Рішення № 13900785, 09.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.11 р. Справа № 29/139

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Антаресагро”, с.Ручаївка, Запорізька область

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Слов’янський комбікормовий завод”, м.Слов’янськ, Донецька область

про: стягнення заборгованості у сумі 51 633,00грн., пені у розмірі 970,01грн.

за участю:

представника Позивача – Батій І.В. (за довіреністю від 18.01.2011р.)

представника Відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Антаресагро”, с.Ручаївка, Запорізька область

(далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Слов’янський комбікормовий завод”, м.Слов’янськ, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 51 633,00грн., пені у розмірі 970,01грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором №01/10/10 від 01.10.2010р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №010/10/10 від 01.10.2010р., специфікації від 01.10.2010р., видаткової накладної, довіреності на отримання матеріальних цінностей, рахунку фактури, товаротранспортної накладної, виписки з банківського рахунку, претензії №31 від 12.11.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 1, 2, 15, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 207, 208, 526, 530, 538, 612, 693 Цивільного кодексу України.

19.01.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: акту звіряння взаємних розрахунків підписаного та завіреного печатками з боку обох сторін, відповідно до якого заборгованість станом на 31.12.2010р. складає 31 633,00грн., та оригінали податкової накладної, платіжного доручення №139 від 05.01.2011р. з доказами оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на новий розрахунковий рахунок, правоустановчих документів товариства з обмеженою відповідальністю „Антаресагро”.

Заявою від 19.01.2011р. №б/н Позивач просить:

- припинити провадження по справі в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 10 000,00грн., в зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки дана сума була сплачена Відповідачем після звернення Позивача з позовною заявою до суду, відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України;

- припинити провадження по справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 10 000,00грн., у зв’язку з відмовою у цій частині від позову, відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України;

- стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 31 633,00грн., пеню у сумі 970,01грн.

Крім того 19.01.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії виписок з банківського рахунку, з доказами часткової оплати Відповідачем за поставлений товар.

Представник Позивача у судове засідання з’явився, підтримав вимоги викладені в заяві від 19.01.2011р. №б/н.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 84107, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Д.Бідного.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Антаресагро” (Постачальник) та відкритим акціонерним товариством „Слов’янський комбікормовий завод” (Покупець) було укладено договір №01/10/10, відповідно п.1.1 Постачальник зобов’язується передати окремими партіями у власність Покупцю макуху соєву, олію соєву (далі – Товар), а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити його на умовах даного Договору.

У розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо ціни Товару та умов оплати:

- Покупець зобов’язаний оплачувати Товар за ціною, встановленою у Специфікаціях, які є невід’ємною частиною даного Договору (п.3.1 Договору);

- Оплата за Товар здійснюється у національній валюті України – гривні шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Постачальника (п.3.2 Договору);

- строк оплати кожної партії продукції вказується у Специфікаціях на кожну партію Товару, які є невід’ємною частиною даного Договору (п.3.3 Договору);

Відповідно п.6.1 Договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2010р., а в частині взаємних розрахунків між сторонами до повного виконання своїх зобов’язань.

У випадку порушення Покупцем строків оплати, вказаних у п.3.3 даного Договору, він оплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов’язань (п.8.2 Договору);

Специфікацією від 01.10.2010р. (Додатком №1 до Договору) передбачено, що Відповідач прийняв на себе зобов’язання прийняти 20,00 тон Товару за ціною 3500,00грн. з ПДВ за одну тону та сплатити його вартість на протязі 14 банківських днів з моменту постачання товару.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 56 035,00грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000046 від 01 жовтня 2010р., яка підписана та завірена печаткою з боку обох сторін без зауважень.

Внаслідок цього обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним. Крім того, факт поставки підтверджується податковою накладною від 01.10.2010р., та товарно-транспортною накладною №1010001 від 01.10.2010р.

Відповідачем товар отриманий на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей, яка міститься в матеріалах справи.

Позивачем для оплати було виставлено рахунок-фактури, у якому передбачено суму належну до сплати, та у якому мається посилання на договір №01/10/10.

Відповідачем в порушення умов договору була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 4 402,00грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 51 633,00грн.

12.11.2010р. Позивачем був направлений лист №31, який містив вимогу про сплату заборгованості.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань відповідачем позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

19.01.2011р. від Позивача через канцелярію суду надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 10 000,00грн.

Позивачу роз’яснені наслідки їх процесуальних дій, у т.ч. те, що витрати по держмиту та технічному забезпеченню судового процесу за подання позову поверненню не підлягають та відносяться на нього. Припинення провадження по справі – це форма завершення судової процедури, за яким рішення по суті не виноситься, і це волевиявлення учасників судовго процесу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає заяву Позивача про відмову від позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 10 000,00грн. такою, що підлягає прийняттю, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Згідно ч.ч. 1,4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова від позову опосередковується письмовою заявою Позивача та є підставою для припинення провадження у справі.

Разом із цим, як встановлено ч. 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмови від позову, якщо це суперечить законодавству або порушує чиї - небудь права та інтереси.

З огляду на наведені процесуальні положення суд зазначає наступне:

- заява про відмову здійснена уповноваженою на вчинення такої дії особою та у встановленій діючим законодавством формі;

- позивач обізнаний із процесуальними наслідками прийняття відмови від позову;

За таких обставин судом не встановлено підстав для не прийняття відмови від позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 10 000,00грн.

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 10 000,00грн. підлягає припиненню на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відмовою Позивача від позову в частині стягнення суми боргу у розмірі 10 000,00грн. та прийняттям такої відмови судом.

Судові витрати покладаються на Позивача, оскільки діюче законодавство (п. 3 ст. 8 Декрету КМУ „Про державне мито”) передбачає можливість їх повернення лише у разі припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна позиція закріплена і в п. 9 Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Крім того як вбачається з матеріалів справи Відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 10 000,00грн. після подачі позовної заяви, припинивши у такий спосіб існування предмету спору в частині стягнення боргу у розмірі 10 000,00грн. Вказана сплата підтверджена документально, це виписка з банківського рахунку за 27.12.2010р.

Оскільки погашення заборгованості у розмірі 10 000,00грн. відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв’язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом (згідно відмітки канцелярії суду позов надійшов 15.12.10р.) заборгованість у розмірі 10 000,00грн. не була погашена, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як вбачається з договору №01/10/10 від 01.10.2010р. Відповідач прийняв на себе зобовязання прийняти та оплатити поставлений товар, за умовами вказаного Договору. Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем в порушення умов договору була здійснена не повна оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 31 633,00грн. (56 035,00грн. – 4 402,00грн. (часткова оплата) – 10 000,00грн. (часткова оплата 02.12.2010р.) – 10 000,00грн. (часткова оплата 27.12.2010р. після подання позовної заяви)).

Відтак, решта несплаченої суми, факт наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 31 633,00грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов’язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення заборгованості у сумі 31 633,00грн., які задовольняє у повному обсягу.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Згідно п.8.2 Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати, вказаних у п.3.3 даного Договору, він оплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов’язань, останнє положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку щодо задоволення пені за період з 22.10.2010р. по 28.11.2010р. у сумі 904,23грн., з 29.11.2010р. по 01.12.2010р. у розмірі 65,78грн. на загальну суму 970,01грн., к розмірі заявленому Позивачем.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

Як встановлено п.3, п.3-1 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Як вбачається із позову, Позивачем заявлені майнові вимоги – про стягнення заборгованості у сумі 51 633,00грн., пені у розмірі 970,01грн. (52603,01грн.)

Відповідно до п.2 ст.3 Декрету КМУ „Про державне мито”, Позивач повинен надати докази сплати державного мита за майновою вимогою у розмірі 1% ціни позову, але не менше 6 (шість) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Між тим, 15.12.2010р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Антарасенерго”, згідно доданого до позовної заяви платіжного доручення №72 від 02.12.2010р., держане мито сплачено Позивачем у розмірі 529,03грн., що є більш ніж 1% від ціни позову.

Крім того Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №825 від 05.08.2009 року розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом господарських справ складає 236,00 грн.

Дата набрання чинності вказаної постанови – з 13.08.2009 року.

Таким чином, з 13.08.2009р. розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом господарських справ складає 236,00 грн.

Між тим, 15.12.2010р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Антарасенерго”, згідно доданого до позовної заяви платіжного доручення №71 від 02.12.2010р., витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу сплачені Позивачем у розмірі 312,50 грн.

За таких обставин, надмірна сплачена сума витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає поверненню у розмірі 76,50грн., та надмірна сплачена сума державного мита також підлягає поверненню у розмірі 3,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Антаресагро”, с.Ручаївка, Запорізька область до Відкритого акціонерного товариства „Слов’янський комбікормовий завод”, м.Слов’янськ, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 51 633,00грн., пені у розмірі 970,01грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Слов’янський комбікормовий завод” (84107, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Д.Бідного, ЄДРПОУ 21973698, р/р 26008959970820 ПАТ „ПУМБ”, м.Донецьк, МФО 335537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Антарасенерго” (70413, Запорізька область, Запорізький район, с.Ручаївка, вул.Нижня, буд. 16, ЄДРПОУ 35928602, р/р 26007099800473 у ЗФ ПАТ „Кредитпромбанк”, м.Запоріжжя, МФО 373135) заборгованості у розмірі 31633,00грн., пеню у сумі 970,01грн.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Слов’янський комбікормовий завод” (84107, Донецька область, м.Слов’янськ, вул.Д.Бідного, ЄДРПОУ 21973698, р/р 26008959970820 ПАТ „ПУМБ”, м.Донецьк, МФО 335537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Антарасенерго” (70413, Запорізька область, Запорізький район, с.Ручаївка, вул.Нижня, буд. 16, ЄДРПОУ 35928602, р/р 26007099800473 у ЗФ ПАТ „Кредитпромбанк”, м.Запоріжжя, МФО 373135) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 426,03грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 191,14грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Антаресагро”, с.Ручаївка, Запорізька область до Відкритого акціонерного товариства „Слов’янський комбікормовий завод”, м.Слов’янськ, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 10 000,00грн. припинити на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

5. Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Антаресагро”, с.Ручаївка, Запорізька область до Відкритого акціонерного товариства „Слов’янський комбікормовий завод”, м.Слов’янськ, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 10 000,00грн. припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

6. Видати довідку Товариству з обмеженою відповідальністю „Антаресагро”, с.Ручаївка, Запорізька область на повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 3,00грн., довідку на повернення надмірно сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 76,50грн.

У судовому засідання 09.02.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.11р.