Рішення № 139007102, 28.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10183/26

провадження № 2/753/11139/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Колесника О.М.

при секретарі Парубець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради, 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудюк Максим Валерійович про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

1.05.2026 року представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 сформував в системі „Електронний суд" позовну заяву в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради, 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудюк Максим Валерійович про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом (а.с.1).

Позовна заява була обґрунтована тим, що в 2009 році ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_4 . Згодом ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 проживати разом з ним за адресою його проживання: АДРЕСА_1 , тому 10.09.2009 року з дозволу ОСОБА_4 . ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання за вище вказаною адресою. Факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 підтверджується актом про спільне проживання осіб від 07.04.2026 року, складеним мешканцями будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , що проживає в квартирі АДРЕСА_3 та ОСОБА_6 що проживає в квартирі АДРЕСА_4 . Крім того, 07.04.2026 року мешканцями будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , що проживає в квартирі АДРЕСА_3 та ОСОБА_6 що проживає в квартирі АДРЕСА_4 , в присутності головного інженера ЖЕД - 210 Комунального підприємства „Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" Михайла Липового, було складено акт про кількість фактично проживаючих осіб. У зазначеному вище акті було вказано, що ОСОБА_4 у період з 01.01.2016 року по 03.01.2026 року проживав у квартирі АДРЕСА_5 . Також в акті відображено, що в квартирі АДРЕСА_6 станом на дату складання акту проживає 1 особа, тобто ОСОБА_1 , оскільки вона проживала з ОСОБА_4 та і надалі продовжує проживання у зазначеній квартирі. Таким чином, акт також підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Протягом тривалого періоду часу сторони проживали однією сім`єю та підтримували фактичні шлюбні відносини без наміру здійснення державної реєстрації шлюбу, однак згодом, змінивши свої первинні наміри та досягнувши взаємної згоди щодо набуття прав і обов`язків подружжя у встановленому законом порядку, вони прийняли спільне рішення про укладення шлюбу, проте реалізувати зазначений намір сторони не встигли у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , яка настала до моменту їх державної реєстрації шлюбу. Протягом усього періоду спільного проживання, сторони вели спільне господарство, мали єдиний сімейний бюджет та спільний побут. Вони спільно планували та здійснювали витрати на харчування, сплату житлово-комунальних послуг, придбання предметів домашнього вжитку, меблів та побутової техніки, а також разом проводили дозвілля, відпочинок і відзначали родинні свята, піклувались один про одного. У зазначений період ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_4 не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі, що свідчить про сталість їхніх стосунків та намір створити сім`ю відповідно до засад, визначених статтею 3 Сімейного кодексу України. Спільний сімейний бюджет сторін формувався, зокрема, за рахунок заробітної плати ОСОБА_1 та пенсійного забезпечення ОСОБА_4 , які використовувались для забезпечення спільних потреб сім`ї та накопичення грошових коштів. Так 19.02.2025 року за спільною згодою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , останнім було укладено договір про відкриття депозитного рахунку в Акціонерному товаристві „Державний ощадний банк України" № НОМЕР_1 . Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_4 вклав на депозитний рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 100 000 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №20114782411 (#2004895957711). Вказані грошові кошти були їх спільними та накопичені за рахунок заробітної плати ОСОБА_1 та пенсійного забезпечення ОСОБА_4 . Зазначений вклад був розміщений строком на шість місяців на депозитному рахунку та повернутий 19.08.2025 року, що підтверджується платіжною інструкцією на видачу готівки №20114782411 (#1837365178911). Відповідно до умов договору виплата відсотків за депозитом здійснювалася на рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в Акціонерному товаристві „Державний ощадний банк України". Після отримання грошових коштів із депозитного рахунку у розмірі 100 000 грн, ОСОБА_4 повторно вклав зазначені кошти на інший рахунок в Акціонерному товаристві „Державний ощадний банк України", однак ОСОБА_1 не запам`ятала реквізити відповідного рахунку, на який було здійснено подальше розміщення грошових коштів. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , видане Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №38. Після смерті ОСОБА_4 саме ОСОБА_1 , як найближча людина померлого, взяла на себе всі організаційні та фінансові питання та витрати, пов`язані з його похованням. Вона одноосібно займалася оформленням необхідних документів та замовленням ритуальних послуг. Так на підставі договору про надання представницьких та інших необхідних послуг при організації та проведенні поховання померлого, укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 від 12.01.2026 року №01-25/299ор, ОСОБА_1 було сплачено 4 400 грн., зокрема за: Труна - 3 500 грн.; Оформлення поховання агентом - 300 грн.; Тюль - 600 грн. Крім того, на підставі договору - замовлення на організацію та проведення поховання, укладеного між ОСОБА_1 та Ритуальною службою „Спеціальне комунальне підприємство „Київський крематорій" виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 13.01.2026 року №4.284711к, ОСОБА_1 було сплачено 4 603,26 грн., зокрема за: Ідентифікаційний номер металевий знак для кремації - 150 грн.; Нанесення ідентифікаційного стікера на урну з прахом померлого - 120 грн.; Оформлення договору - замовлення на організацію та проведення поховання 40,81 грн.; Ритуальний конверт „РК" - 240 грн.; Урна для праху „УКП" - 1 500 грн.; Кремація тіла померлого вагою до 100 кг - 1 132,45 грн.; Надання ритуальної зали для проведення релігійного обряду та панахиди 540 грн.; Виготовлення тимчасового пам`ятного знаку на урні для праху (напис тексту на урні) - 280 грн.; Послуга організатора обряду поховання за проведення ритуалу поховання 600 грн. Також позивачкою ОСОБА_1 було сплачено Державній спеціалізованій установі „Київське міське бюро судово - медичної експертизи" 1 428 грн. за підготовку тіла до поховання у зачиненій труні. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 тривалий час проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та спільно формували сімейний бюджет, у тому числі за рахунок заробітної плати ОСОБА_1 та пенсійного забезпечення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вважала, що має право на успадкування грошових коштів, вкладених ОСОБА_4 на депозитні рахунки. З огляду на викладене ОСОБА_1 прийняла рішення звернутися до приватного нотаріуса Рудюк Максима Валерійовича з метою оформлення спадкових прав та включення її до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 . Проте приватним нотаріусом Рудюк М.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.03.2026 року №03/01-16, якою було відмовлено у включенні ОСОБА_1 до кола спадкоємців після померлого ОСОБА_4 . Зазначена вище відмова була обґрунтована тим, що у ОСОБА_1 відсутні документи, що підтверджують факт проживання її зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У зв`язку з тим, що приватним нотаріусом Рудюк М.В. було винесено постанову про відмову у включенні ОСОБА_1 до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права у позасудовому порядку та вимушена звернутися до суду з метою встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування. Враховуючи викладені обставини, у разі встановлення судом факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, позивачка набуде статусу члена сім`ї померлого, що, у свою чергу, надасть їй право на спадкування після смерті ОСОБА_4 , у тому числі на грошові кошти, розміщені на депозитних рахунках вказаної банківської установи, а також можливість визнання за нею права власності на відповідне майно в порядку спадкування за законом. Встановлення факту проживання однією сім`єю має для позивачки ОСОБА_1 істотне юридичне значення, оскільки є необхідною передумовою для реалізації її спадкових прав, які не можуть бути здійснені у позасудовому порядку у зв`язку з відмовою приватного нотаріуса Рудюка М.В. у включенні її до кола спадкоємців на майно померлого ОСОБА_4 . У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом і просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.1-24).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6.05.2026 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 були розподілені судді Колеснику О.М. того ж дня о 14:17:51 годин (а.с.46-47).

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Колесника О.М. від 8.05.2026 року було відкрито провадження по даній справі в порядку позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання (а.с.48-49).

25.05.2026 року представник відповідача Київської міської ради Горбенко І.М. зареєструвала в канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що Київська міська рада не вчиняла жодних дій, які б порушували будь-які права позивачки ОСОБА_1 або померлого ОСОБА_4 , тому пред`явлений позов до Київської міської ради є безпідставним та необгрунтованим (а.с.55-57).

Також 25.05.2026 року представник відповідача Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації Горбенко І.М. зареєструвала в канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому аналогічно просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація не вчиняла жодних дій, які б порушували будь-які права позивачки ОСОБА_1 або померлого ОСОБА_4 , тому пред`явлений позов до Дарницької районної у м. Києві державної адміністраціїє безпідставним та необгрунтованим (а.с.59-61).

29.05.2026 року представник відповідача Київської міської ради Шаркова А.О. зареєструвала в канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому просила також відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачка не надала суду належних та допустимих доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, спільного придбання будь-якого майна вказаними особами, набуття взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, існування стабільних сімейних відносин протягом не менше п`яти років позивачки ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_4 . Крім того, позивачкою фактично заявлено вимогу про визнання права власності на невизначене майно, оскільки конкретний перелік рахунків, банківських установ та розміру сум грошових коштів нею не вказаний (а.с.63-65).

15.06.2026 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшло клопотання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудюка М.В. про розгляд справи у його відсутність за наявними матеріалами у справі (а.с.79). Також того ж дня 15.06.2026 року в канцелярії суду була зареєстрована копія спадкової справи, заведена 19.03.2026 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рудюком М.В., на майно ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.80-91).

23.06.2026 року представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 сформував в системі „Електронний суд" відповідь на відзив, в якій не погодився з викладеним у описаних вище відзивах, спростувавши їх обставинами викладеними у позові і описаними вище (а.с.92-96; 98-101; 108-112: 115-118).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.06.2026 року було закрито підготовче провадження і призначено судовий розгляд по суті на 28 липня 2026 року о 15-15 годин (а.с.129-130).

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3. не з`явились, однак у зареєстрованій заяві від 28.07.2026 року представник позивачки ОСОБА_3. просив розглянути справу без участі заявника і її представника, на позовних вимогах наполягав і просив їх задовольнити в повному обсязі (а.с.185).

Представник відповідача Дарницької районної у м. Києві державної адміністраціїв судове засідання не з`явився, але у направленому клопотанні від 24.07.2026 року представник за довіреністю Горбенко І.М. просила розглянути справу у відсутність представника відповідача Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації у зв`язку з завантаженістю та щорічною основною відпусткою представника вказаної юридичної особи (а.с.159-161).

Представник відповідач Київської міської радив судове засідання також не з`явився, про розгляд справи вказана юридична особа була повідомлена судом належним чином, отримавши судовий документ до електронного кабінету 25.06.2026 року о 19:54:47 годин (а.с.134), з заявами до суду про неможливість розгляду справи у відсутність свого представника вказана юридична особа не зверталась.

3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудюк Максим Валерійович в судове засідання не з`явився, але у направленому клопотанні до суду від 10.07.2026 року просив суд розглянути справу у його відсутність за наявними матеріалами у справі (а.с.142-143).

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що вимоги позовної заяви не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.41 Конституції України, ч.1, ст.321 ЦК України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції" право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Відповідно до ч.1, ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом п.5, ч.1, ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Як встановлено судом, громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Дубрівка, Брусилівського району, Житомирської області, був зареєстрований з 3.09.1992 року та мешкав в квартирі АДРЕСА_5 , що підтверджується ксерокопією паспорта громадянина України НОМЕР_5 на його ім`я (а.с.29, зворот. бік - 30).

Як вбачається з довідки про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру від 21.08.2023 року та витягу з реєстру територіальної громади від 7.04.2026 року позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Африканівка, Барвінківського району, Харківської області, з 10.09.2009 року зареєстрована в квартирі АДРЕСА_5 і по теперішній час (а.с.28-29). Тобто, у вказаній спірній квартирі з 10.09.2009 року зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , позивачка по справі.

Як стверджували в тексті позовної заяви позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , що в 2009 році ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_4 . Згодом ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 проживати разом з ним за адресою його місця реєстрації та постійного проживання: АДРЕСА_1 , тому 10.09.2009 року з дозволу ОСОБА_4 . ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання за вище вказаною адресою. Факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 підтверджується актом про спільне проживання осіб від 07.04.2026 року, складеним мешканцями будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_5 , що проживає в квартирі АДРЕСА_3 та ОСОБА_6 що проживає в квартирі АДРЕСА_4 . Крім того, 07.04.2026 року мешканцями будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , що проживає в квартирі АДРЕСА_3 та ОСОБА_6 що проживає в квартирі АДРЕСА_4 , в присутності головного інженера ЖЕД - 210 Комунального підприємства „Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" Михайла Липового, було складено акт про кількість фактично проживаючих осіб. У зазначеному вище акті було вказано, що ОСОБА_4 у період з 01.01.2016 року по 03.01.2026 року проживав у квартирі АДРЕСА_5 . Також в акті відображено, що в квартирі АДРЕСА_6 станом на дату складання акту проживає 1 особа, тобто ОСОБА_1 , оскільки вона проживала з ОСОБА_4 та і надалі продовжує проживання у зазначеній квартирі. Таким чином, акт також підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Протягом тривалого періоду часу сторони проживали однією сім`єю та підтримували фактичні шлюбні відносини без наміру здійснення державної реєстрації шлюбу, однак згодом, змінивши свої первинні наміри та досягнувши взаємної згоди щодо набуття прав і обов`язків подружжя у встановленому законом порядку, вони прийняли спільне рішення про укладення шлюбу, проте реалізувати зазначений намір сторони не встигли у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 , яка настала до моменту державної реєстрації їхнього шлюбу. Протягом усього періоду спільного проживання сторони вели спільне господарство, мали єдиний сімейний бюджет та спільний побут. Вони спільно планували та здійснювали витрати на харчування, сплату житлово-комунальних послуг, придбання предметів домашнього вжитку, меблів та побутової техніки, а також разом проводили дозвілля, відпочинок і відзначали родинні свята, піклувались один про одного. У зазначений період ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_4 не перебували в іншому зареєстрованому шлюбі, що свідчить про сталість їхніх стосунків та намір створити сім`ю відповідно до засад, визначених статтею 3 Сімейного кодексу України. Спільний сімейний бюджет сторін формувався, зокрема, за рахунок заробітної плати ОСОБА_1 та пенсійного забезпечення ОСОБА_4 , які використовувались для забезпечення спільних потреб їхньої сім`ї та накопичення грошових коштів.

За приписами частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.

Статтями 1216, 1217 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Дубрівка, Брусилівського району, Житомирської області помер у віці 77 років, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , виданого 13.01.2026 року Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис №38 (а.с.30, зворот. бік), причина смерті ОСОБА_4 не встановлена через гнильні зміни трупа, про що вказано у довідці про причини смерті від 12.01.2026 року (а.с.31).

Згідно ч.1, ст.1220 ЦК України (в редакції 2003 року) спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на його майно, яке на день смерті перебувало у його власності. Вказані обставини не заперечувались учасниками справи.

Як вказує ч.1, ст.1261 ЦК України (в редакції 2003 року) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частина 1, ст.1262 ЦК України налоголошує, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Як зазначено в ч.1, ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

19.03.2026 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудюка Максима Валерійовича про прийняття спадщини та оформлення спадкових прав і включення її до кола спадкоємців четвертої черги після смерті ОСОБА_4 , з яким вони прожила однією сім`єю понад п`ять років до часу відкриття спадщини (а.с.81).

Проте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окрегу Рудюком М.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.03.2026 року №03/01-16, якою було відмовлено у включенні ОСОБА_1 до кола спадкоємців після померлого ОСОБА_4 . Зазначена вище відмова була обґрунтована тим, що у ОСОБА_1 відсутні документи, що підтверджують факт проживання її зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (а.с.90).

Як передбачає ч.3, ст.12; ч.1, ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні та/або товарні чеки, договори купівлі-продажу, договори про надання послуг, договори про туристичне обслуговування, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Одне лише спільне проживання чоловіка та жінки не є достатнім для визнання фактичного подружжя сім`єю без наявності інших ознак сім`ї. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у Постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц.

Таким чином, встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, ведення спільного господарства, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними, у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного, надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена судові саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 5.02.2020 року у справі №712/7830/16-ц, в якій вказувалось, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Наявний в матеріалах справи акт про спільне проживання осіб від 7.04.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 2009 року разом проживали та вели спільне господарство не є належним доказом, оскільки він не підписаний посадовою особою житлового органу по місцю знаходження спірної квартири і не містить печатки такого органу (а.с.36). Також не є належним доказом і акт про кількість фактично проживаючих в цій квартирі від 7.04.2026 року, оскільки вказаний документ не підтверджує ведення спільного господарства ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , наявність у них спільного бюджети і спільне використання коштів на потреби сім`ї (а.с.35, зворот. бік).

Надані докази про організацію та фінансові витрати поховання ОСОБА_4 позивачкою ОСОБА_1 (а.с.31, зворот. бік - 34) також не підтверджують сталих відносин між чоловіком і жінкою, що притаманні подружжю.

Аналізуючи докази, надані сторонами по справі, суд приходить до висновку, що позивачкою та її представником не доведено суду в розумінні ст.76-80 ЦПК України факт спільного проживання, наявність єдиного сімейного бюджету і його спільного витрачання (користування) в інтересах сім`ї, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного, надання взаємної допомоги, ведення спільного господарства однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з 2009 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу. За таких обставин вимога позивачки ОСОБА_1 про встановлення факту її спільного проживання разом з померлим не підлягає задоволенню, а саме в період з 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За змістом ч.1-2, ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Оскільки позовна вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих в Акціонерному товаристві „Державний ощадний банк України" на ім`я ОСОБА_4 , є похідною вимогою від позовної вимоги про встановлення факту проживання чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2009 року по 4.01.2026 року, в задоволенні якої судом відмовлено в повному обсязі, тому і похідна вимога не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.4; 10; 12-13; 76-80; 81; 133; 141; 223; 258-259; 263-265; 293 ЦПК України, на підставі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась в 1997 році відповідно до Закону України від 17.07.1997 року №475-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2; 4; 7; 11 Конвенції", ст.41 Конституції України, п.6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99; ст.321; 1216; 1217; 1220; 1258; 1261; 1264 ЦК України, ст.3; 21; 74 СК України, п.5, ч.1, ст.315 ЦПК України, Постанов Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, Постанови Верховного Суду від 5.02.2020 року у справі №712/7830/16-ц, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради, 3-тя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудюк Максим Валерійович про встановлення факту проживання чоловіка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та жінки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2009 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування за законом, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих в Акціонерному товаристві „Державний ощадний банк України" на ім`я ОСОБА_4 , відмовити.

Повний текст рішення буде виготовлено до 8.08.2026 року включно.

Повний текст рішення виготовлено 15.08.2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Суддя :