані відповідних державних реєстрів, до яких їм надано доступ у підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Під час розгляду клопотання про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу з метою визначення розміру застави слідчим суддею було з`ясовано його дійсний майновий стан, доходи та активи.

Також слідчим суддею з`ясовано сімейний стан підозрюваного, наявність у нього утриманців, його соціальні зв`язки, інші обставини, передбачені КПК України, які впливають на визначення розміру застави.

Так, як розповів про себе підозрюваний у судовому засіданні, він має юридичну освіту, працює юристом, перебуває у шлюбі, проживає разом з дружиною, має повнолітню дитину, матір-пенсіонера, яка має незадовільний стан здоров`я.

Попри це слідчий суддя звертає увагу, що ОСОБА_4 не має офіційних джерел доходу.

За ОСОБА_4 зареєстровані на праві власності нежитлові приміщення по АДРЕСА_4 площею 74,6 кв.м та 34,4 кв.м.

Разом із тим у зв`язку з численними виконавчими провадженнями на все його майно накладено арешт.

Через це слідчий суддя такі активи при визначенні застави не враховує, але звертає увагу, що вони можуть приносити підозрюваному певні прибутки, оскільки за цією адресою розташовуються офісні та комерційні приміщення.

Поряд із цим, слідчий суддя звертає увагу, що у володінні ОСОБА_4 знаходиться ряд коштовних транспортних засобів.

Так, як убачається з матеріалів клопотання слідчого, під час події правопорушення ОСОБА_4 знаходився за кермом позашляховика преміум-класу «MERCEDES-BENZ G63», 2016 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_3 (який було замінено на недійсний НОМЕР_4 ).

Зазначений транспортний засіб хоча й зареєстрований 28.06.2024 на праві власності за іншою особою - ОСОБА_16 , але зв`язок підозрюваного з цим майном підтверджується тим, що ще до реєстрації цього транспортного засобу за вищевказаною особою, ОСОБА_4 17.05.2024 року вже керував ним, що видно з постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2024 року (номер в ЄДРСР 121369541).

Згодом цей транспортний засіб також залишився у його постійному володінні, про що свідчать постанови суду у справах про адміністративні правопорушення, наприклад від 04.09.2024 (ЄДРСР 121369456), від 14.01.2025 (ЄДРСР 124374785), від 28.03.2025 (ЄДРСР 127062803).

Як підтвердив у судовому засіданні сам підозрюваний ОСОБА_4 , автомобіль «MERCEDES-BENZ G63» зареєстрований за його знайомою (кумою), але фактично належить йому.

Згідно з даними мережі Інтернет навіть на вторинному ринку такий транспортний засіб має значну вартість (в середньому 3-4 мільйона гривень).

Слідчий суддя звертає увагу, що крім позашляховика «MERCEDES-BENZ G63», у користуванні ОСОБА_4 знаходиться й інший аналогічний автомобіль G-класу, а саме «MERCEDES-BENZ G500» номерний знак НОМЕР_5 , що підтверджується постановами від 25 березня 2026 року у справах про адміністративне правопорушення № 202/2350/26, 202/2351/26, 202/2357/26.

Слід відзначити, що вказані транспортні засоби мають не лише високу вартість, а й потребують через свою специфіку значних витрат на обслуговування, що вказує на достатній фінансовий рівень їх володільця.

Як пояснив у судовому засіданні підозрюваний, його сім`я володіє не лише автомобілем «MERCEDES-BENZ», а й іншими транспортними засобами, зокрема «AUDI A7», «Volkswagen golf».

Отже, на переконання слідчого судді, сама по собі відсутність у підозрюваного офіційних доходів та не оформлення на себе речових прав, що може бути викликано ухиленням від примусового стягнення внаслідок численних виконавчих проваджень, не спростовує його матеріальну платоспроможність.

Також як зазначено підозрюваним у судовому засіданні, його дружина має власний косметологічний кабінет, для чого вони придбали відповідне обладнання. В свою чергу, дитина, яка досягла повноліття, на цей час навчається за кордоном.

Таким чином, спосіб та рівень життя підозрюваного свідчить про його доволі високі матеріальні статки.

При визначенні розміру застави слідчим суддею також береться до уваги і те, що в іншому кримінальному провадженні судом ОСОБА_4 вже визначалася застава в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатним осіб в сумі 242 240 грн, тобто у максимальному розмірі, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, для тяжких злочинів.

Однак підозрюваний повною мірою не дотримувався покладених на нього обов`язків, через що судом була постановлена ухвала про його привід у судове засідання.

Крім того, слідчим суддею також береться до уваги і те, що на ОСОБА_4 за вчинення адміністративних правопорушень накладалися численні штрафи у значному розмірі, які він ігнорував, продовжуючи вчиняти ті ж самі правопорушення.

Наведені факти в своїй сукупності свідчать, що застава у межах, визначених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, не буде здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, оскільки з урахуванням його рівня та способу життя не є для нього суттєвою.

Отже, задовольняючи клопотання слідчого про застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з урахуванням майнового і сімейного стану підозрюваного, тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, всіх інших обставин кримінального провадження, зокрема його поведінки в минулому, вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу в розмірі, що перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме в розмірі 1500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 992 000 (чотири мільйони дев`ятсот дев`яносто дві тисячі) грн, за умови внесення якої його можливо звільнити з-під варти.

Слідчий суддя вважає, що з огляду на попередню поведінку підозрюваного, який не заслуговує на довіру, лише такий розмір застави буде здатний запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, так як є достатнім стримуючим засобом, щоб відбити бажання ухилитися від органу досудового розслідування та суду, іншим чином перешкодити досудовому розслідуванню чи вчиняти правопорушення.

На переконання слідчого судді, такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного з огляду на його сімейний і майновий стан, що підтверджується фактичною наявністю в нього доходів та цінного ліквідного майна, і не покладатиме надмірний тягар, оскільки жодним чином не позбавляє підозрюваного та членів його сім`ї житла чи засобів до гідного існування.

Проте така застава є значною та цілком здатною забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, так як на початковому етапі кримінального провадження встановлені ризики не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж застосуванням такого запобіжного заходу.

Натомість цього слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 2100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме в сумі 6 988 800 грн, яку просили визначити слідчий і прокурор у своєму уточненому клопотанні, є необґрунтованою та завідомо непомірною, так як очевидно не відповідає майновому і сімейному стану підозрюваного.

Обґрунтовуючи такий розмір застави, сторона обвинувачення покликалася на звіт про оцінку вартості транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER 300», номерний знак НОМЕР_2 .

Між тим у рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13 січня 2022 року ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Слідчий суддя наголошує, що метою застави є запобігання існуючим ризикам та забезпечення виконання покладених процесуальних обов`язків, а не відшкодування шкоди. Тим більше, що майнова шкода потерпілим у такому розмірі фактично не була завдана.

Отже, клопотання слідчого потрібно задовольнити частково, визначивши підозрюваному в якості альтернативи триманню під вартою заставу в розмірі 1500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 4 992 000 (чотири мільйони дев`ятсот дев`яносто дві тисячі) грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області.

Крім того, застосовуючи стосовно ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до частини 5 статті 194 КПК України покласти на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожним викликом; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196-199 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання 08 серпня 2026 року.

Одночасно визначити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 4 992 000 (чотири мільйони дев`ятсот дев`яносто дві тисячі) грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали до 06 жовтня 2026 року включно.

У разі внесення цієї застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти, якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає його тримання під вартою.

Покласти на ОСОБА_4 у разі внесення застави на строк до 06 жовтня 2026 року включно наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожним викликом; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування зі свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали слідчого судді до 06 жовтня 2026 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_17