Ухвала суду № 139006037, 14.08.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

14 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/27130/26

категорія 104020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

07.08.2026 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Житомирської області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення КДКА Житомирської області від 17.07.2026 №39/4;

- визнати протиправною бездіяльність КДКА Житомирської області, яка полягала у невиконанні обов`язку, передбаченого ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», щодо захисту адвоката від неправомірного втручання у його незалежну професійну діяльність.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) учасників справи.

13.08.2026 від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову в якій він просить зупинити дію рішення КДКА Житомирської області від 17.07.2026 №39/4 до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/27130/26.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на реальність та невідворотність загрози правам позивача. На думку заявника, дисциплінарна скарга ТОВ «ВША НААУ» містить імперативну вимогу непересічного характеру негайно позбавити позивача права на заняття адвокатською діяльністю. Порушення дисциплінарної справи відповідачем свідчить про те, що КДКА прийняла цю скаргу до провадження разом із зазначеними вимогами. У разі прийняття дисциплінарною палатою остаточного рішення про анулювання чи зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позивач буде миттєво позбавлений можливості здійснювати професійну діяльність, виконувати зобов`язання перед поточними клієнтами у судах та отримувати дохід, що завдасть невідворотної шкоди репутації позивача та конституційному праву на працю (ст.43 Конституції України); очевидна протиправність дій відповідача (орган, який завідомо не мав легітимного кворуму).

У самому тексті оскаржуваного рішення №39/7 зафіксовано, що у складі дисциплінарної палати залишилося лише 4 члени, один з яких проводив перевірку і не мав права голосувати. Законодавчий мінімальний кворум становить 5 членів. Орган, який завідомо не мав легітимного кворуму, не мав жодного правового права приймати рішення про порушення справи. Проте, на думку позивача, відповідач свідомо ігнорує закон та продовжує рух дисциплінарного провадження; неможливість ефективного судового захисту без вжиття заходів. На думку позивача, якщо дію оскаржуваного рішення не зупинити зараз, дисциплінарна палата (яка діє без кворуму) ухвалить фінальне рішення по суті скарги значно раніше, ніж Житомирський окружний адміністративний суд розгляне цей позов. У такому випадку розгляд справи про скасування рішення про порушення дисциплінарного провадження втратить свій сенс, адже правова шкода у вигляді позбавлення права на професію вже настане.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами пунктів 2, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд вважає за можливе розглянути заяву без повідомлення учасників справи, та виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, а також вказує на відсутність необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.07.2026 КДКА Житомирської області ухвалила рішення №39/4, яким порушила дисциплінарну справу відносно ОСОБА_1 та встановила «ознаки дисциплінарного проступку». Вказане рішення отримано позивачем лише 03.08.2026, шляхом направлення його на електронну скриньку позивача.

Зазначене рішення прийнято на підставі скарги на дії адвоката вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України, датованої 15.05.2026 та підписаної за дорученням юридичною особи - юрисконсульта цієї організації Мещуровим А.С.

Позивач вважає, вказане рішення протиправним та таким, що прийняте без наявності відповідних повноважень у представника ВША НААУ на складання та підписання скарги на дії адвоката про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, на думку позивача, КДКА Житомирської області, ігноруючи цей дефект, порушила справу за заявою неналежного (неуповноваженого) суб`єкта. Крім того, позивач вказує на обґрунтування позовних вимог на відсутність у скарзі відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката. На думку позивача, КДКА не встановила жодних фактичних даних, які б свідчили про непідтримання позивачем професійного рівня.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно частини 2 названої правової норми забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Приписами частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин 4, 5 та 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

З аналізу наведених норм слідує, що законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, установити, чи існує хоча б одна з названих підстав.

Тобто необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, або вірогідність того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, надає оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Позивач просить суд забезпечити позов, шляхом зупинення дії рішення КДКА Житомирської області від 17.07.2026 №39/4, яким порушено дисциплінарну справу за скаргою юрисконсульта ВША НААУ від 15.05.2026 за №3626/0/1)2-2 щодо адвоката Налапія Віктора Васильовича (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №000872 видане Радою адвокатів Житомирської області 30.08.2017) за ознаками вчинення дисциплінарного проступку щодо недотримання вимог ст.11, 21, ч.1 ст.57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст.65 Правил адвокатської етики, зокрема не підвищення професійного рівня в 2025 році.

Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В той же час, розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також не довів у чому полягає очевидність ознак протиправності рішення відповідача.

При цьому, дисциплінарна відповідальність завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вона застосовується, з огляду на її характер, як захід примусу.

Суд зазначає, що сам собою факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Види дисциплінарних стягнень, строк застосування дисциплінарних стягнень передбачені статтею 35 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Зокрема, стаття 35 вказаного Закону передбачає декілька видів стягнень.

Заявником не надано достатніх доказів наявності загрози його правам та те, що оскаржуване рішення є очевидно протиправним.

Крім того, провадження у дисциплінарній справі зупинено самою КДКА Житомирської області (п.2 оскаржуваного рішення).

Таким чином, оскільки заява про забезпечення позову не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення у зв`язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, суд також звертає увагу, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Надання правової оцінки оскаржуваному рішенню Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що наявність ознак та обставин, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення у цьому випадку, може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Крім того, саме існування очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із врахуванням іншої підстави забезпечення позову невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.05.2025 у справі №260/5758/24.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В той же час, в даному випадку відсутні обставин, які надають підстави стверджувати, що оскаржуване рішення відповідача явно суперечить вимогам закону та порушує права або інтереси позивача, і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Також суд звертає увагу, що згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у справах про захист трудових прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів, суд приходить висновку, що у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову від 13.08.2026 вх. №59681/26.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Д.М. Гурін