Рішення № 139007441, 14.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2368/25

2/212/270/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровського районного суду міста Кривого Рогу у складі:

суддя - Ведяшкіна Ю.В.

секретар судового засідання - Розинько К.А.

у цивільній справі №212/2368/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

04.03.2025 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №6840636 від 07.07.2023 року в розмірі 15629,76 грн., яка складається з 6030,00 грн. - заборгованості за тілом позики, 9599,76 грн. - заборгованість за процентами від суми позики, та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн., по сплаті витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що 07.07.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 6840636 про надання споживчого кредиту. Відповідно договору - сума кредиту складає: 10000,00 гривень. Тип кредиту - кредит; строк кредиту 360 дні (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Відповідач не виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 15629,76 грн.

23.10.2024 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали Договір факторингу №23.10/24-Ф згідно умов якого право вимоги перейшло до останнього. Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 15629,76 грн.

20.01.2025 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 20/01/2025-01, згідно умов якого Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 15629,76 грн.

17.04.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.06.2025 року адвокат Ніколенко М.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 подано відзив, в якому просив позовні вимоги задовольнити частково, в розмірі 6030,00 грн та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., судовий збір частково покласти на Позивача. Якщо суд вирішить позовні вимоги задовольнити, просив зменшити витрати на правничу допомогу до 500,00 грн. Зазначив, що 07.07.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 6840636 про надання кредиту від 07.07.2023 року, за умовами якого, остання отримала кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн. на строк 360 днів, з фіксованою процентною ставкою 1,99 % в день, що складає 29563,85 % річної відсоткової ставки. Крім того, зазначив, що Позивач жодним належним чином не повідомляв ОСОБА_1 про те, що являється новим кредитором у кредитних відносинах з ним та про вимогу сплати заборгованості за оферту на укладання кредитного договору № 6840636 від 07.07.2023 р. ОСОБА_1 платежами 05.08.2023 року - 4000,00 грн., 12.09.2023 року - 3500,00 грн., 06.10.2023 року - 3819,81 грн., 04.11.2023 року - 3479,92 грн., 08.12.2023 року - 4079,90 грн., 02.01.2024 року - 2999,92 грн., 02.02.2024 року - 3719,91 грн., 08.03.2024 року - 4199,89 грн., 12.04.2024 року - 4199,90 грн. сплатила в загальному розмірі 33 999, 25 грн. , що підтверджує сплату не тільки основної заборгованості, але й відсотків у період дії воєнного стану. З врахуванням сплати Відповідачем коштів за кредитним договором заборгованість має складати 6030, 00 грн., а не 15629,76 грн. Проти стягнення суми прострочених платежів за комісією в розмірі 9599,76 грн. заперечують в повному обсязі та вважають даний вид штрафного стягнення необґрунтованим та безпідставним під час дії воєнного стану на території України. З початку введення воєнного стану 24.02.2022 року та протягом 30 днів після його закінчення відсутні законні підстави для нарахування штрафних санкцій (3% річних, інфляційні нарахування) в тому числі відповідно до ст. 625 ЦК України за договорами позики. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів за кредитним договором №6840636 від 07.07.2023 р. в розмірі 10000,00 грн. Позивачем не надано доказів, що суми позики або фінансового кредиту були зараховані на поточний рахунок позичальника та не доведено Позивачем про факт укладання договору з відповідачем та виникнення між ними зобов`язальних правовідносин. Розрахунки заборгованості підготовлені позивачем не правильно, та не містять підписів, печаток з даними кредиторів, вказані розрахунки не містять інформації про нарахування заборгованості, не вказана відсоткова ставка, за якою здійснюється нарахування. Вважає, що сума заборгованості має бути: за Кредитним договором № 6840636 від 07.07.2023 р. в розмірі 6 030, 00 грн., з яких:- 6 030, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу. Також просив стягнути з позивача на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу у повному обсязі у розмірі 7 000,00 грн.

10.06.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якого просив позов ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що 07.07.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 6840636. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. 07.07.2023 ОСОБА_1 шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором C3635 підписала Паспорт споживчого кредиту, згідно якого 07.07.2023 Відповідачу надано кредит у сумі 10 000,00 грн., на строк 360 дні. 07.07.2023 Товариство ініціювало переказ коштів за Кредитним договором шляхом безготівкового зарахування через компанію ТОВ «ФК «Контрактовий дім» на платіжну картку (маска- карти) № НОМЕР_1 , що свідчить про прийняття Відповідачем пропозиції кредитодавця - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал», а саме того, що відповідні кошти не зараховані на картковий рахунок позичальника, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Відповідач під час укладення Кредитного договору ознайомився з його текстом та змістом, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту. Нарахування відсотків за користування Кредитом відображені в наданому розрахунку відбувались згідно з погодженими умовами Кредитного договору № 6840636 від 07.07.2023. ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 33999.25 грн.. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Нарахування відсотків здійснено у повній відповідності до умов Кредитного договору, а саме 360 днів, що відповідає умовам погоджених Сторонами. Нарахування відсотків здійснювалося не у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання, а в межах строку дії договору - за користування наданими коштами. Вважає, що доводи відповідача щодо неможливості стягнення процентів на підставі статті 625 ЦК України у період дії воєнного стану є юридично необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та правовим нормам. Проценти, що є предметом позову, були нараховані у межах дії кредитного договору за його прямими умовами, а отже, є такими, що підлягають стягненню відповідно до чинного законодавства. Відповідачем не надано власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення Позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема, доказів, що спростовують правильність наданого Позивачем розрахунку заборгованості. Просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, так як вважає розмір обґрунтованим, та таким, що підлягають задоволенню, оскільки адвокат виконав належну да достатню кількість роботи, яка була необхідна для належного представництва інтересів клієнта.

13.06.2025 року представником відповідача Ніколенко М.Є. подані заперечення на відповідь на відзив, у яких він заперечив проти позовних вимог в сумі 15629,76 грн, наводячи підстави, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Просив стягнути з ТОВ «Юніт капітал» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 та судовий збір частково покласти на ТОВ «Юніт капітал». Відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Юніт капітал» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. У випадку якщо суд прийде до висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Юніт капітал» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, зменшити розмір судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу до 500,00 грн.

15.07.2025 року від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких він підтримав свої доводи, викладені у відповіді на відзив.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав на адресу суду заяву, де зазначив, що не заперечує проти розгляду справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 та її представник Ніколенко М.Є. не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило.

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Судом встановлено, що 07.07.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 6840636 про надання споживчого кредиту. Відповідно договору: - сума кредиту складає: 10000,00 гривень. Тип кредиту - кредит; строк кредиту 360 дні (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі; тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти: - стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту;- знижена процентна ставка 0,01% в день та застосовується якщо Споживач до 06.08.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. Мета кредиту - споживчі (особисті потреби). Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29653,85% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 6961,93%; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 81640,00 грн.; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 75700,00 грн.; у разі невиконання та /або неналежного виконання Споживачем зобов`язання щодо повернення суми кредиту та /або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 150,00 грн. на 4(четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 100,00 грн. починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання (а.с.41-45).

Кредитний договір № 6840636 підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора С3635, надісланого їй на мобільний телефон НОМЕР_2 .

Також відповідачем ОСОБА_1 , відповідно Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 6840636 від 07.07.2023 року підписаний Графік обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора С3635 та ознайомилась з Паспортом споживчого кредиту (а.с. 46, 58-59).

23.10.2024 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали Договір факторингу №23.10/24-Ф (а.с. 95-99).

Відповідно реєстру боржників за Договором факторингу №23.10/24-Ф від 23.10.2024 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 15629,76 грн (а.с.103).

20.01.2025 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 20/01/2025-01 згідно умов якого, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (а.с.107-110).

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 15629,76 грн. (а.с.112-113).

Відповідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №6840636 від 07.07.2023 року, ОСОБА_1 , станом на 12.02.2025 року має заборгованість у розмірі 15629,76 грн, а саме: - прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 6030,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 9599,76 грн (а.с.94).

Відповідно розрахунку заборгованості за Договором №6840636 від 07.07.2023 року, ОСОБА_1 здійснювала платежі, а саме: 05.08.2023 року - 4000,00 грн., 12.09.2023 року - 3500,00 грн., 06.10.2023 року - 3819,81 грн., 04.11.2023 року - 3479,92 грн., 08.12.2023 року - 4079,90 грн., 02.01.2024 року - 2999,92 грн., 02.02.2024 року - 3719,91 грн., 08.03.2024 року - 4199,89 грн., 12.04.2024 року - 4199,90 грн., загальний розмір 33 999, 25 грн. (а.с.81-93).

Відповідно розрахунку заборгованості за Договором №6840636 від 07.07.2023 року, ОСОБА_1 має загальну заборгованість 15629,76 грн. (а.с.81-93).

На ухвалу суду від 07.07.2026 року, АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Також емітувались інші картки. Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_3 за період з 07.07.2023-12.07.2023 є НОМЕР_2 , який був/є фінансовим. Зазначений номер телефону знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 .. По рахунку № НОМЕР_3 було зарахування коштів на суму 10000, грн за період з 07.07.2023-12.07.2023 (а.с. 233).

Згідно частини 1 статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналогічні положення містить ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 202, 205, 207, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливістю спірних правовідносин у даній справі є укладання договору про надання споживчого кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт товариства або мобільний додаток. З урахуванням даної обставини, застосуванню підлягають наступні положення законодавства.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

Порядок укладення електронного договору передбачений ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір № 6840636 від 07.07.2023 року укладений за допомогою ідентифікації позичальника із зазначенням ним своїх персональних даних, та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такі договори прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі.

Таким чином, позивачем доведений факт укладення вказаного кредитного договору на умовах, визначених у них, в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) позикодавця укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі Товариства (позикодавця), як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти зазначені договори здійснено шляхом заповнення нею, зокрема формулярів заяви (форми), паспорту споживчого кредиту, про прийняття такої пропозиції в електронній формі та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З огляду на викладене вище, суд відхиляє доводи відповідача про не укладання договору в електронній формі та неотримання кредитних коштів, оскільки такі доводи спростовані належними доказами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договірні зобов`язання ТОВ «Авентус Україна» виконало в повному обсязі та надало відповідачу шляхом перерахування на визначений відповідачем картковий/банківський рахунок грошових коштів в сумі 10000 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 570/2984/13-ц.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 дійшла висновку про те, що договір факторингу є правочином, який характеризується, зокрема, тим, що йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором).

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 наведені кваліфікуючі ознаки договору факторингу, а саме договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу, як договір фінансової послуги, спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Виходячи з того, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до наданого позивачем детального розрахунку заборгованості за договором №6840636, позикодавцем за період з 20.01.2025 року по 12.02.2025 року були нараховані прострочене тіло кредиту у розмірі 6030,00 грн. та прострочені відсотки в сумі 9599,76 грн.

Доводи сторони відповідача про нарахування позикодавцем штрафних санкцій, що є безпідставним у період воєнного стану, суд відхиляє, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості, штрафні санкції (штрафи) були списані та анульовані й не увійшли до загальної суми заборгованості, яка включає суму кредиту, комісію та проценти за користування кредитом.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості у загальному розмірі 15629,76 грн, а саме: - прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 6030,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 9599,76 грн.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідач.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вказаних вимог закону позивачем надано: договір про надання правової допомоги №10/02/25-02 від 10.02.2025, укладений між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тараненко та партнери»; ордер серії АА №1539883; Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №10/02/25-02 від 10.02.2025; Додаткова угода №1 до Договору про надання правничої допомоги №10/02/25-02 від 10.02.2025. Витрати на професійну правничу в розмірі 7000,00 грн. складаються:- вивчення матеріалів справи: 2 год.- 1000,00 грн.;- складання адвокатського запиту: 1 год.- 500,00 грн.;- складання клопотання про витребування доказів: 1 год.- 500,00 грн.- складання позовної заяви: 2 год.- 5 000,00 грн.; (а.с.13-17, 64, 65).

Суд, розподіляючи витрати, понесені Позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з Відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. Заборгованість за договором становить 15629,76 грн.

За таких обставин суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн., є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для Відповідача, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 1000 грн. співмірним розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з Відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України, з Відповідача підлягає стягненню понесені Позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

При цьому клопотання представника відповідача про відшкодування понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до п. 1 ч. 2 с. 141 ЦПК України, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №6840636 від 07.07.2023 року у розмірі 15629 (п`ятнадцять тисяч шістсот двадцять дев`ять) гривень 76 копійок (прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 6030,00 грн., прострочена заборгованість за процентами в розмірі 9599,76 грн.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень та 1000,00 гривень - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ" (м. Київ, вул. Рогнідинська 4А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 14.08.2026 року.

Суддя: Ю. В. Ведяшкіна