Рішення № 139005682, 31.07.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/10077/25

Провадження №2-др/751/25/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі:

головуючого судді Ченцової С.М.

секретар Барбаш М.В.

учасники справи:

позивач ТОВ «Споживчий центр»

представник позивача Оболонкова Юлія Вікторівна

відповідач ОСОБА_1

розглянувши заяву представника ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення,

ВСТАНОВИВ :

13.05.2026 року представник позивача Оболонкова Ю.В. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 751/10077/25, яким вирішити питання щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 гривень.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова по справі № 751/10077/25 позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 було задоволено.

Разом із позовною заявою ТОВ «Споживчий Центр» зазначило, що орієнтовний розмір витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи становить 8422 гривень 40 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 2422 гривень 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 гривень.

Між ТОВ Споживчий Центр та АО «Лекс Верітас» 01.04.2025 року було укладено Договір про надання правничої допомоги № 01/25-СЦ.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що вартість послуг визначається наступним чином: 6000 гривень за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, які сплачуються замовником самостійно.

Ухвалою судді від 18.05.2026 року заяву призначено до розгляду у судовому засіданні без повідомленням учасників справи.

Суд, відповідно до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України, 28.07.2026 року оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосив дату та час його проголошення 31.07.2026 року о 9 годині 10 хвилин.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення, вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 08.02.2025-100001238 від 08.02.2025 року у розмірі 19640 гривень.

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 23.04.2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 08.02.2025-100001238 від 08.02.2025 у розмірі 19640 гривень, та судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду: договір про надання правничої допомоги №01/25-СЦ від 10.04.2025 року(а.с. 60); звіт про виконану роботу відповідно до договору №01/25-СЦ по клієнту ОСОБА_1 від 22.04.2025 року(а.с. 62); платіжну інструкцію №СЦ00104253 від 12.05.2026 року, відповідно до якої ТОВ «Споживчий центр» сплатило на користь АО «Лекс Верітас» послуги з надання правничої допомоги у розмірі 6000 гривень (а.с. 63).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 викладений висновок, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Такий правовий висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 757/16448/17-ц, від 24.03.2021 у справі № 308/1020/16-ц.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на правничу допомогу адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, виваженості та розумності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 19 листопада 2021 року у справі №752/16038/19 (провадження № 61-7905св21).

Разом з тим, пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Європейський суд з прав людини у справі «Бєлоусов проти України» зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями, тому витрати за цим гонораром є «фактично понесеними».

Враховуючи викладене, суд, з урахуванням складності справи, її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, заочного розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає що заява про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково, у розмірі 4000 гривень.

Керуючись статтями 12, 137, 141, 246, 259, 263, 264, 265, 268, 270, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача Оболонкової Юлії Вікторівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А, код ЄДРПОУ 37356833)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя: С.М. Ченцова