Ухвала суду № 139005411, 14.08.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 761/2201/26

Провадження №2-з/367/163/2026

УХВАЛА

Іменем України

про забезпечення позову

14 серпня 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бобокал О.Б. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС» про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС» про стягнення грошових коштів.

30.07.2026 представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Бобокал О.Б. подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 32393169, та знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, у межах ціни позову - 623 326,80 грн.; накласти арешт на нерухоме майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 32393169, у межах ціни позову - 623 326,80 грн, зокрема на: земельну ділянку площею 0,3163 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1263426232109; земельну ділянку площею 0,1972 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1263405232109; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, обтяження, поділу, об`єднання, припинення, переоформлення або іншої зміни речових прав щодо нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 32393169, зазначеного у пункті 4 прохальної частини цієї заяви; визначити, що загальна сукупна вартість арештованих грошових коштів та майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 32393169, не може перевищувати 623 326,80 грн.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник вказує, що заявлена до стягнення сума в розмірі 623 326,80 грн., є істотною для позивача. Реальне виконання майбутнього рішення суду безпосередньо залежить від збереження грошових коштів та іншого майна відповідача до завершення розгляду справи та відкриття виконавчого провадження на користь позивача. Окрім того зазначає, що ризик утруднення виконання майбутнього рішення суду підтверджується сукупністю конкретних обставин: значним розміром позовних вимог, тривалим невиконанням відповідачем грошового зобов`язання, фактичним підтвердженням відповідачем обов`язку повернення коштів, наявністю інших однотипних судових спорів, виконавчих проваджень щодо відповідача та наявністю у нього необтяженого нерухомого майна, яке може бути відчужене або обтяжене до моменту виконання майбутнього рішення суду. Такий вид забезпечення позову, на думку сторони позивача, є співмірним із заявленими вимогами, не виходить за межі предмета позову та спрямований виключно на забезпечення реального виконання можливого судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правова природа та загальні принципи щодо забезпечення позову закріплені в Главі 10 ЦПК.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 ст.150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.

Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року в справі №623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі №761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі №361/5905/23 виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові від 24 квітня 2024 року в справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову в справі, рішення в якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення в справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення в конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ «ОКЛАНД-СЕРВІС» про стягнення грошових коштів в сумі 623 326,80 грн.

Порушуючи питання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти в межах ціни позову, що належать відповідачу, представник позивач посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову у випадку задоволення позовних вимог може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Викладені обставини, враховуючи положення ст.151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів, справи спір між сторонами виник з приводу стягнення грошових коштів з договором купівлі продажу майнових прав, а також стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у загальному розмірі 623 326,80 грн., а відтак з урахуванням ціни позову суд приходить до висновку, що достатнім та співмірним є забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ «ОКЛАНД-СЕРВІС» в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 623 326,80 грн.

Такий захід вважається ефективним та гарантує реальне виконання майбутнього рішення суду.

Поряд із цим, перевіривши викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, суд не вбачає правових підстав для застосування додаткового заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки, що належать відповідачу та заборони їх відчуження, оскільки в межах цього спору належним, достатнім і співмірним заходом є накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ «ОКЛАНД-СЕРВІС» в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 623 326,80 грн. Такий підхід відповідатиме принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими вимогами.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладені арешт та заборона може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 149-154, 157 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бобокал О.Б. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС» про стягнення грошових коштів, задовольнити частково.

У порядку забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС» про стягнення грошових коштів, накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС», що знаходяться на його рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання судового рішення про забезпечення позову (крім коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом), в межах заявленої до стягнення суми позовних вимог у розмірі 623 326 (шістсот двадцять три тисячі триста двадцять шість) гривень 80 копійок.

В іншій частині вимог заяви відмовити.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Інформація про боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОКЛАНД-СЕРВІС», код ЄДРПОУ: 32393169, адреса: 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд.36.

Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.

Суддя Я.М.Третяк