Рішення № 13900581, 18.02.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2011 р.

Справа № 05/167/27-64

за позовом Спільного українсько-англійського підприємства “Західна нафтова група” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк

до відповідача Публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк”, м. Луцьк

про стягнення 77 671,88 грн.

Суддя Бондарєв С. В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Прокопчук С.В. –довіреність від 01.11.2010р.;

від відповідача: н/з.

Суть спору: Позивач - Спільне українсько-англійське підприємство “Західна нафтова група” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача –Комерційного банку “Західінкомбанк” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю суму безпідставно списаних коштів в розмірі 77 671,88 грн.

В судовому засіданні, в уточненні позовних вимог від 15.02.2011р. позивач уточнив позовні вимоги і просить стягнути з Публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк” (правонаступник Комерційного банку “Західінкомбанк” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю) 77 671,88 грн. безпідставно списаних коштів.

Відповідач в судове засідання не з’явився, в клопотанні від 14.02.2011р. просить відкласти розгляд справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Представник позивача заперечив проти даного клопотання, вказав на неодноразове відкладення даної справи та можливість направити іншого представника банку для захисту свої інтересів.

Враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався, представник відповідача вдруге в судове засідання не з’явився, тривалий термін розгляду даної справи, суд ухвалив клопотання відповідача залишити без задоволення як необґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

в с т а н о в и в:

03.07.2009р. Комерціним банком «Західінкомбанк»ТзОВ (правонаступник якого –ПАТ «Західінкомбанк») було списано з рахунку Спільного українсько-англійського підприємства “Західна нафтова група” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 77 671,88 грн. «як часткову сплату прострочених відсотків за травень 2009р. за ТзОВ «Турас-Арс»згідно п. 4.1.3 Кредитного договору №05/08-150 від 26.05.2008р. та договору поруки №2605//08-1 від 26.05.2008р., що підтверджується випискою про операції за 03.07.2009р.».

15.05.2000р. між КБ «Західінкомбанк»ТзОВ та Спільноим українсько-англійським підприємством “Західна нафтова група” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю було укладено договір, згідно п. 1.1 якого банк зобов’язався проводити за дорученням клієнта розрахункові і касові операції в гривнях по відкритих розрахункових, поточних та інших рахунках.

Судом встановлено, що 26.05.2008 року між Комерційним банком “Західінкомбанк” товариство з обмеженою відповідальністю (правонаступник якого –ПАТ «Західінкомбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тірас-Арс” було укладено кредитний договір №2605/08-150, згідно якого банк надав ТзОВ “Тірас-Арс”кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії для здійснення господарської діяльності, поповнення обігових коштів та інші цілі в іноземній валюті, з максимальним лімітом лінії у розмірі 1 400 000 євро зі сплатою 15% річних; термін користування кредитними коштами до 29.09.2008 року включно, а в разі невиконання/неналежного виконання позича

В забезпечення зобов'язань позичальника за цим кредитним договором було укладено трьохсторонній договір поруки №2605/08-1 від 26.05.2008р. між КБ “Західінкомбанк” ТзОВ в особі директора департаменту активних операцій Синюка І.М., Спільним українсько-англійським підприємством “Західна нафтова група” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі СУАП “Західна нафтова група”) в особі директора Корецького С.Ф. та ТзОВ “Тірас-Арс”в особі директора Гриненко Т.В. (а.с.13), а також трьохсторонній договір поруки №2605/08-2 від 26.05.2008р. між КБ “Західінкомбанк”, громадянином Івахів Степаном Петровичем та ТзОВ “Тірас-Арс.

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.10.2009р. у справі №03/48-92 за позовом Спільного українсько-англійського підприємства “Західна нафтова група”у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Комерційного банку “Західінкомбанк”у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю “Тірас-Арс” про визнання недійсним договору поруки №2605/08-1 від 26.05.2008р., позов задоволено та Договір поруки №2605/08-1 від 26.05.2009р., укладений між комерційним банком “Західінкомбанк” у формі товариства з обмеженою відповідальністю –правонаступник Публічне акціонерне товариство “Західінкомбанк”, Спільним українсько-англійським підприємством “Західна нафтова група” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тірас-Арс” визнати недійсним з моменту його вчинення.

Дане рішення оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку, та відповідно постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2010р. скарги залишені без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від без змін.

Відповідно до ст.. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Таким чином, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.

В силу частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина 2 статті 321 Цивільного кодексу України).

Стаття 41 Конституції України визнає право приватної власності непорушним.

Гроші у національній та іноземній валюті, в силу статті 139 Господарського кодексу України, відносяться до коштів у складі майна суб'єктів господарювання, які є об'єктом власності і виходячи з вищенаведеного, розпорядження ними повинно здійснюватись на власний розсуд власника.

Відповідно до пункту 1.38 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" списання договірне - списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

В даному випадку право власника на розпорядження своїм майном на власний розсуд реалізується шляхом надання за власною ініціативою банку права самостійно, без його доручення, здійснювати переказ коштів на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" примусове списання грошей - це списання грошей, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Тобто примусове списання (стягнення) коштів може здійснюватися стягувачем без згоди платника виключно на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених Законом, і що стягувачем може бути особа, яка діє виключно на підставі виконавчих документів, визначених законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що в договорі поруки відсутні підстави для безспірного списання грошових коштів, іншого будь-якого договору на списання коштів не укладалось, виконавчого документу на примусове стягнення судом не видавалось (доказів суду не надано), крім того, в подальшому договір поруки взагалі визнаний судом недійсним з моменту укладення.

Тому суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги позивача підставні і підлягають до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита в сумі 776,71 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід стягнути з нього на користь позивача.

Керуючись ст..ст. 316, 319, 321, 526 Цивільного кодексу України , ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст.ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

в и р і ш и в:

1. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», м.Луцьк, пр. Перемоги, 15 (код, 19233095)»на користь Спільного українсько-англійського підприємства “Західна нафтова група” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луцьк, вул..Кременецька, 38 (р/р 260080025701 у ТОВ «Банк інвестицій та заощаджень», МФО 380281) –77 671,88 грн. безпідставно списаних коштів та 776,71 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С. В. Бондарєв

Повний текст рішення

складено та підписано

18.02.11