Рішення № 139006185, 14.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року, м. Харків справа № 520/7867/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ширант А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо неврахування Рішення КСУ № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року при розгляді моєї заяви про призначення пенсії;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в призначенні пенсії від 19.03.2025р. №057150013749 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 20.04.2021 року на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, та із зарахуванням до загального страхового стажу періоду навчання з 01.09.1991 по 21.04.1994 р.

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення відповідача, яким їй відмовлено в призначенні пенсії з підстав недосягнення віку та недостатності пільгового стажу, прийнято із порушенням чинного законодавства та є протиправним. Згідно з наведеним у позові під час вирішення питання про призначення пенсії відповідач мав застосовувати положення Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року відповідно до яких вік призначення пенсії на пільгових умовах (Список № 1) становить 45 років, а не положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058-IV.

В обґрунтування вимог про призначення пенсії з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, позивач послалася на п. 14-6.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким визначено особливості призначення пенсії на період воєнного стану та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким встановлено зупинення строків звернення за наданням адміністративної послуги на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Заперечення відповідача

Відповідач із поданим позовом не погодився та надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Зазначає, що рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 31.01.2025 №184250012565 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням необхідного пенсійного віку передбаченого пп..1, п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Вік позивача на день звернення до органів Пенсійного фонду склав 48 років.

На підставі наданих позивачем документів, страховий стаж позивача складає 36 років 00 місяців 04 дні (з урахуванням кратності за період роботи за Списком №1)

Пільговий стаж позивача за Списком №1 становить - 11 років 08 місяці 17 днів.

До страхового та пільгового стажу роботи Позивача зараховано всі періоди.

Серед наданих документів відсутні довідки, що підтверджують періоди роботи на пільговій посаді, пільговий стаж зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1991 по 21.04.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.01.1997 так як не повна підстава запису , а саме відсутня дата видачі диплому (диплом не надано).

Згідно наданих документів заявниця набуде право на пенсію з 20.04.2026 року.

Отже, з урахуванням вище зазначеного на час звернення ОСОБА_1 з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1), позивач не досягла необхідного пенсійного віку, відповідно до пп.1, п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи наведене, у зв`язку з недосягненням необхідного віку, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно та на законних підставах винесло рішення № 057150013749 від 19.03.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, а відповідно позовні вимоги позивача - незаконні, безпідставні, а отже не підлягають задоволенню.

Обставини, встановлені судом та зміст правовідносин

Судом встановлено, що позивач, 12.03.2025 звернулася через ВЕБ портал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.

Окрім заяви, сформованої засобами веб-порталу ПФУ позивач подала додаткову заяву про призначення пенсії, в якій навела нормативно-правове обґрунтування призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 (справа № 1- 5/2018(746/15) від 23 січня 2020 року, з наступного дня після досягнення пенсійного віку 45 років з 20.04.2021 р.

Заяву позивача про призначення пенсії за віком за принципом екстериторіальності опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області.

Рішенням від 19.03.2025 №057150013749 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в зв`язку з не настанням пенсійного віку (50 років). Згідно з рішенням пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058 (Список №1), становить 50 років. Вік заявника 48 років

До загального страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1991 по 21.04.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.01.1997 так як не повна підстава запису , а саме відсутня дата видачі диплому (диплом не надано).

Вказано про відсутність повідомлення в заяві про призначення пенсії інформації щодо неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно пп.1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з недосягненням пенсійного віку.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, які застосовує суд: Конституція України, процесуальні та процедурні положення

У Кодексі адміністративного судочинства України визначені завдання та основні засади адміністративного судочинства, зокрема вказано, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ст. 2 КАС України).

Закон України "Про адміністративну процедуру" № 2073-IX від 17.02. 2022 (далі Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час: 1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин; 2)конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції, 3)державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби; 4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 5) оскарження процедур публічних закупівель; 6) нагородження державними нагородами та відзнаками; 7) здійснення помилування; 8) здійснення оцінки впливу на довкілля (ст. 1 Закону № 2073-IX ).

Принципи адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4)безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9)ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12)гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту (ст. 4 Закону № 2073-IX).

Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства (ст. 10 Закону № 2073-IX).

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України ( п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абз. 7 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.06.2001 №10-рп/2001).

За Конституцією України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції та законів України, в тому числі у сфері соціального захисту.

Норми права, які застосовує суд та висновки суду

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з вимогами ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ(далі Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі Закон №1058-IV).

За правилами п. 2Прикінцевих положень Закону №1058-IV від 09.07.2003в редакції чинній до 01.01.2018, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: серед іншого, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з пунктом а статті 13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом а статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років та збільшено тривалість страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 15 років до 20 років.

03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, пункт 2 частини другої статті 114 якого визначає: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Разом з цим, Законом №2148-VIII, викладено у новій редакції пункт 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, згідно з яким "пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону".

Крім цього, в силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Рішенням Конституційного суду № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення), наведені положення Закону № 1788-ХІІ втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).

Конституційний Суд України в рішенні у справі 1-р/2020 зазначив, що зміни, внесені до ст. 13 Закону № 1788 Законом № 213-VIII вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію, стаття 13,частина друга статті 14,пункти „б-г„ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23.01.2020 № 1-р/2020 встановлений порядок виконання цього Рішення шляхом застосування положень Закону № 1788-XIIв редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 01.04.2015 (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.

Рішенням відповідача від 19.03.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії через недосягнення нею віку 50 років згідно з п. 2 частини другої ст. 114 Закону України № 1058, що відповідно до вимог статті 114 Закону №1058-IV унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Під час надання оцінки відмови в призначенні пенсії з підстав недосягнення позивачем віку 50 років суд виходить із такого.

З 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону № 2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020" у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII".

Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №1 регламентуються одночасно пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІу редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.

Відносно позивача правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №1, який становить 45 років за пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 50 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІ І у редакції Закону №2148-VIII.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своєму рішенні від 21.04.2021 у зразковій справі №360/3611/20, яке підтримане постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021, посилаючись на правову позицію Великої палати Верховного суду в постанові у справі 520/15025/16 а під час вирішення справи з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на підставах, що визначені одночасно положеннями п. 2 частини другої ст. 114 Закону № 1058 та п. «б ст. 13 закону № 1788, застосував до спірних правовідносин у справі положення п. «б» ст. 13 Закону № 1788, як такі що містять більш сприятливі умови призначення пенсії особі.

В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України).

Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в такому випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV.

При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки обставини справи №520/7867/25 стосуються призначення пенсії за віком на пільгових умовах після досягнення 45 років відповідають визначеним у зразковій справі обставинам, суд визначає як безпідставні доводи відповідача про недосягнення позивачем віку призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 та вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії з підстав недосягнення нею віку призначення пенсії протиправною.

При цьому, суд виходить із того, що вплив на права позивача має прийняте відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії, скасуванням якого забезпечується захист порушеного права позивача у сфері пенсійного забезпечення , з огляду на що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності через неврахування Рішення КСУ № 1-р/2020 (справа № 1-5/2018(746/15) від 21.01.2020 під час розгляду заяви про призначення пенсії, не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зарахування до її страхового стажу періодів навчання з 01.09.1991 по 21.04.1994, суд зазначає наступне.

Запис № 1 трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 містить повні дані про період навчання з 01.09.1991 по 21.04.1994 у Професійнотехнічному училищі № 64, про диплом, його серію Ж та № 0978506.

Пунктом «д» ч. 3ст. 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктами 109 та 117 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590, було передбачено, що навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищ) та в інших училищах, школах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації зараховується в стаж роботи, доказом стажу роботи може бути, зокрема, трудова книжка, довідка.

Відповідно до п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Тобто, надання інших документів для підтвердження трудового стажу необхідне лише за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.

Фактично матеріалами справи підтверджується період навчання позивача. При цьому, відповідач мав змогу визначити періоди навчання, які мали бути зараховані до її трудового та відповідно страхового стажу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Пенсійного фонду зарахувати до страхового стажу позивача періодів її навчання є такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 20.04.2021 суд виходить із такого.

За загальним правилом, що встановлено ст. 45 Закону України № 1058 пенсія за віком призначається з дня звернення особи та може бути призначеною з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку у разі звернення особи за призначенням пенсії не пізніше 3 місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Із врахуванням пункту 14-6.2 Прикінцевих положень Закону № 1058 у період воєнного стану пенсію за віком може бути призначено особам, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку у разі, якщо передбаченийчастиною першоюстатті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24.02.2022.

При цьому, підпунктом 3 п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» встановлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг, визначених законом. Карантинні обмеження діяли на час оголошення воєнного стану

Погоджуючись з твердженням позивача про віднесення призначення пенсії до різновиду адміністративних послуг, суд вважає підпункт 3 п. 2 Прикінцевих положень Закону України № 530-IX від 17.03.2020 таким, що не може бути застосований у спірних правовідносинах, оскільки в ст. 45 Закону № 1058 не визначені строки звернення за призначенням пенсії, а визначено умову, за дотримання якої пенсію може бути призначено з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку. Законом № 530-IX від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не змінювалися умови, за дотримання яких особі може бути призначено пенсію з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, а тому відсутні підстави для призначення позивачу пенсії з дня, наступного за днем настання пенсійного віку згідно з положеннями ст. 45 та п. 14-6.2 Прикінцевих положень Закону № 1058. Таким чином, позивачу має бути призначено пенсію за загальним правилом з дня звернення із заявою про призначення пенсії.

Враховуючи, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є недосягнення пенсійного віку, проте, під час розгляду даної справи судом встановлено наявність у позивача необхідного пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити пенсію.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

У ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6-9,14,73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м.Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в призначенні пенсії від 19.03.2025р. №057150013749 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 12.03.2025 року на підставі пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, та із зарахуванням до загального страхового стажу періоду навчання з 01.09.1991 по 21.04.1994 р.

4. Іншу частину позовних вимог залишити без задоволення.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складання повного судового рішення) та набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Cуддя А.А. Ширант