Рішення № 139006130, 14.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року м. Львівсправа № 380/19600/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп фуд» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп фуд» (позивач/ТОВ «Віп фуд») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (відповідач/митниця/митний орган), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.09.2025 № UA209000/2025/100341/2 та картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.09.2025 № UA209230/2025/002473;

- стягнути з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп фуд» сплачену позивачем суму судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 02.09.2025 № UA209000/2025/100341/2 та складена картка відмови від 02.09.2025 № UA209230/2025/002473 є протиправними та мають бути скасовані судом, оскільки ТОВ «Віп фуд» належно визначило митну вартість імпортованого товару та надало митному органу необхідні документи, які містили достатні відомості для підтвердження заявленої митної вартості.

Позивач зазначає, що під час витребування додаткових документів Львівська митниця не конкретизувала, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому їх неможливо встановити на підставі вже поданих документів та які саме документи необхідні для підтвердження відповідних показників. Водночас ТОВ «Віп фуд» надало митному органу всі необхідні додаткові документи для визначення митної вартості товарів.

Крім того, позивач вказує на необґрунтованість рішення про коригування митної вартості, оскільки воно не містить належного обґрунтування причин невизнання заявленої митної вартості та достатньої інформації щодо числових значень складових митної вартості, які стали підставою для її коригування. На думку позивача, митним органом також не наведено належного порівняння характеристик оцінюваного товару з товарами, вартість яких була використана для коригування митної вартості.

Позивач уважає, що митна вартість імпортованих ним товарів була визначена ним належно, документи подані в достатній кількості відповідно до вимог Митного кодексу України (далі МК України), а у Львівської митниці були відсутні фактичні та правові підстави для її коригування.

З огляду на вказане просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує повністю з підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 02.09.2025 № UA209000/2025/100341/2.

Спростовуючи позов, відповідач зазначає, що посадові особи Львівської митниці під час здійснення митного контролю перевірили всі документи, подані разом із митною декларацією, та встановили суттєві розбіжності й відсутність усіх необхідних відомостей щодо умов купівлі-продажу та числових складових митної вартості. Зокрема, у товаросупровідних документах відсутні відомості про виробника та торговельну марку; не подано проформу та заявку покупця, передбачені контрактом, у фактурі зазначено про здійснення передоплати, однак банківські платіжні документи не надано, комерційний інвойс та пакувальний лист не містять ідентифікації уповноваженої особи, експортна декларація не містить відміток митних органів країни відправлення, а також виявлено розбіжності щодо перевізника у CMR та наданому рахунку на транспортування (підписаному лише бухгалтером) за відсутності договору на перевезення та посередницьких угод.

Вказує, що надані позивачем на вимогу митного органу додаткові документи (проформа та SWIFT-підтвердження) містили суперечливі відомості щодо загальної суми та вагових характеристик товарів у порівнянні з інвойсом, і виявлені розбіжності спростовані не були.

Вважає, що оскаржуване рішення містить чіткі причини, з яких митна вартість не могла бути визначена за основним методом, обґрунтування необхідності подання додаткових документів та джерела інформації, використані для коригування митної вартості за резервним методом (за ціною договору щодо подібних товарів), а тому є повністю правомірним.

Водночас відповідач наголошує, що картка відмови в прийнятті митної декларації № UA209230/2025/002473 лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог для здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує самостійних правових наслідків.

З огляду на вказане просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що зауваження митного органу є безпідставними, надуманими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, позивач вказує, що на вимогу відповідача до митного оформлення було надано як проформу-інвойс № 169/EX/2025 від 21.08.2025, так і платіжний документ LV168638/250821 від 21.08.2025, що підтверджує здійснення оплати за товар. Посилання відповідача на розбіжності щодо перевізника є необґрунтованими, оскільки на підтвердження транспортних витрат надано Договір про надання транспортно-експедиційних послуг з ПП «Болеро Трейд» (експедитор) та відповідні первинні й розрахункові документи (рахунок, акт наданих послуг, платіжне доручення), а в CMR вказано фактичного перевізника, залученого експедитором. Твердження щодо відсутності ідентифікації осіб у комерційному інвойсі та пакувальному листі спростовуються наявністю на них підписів уповноважених осіб і відбитків печаток підприємства.

Окрім цього, позивач наголошує, що відповідач безпідставно використав для коригування митної вартості за резервним методом митні декларації за попередні місяці (квітень, липень, серпень 2025 року), не врахувавши динамічність цін на ринку морепродуктів та не надав жодних обґрунтувань щодо критеріїв вибору саме цих декларацій і порівнянності умов поставки.

Щодо вимоги про переклад документів, позивач вказує, що вони подавалися мовою міжнародного спілкування, тоді як митний орган у своєму рішенні не обґрунтував необхідності здійснення перекладу та не вказав, які саме дані потребують додаткової перевірки.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 03 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано позивачу подати до суду переклад державною мовою тих товаросупровідних документів, які складені іноземною мовою; витребувано у відповідача належно засвідчену копію митної декларації, яка слугувала джерелом інформації для коригування митної вартості у спірному рішенні.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віп фуд», код ЄДРПОУ 44193075 зареєстроване 31.08.2021, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами (основний). Серед інших видів діяльності є КВЕДи 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками та 47.23 Роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах.

26 березня 2025 року між ТзОВ «Віп фуд» (Україна), як Покупцем, та BIURO HANDLOWE «HAND-FOOD» KRZYSZTOF SZEWCZUK (Польща), як Продавцем, укладено зовнішньоекономічний Договір № 104, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує м`ясо та рибопродукти в асортименті (Товар).

Згідно з пунктом 2.1. Договору асортимент, кількість і ціна вказуються у фактурах, які є невід`ємною частиною договору. Відповідно до пункту 3.1. цього Договору конкретні умови згідно яких здійснюється поставка визначаються у проформі, яка є невід`ємною частиною Договору.

На підставі Договору № 104 від 26 березня 2025 року та фактури № 333/EX/2025 від 27 серпня 2025 року покупець придбав у продавця товар на загальну суму 56143,50 євро:

- креветки 90/120 шт/кг варено-морожені з головою в панцирі вагою 8915 кг загальною вартістю 32094,00 євро;

- креветки 120+ шт/кг варено-морожені з головою в панцирі вагою 4700 кг загальною вартістю 14100,00 євро;

- креветки 150/180 шт/кг варено-морожені з головою в панцирі вагою 3685 кг загальною вартістю 9949,50 євро;

З метою митного оформлення товару, позивач 01 вересня 2025 року подав митному органу митну декларацію якій присвоєно номер 25UA209230082203U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

Разом з митною декларацією декларант позивача до митного контролю, як підставу для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору відповідно до МК України надав документи (зазначені в картці відмови № UA209230/2025/002473), які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зокрема:

- Сертифікат якості/Certificate of quality: б/н від 26.08.2025;

- Пакувальний лист/Packing list: б/н від 27.08.2025;

- Рахунок-фактура (інвойс)/Commercial invoice: № 333/EX/2025 від 27.08.2025;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note): № 4459635_11930899 від 27.08.2025;

- Міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate): № DK-5628-4008504-2025 від 27.08.2025;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin): № 083485 від 27.08.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги: № 3315 від 29.08.2025;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів: № 104 від 26.03.2025;

- Доповнення до внутрішнього договору (контракту): № 1 від 19.05.2025;

- Договір про надання послуг митного брокера: № 2023/8 від 10.09.2023;

- Договір (контракт) про перевезення: № 0020/2022/С від 23.03.2022;

- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (як якість відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі): № 13307809;

- Копія митної декларації країни відправлення: № 25PL301010002D1FB9 від 29.08.2025;

За наслідками опрацювання наданих документів відповідач 02.09.2025 надіслав позивачу повідомлення про необхідність подання додаткових документів.

Позивач на вимогу відповідача надав додатково такі документи:

- Рахунок-проформу № 169/EX/2025 від 21 серпня 2025 року;

- Платіжний документ № LV168638/250821 від 21 серпня 2025 року;

- Експортну декларацію № 25PL301010002D1FB9.

За результатами розгляду електронної митної декларації № 25UA209230082203U0 та наданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 02 вересня 2025 року №UA209000/2025/100341/2 та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/002473.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 02 вересня 2025 року №UA209000/2025/100341/2 в графі 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено таке: «(…) подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Вартість ідентичного товару за прямим контрактом значно вища. За результатами встановлено наступне: - Декларантом за МД заявлено контракт з виробником. ТСД документи не містять відомості про виробника товару та торгівельну марку. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: - копія ліцензії на виробництво товару; - копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; - копія сертифікату на систему якості товару; - копія сертифікату продукції власного виробництва; - копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Положенням п.6.1 контракту передбачено, що продавець несе відповідальність за якість товару, відповідно до вимог п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 26.03.2025 № 104 подається сертифікат якості, п. 11.3 Контракту, яким передбачено, що будь-які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Згідно з п. 3.1 контракту конкретні умови поставки згідно з якими вказується постачання визначаються у проформі, яка є невід`ємною частиною договору. Жодної проформи до митного оформлення не подано; згідно з п. 3.3-о договору продавець виконує постачання товару згідно з заявкою покупця протягом 3-ох днів після оплати покупцем товару. Заявки до митного оформлення не подано; згідно з п. 5.1 покупець оплачує вартість товару згідно з проформою; згідно з п. 5.3 оплата здійснюється у формі 100% передоплати або післяоплати. У фактурі від 27.08.2025 № 333/EX/2025 зазначена передоплата. Проте банківських документів не подано. Наданий комерційний інвойс № 27.08.2025 № 333/EX/2025 та пакувальний лист № б/н від 27.08.2025 не містять ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність числових даних, зазначених у таких документах; експортна декларація країни відправлення 5PL301010002D1FB9 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару; у CMR від 27.08.2025 № 4459635_11930899-у 16 та 23 зазначено, що перевізником товару являється компанія Private Enterprice Kpa-trans, разом з тим до митного оформлення декларантом надано рахунок на перевезення від 29.08.2025 № із ПП Болеро Трейд. Будь-який договір доручення чи інший посередницький договір між вищезазначеними суб`єктами, декларантом митному органу не надавався, що не дає можливості перевірити правильність нарахування транспортних витрат на перевезення, а відповідно числового значення рівня митної вартості товару. Даний рахунок підписаний лише бухгалтером. Вищезазначений рахунок містить посилання на договір, проте не подано договір на перевезення (даний документ у гр. 44 зазначений з буквою d. Розмір транспортних витрат значно менший у порівнянні з іншими суб`єктами ЗЕД (з даного місця завантаження); необхідно відмітити відсутність інформації щодо розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Подані документи для підтвердження витрат на транспортування, повинні підтверджуватись даними бухгалтерського облік Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання наступних додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів: (Див. ел. Повідомлення). Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Декларантом додатково надано: проформу та свіфт. Дана проформа та свіфт на суму 56787 Євро, проте фактура на суму 56143,500 Євро. У даній проформі зазначені інші вагові дані щодо товару (більше вартісного, а менше товару нижчої вартості), у фактурі навпаки. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. За загальними правилами покупець зобов`язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України). Разом з цим договором купівлі-продажу може бути передбачена розстрочка платежу (ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України) та продаж товару в кредит (ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України). Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України). Відповідно до положень частини другої ст. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Жодного додаткового документу який спростовує виявлені розбіжності у наданих документах декларантом не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ митна вартість не може бути визнана у зв`язку із неподанням декларантом або повноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару Тов. № 1 - 25UA205050029870U2 від 04.08.2025, де фактурна вартість товару з такими характеристиками (Креветка (Pandalus Borealis), варено-морожена в панцирі з головою 90-120 + шт./кг.) за прямим договором даної ТМ та виробника становить 4.50 EUR/кг плюс транспортні витрати згідно з даною МД 25UA205050029870U2 від 04.08.2025 загальні 80810 грн розподілено пропорційно до ваги брутто по товарах 41572,30 грн (по курсу на 02.09.25 - 857,74 Євро); Тов. № 2 -25UA205050027680U5 від 18.07.2025, де фактурна вартість товару з такими характеристиками (1. Креветка (Pandalus Borealis), варено-морожена в панцирі з головою 120+шт./кг) за прямим договором даної ТМ та виробника становить 3,40 EUR /кг. плюс транспортні витрати згідно з даною МД 25UA205050029870U2 від 04.08.2025 загальні - 80810 грн розподілено пропорційно до ваги брутто по товарах 21955,41 грн по курсу на 02.09.25 - 452,99 Євро); Тов. № 3 - 25UA205050014493U0 від 15.04.2025, де фактурна вартість товару з такими характеристиками (1. Креветка (Pandalus Borealis), варено-морожена з головою в панцирі 120-150 шт./кг) за прямим договором даної ТМ та виробника становить 2,89 плюс транспортні витрати згідно з даною МД 25UA205050029870U2 від 04.08.2025 загальні 80810 грн розподілено пропорційно до ваги брутто по товарах 17282,29грн по курсу на 02.09.25 - 356,57 Євро). Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось».

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, уважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийнятого Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 02 вересня 2025 року № UA209000/2025/100341/2 та складеної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/002473.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

МК України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.

В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» вказано, що у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)». МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього Кодексу.

Обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Митний орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у разі обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас повноваження митного органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 МК України документів.

Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у разі, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив у низці постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19.

Одночасно з цим суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України, а саме статтею 53 цього Кодексу, заборонено, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість імпортованих товарів за основним методом - за ціною договору (вартість операції), зазначеною у комерційному інвойсі від 27 серпня 2025 року № 333/EX/2025 (56143,50 євро).

На підтвердження заявленої митної вартості придбаних товарів позивач надав митному органу разом з електронною митною декларацією № 25UA209230082203U0 та додатково, на письмову вимогу митного органу, такі документи (зазначені зокрема в картці відмови № UA209230/2025/002473): Договір № 104 від 26 березня 2025 року; Сертифікати якості (Quality certificates) б/н від 26 серпня 2025 року; Пакувальний лист б/н від 27 серпня 2025 року; Рахунок-фактуру (інвойс) № 333/EX/2025 від 27 серпня 2025 року із зазначенням кількості, вартості та ціни за одиницю товару; Міжнародний ветеринарний сертифікат DK-5628-4008504-2025 від 27 серпня 2025 року; Сертифікат про походження товару № 083485 від 27 серпня 2025 року; рахунок № 3315 від 29 серпня 2025 року експедитора ПП «Болеро Трейд»; Договір № 0020/2022/С про надання транспортно-експедиційних послуг від 23 березня 2022 року; CMR № 4459635_11930899 від 27.08.2025; Копію митної декларації країни відправлення; Рахунок-проформу № 169/EX/2025 від 21 серпня 2025 року; Платіжний документ № LV168638/250821 від 21 серпня 2025 року; Експортну декларацію № 25PL301010002D1FB9.

З наведеного переліку можна зробити висновок, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості імпортованих товарів, визначені частиною другою статті 53 МК України, що дають змогу визначити митну вартість товарів за ціною договору.

Проте в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган вказав на невідповідності (розбіжності) у поданих декларантом до митного оформлення документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Оцінюючи такі твердження митного органу (наведені у спірному рішенні), суд зазначає таке.

Суд встановив, що на вимогу митниці позивач надав відповідачу платіжний документ № LV168638/250821 від 21 серпня 2025 року та проформу № 169/EX/2025 від 21 серпня 2025 року, які підтверджують факт перерахування оплати за товар в сумі 56787,00 євро, що в сукупності повністю спростовує будь-які сумніви митного органу та дозволяє чітко встановити ціну, що була фактично сплачена за товар, за відсутності жодних арифметичних чи змістовних розбіжностей.

Відповідач зазначив, що декларантом за МД заявлено контракт з виробником. ТСД документи не містять відомості про виробника товару та торгівельну марку. Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, зокрема: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN.

Суд встановив, що митному органу позивачем надано Сертифікат якості (Quality certificate) б/н від 26 серпня 2025 року, Сертифікат походження товару № 083485 від 27 серпня 2025 року та Міжнародний ветеринарний сертифікат DK-5628-4008504-2025 від 27 серпня 2025 року, що також вказані у спірній картці відмови.

Крім цього, суд відзначає, що сертифікат якості виробника товару, документи, які підтверджують виробника товару, не є тими документами, які відповідно до статті 53 МК України подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, тому їх відсутність під час митного оформлення імпортованих товарів не впливає на правильність визначення митної вартості чи на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач зазначив, що наданий комерційний інвойс № 333/EX/2025 від 27.08.2025 та пакувальний лист № б/н від 27.08.2025 не містять ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що, своєю чергою, ставить під сумнів об`єктивність числових даних, зазначених у таких документах.

Суд встановив із доданих до матеріалів справи доказів, що у вказаному інвойсі та в пакувальному листі містяться і підписи уповноважених осіб, і відбитки печаток юридичних осіб. Такі зауваження відповідача мають суто формальний характер і не свідчать про наявність розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості або про неправильність визначення ціни, фактично сплаченої за товар.

Щодо покликань митниці на те, що експортна декларація країни відправлення не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, суд, насамперед, зазначає, що експортна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, вичерпний перелік яких зазначений у частині другій статті 53 МК України.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Водночас з огляду на приписи частини третьої статті 53 МК України законодавцем надано право вимагати від декларанта додаткові документи лише в разі, якщо розбіжності містяться тільки в документах, зазначених у частині другій цієї статті, водночас документ про наявність розбіжностей, про який зазначає відповідач, а саме декларація країни відправлення, до переліку, наведеного в частині другій статті 53 МК України, не входить.

Тож покликання митниці у цій частині суд відхиляє як безпідставні.

Суд встановив, що на підтвердження витрат на транспортування позивач надав Договір № 0020/2022/С про надання транспортно-експедиційних послуг від 23 березня 2022 року з ПП «Болеро Трейд» та Рахунок № 3315 від 29 серпня 2025 року. Згідно з цими документами транспортні витрати на доставку декларованого вантажу в контейнері склали 60000,00 грн.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Водночас МК України не встановлений конкретний перелік транспортних (перевізних) документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які необхідно подати декларанту.

Як встановлено судом, за умовами договору № 0020/2022/С про надання транспортно-експедиційних послуг від 23 березня 2022 року (п. 4.3.) Замовник оплачує рахунки ПП «Болеро Трейд» протягом 10 банківських днів з моменту отримання вантажоодержувачем вантажу.

Відповідно до договору № 0020/2022/С про надання транспортно-експедиційних послуг від 23 березня 2022 року ПП «Болеро Трейд» є експедитором, який бере на себе зобов`язання перевезти або організувати перевезення довіреного йому вантажу в пункт призначення та видачу його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Отже, позивачем надано пояснення, що у CMR від 27.08.2025 вказано фактичного перевізника, який діяв на замовлення експедитора ПП «Болеро Трейд».

Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

МК України не визначив вид доказів, якими повинна підтверджуватися вартість транспортних витрат, а тому надані докази про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналогічна правова позиція щодо заборони вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16 листопада 2018 року у справі № 813/1012/17.

Отже, з аналізу матеріалів справи та норм права суд дійшов висновку про те, що надані позивачем разом з електронною митною декларацією, а надалі - на вимогу митниці документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у митного органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору (основним методом).

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд констатує, що відповідач не довів, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що в документах, поданих до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Зі змісту спірного рішення слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, який розглядається, матеріали справи не містять.

Оцінюючи, водночас, рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, суд ураховує таке.

Письмове рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до МК України має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом під час визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням відповідного методу.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Однак, митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано як джерело інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товарів та свідчить про свавільність оскарженого рішення.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 02 вересня 2025 року № UA209000/2025/100341/2 є необґрунтованим, а відповідач не довів його правомірності в частині визначення митної вартості імпортованих товарів, тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Крім того, оскільки вищевказане рішення про коригування митної вартості стало підставою для складення Львівською митницею картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/002473, то позовна вимога про визнання її протиправною та скасування також має бути задоволена.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої, пункту 2 частини другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

За змістом частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Оскільки позов задоволено повністю, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути суму судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп фуд» (вул. Польова, 55/227, м. Львів, 79024, код ЄДРПОУ 44193075) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 02 вересня 2025 року № UA209000/2025/100341/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/002473, складену Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп фуд» 3028,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна