Рішення № 139006206, 14.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року, м. Харків справа № 520/22179/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєсстрований: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49033, м. Дніпро, пр-т. Богдана Хмельницького, буд. 116а, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 09.04.2025 №204450022731 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 у районах Крайньої Півночі починаючи з 02.04.2025р. із зарахуванням до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 04.01.1994 по 10.07.1995, з 01.10.1997 по 14.01.1998, з 10.04.1998 по 02.04.2000 та з 31.10.2001 по 15.11.2007 за Списком №1 в районах Крайньої Півночі, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу за один рік та шість місяців.

Позиція позивача

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії з підстав відсутності будь-яких угод з питань пенсійного забезпечення між Україною та Російською Федерацією, оскільки припинення участі Російської Федерації та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи, так як відповідний стаж був набутий позивачем у період дії Угоди. Вказано, що страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці позивача. Однак, відповідач зазначивши у оскаржуваному рішенні про те, що позивачу не зараховано період роботи в Російській Федерації з 1994 - 2007 оскільки відсутні будь-які угоди з питань пенсійного забезпечення між Україною та російською федерацією, не взяв до уваги трудову книжку відповідача із зазначенням там неврахованого стажу відповідачем та вище вказані договори. Поряд з цим, зазначено, що пенсійним органом не заперечується та обставина, що місцевість, де працював позивач відносилась до районів Крайньої Півночі, а тому вказані періоди мають бути враховані пенсійним органом у пільговому обчисленні рік роботи за один рік і шість місяців.

Позиція відповідача

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 204450022731 від 09.04.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

З огляду на припинення дії угоди з рф, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоди роботи в російській федерації.

А ні Закон України Про пенсійне забезпечення, а ні Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а ні Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не передбачає пільговий порядок зарахування періоду роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі починаючи з 01.01.1991 року. Враховуючи вище викладене, відсутні підстави для зарахування періодів роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 04.01.1994 по 10.07.1995, з 01.10.1997 по 14.01.1998, з 10.04.1998 по 02.04.2000 та з 31.10.2001 по 15.11.2007 до стажу роботи у пільговому обчисленні 1 рік робіт за 1 рік 6 місяців.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що 02.04.2025 позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком.

Вказана заява розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 09.04.2025 №204450022731 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком. Вказано, що за доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано періоди роботи в РФ з 04.01.1994 по 10.07.1995, з 01.10.1997 по 14.01.1998, з 10.04.1998 по 02.04.2000 та з 31.10.2001 по 15.11.2007, оскільки у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР до 01.01.1992. Пільговий стаж роботи (Список №1, Список №2) не визначено, оскільки відсутні довідки, які відповідають додатку №5 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637. Документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не призначено пенсію за віком, звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосовує суд: процесуальні положення

У КАС України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.4 ст. 9 КАС України).

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Норми права, які застосовує суд, висновки суду

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 1 якого передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як встановлено судовим розглядом та підтверджується матеріалами справи (записами в трудовій книжці НОМЕР_2 ), позивач, зокрема, працював в районах Крайньої Півночі:

- з 04.01.1994 по 10.07.1995 - в районі Крайньої Півночі на шахті Джебарики-Хая п/о Якутуголь на посаді електрослюсаря 3 розряду з повним робочим днем у підземних умовах;

- з 01.10.1997 по 14.01.1998 - в районі Крайньої Півночі на Джебарики-Хая ГУП Якутуголь на посаді електрослюсаря 3 розряду;

- з 10.04.1998 по 02.04.2000 в районі Крайньої Півночі на Джебарики-Хая ГУП Якутуголь на посаді електрослюсаря з розряду з повним робочим днем в підземних умовах;

- з 01.10.2001 по 11.11.2002 - в районі Крайньої Півночі на Джебарики-Хая ГУП Якутуголь на посаді проходчика 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах на ділянці підготовчих робіт;

- з 11.11.2002 по 15.11.2007 - переведений машиністом гірничих виїмкових машин 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах.

У трудовій книжці позивача зазначено, що 23.12.2002 ГУП Якутуголь шахта ДжебарикиХая перетворено у філіал ВАТ «Якутуголь» шахта Джебарики-Хая (мовою оригінала - ОАО «Якутуголь» шахта Джебарики-Хая), а 29.07.2003 відкрите акціонерне товариство Якутуголь перейменоване в Відкрите акціонерне товаристо холдингова компанія «Якутуголь», Філіал ВАТ «Якутуголь» шахта Джебарики-Хая перейменований у Філіал ВАТ ХК «Якутуголь» Шахта Джебарики-Хая. Трудові відносини вважати продовженими У філіалі ВАТ ХК «Якутуголь» щахта Джебарики-Хая без змін умов трудового договору. 03.11.2003 філіал ВАТ ХК «Якутуголь» шахта Джебарики-Хая реорганізовано в ВАТ «Шахта Джебарики-Хая».

Факт належності трудової книжки НОМЕР_2 позивачеві відповідачем не заперечується.

Також робота позивача в районі Крайньої Півночі на шахті Джебарики-Хая підтверджується Довідкою №ЯХК-868-СП від 24.12.2021, в якій зазначено що ОСОБА_1 дійсно працював:

- на шахті Джебарики-Хая Якутського виробничого обєднання по добичі вугля «Якутуголь» (ПО «Якутуголь») з 04.01.1994 (наказ про прийом на роботу від 04.01.1994 №1-лс) по 10.07.1995 (наказ про звільнення від 07.07.1995 №84-лс);

- на шахті Джебарики-Хая державного унітарного підприємства «Якутуголь» (ГУП «Якутуголь») з 01.10.1997 (наказ про прийом на роботу від 04.10.1997 №105-лс) по 14.01.1998 (наказ про звільненя від 14.01.1998 №5-лс), 310.04.1998 (наказ про прийом на роботу від 10.04.1998 №31-лс) по 02.04.2000 (наказ про звільнення від 03.04.2000 №31- лс), з 31.10.2001 (наказ про прийом на роботу від 01.11.2001 №97-лс) по 15.11.2007 (наказ про звільнення від 17.09.2007 №398-лс).

Також у довідці зазначено, що підприємство знаходиться в п. Джебарики-Хая Томпонського району Республіки Саха (Якутія), який знаходиться в районах Крайньої Півночі, за весь період роботи до заробітної плати виплачувався районний коефіцієнт 1,7 на підставі Постанови Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати та Секретаріату всесоюзного центральної Ради профсоюзних спілок.

Щодо доводів відповідача стосовно припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За положеннями частини 2 статті 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно зі статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до положень статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно з частиною 2 статті 6 Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 11 Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Таким чином, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність та відповідно до наданих державами-учасницями міжнародних угод документів на підтвердження наявності відповідного стажу, виданих у належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у Москві. Зазначена постанова набрала чинності 02.12.2022.

З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відтак, до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава-учасниця Угоди, виконує зобов`язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що виникнення правовідносин, зокрема здобуття спірного загального страхового трудового стажу позивачем, мало місце до виходу України та російської федерації з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992, тому її положення підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Отже, суд зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 09.04.2025 №2044500 про відмову в призначенні пенсії підлягає скасуванню як протиправне, а періоди роботи позивача з 04.01.1994 по 10.07.1995, з 01.10.1997 по 14.01.1998, 3 10.04.1998 по 02.04.2000 та з 31.10.2001 по 15.11.2007 підлягають зарахуванню до загального страхового стажу позивача.

Щодо зарахування періодів роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі з 04.01.1994 по 10.07.1995, з 01.10.1997 по 14.01.1998, 3 10.04.1998 по 02.04.2000 та з 31.10.2001 по 15.11.2007в кратному розмірі, суд зазначає наступне.

Абзацом 1 пункту 5 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006) встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Згідно з абзацом 2 пункту 5 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР» від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абзац 3 пункту 5 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV).

Так, пунктом 7 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного Комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 № 530/П-28, зазначено, що трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 р. і від 26.09.1967 р. «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 № 1029.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідності до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільги надаються на територіях, включених до складу районів, передбачених Переліком районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 № 1029 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють у районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», за адміністративно-територіальним поділом на 10 листопада 1967 року.

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Таким чином, із аналізу наведених положень слідує, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців ) є наявність документального підтвердження стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967, Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Підтвердженням факту роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка. Також ці обставини можуть підтверджуватися іншими документами, зокрема, довідкою.

Робота позивача в районі Крайньої Півночі на шахті Джебарики-Хая підтверджується Довідкою №ЯХК-868-СП від 24.12.2021, в якій зазначено що ОСОБА_1 дійсно працював:

- на шахті Джебарики-Хая Якутського виробничого обєднання по добичі вугля «Якутуголь» (ПО «Якутуголь») з 04.01.1994 (наказ про прийом на роботу від 04.01.1994 №1-лс) по 10.07.1995 (наказ про звільнення від 07.07.1995 №84-лс);

- на шахті Джебарики-Хая державного унітарного підприємства «Якутуголь» (ГУП «Якутуголь») з 01.10.1997 (наказ про прийом на роботу від 04.10.1997 №105-лс) по 14.01.1998 (наказ про звільненя від 14.01.1998 №5-лс), 310.04.1998 (наказ про прийом на роботу від 10.04.1998 №31-лс) по 02.04.2000 (наказ про звільнення від 03.04.2000 №31- лс), з 31.10.2001 (наказ про прийом на роботу від 01.11.2001 №97-лс) по 15.11.2007 (наказ про звільнення від 17.09.2007 №398-лс).

Також у довідці зазначено, що підприємство знаходиться в п. Джебарики-Хая Томпонського району Республіки Саха (Якутія), який знаходиться в районах Крайньої Півночі, за весь період роботи до заробітної плати виплачувався районний коефіцієнт 1,7 на підставі Постанови Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати та Секретаріату всесоюзного центральної Ради профсоюзних спілок.

Водночас, суд зазначає, що з огляду на наведені вище правові норми, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їхня сукупність.

Даний висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №750/1717/16-а, від 09.10.2019 у справі 489/5283/16-а, від 08.11.2019 у справі № 396/153/17, від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23.

Суд погоджується з доводами позивача про наявність правових підстав для зарахування до трудового стажу позивача спірних періодів з 04.01.1994 по 10.07.1995, з 01.10.1997 по 14.01.1998, 3 10.04.1998 по 02.04.2000 та з 31.10.2001 по 15.11.2007 у пільговому обчисленні кожний рік роботи за один рік і шість місяців.

Щодо зобов`язальної частини позовних вимог суд зазначає таке.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Процедура прийняття, оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви позивача здійснювалось ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.

З огляду на неналежне виконання визначеним Пенсійним органом повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд зазначає про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04.01.1994 по 10.07.1995, з 01.10.1997 по 14.01.1998, з 10.04.1998 по 02.04.2000 та з 31.10.2001 по 15.11.2007 за Списком №1 в районах Крайньої Півночі, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу за один рік та шість місяців.

Оскільки вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України, та відсутності можливості перевірити наявність, необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правових висновків суду, викладених у цій справі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір, який сплачено позивачем у розмірі 1211,20,96 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєсстрований: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49033, м. Дніпро, пр-т. Богдана Хмельницького, буд. 116а, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 09.04.2025 №204450022731 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 04.01.1994 по 10.07.1995, з 01.10.1997 по 14.01.1998, з 10.04.1998 по 02.04.2000 та з 31.10.2001 по 15.11.2007 за Списком №1 в районах Крайньої Півночі, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу за один рік та шість місяців.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.04.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правових висновків суду, викладених у цій справі.

5. Іншу частину позовних вимог залишити без задоволення.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних 6асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у вигляді судового збору, а саме 1211 (одна тисяча двісті одинацдять) гривень 20 копійок.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант