Рішення № 139006123, 14.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року № 320/33257/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі також відповідач, ГУНП в Київській області), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 144 о/с від 20.06.2024 в частині призначення майора поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) та звільнення з посади начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області;

- поновити позивача на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача грошове забезпечення, яке є різницею за час виконання роботи на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) з 01.07.2024 по дату винесення рішення суду.

В обґрунтування позову зазначає, що наказом ГУНП в Київській області №144 о/с від 20.06.2024 його звільнено з посади начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області та призначено на посаду інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький). Позивач вважає вказаний наказ протиправним, оскільки він не містить конкретної підстави переміщення, передбаченої частиною першою статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», а лише загальне посилання на зазначену норму. На думку позивача, це порушує принцип юридичної визначеності та не дає можливості встановити мотиви прийняття рішення про його переміщення.

Позивач також зазначає, що його фактично переміщено не на рівнозначну, а на нижчу посаду, яка відрізняється за характером службових обов`язків, рівнем відповідальності, підпорядкуванням, функціональним навантаженням та грошовим забезпеченням. Крім того, переміщення відбулося без його згоди, в іншу місцевість, у період перебування на лікарняному, а також без врахування стану здоров`я та проходження необхідних медичних оглядів перед призначенням до підрозділу поліції особливого призначення. Позивач вказує, що відповідачем не доведено існування об`єктивних інтересів служби чи інших законних підстав, які б виправдовували таке переміщення.

У зв`язку з викладеним позивач вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий не у спосіб та не з підстав, визначених законом, а тому просить визнати його протиправним і скасувати в частині звільнення з посади начальника сектору контролю за обігом зброї та призначення на посаду інспектора взводу ППОП «КОРД», поновити його на попередній посаді та стягнути різницю грошового забезпечення за час виконання обов`язків на новій посаді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) від 22.07.2024 відкрито провадження у справі № 320/33257/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А.І.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

До Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Київській області, зі змісту якого вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Відповідач зазначає, що оскаржуваний наказ про призначення позивача на посаду інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) прийнято в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про Національну поліцію», зокрема статтею 65 цього Закону, а підставою його видання були доповідна записка та подання від 19.06.2024 року, а також зміни в штатах Національної поліції, затверджені наказом НПУ від 07.06.2024 №614. Вказує, що під час дії воєнного стану поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби та обумовлено рішеннями керівництва.

Відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду щодо можливості переміщення поліцейського без його згоди у випадках, коли таке переміщення здійснюється в інтересах служби, зазначаючи, що спеціальне законодавство не передбачає обов`язковості отримання згоди поліцейського на таке переміщення. Також наголошує, що в умовах воєнного стану кадрові рішення щодо проходження служби мають на меті забезпечення належного функціонування органів поліції та ефективного виконання покладених на них завдань.

Крім того, відповідач зазначає, що при прийнятті рішення про переміщення позивача враховувались результати виконання ним службових обов`язків, професійні та особисті якості, досвід роботи, спеціалізація та напрямок діяльності.

На думку відповідача, оскаржуваний наказ є законним, обґрунтованим та прийнятим в інтересах служби, а доводи позивача зводяться виключно до незгоди із реалізацією дискреційних повноважень керівництва щодо проходження служби в поліції.

До Київського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача на відзив Головного управління Національної поліції в Київській області, відповідно до якої позивач зазначає, що наведені відповідачем доводи не спростовують обставин, викладених у позовній заяві, а відзив фактично містить лише загальні посилання на положення законодавства та окремі правові позиції Верховного Суду без належного обґрунтування законності прийнятого щодо нього рішення.

Позивач наголошує, що відповідачем залишено поза увагою ключові доводи позову, зокрема відсутність у наказі конкретної підстави переміщення із визначенням відповідного пункту частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», переміщення його на іншу посаду без згоди та фактично в іншу місцевість, призначення на посаду з іншим характером функціональних обов`язків, рівнем відповідальності та розміром грошового забезпечення, а також прийняття оскаржуваного наказу під час перебування позивача на лікарняному.

Позивач також наполягає, що його переміщення відбулося на нижчу та нерівнозначну посаду, що суперечить вимогам статті 65 Закону №580-VIII, оскільки переміщення для більш ефективної служби та в інтересах служби допускається виключно на рівнозначні посади. Окремо позивач акцентує увагу на тому, що перед призначенням до підрозділу поліції особливого призначення відповідачем не враховано стан його здоров`я, не проведено необхідних медичних оглядів та не встановлено його придатності до проходження служби на відповідній посаді, тоді як подальші висновки військово-лікарської комісії підтвердили непридатність до служби на посаді інспектора взводу ППОП «КОРД».

На переконання позивача, сукупність наведених обставин свідчить про незаконність оскаржуваного наказу та порушення відповідачем принципів обґрунтованості, юридичної визначеності й пропорційності під час прийняття спірного рішення.

У зв`язку зі звільненням судді, в провадженні якого перебувала справа, остання передана на повторний автоматизований розподіл між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Діску А.Б.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 адміністративну справу № 320/33257/24 прийнято до свого провадження ОСОБА_2 . У задоволенні клопотань сторін про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. У задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі відмовлено. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 зобов`язано Головне управління Національної поліції в Київській області надати до суду письмові пояснення з наданням відповідних доказів (у тому числі щодо грошового забезпечення) щодо питання, чи є посада інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 полку поліції особливого призначення "КОРД" ГУНП в Київській області рівнозначною посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області; з посиланням на відповідні нормативні акти, що регулюють таке питання.

На виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 Головне управління Національної поліції в Київській області надало до суду письмові пояснення та докази щодо питання рівнозначності посад. Позивачем надано заперечення на вказані пояснення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходить службу в органах внутрішніх справ України. З 30.04.2021 позивач перебував на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області на підставі наказу ГУНП в Київській області № 118 о/с від 30.04.2021.

Наказом ГУНП в Київській області №135 о/с від 23.06.2023 позивача звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі №320/22901/23, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 12.03.2025, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Київській області від 23.06.2023 № 135 о/с про звільнення із служби в поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Київській області від 20.06.2023 № 229 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Броварського РУП ГУНП в Київській області в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області. Стягнуто з ГУНП в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 23.06.2023 до моменту фактичного поновлення на роботі.

Надалі наказом ГУНП в Київській області №144 о/с від 20.06.2024, на виконання наказу Національної поліції України від 07.06.2024 №614 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» та керуючись частиною першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», майора поліції ОСОБА_1 з 01.07.2024 призначено інспектором взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький), установлено посадовий оклад у розмірі 2400 грн та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 40 відсотків, звільнивши його з посади начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського районного управління поліції. Підставою видання наказу зазначено доповідну записку ОСОБА_3 від 19.06.2024 та подання від 19.06.2024.

Позивач вважає наказ ГУНП в Київській області №144 о/с від 20.06.2024 протиправним у частині призначення майора поліції ОСОБА_1 на посаду інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) та звільнення з посади начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУ НП в Київській області, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі також Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 580-VIII (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно із пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

За приписами частин першої третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 60 Закону № 580-VIII відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Стаття 62 Закону №580-VIII визначає гарантії професійної діяльності поліцейського, за змістом якої поліцейський, зокрема, забезпечується належними умовами для виконання покладених на нього службових обов`язків та може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.

Згідно з приписами частини першої статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Частиною другою статті 65 Закону визначено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції

Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Згідно з приписами частини восьмої статті 65 Закону переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2123-IX тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього частину восьму статті 65 Закону № 580-VIII доповнено абзацом 2 такого змісту:

«Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади»;

Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (частина дев`ята статті 65 Закону № 580-VIII).

У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження. Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності (частини десята та одинадцята статті 65 Закону № 580-VIII).

Відтак, за змістом статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється на:

- вищу посаду;

- на рівнозначні посади;

- на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський.

З матеріалів справи вбачається, що наказом ГУНП в Київській області №144 о/с від 20.06.2024 позивача звільнено з посади начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області та призначено на посаду інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький). Як правову підставу такого переміщення у наказі зазначено лише частину першу статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» без конкретизації відповідного пункту цієї норми.

Суд звертає увагу, що частина перша статті 65 Закону №580-VIII містить декілька самостійних підстав переміщення поліцейських, які мають різні умови застосування. В оскаржуваному наказі зазначено лише частину першу статті 65 Закону №580-VIII без конкретизації відповідного пункту цієї норми.

Водночас сама по собі відсутність у наказі номера конкретного пункту частини першої статті 65 Закону №580-VIII не є безумовною підставою для його скасування, якщо фактична та правова підстава кадрового рішення може бути встановлена зі змісту наказу і документів, на підставі яких його прийнято.

З оскаржуваного наказу, доповідної записки та подання від 19.06.2024, а також письмових пояснень відповідача вбачається, що переміщення позивача здійснено на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, тобто на підставі пункту 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII. Отже, ненаведення у тексті наказу номера відповідного пункту має формальний характер і не перешкоджає встановленню підстав його прийняття та перевірці дотримання умов застосування відповідної правової підстави.

Суд звертає увагу, що пунктом 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, передбачено саме як підставу переміщення поліцейського на рівнозначну посаду.

Отже, у разі обґрунтування відповідачем спірного кадрового рішення інтересами служби необхідною умовою правомірності такого переміщення є встановлення рівнозначності посад відповідно до критерію, визначеного частиною другою статті 65 Закону №580-VIII.

З матеріалів справи убачається, що до призначення на спірну посаду позивач обіймав посаду начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області. Згідно з наданою інформацією, сектор контролю за обігом зброї має штатну чисельність 6 посад, а начальник сектору безпосередньо керує підлеглими працівниками сектору, організовує, забезпечує та контролює їх роботу, відповідає за планування, звітність, дисципліну, взаємодію з іншими органами та виконання завдань у сфері дозвільної системи тощо.

Посада, на яку призначено позивача наказом №144 о/с, належить до полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький), завдання якого пов`язані із забезпеченням публічної безпеки і порядку, виконанням завдань територіальної оборони, здійсненням заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, а також виконанням інших спеціальних завдань, покладених на підрозділи поліції особливого призначення.

Таким чином, наведені посади істотно відрізняються за характером виконуваних функцій, змістом службових обов`язків та специфікою проходження служби. Водночас відповідно до частини другої статті 65 Закону №580-VIII визначальним критерієм віднесення посади до вищої, нижчої чи рівнозначної є не характер службових обов`язків або обсяг повноважень, а спеціальне звання поліції, передбачене за відповідною посадою штатом (штатним розписом).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 суд зобов`язав відповідача надати письмові пояснення та належні докази щодо питання, чи є посада інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку поліції особливого призначення «КОРД» ГУНП в Київській області рівнозначною посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області, із посиланням на відповідні нормативні акти, що регулюють це питання.

На виконання зазначеної ухвали відповідачем подано письмові пояснення та додаткові документи, в яких останній послався на Перелік посад поліцейських і відповідних їм граничних спеціальних звань, затверджений наказом Національної поліції України від 04.12.2015 №142 (зі змінами), а також на лист Управління кадрового забезпечення ГУНП в Київській області №78946-2026 від 16.06.2026.

Із зазначених документів убачається, що посаді начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області та посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку поліції особливого призначення «КОРД» (стрілецький) відповідає однакове граничне спеціальне звання поліції - «капітан поліції».

Суд також ураховує, що у відповіді ГУНП в Київській області №СЕД-36174-2024 від 24.07.2024 на адвокатський запит представника позивача від 05.07.2024 зазначено, що посада начальника сектору контролю за обігом зброї є вищою порівняно з посадою інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 ППОП «КОРД» (стрілецький).

Водночас наведена відповідь не містить посилання на штатний розпис, Перелік посад поліцейських і відповідних їм граничних спеціальних звань або інший нормативний документ, на підставі якого посаді начальника сектору було надано статус вищої. Натомість поданими відповідачем на виконання ухвали суду документами підтверджено, що за обома посадами штатом передбачено однакове граничне спеціальне звання - «капітан поліції».

За таких обставин суд дійшов висновку, що зазначені посади є рівнозначними у розумінні частини другої статті 65 Закону №580-VIII, оскільки за ними передбачено однакове спеціальне звання поліції. Наявність у позивача фактичного спеціального звання майора поліції, а також відмінності у характері службових обов`язків, організаційній структурі підрозділів та обсязі управлінських повноважень не змінюють наведеної правової оцінки, оскільки закон пов`язує питання рівнозначності посад саме зі спеціальним званням, передбаченим за відповідною посадою штатом.

Разом із тим встановлення рівнозначності посад саме по собі не свідчить про правомірність спірного кадрового рішення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII переміщення поліцейського на рівнозначну посаду допускається для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, а тому суд повинен перевірити, чи підтверджуються матеріалами справи обставини, на які посилається відповідач як на підставу прийняття наказу.

У цьому контексті суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.04.2026 у справі №320/9767/21, щодо необхідності всебічного дослідження обставин переміщення поліцейського. Зокрема, поряд із передбаченим частиною другою статті 65 Закону №580-VIII критерієм граничного спеціального звання підлягають оцінці рівень посадового окладу і грошового забезпечення, коло посадових обов`язків та ступінь підпорядкування як обставини, що мають значення для перевірки обґрунтованості та правомірності кадрового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, до переміщення позивач обіймав керівну посаду начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського районного управління поліції, у безпосередньому підпорядкуванні якого перебували працівники сектору, діяльність якого він організовував та контролював.

Водночас посада інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку поліції особливого призначення «КОРД» (стрілецький), на яку призначено позивача, не передбачає здійснення організаційно-розпорядчих функцій щодо інших поліцейських та характеризується іншим змістом службових обов`язків, пов`язаних із безпосереднім виконанням спеціальних завдань підрозділу поліції особливого призначення.

Із наданих відповідачем відомостей убачається, що після остаточного нарахування грошового забезпечення за новою посадою його місячний розмір не був меншим порівняно з грошовим забезпеченням, яке позивач отримував до переміщення. Отже, доводи позивача про погіршення його матеріального становища внаслідок переміщення не знайшли підтвердження матеріалами справи.

Таким чином, хоча зазначені посади відрізняються за характером виконуваних функцій та ступенем підпорядкування, відповідачем підтверджено їх рівнозначність за критерієм спеціального звання поліції, передбаченого штатом, а також не спростовано їх рівнозначність за критерієм грошового забезпечення.

Суд також визнає обґрунтованими доводи відповідача щодо того що в умовах дії воєнного стану на Національну поліцію України покладено додаткові завдання, пов`язані із забезпеченням оборони держави, а положення частини восьмої статті 65 Закону №580-VIII покладають на поліцейських обов`язок проходити службу там, де це викликано інтересами служби та обумовлено наказами уповноважених керівників.

Разом з тим, суд звертає увагу, що посада інспектора полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) належить до посад у підрозділі поліції особливого призначення, проходження служби в якому пов`язане з підвищеними вимогами до стану здоров`я та рівня фізичної підготовки поліцейських.

Відповідно до частини дев`ятої статті 95 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські зобов`язані щороку проходити комплексний медичний огляд (диспансеризацію), а за необхідності - цільові медичні огляди, психофізіологічні обстеження та тестування у порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ України.

Положенням про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженим наказом МВС України від 04.12.2017 №987 (тут і далі Наказ МВС №987; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що комплектування підрозділів поліцейськими та працівниками на посади відповідно до штату здійснюється на добровільних засадах з дотриманням вимог Закону, з урахуванням рівня їх фізичної підготовки, здатності за своїми діловими, професійними, моральними якостями, освітнім і кваліфікаційним рівнем, станом здоров`я забезпечувати виконання покладених на поліцію завдань та функцій (пункт 1 розділу V Наказу МВС №987).

Крім того, питання придатності поліцейських до проходження служби за станом здоров`я регулюються Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС України, затвердженим наказом МВС України №285, яким передбачено визначення придатності особи до служби в поліції загалом або до проходження служби на конкретних посадах з урахуванням характеру службових обов`язків та фізичних навантажень.

Наведене нормативне регулювання свідчить, що стан здоров`я та рівень фізичної підготовки мають істотне значення для можливості належного виконання поліцейським службових обов`язків у підрозділі поліції особливого призначення.

Суд також враховує, що необхідність оцінки стану здоров`я та рівня фізичної підготовки осіб, які претендують на проходження служби на відповідній посаді, підтверджується інформацією, розміщеною в офіційній Системі відбору кадрів Національної поліції України https://nabir.np.gov.ua/index.php?r=recruitment%2Fprocess_recruitment&id=9011&utm_source=chatgpt.com.

Так, відповідно до інформації щодо відбору №9011 на посаду інспектора полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП в Київській області, зазначену посаду віднесено до категорії «середній склад поліції», а процедура відбору передбачала, серед іншого, проходження кандидатами військово-лікарської комісії та перевірки рівня фізичної підготовки. Згідно з оприлюдненим графіком відбору етап проходження ВЛК мав бути завершений до 13.06.2024, фізичні випробування - до 19.06.2024, тоді як завершення процедури добору було визначено до 24.06.2024.

Крім того, серед вимог до кандидатів на відповідну посаду визначено високий рівень фізичної підготовки, а до основних службових обов`язків віднесено, зокрема, виконання завдань із застосуванням зброї, виконання завдань із відсічі збройної агресії в зоні ведення бойових дій, а також виконання завдань, пов`язаних із підвищеною загрозою для життя і здоров`я поліцейських та високою ймовірністю збройного опору.

Водночас суд зауважує, що наведена процедура стосується конкурсного добору кандидатів на відповідну посаду, тоді як у спірних правовідносинах позивач уже проходив службу в поліції та був переміщений на іншу рівнозначну посаду в порядку статті 65 Закону №580-VIII. Тому сама по собі конкурсна процедура не може ототожнюватися з порядком переміщення чинного поліцейського.

Як убачається з матеріалів справи, наказ про переміщення позивача прийнято 20.06.2024 з призначенням на нову посаду з 01.07.2024. 28.06.2024 позивач пройшов медичний огляд, за результатами якого складено відповідний висновок ВЛК.

Крім того, направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи №619 було оформлено 17.07.2024, тобто після видання спірного наказу та після дати, з якої позивача призначено на посаду інспектора ППОП «КОРД» (стрілецький). У направленні позивача одночасно зазначено як начальника сектору контролю за обігом зброї та як кандидата на службу на посаді інспектора ППОП «КОРД».

Наведене свідчить про певну непослідовність документального оформлення процедури визначення придатності позивача до проходження служби на новій посаді. Разом із тим така непослідовність сама по собі не підтверджує порушення відповідачем установленого законом порядку переміщення поліцейського та не є безумовною підставою для визнання спірного наказу протиправним.

Із довідки військово-лікарської комісії №2164/6 убачається, що 28.06.2024 у позивача встановлено наявність певних захворювань. Водночас зазначений висновок не містить рішення про непридатність позивача до проходження служби саме на посаді інспектора ППОП «КОРД» (стрілецький).

Висновок ВЛК від 04.09.2024 №2795/с про непридатність позивача до проходження служби на відповідній посаді було прийнято вже після видання оскаржуваного наказу та початку проходження служби позивачем на новій посаді. Тому такий висновок підтверджує стан здоров`я позивача, встановлений за результатами подальшого медичного огляду, однак сам по собі не свідчить про протиправність кадрового рішення станом на 20.06.2024.

Судом не встановлено, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин нормативне регулювання містило імперативну вимогу щодо обов`язкового отримання висновку ВЛК про придатність чинного поліцейського до конкретної рівнозначної посади до видання наказу про його переміщення в порядку пункту 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII.

За таких обставин встановлена послідовність проходження позивачем медичних оглядів та оформлення направлення від 17.07.2024 не спростовує правомірності наказу №144 о/с від 20.06.2024 станом на момент його прийняття та не є достатньою самостійною підставою для його скасування.

Враховуючи встановлену рівнозначність посад, наявність передбаченої пунктом 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII правової підстави для переміщення поліцейського в інтересах служби, а також відсутність установленого законом обов`язку отримати до видання спірного наказу окремий висновок ВЛК щодо придатності позивача саме до нової рівнозначної посади, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обставини не спростовують правомірності оскаржуваного кадрового рішення.

Суд також враховує доводи відповідача щодо дотримання останнім порядку документального оформлення кадрового рішення про переміщення (призначення) на іншу посаду.

Відповідно до Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом МВС України від 23.11.2016 №1235 (далі Порядок №1235), підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №1235).

Перелік документів з питань проходження служби, затверджений зазначеним наказом, передбачає, що такими документами можуть бути, зокрема: рапорт (заява), подання про призначення на посаду, подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

Із змісту оскаржуваного наказу №144 о/с від 20.06.2024 вбачається, що підставою його прийняття визначено доповідну записку від 19.06.2024 та подання від 19.06.2024.

У контексті наведеного суд бере до уваги доводи відповідача про те, що оскаржуваний наказ №144 о/с від 20.06.2024 прийнято з дотриманням вимог Порядку №1235, оскільки підставою для його видання слугували доповідна записка від 19.06.2024 та подання від 19.06.2024, які містяться в матеріалах справи.

Водночас суд відхиляє доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 32 Кодексу законів про працю України та Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з огляду на таке.

Питання проходження служби в поліції, призначення, звільнення та переміщення поліцейських врегульовані спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про Національну поліцію». Стаття 65 Закону №580-VIII визначає підстави, порядок та види переміщення поліцейських, а тому саме ці норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин як спеціальні.

Суд зазначає, що пункт 2 частини першої статті 65 Закону №580-VIII серед підстав переміщення на рівнозначні посади окремо передбачає випадок переміщення за ініціативою поліцейського. Крім того, згода поліцейського прямо передбачена законом при переміщенні у зв`язку зі скороченням штатів (частина друга статті 68 Закону №580-VIII).

В усіх інших випадках підставою переміщення закон визначає певні обставини або рішення уповноважених органів, які не залежать від волі поліцейського, у тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. При цьому стаття 65 Закону №580-VIII не встановлює окремої вимоги щодо отримання згоди поліцейського на переміщення на рівнозначну посаду залежно від зміни місця проходження служби.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 25.05.2023 у справі №620/3663/19.

Суд також відхиляє доводи позивача про незаконність оскаржуваного наказу з підстав його видання у період тимчасової непрацездатності позивача.

Так, позивач посилається на те, що наказ про призначення його на посаду інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №1 полку поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) та одночасне звільнення з посади начальника сектору контролю за обігом зброї Броварського РУП ГУНП в Київській області прийнято під час його перебування на лікарняному, що, на його думку, суперечить положенням трудового законодавства.

Разом з тим суд зазначає, що згідно з частиною третьою статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності. Водночас у спірних правовідносинах позивача не було звільнено зі служби в поліції, а здійснено його переміщення шляхом призначення на іншу посаду та звільнення із попередньої посади відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію».

Отже, поняття «звільнення з посади» у розумінні статті 65 Закону №580-VIII та «звільнення зі служби» не є тотожними, а тому гарантії, передбачені частиною третьою статті 40 Кодексу законів про працю України щодо заборони звільнення працівника під час тимчасової непрацездатності, не поширюються на випадки переміщення поліцейського на іншу посаду.

Крім того, спеціальне законодавство, яке регулює проходження служби в поліції, не містить заборони щодо прийняття рішення про переміщення поліцейського у період його тимчасової непрацездатності.

За таких обставин сам по собі факт перебування позивача на лікарняному під час прийняття оскаржуваного наказу не свідчить про його протиправність. Відтак, доводи позивача в цій частині суд визнає необґрунтованими.

Суд також визнає необґрунтованими доводи позивача про його переміщення для проходження служби в іншу місцевість.

З відповіді ГУНП в Київській області №СЕД-36174-2024 від 24.07.2024 убачається, що Броварське РУП ГУНП в Київській області та ППОП «КОРД» мають різні адреси фактичного розташування. Водночас сам факт розташування структурних підрозділів за різними адресами не є тотожним переміщенню в іншу місцевість. Визначальним є те, чи відбулося переміщення до іншого населеного пункту.

З урахуванням наведеного, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд установив, що оскаржуваний наказ прийнято уповноваженим суб`єктом на підставі документів, передбачених порядком проходження служби, з метою переміщення позивача в інтересах служби на рівнозначну посаду.

Відсутність у тексті наказу посилання на конкретний пункт частини першої статті 65 Закону №580-VIII, особливості подальшого оформлення медичних документів, відмінності у функціональних обов`язках за посадами за встановлених судом обставин не свідчать про порушення визначеного законом порядку переміщення та не є достатніми підставами для скасування наказу.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем виконано покладений на нього частиною другою статті 77 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного кадрового рішення, у зв`язку з чим позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу задоволенню не підлягає.

Оскільки вимоги про поновлення позивача на попередній посаді та стягнення різниці грошового забезпечення є похідними від вимоги про скасування наказу, підстави для їх задоволення також відсутні.

Згідно з пунктом 29 рішення ЄСПЛ у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12. 1994 статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108616) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Діска А.Б.