Рішення № 139005944, 29.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №167/294/26 2/760/17048/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року місто Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Майстренка О.М., при секретарі Ситніку Н.В., за участі представника позивача, адвоката Ліпкевича І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» про захист прав споживачів шляхом стягнення коштів,які збережені відповідачем за рахунок позивача без достатньої підстави,

встановив:

Адвокат Ліпкевич І.В., звернувся до Рожищенського районного суду Волинської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ««КЛТ КРЕДИТ» (далі - відповідач) про захист прав споживачів шляхом стягнення коштів, які збережені відповідачем за рахунок позивача без достатньої підстави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.05.2025 між відповідачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 25279 про надання споживчого кредиту.

ОСОБА_2 свої зобов`язання щодо погашення заборгованості не виконував і станом на 16.12.2025 року в останнього перед відповідачем виникла заборгованість за кредитним договором, яка становила 31500 грн.

У зв`язку із невиконанням боржниками своїх зобов`язань за кредитним договором, в грудні місяці 2025 року працівники ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» звернулись до позивача ОСОБА_1 , яка є мати ОСОБА_2 , вказавши, що в неї особисто заберуть все майно, якщо вона не сплатить заборгованість за кредитом свого сина. Жодних договорів кредиту між сторонами не укладалось. Отже, відсутні законні підстав вимагати від позивача сплатити заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 25279 на користь відповідача в розмірі 31500 грн.

Однак позивач ОСОБА_1 була введена в оману і здійснила оплату із свого банківського рахунку за рахунок власних коштів на рахунок відповідача заборгованість 31500 грн.

З огляду на викладене, позивач вважає, що грошові кошти у сумі 31500 грн. безпідставно набуті відповідачем і в силу вимог ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягають стягненню на користь позивача.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області 07.04.2026 справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 19.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомлення (викликом) сторін, визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень, призначено судове засідання на 29.07.2026.

26 липня 2026 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у яких останній просив у задоволенні позову відмовити. Відповідач вказав, що грошові кошти були сплачені позивачем на користь відповідача добровільно як заборгованість третьої особи у кредитних відносинах. З огляду на викладене відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

29 липня 2026 року у судове засідання з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю. Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 05.05.2025 між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 25279 про надання споживчого кредиту, за яким у ОСОБА_2 наявна заборгованість 31500 грн.

Позивачем ОСОБА_1 платіжною інструкцією № 1.450218615.1 від 16.12.2025 сплачено на рахунок відповідача 31500 грн із вказівкою призначення платежу «Оплата кредиту за дог 25279 від 05.05.2025 ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_2 ».

У поданих заявах по суті сторони визнають вказані обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З огляду на вказане суд вважає вказані обставини доведеними належними та допустимими доказами.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували існування правочинів між позивачем ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідачем, які б встановлювали для позивача зобов`язання по сплаті на користь відповідача заборгованості за кредитним договором № 25279 від 05.05.2025.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд звертає увагу на таке.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів).

Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Судом не встановлено і в матеріалах справи відсутні докази наявності правових підстав для набуття та збереження відповідачем майна (грошових котів) позивача.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо правомірності набуття права на кошти позивача як заборгованості третьої особи у кредитних відносинах.

У матеріалах справи відсутні докази того, що між позивачем та третьої особою ОСОБА_2 існувала домовленість про сплату заборгованості за кредитним договором № 25279 від 05.05.2025.

Так само не доведено відповідачем належними та допустими локазами, що відповідна домовленість про сплату заборгованості за кредитним договором № 25279 від 05.05.2025 була досягнута між ним та позивачем.

При цьому відповідач не позбавлений можливості доводити наявність підстав для стягнення з третьої особи ОСОБА_2 кредитної заборгованості в позасудовому або судовому порядку.

Тому, отримані відповідачем грошові кошти у сумі 31500 грн підлягають стягненню на користь позивача відповідно до ст. 1212 ЦК України.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати позивача у справі в силу приписів ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вказане витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1331,20 грн підлягають стягненню з відповідача.

Також у позові заявлено вимоги по стягненню витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000 грн.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд вважає, що заявлені позивачем витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, кількість та тривалістю судових засідань у справі, затраченим адвокатом часом на надання таких послуг.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 16, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» про захист прав споживачів шляхом стягнення коштів,які збережені відповідачем за рахунок позивача без достатньої підстави - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 31500 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 6331 гривня 20 копійок, які складаються з судового збору у сумі 1331 гривня 20 копійки та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 гривень

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ», код ЄДРПОУ 40076206, місцезнаходження: площа Солом`янська, буд. 2, оф. 04, м. Київ.

Суддя О. Майстренко