Рішення № 139005692, 14.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/6413/26

Номер провадження2/205/4531/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Дорошенко Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Копич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 21.02.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено договір №2967048. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 20000,00 грн, строком на 361 день, зі сплатою відсотків відповідно до умов кредитного договору.

17.05.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено договір №17052023 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №2967048.

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір №23/05/24 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №2967048. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом до відповідача за вищевказаним договором.

Відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та процентів за кредитним договором №2967048 від 21.02.2022, а тому станом на день формування позовної заяви в нього утворилась заборгованість у розмірі 106400 грн, з яких: 20000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 86400,00 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №2967048 від 21.02.2022 в розмірі 106400 грн разом з судовими витратами по справі.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19.05.2026 витребувано від Державної міграційної служби України інформацію про зареєстроване місце проживання/перебування відповідача на території України.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 25.05.2026 відкрито провадження у даній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Задоволено частково клопотання представника ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я. про витребування доказів. Витребувати у АТ КБ «Приватбанк» наступні документи/інформацію: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; виписку по картковому рахунку № № НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за період з 21.02.2022 по 03.03.2022 року; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 21.02.2022 по 03.03.2022 року; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). В іншій частині клопотання відмовити.

21.05.2026 відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів існування та розміру заборгованості, а також належного підтвердження розрахунку боргу та підстав його виникнення. Крім того, вважає, що до даних правовідносин підлягає застосуванню строк позовної давності відповідно до ст. 256-257 ЦК України, оскільки з моменту виникнення заборгованості минув встановлений законом строк.

21.05.2026 директор ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я. подала до суду клопотання про долучення доказів, в якому просить поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи докази отримання (перерахування) грошових коштів за кредитним договором № 2967048 від 21.02.2022 та копію розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 17.05.2023.

22.05.2026 від відповідача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на клопотання ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про долучення доказів, зазначивши про його безпідставність та необґрунтованість, просив залишити без розгляду та не приймати до розгляду долучені до клопотання копії доказів. Також відповідачем подано доповнення до відзиву, в якому зазначає про недопустимість доказів перерахування коштів, оскільки додана позивачем довідка від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua) від 01.03.2024 є загальним інформаційним листом та не містить належних електронних платіжних документів, які б підтверджували факт успішного зарахування коштів безпосередньо на платіжну картку відповідача із зазначенням її повних реквізитів.

29.05.2026 представником ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» через систему «Електронний суд» до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують позовні вимоги, з огляду на наступне. Щодо позовної давності: Позивач наголошує, що строк позовної давності не минув, оскільки на момент укладення договору (21.02.2022) та протягом строку кредитування діяли законодавчі норми про продовження строків на період дії карантину (COVID-19) та воєнного стану. Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, перебіг позовної давності зупинявся та продовжувався, що підтверджується також правовими позиціями Верховного Суду. Щодо підтвердження надання кредиту представник позивача зазначає, що договір був підписаний електронним підписом, а факт передачі коштів у розмірі 20000 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_4 підтверджується довідкою платіжної організації ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ». Позивач вказує, що як фінансова установа (не банк), він позбавлений можливості надавати банківські виписки, проте надана довідка є належним первинним документом. Щодо розміру заборгованості та відсотків представник стверджує, що нарахування відсотків (86 400 грн) здійснювалося виключно в межах строку кредитування (361 день - до 17.02.2023) за погодженими в договорі ставками (зниженою 1% та стандартною 1,99%). Твердження відповідача про «мікрокредитний» характер позики та незаконність нарахувань поза межами строку договору позивач вважає маніпулятивними, оскільки розрахунок відповідає фактичним умовам правочину. Щодо процесуальних питань: Заперечення відповідача проти долучення додаткових доказів позивач вважає проявом надмірного формалізму, оскільки затримка була викликана технічними особливостями системи «Електронний суд», а самі докази (розрахунок, підтвердження переказу) мають вирішальне значення для справи. На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

29.05.2026 відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив та 11.06.2026 додаткові пояснення по справі, в яких зазначає про таке. Щодо пропуску позовної давності відповідач стверджує, що оскільки умови кредитного договору передбачали повернення коштів періодичними платежами (кожні 19 днів), перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного платежу. За доводами відповідача, трирічний строк за всіма платежами 2022 року сплив до моменту звернення позивача до суду (20.02.2026). Також відповідач зазначає, що позивач як професійна фінансова установа мав безперешкодний доступ до правосуддя через систему «Електронний суд», тому введення воєнного стану не є автоматичною підставою для поновлення строків у цій справі. Щодо незаконності нарахування процентів відповідач наголошує, що нарахування процентів у розмірі 86 400 грн (за ставкою 1,99% на день) поза межами строку кредитування є неправомірним. Посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, він вказує, що право кредитора нараховувати договірні проценти припиняється після закінчення строку кредитування (який сплив у лютому 2023 року), після чого можливе лише нарахування інфляційних втрат та 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України. Щодо недоведеності позовних вимог відповідач зазначає, що позивач не надав належного та зрозумілого розрахунку заборгованості, який би пояснював період нарахування та застосовані ставки. Довідки банку про рух коштів, за твердженням відповідача, підтверджують лише факт перерахування коштів, але не доводять правомірність нарахування всієї суми позову, наявність у позивача права вимоги саме в такому розмірі та факт ознайомлення позичальника з усіма умовами електронного договору. Відповідач звертає увагу суду на те, що він є особою, яка постраждала від війни, фактично втратив роботу та майно у місті Маріуполь і наразі є безробітним. Заявлені вимоги, що у 4 рази перевищують суму отриманого кредиту, відповідач вважає надмірними, несправедливими та такими, що не відповідають його реальному майновому стану. На підставі викладеного відповідач просить застосувати наслідки пропуску позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У разі якщо суд дійде висновку про часткову доведеність вимог позивача, відмовити у стягнення необґрунтованих, недоведених, надмірних та незаконних процентів, штрафних, санкційних або інших платежів, які не підтверджені належним розрахунком та доказами. Крім того, просив врахувати його майновий стан при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

17.06.2026 відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до суду клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати у позивача належним чином засвідчені копії наступних документів: кредитний договір № 2967048; повних умов кредитування, паспорта споживчого кредиту, правил, тарифів, графіка платежів та інших документів, які діяли на момент укладання договору; доказів підписання договору відповідачем в електронній формі, включно з доказами використання одноразового ідентифікатора або іншого електронного підпису; договору відступлення права вимоги № 17052023 від 17.05.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ЄАПБ» з усіма додатками; реєстр боржників або належним чином засвідченого витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 17052023; акту приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 17052023; договору відступлення права вимоги № 23/05/24 від 23.05.2024 між ТОВ «ФК ЄАПБ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» з усіма додатками; реєстр боржників або належним чином засвідченого витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 23/05/24; акту приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 23/05/24; детального розрахунку заборгованості по днях із зазначенням суми основного боргу, періоду нарахування процентів, розміру процентної ставки, дати початку та закінчення нарахування процентів, а також правові підстави кожного нарахування.

Того ж дня, 17.06.2026 представником ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» через систему «Електронний суд» до суду подано письмові пояснення, в яких представник зазначив, що доводи відповідача не спростовують підстав позову та не містять нових обставин, які б свідчили про необґрунтованість заявлених вимог. Вказав, що матеріалами справи підтверджуються факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, порядок нарахування процентів та розмір заборгованості. Зазначив, що відповідач не надав жодного належного доказу погашення заборгованості або контррозрахунку, який би спростовував розрахунок позивача. Також наголосив, що перехід права вимоги до позивача підтверджується договорами відступлення права вимоги, реєстрами боржників та актами приймання-передачі. Крім того, представник позивача зазначив, що до стягнення заявлено виключно суму основного боргу та проценти за користування кредитом, без штрафних санкцій, а інформація банку є одним із доказів отримання відповідачем кредитних коштів і підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Посилання відповідача на складне матеріальне становище, втрату роботи та інші життєві обставини, на думку позивача, не впливають на існування та обсяг договірних зобов`язань і не є підставою для звільнення від їх виконання.

Відповідач ОСОБА_1 17.06.2026 через систему «Електронний суд» подав заперечення на письмові пояснення позивача від 17.06.2026, в яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів укладення кредитного договору, його індивідуальних умов, порядку нарахування процентів та розрахунку заборгованості. Зазначав, що без надання повного тексту кредитного договору, первинних документів та детального розрахунку неможливо перевірити правомірність нарахування процентів і встановити, чи не включені до заявленої суми штрафні санкції або інші платежі. Також вказував, що саме на позивача покладається обов`язок доведення факту укладення договору, його умов, розміру заборгованості та належного переходу права вимоги, а тому письмові пояснення позивача не спростовують його заперечень і не підтверджують обґрунтованість заявлених позовних вимог.

18.06.2026 на адресу суду від АТ КБ «Приватбанк» надійшла витребувана судом інформація, а саме банком повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ). Номер телефону НОМЕР_3 знаходиться/знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операці й станом на 03.06.2026: фінансовий номер НОМЕР_3 . Додатково банком надано виписку по зазначеному рахунку за період з 21.02.2022 по 03.03.2022.

18.06.2026 та 20.06.2026 від відповідача ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що письмові пояснення позивача не містять нових належних і допустимих доказів, а лише повторюють раніше викладені доводи. Вказував, що позивач не надав належного примірника кредитного договору з усіма істотними умовами, доказів його підписання відповідачем, передачі примірника договору, а також документів, які б підтверджували умови щодо процентної ставки, строку кредитування та порядку нарахування процентів. На думку відповідача, інформація банку підтверджує лише можливе перерахування коштів, але не доводить зміст кредитного договору та правомірність заявленої до стягнення суми, а документи про відступлення права вимоги не підтверджують існування первісного зобов`язання та його розміру. У зв`язку з цим відповідач просив відмовити у задоволенні позову, а у разі необхідності - витребувати від позивача належні докази укладення кредитного договору, розрахунку заборгованості та переходу права вимоги.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09.07.2026 задоволено клопотання директора ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про долучення доказів. Поновлено процесуальний строк ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» для подання доказів та долучено докази отримання (перерахування) грошових коштів за кредитним договором № 2967048 від 21.02.2022; розрахунок заборгованості за договором № 2967048 від 21.02.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 17.05.2023.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

Представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Демарчук Н.О. в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, просив залишити позовну заяву без задоволення в повному обсязі, при ухваленні рішення просив врахувати всі раніше подані процесуальні документи, пояснення, заперечення та доводи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 21.02.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2967048. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн, строком на 361 день, зі сплатою відсотків відповідно до умов кредитного договору (а.с.7- 15 зворот).

Згідно п. 1.4. Кредитного договору №2967048 тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору; знижена процентна ставка становить 1,00% в день.

Кредитний договір №2967048 від 21.02.2022 укладено з відповідачем в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р797.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, а саме надало відповідачу грошові кошти відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується випискою за договором №б/н за період 21.02.2022 - 03.03.2022, наданою АТ КБ «Приватбанк» від 18.06.2026 (а.с. 147-148), а також довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 01.03.2024 вих. № 1-0103 (а.с.70).

17.05.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено договір факторингу №17052023 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №2967048 від 21.02.2022 на суму 106400 грн (а.с.23-27).

23.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу №23/05/24 про відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором №2967048 від 21.02.2022 на суму 106400 грн (а.с.27 зворот - 40).

Відповідно до витягу з реєстру заборгованостей до Договору факторингу №23/05/24 від 23.05.2024 ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», своє право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2967048 від 21.02.2022 на суму 100400 грн, з яких: 20000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 86400 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги (а.с.41).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2967048 від 21.02.2022, станом на 17.05.2023, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 100400 грн, з яких: 20000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 86400 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги (а.с.71-73).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що кредитний договір №2967048 від 21.02.2022 був укладений шляхом його безпосереднього підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку, підписанням кредитного договору №2967048 від 21.02.2022 відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами, утім порушив взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної сплати кредиту.

Утім, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами слід зазначити наступне.

Суд звертає увагу, що сума відсотків в розмірі 86400 грн з огляду на сам розмір кредиту у сумі 20000,00 грн є явно завищеною, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 86400 грн не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 20000,00 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів, а саме до 20000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №2967048 від 21.02.2022 в розмірі 40 000,00 грн, з яких: 20000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 20 000,00 грн заборгованість за відсотками.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1-2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 25000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував щодо стягнення заявленої суми, вважаючи її завищеною та неспівмірною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20.09.2018 суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладений між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС; прайс-лист з переліком виду послуг та вартістю послуг; заявку на надання юридичної допомоги №1014 від 01.01.2026 вартістю 25000,00 грн; витяг з акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 (а.с.46-48, 50-51, 52, 53).

Перевіривши зміст наданих документів, суд зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 25000,00 грн є неспівмірними зі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, оскільки складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до 5 000,00 грн.

Відповідно ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок судових витрат судовий збір у розмірі 1325,90 грн (3328 грн х 40 000,00 грн : 100400 грн).

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про споживчий кредит №21.02.2022 від 21.02.2022 в розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп., з яких: 20000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 20000,00 грн - заборгованість за відсотками.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1325 (одна тисяча триста двадцять п`ять) грн 90 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, наявний електронний кабінет;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; наявний електронний кабінет.

Суддя Г.В.Дорошенко