Рішення № 139005381, 16.07.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6483/25

Провадження №2/367/1177/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Опанасенко А.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості за аліментами та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

05 червня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості за аліментами та стягнення аліментів.

Обґрунтовуючи позов, представник позивача зазначає, щоОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 листопада 2002 року. Даний шлюб було зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції у Хмельницькій області, про що був складений відповідний актовий запис про укладення шлюбу за № 187.

Вказує, що в шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стверджує, що подружні стосунки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не склалися, у зв`язку з чим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі № 278/3264/18 від 28 грудня 2018 року шлюб між сторонами було розірвано.

Зазначає, що 30 липня 2019 року ОСОБА_2 подала до Житомирського районного суду Житомирської області заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до їх повноліття, починаючи з 30 липня 2019 року.

23 серпня 2019 року Житомирським районним судом Житомирської області у справі № 278/2035/19 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до їх повноліття, починаючи з 30 липня 2019 року.

Вказує, що на підставі даного судового наказу, 07 жовтня 2019 року Житомирським відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № 60236737, про примусове стягнення аліментів із ОСОБА_3 .

Стверджує, що 04 листопада 2019 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Житомирського районного суду Житомирської області про зміну розміру аліментів. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі № 278/2949/19 від 21 січня 2020 року було змінено визначений судовим наказом Житомирського районного суду Житомирської області від 23 серпня 2019 року розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей з 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку на 1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до повноліття ОСОБА_6 .

Також, представник зазначає, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі № 278/2949/19 від 21 січня 2020 року було встановлено наступні важливі обставини у справі, а саме те, що старший син, не проживає з матір`ю ( ОСОБА_2 ) та не перебуває на її утриманні. ОСОБА_3 навіть на той час повністю утримував старшого сина, оплачував навчання останнього та проживання в іншому місті, що підтверджується банківськими квитанціями про переказ коштів. Також, у рішенні суду вказано, що ОСОБА_2 подаючи до Житомирського районного суду заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на її користь на утримання дітей, зловживала своїми процесуальними правами, оскільки на момент подачі до суду такої заяви старший син вже не перебував на її утриманні.

Наголошує на тому, що з 20 грудня 2024 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що раніше ОСОБА_6 проживав із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , однак 20 грудня 2024 року ОСОБА_6 самостійно прийшов жити до батька ОСОБА_3 . Дитина категорично відмовляється проживати із матір`ю.

Стверджує, що 23 січня 2025 року ОСОБА_3 звернувся до відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 застосовуючи насильство хотіла забрати дитину із навчального закладу. Однак, дитина не хотіла йти з матір`ю та не хоче проживати із нею. Також мати забрала речі, рюкзак, мобільний телефон дитини.

Зазначає, що ОСОБА_6 пережив колосальний стрес, після якого і досі оговтується. За рекомендаціями директора навчального закладу Ірпінського ліцею № 1 Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області, щоб не травмувати дитину було прийнято рішення перевести сина на сімейне навчання.

Вказує, що з характеристики на ОСОБА_6 із навчального закладу вбачається, що саме батько приділяє належну увагу навчанню та вихованню сина. Займається вирішенням освітніх питань дитини, постійно підтримує зв`язок зі школою та класним керівником.

Стверджує, що у провадженні Ірпінського міського суду Київської області з січня 2025 року перебуває цивільна справа № 367/613/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком. У межах розгляду даної справи органом опіки та піклування було підготовлено висновок про доцільність визначення місця проживання дитини разом з батьком ОСОБА_3 .

Зазначає, що актом обстеження умов проживання також визначено, що дитина проживає із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що таким чином, у зв`язку з істотною зміною обставин у справі, а саме через те, що дитина протягом тривалого проміжку часу фактично проживає із батьком ОСОБА_3 відсутні підстави для сплати ним раніше присуджених аліментів за рішенням суду на користь ОСОБА_2 , оскільки фактично дитина проживає разом із батьком, він її утримує, забезпечує, купує речі, одяг та повністю займається усіма питання які пов`язані з її вихованням та забезпеченням. Натомість мати взагалі усунулася від утримання дитини хоча на неї такий обв`язок законом покладено як і на батька.

Наголошує на тому, що наявність судового рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання спільного сина суперечить положенням ч. 1-2 ст. 179 Сімейного кодексу України, оскільки аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, а той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини, а також положенням ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, яка наголошує на тому, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, а тому вимога про припинення стягнення аліментів є цілком обґрунтованою, законною та доведеною.

Стверджує, що у зв`язку з фактичним проживанням дитини з батьком ОСОБА_3 останній не здійснював сплату аліментів за період з січня 2025 року по травень 2025 року, а тому у виконавчому провадженні за вказаний період у ОСОБА_3 як платника аліментів утворилася заборгованість. Однак, фактичне проживання дитини разом із батьком є тією обставиною, що має істотне значення при вирішенні питання щодо звільнення ОСОБА_3 від заборгованості зі сплати аліментів за період з січня 2025 року по травень 2025 року.

Крім того, зазначає, що оскільки дитина фактично проживає разом із батьком та перебуває на його утриманні, останній має право на стягнення аліментів на утримання дитини з її матері.

Враховуючи вищевикладене, представник просить: припинити стягнення аліментів, що стягуються із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за судовим наказом № 278/2035/19, який виданий 23 серпня 2019 року та змінений рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі № 278/2949/19 від 21 січня 2020 року, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, виконавче провадження № 60236737; звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від сплати заборгованості по аліментах на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за судовим наказом № 278/2035/19, який виданий 23 серпня 2019 року та змінений рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі № 278/2949/19 від 21 січня 2020 року, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, виконавче провадження № 60236737, за період з 01 січня 2025 року до набрання рішенням суду в цій справі законної сили; стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі однієї чверті (1/4) частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття; судові витрати стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 10 червня 2025 року у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

07 жовтня 2025 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2018 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу за обопільною згодою батьків діти залишились проживати разом з матір`ю.

Вказує, що на підставі заяви ОСОБА_3 розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області № 59 від 14 лютого 2020 року були встановлені часи побачень батька з малолітнім сином ОСОБА_6 один раз на місяць, а саме: в перші тижні місяця з п`ятниці з 18 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин неділі за місцем проживання батька.

Стверджує, що оскільки батько дітей добровільно не виконував свого обов`язку щодо їх утримання, тому ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу. 23 серпня 2019 року Житомирським районним судом Житомирської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до їх повноліття, починаючи з 30 липня 2019 року.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 січня 2020 року було змінено визначений судовим наказом Житомирського районного суду Житомирської області від 23 серпня 2019 року розмір аліментів з 1/3 частини на 1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, до повноліття ОСОБА_6 .

Наголошує на тому, що зазначене судове рішення не містить встановлених обставин преюдиціального характеру щодо утримання ОСОБА_3 молодшого сина ОСОБА_8 . Ні в позовній заяві, ні в судовому рішенні таких фактичних обставин не наведено, ба більше, судовий наказ в частині щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_8 залишився чинним, відбулась тільки зміна щодо розміру стягуваної частки від доходу у зв`язку із припиненням стягнення аліментів на утримання старшого сина ОСОБА_9 .

Зазначає, що наведені ОСОБА_3 обставини щодо рішення сина проживати з ним спільно ґрунтуються виключно на його особистому баченні, суб`єктивному сприйнятті реальності через призму його світосприйняття коли «за гроші можна розв`язувати будь-яке питання» та документах, які складені з його слів або за його вказівкою без реального вивчення всіх обставин, які склались між сторонами.

Стверджує, що починаючи з часу розлучення, ОСОБА_2 ніколи не чинила перешкод у спілкуванні сина з батьком, він мав можливість спілкуватись з ним і особисто, і телефоном без будь-яких обмежень. Проте за ініціативою ОСОБА_3 Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області було ухвалене розпорядження від 14 лютого 2020 року, яким був встановлений графік спілкування.

Звертає увагу суду на те, що впродовж навчання дитини в 1-му та 2-му класі батько жодного разу його не відвідував та матеріально не забезпечував, в цей час він повністю самоусунувся від участі у житті та вихованні сина. Проте повномасштабна війна та факт призову до війська під час загальної мобілізації різко змінили думку чоловіка. Починаючи з 3-го класу він почав цікавитись життям сина та приходити до нього в школу. А 20 грудня 2024 року ОСОБА_3 за відсутності дозволу та попередньої домовленості з ОСОБА_2 , забрав сина після занять у школі та відвіз до своєї матері на Хмельниччину. У зв`язку із чим, ОСОБА_2 одразу ж поїхала за сином, проте ні у двір, ні у будинок її не впустили.

Вказує, що за фактом вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на викрадення дитини, ОСОБА_2 звернулась до Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області як за допомогою номеру екстреної служби «102», так і шляхом написання заяв. За результатами розгляду звернень від 21 грудня 2024 року, 23 грудня 2024 року, 07 січня 2025 року, 08 січня 2025 року Шепетівським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області надано відповідь про те, що з учасниками конфлікту проведено профілактичну бесіду та матеріали звернень списано. Крім того, 08 січня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, із заявою про самоправну зміну місця проживання малолітнього сина, яка зареєстрована в ІТС «Інформаційний портал НПУ» (ЖЄО) з № 781.

Зазначає, що з початком нового навчального семестру, після закінчення занять у школі, ОСОБА_2 забрала сина, однак директор школи викликав батька, який в присутності сина зчинив скандал, насильно забрав сина і відвіз його у невідомому напрямку.

04 лютого 2025 року ОСОБА_2 знову подала заяву у відділ поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невиконання ОСОБА_3 розпорядження Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, яка зареєстрована в ІТС «Інформаційний портал НПУ» (ЖЄО) за № 5889, однак отримала стандартну відповідь, що зі спору вбачаються цивільно правові відносини.

Стверджує, що в той самий час ОСОБА_3 змінив своє та дитини місце проживання, про що жодного разу не повідомив ОСОБА_2 , змінив дитині номер телефону, заблокувавши будь-яке спілкування матері з сином, перевів дитину на сімейну форму навчання строком на три місяці.

Наголошує на тому, що самоуправна зміна ОСОБА_3 місця проживання дитини ще жодним чином не свідчить про істотну зміну обставин, починаючи з грудня 2024 року і по цей час.

Вказує, що ОСОБА_3 не надав жодних обґрунтованих доказів перебування на його утриманні дитини, адже тимчасове проживання не за місцем реєстрації ще не є доказом, що дитина перебуває на його утриманні, а ОСОБА_2 втратила право на стягнення аліментів. Крім того, визнання ОСОБА_3 заборгованості щодо сплати аліментів є підтвердженням факту неутримання сина.

Стверджує, що саме ОСОБА_2 впродовж спільного сумісного життя та після розлучення займалась вихованням, навчанням та розвитком сина. ОСОБА_6 з першого по четвертий клас навчався в Ірпінському ліцеї № 1, а з початку 2025 року ОСОБА_3 за відсутності згоди та домовленості з матір`ю самостійно перевів сина до Бучанського ліцею № 5.

Звернути увагу суду на те, що використовуючи весь свій арсенал впливовості, ОСОБА_3 не тільки впродовж дев`яти місяців всіляко перешкоджає ОСОБА_2 у фізичному спілкуванні з сином, змінивши його місце проживання та номер телефону, а й звертається із заявами та зверненнями до класного керівника та директора навчального закладу, які під впливом викривлених фактів та особистої вигоди створюють умови, за яких ОСОБА_2 не неспроможна відвідати свого сина у стінах ліцею, при її спробах зайти до навчального закладу без обґрунтування причин та посилань на розпорядчі документи, одразу ж викликають поліцію.

Вказує, що таким чином можна достовірно стверджувати про те, що дитина зазнає серйозного психологічного впливу з боку батька та бабусі по батьковій лінії спрямованого на руйнування материнського зв`язку між матір`ю та сином, а також формування у дитини негативного образу матері аби він сприймав останню як ворога.

Зазначає, що внаслідок виховання батьком син зростає замкнутим у собі та боїться висловити власну думку. Зокрема, це неодноразово проявлялося при нетривалому спілкуванні з матір`ю.

Наголошує на тому, що своїми діями ОСОБА_3 не тільки психологічно калічить сина, а і грубо порушує ст. ст. 3, 12, 13, 17, 24, 27, 29 «Конвенцію про права дитини».

Стверджує, що на переконання ОСОБА_2 спроба ОСОБА_3 звільнитися від обов`язку зі сплати аліментів та покласти такий обов`язок на матір, посилаючись на нібито істотну зміну обставин у зв`язку з бажанням сина проживати разом із ним, вказують не про любов до дитини, а про його використання з метою уникнення мобілізації.

Вказує, що ОСОБА_3 створює всі умови аби емоційно віддалити сина від матері, створити у нього у свідомості спотворену реальність щодо її ставлення до нього, повністю обмежує їх спілкування, що своєю чергою ставить під сумнів його розуміння відповідальності та прихильності виховувати спільного сина у рівності та повазі.

Зазначає, що свідчення сусідів ОСОБА_10 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та ОСОБА_11 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , в акті депутата Бучанської міськради про встановлення факту проживання від 02 червня 2025 року про те, що ОСОБА_6 спільно проживає з ОСОБА_3 з грудня 2025 року у квартирі АДРЕСА_5 не можуть бути взяті до уваги, як належні, оскільки в акті відсутні відомості про те, що депутат перевірив та зазначив, що ці особи дійсно на відповідній правовій підставі проживають у вказаних ними помешканнях. Крім того, зазначає, що ОСОБА_10 не є сусідкою ОСОБА_3 , оскільки проживає за іншою адресою.

Стверджує, що таким чином, акт депутата не є належним доказом, адже не підтверджує зазначені в ньому обставини.

Вказує, що у ОСОБА_2 є сумніви в дійсності і законності акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 26 лютого 2025 року, складеного головним спеціалістом відділу служби у справах дітей та сім`ї Управління соціальної політики Бучанської міської ради, оскільки вважає, що дитина не змінювала місця проживання та не переїздила проживати до батька, батько самовільно змінив місце проживання сина, а це за своєю суттю є різними речами, вчиняє на нього психологічний тиск, тому за результатами опитування за відсутності психолога не можливо стверджувати про те, що в акті занесені свідчення дитини, а не його батька.

Зазначає, що акт депутата Бучанської міськради про встановлення факту проживання ОСОБА_3 без реєстрації є неналежним доказом через наявність у ньому суперечливих відомостей як от проживання по АДРЕСА_6 , тоді як в інших документах зазначено АДРЕСА_1 та відсутність відображення джерел з яких отримано зазначені відомості.

Наголошує на тому, що висновок відділу служби у справах дітей та сім`ї Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 є неповним, необґрунтованим та не містить підтвердження відомостей про факти, які у ньому зазначені. Так, у висновку відсутні відомості про те, що зазначена ОСОБА_3 квартира, як місце його спільного з сином проживання, дійсно на відповідній правовій підставі належить ОСОБА_3 або перебуває у його використанні на правах оренди.

Вказує, що покладення в основу висновку як факту неналежної поведінки матері прийняття у ОСОБА_3 заяви про кримінальне правопорушення за змістом якої мати дитини ОСОБА_2 намагалась силоміць забрати дитину зі школи під час навчального процесу сама по собі не свідчить про те, що така подія дійсно відбулась і що зазначені в ній обставини у встановленому законом порядку підтверджені.

Крім того, представник стверджує, що висновок є однобоким, оскільки відображає тільки бажання батька спільно проживати з сином, натомість позиція матері не встановлена взагалі.

Зазначає, що таким чином висновок відділу служби у справах дітей та сім`ї Управління соціальної політики Бучанської міської ради не відповідає вимогам чинного законодавства та критеріям об`єктивності та обґрунтованості, а тому є неналежним доказом у справі.

Вказує, що звернення ОСОБА_3 з даним позовом є нічим іншим, як намаганням встановити факт спільного проживання дитини разом з ним аби використати це як преюдицію у справі № 367/613/25 про визначення місця проживання.

Наголошує на тому, що місце проживання дитини наразі не змінилось, дитина як проживала, так і буде проживати разом з матір`ю, а дії ОСОБА_3 щодо самовільної зміни місця проживання сина не можуть бути підставами для припинення стягнення аліментів.

Зауважує, що припинення стягнення аліментів можливе, якщо одержувач аліментів не витрачає отримані ним гроші на дитину, однак ОСОБА_3 не надано до суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 не використовує кошти (аліменти) на утримання дитини.

Стверджує, що доказів того, що дитина дійсно прийняла свідоме рішення та проявила бажання проживати саме з батьком до суду також не надано. Всі докази, які долучені до позову виготовлені під впливом та на замовлення ОСОБА_3 , а отже є недопустимим в силу закону, оскільки не можуть підтверджувати обставини на які посилається останній.

Враховуючи зазначене вище, просить у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості за аліментами та стягнення аліментів відмовити.

13 жовтня 2025 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій представник зазначає, що твердження про те, що ОСОБА_3 не надав жодних обґрунтованих доказів перебування на його утриманні дитини, адже тимчасове проживання не за місцем реєстрації, ще не є доказом, що дитина перебуває на його утриманні, а ОСОБА_2 втратила право на стягнення аліментів є абсолютно хибним, оскільки ОСОБА_3 було надано ряд доказів на підтвердження факту спільного фактичного проживання із сином та утримання його, а саме: акт обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , висновок органу опіки та піклування.

Вказує, що ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву фактично визнано ту обставину, що дитина дійсно проживає з батьком. І мова йде не про «тимчасове проживання» як стверджує ОСОБА_2 , а вже про тривале фактичне спільне проживання сина з батьком.

Стверджує, що заборгованість у виконавчому провадженні по сплаті аліментів утворилася в ОСОБА_3 через те, що дитина фактично проживає з ним та всі витрати по її утриманню несе він особисто. Але законодавство влаштоване так, що до поки не буде рішення суду про припинення стягнення аліментів потрібно їх сплачувати, в іншому випадку, в разі несплати аліментів у межах виконавчого проводження, навіть за умови проживання дитини з платником аліментів, будуть накладені арешти на рахунки такого платника аліментів через заборгованість, у зв`язку з чим ОСОБА_3 здійснив оплату боргу. Однак, це аж ніяк не означає визнання ним факту неутримання сина.

Наголошує на тому, що усі документи, зокрема акт депутата Бучанської міськради про встановлення факту проживання від 02 червня 2025 року, акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 26 лютого 2025 року, складений головним спеціалістом відділу служби у справах дітей та сім`ї Управління соціальної політики Бучанської міської ради, акт депутата Бучанської міськради про встановлення факту проживання ОСОБА_3 , висновок відділу служби у справах дітей та сім`ї Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 складені та оформленні конкретними посадовими особами, в межах своїх повноважень, є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами спільного проживання сина разом з батьком та перебування дитини на утриманні батька, а тому власні висновки ОСОБА_2 не заслуговують на більшу увагу та заперечення.

Зазначає, що із відповідей на подані ОСОБА_2 заяви, скарги, звернення чітко вбачається те, що: ознак кримінального правопорушення в них не виявлено; наявність ознак цивільно-правового спору щодо утримання дитини та її місця проживання; батьком дитини не вчинено жодної протиправної дії по відношенню до дитини чи її матері; підтверджено безпідставність усіх цих звернень, запитів та скарг; відображені та викладені ОСОБА_2 обставини не знайшли свого підтвердження в реальному житті.

Зауважує, що припинення стягнення аліментів, як і визначення місця проживання дитини з батьком не мають ніякого відношення до мобілізації, а тим паче до «ухилення» від неї, а тому твердження ОСОБА_2 про те, що дії ОСОБА_3 зумовлені виключно небажанням нести свій військовий обов`язок є безпідставними.

Вказує, що висновком відділу-служби у справах дітей та сім`ї підтверджено те, що дитина під час бесіди з працівниками повідомила, що за місцем реєстрації матері житло непридатне для проживання, адже там відсутнє водопостачання, теплопостачання наявна тільки електроенергія, цегляні стіни та бетонна підлога, тобто ніяких елементарних та безпечних умов для проживання дитини ОСОБА_2 не створено.

Стверджує, що підчас обстеження умов проживання ОСОБА_2 , остання не надала до огляду житло, яке є у її власності, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_2 , натомість обстеження проводилося у частині будинку за адресою: АДРЕСА_7 , однак не відомо що це за частина будинку та кому вона належить, оскільки ОСОБА_2 не надала договір оренди або документи, що підтверджують право власності. Крім того, дитина ніколи не проживала за цією адресою.

Враховуючи вищезазначене, представник просить позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості за аліментами та стягнення аліментів задовольнити у повному обсязі.

20 жовтня 2025 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_7 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких представник зазначає, що незалежно від аргументів ОСОБА_3 , позиція ОСОБА_2 у цій справі незмінна батько одноосібно, без попередньої домовленості та згоди матері, шляхом вчинення психологічного впливу на несформовану дитячу психіку, використовуючи підкуп для досягнення власних корисливих цілей, не виключно що саме для уникнення мобілізації, вчинив дії, які свідчать про викрадення дитини, а саме забрав дитину з місця його постійного проживання, змінив дитині номер телефону, навчальний заклад, обмежив спілкування сина з матір`ю від слова зовсім.

Вказує, що доводи про те, що дитина проживає спільно з батьком, з якого присуджено аліменти та знаходиться на його самостійному утриманні не заслуговують на увагу, оскільки саме ОСОБА_3 без погодження та повідомлення матері вилучив дитину з місця її постійного проживання.

Стверджує, що наведені ОСОБА_3 докази є неналежними, недопустимими, недостовірними й недостатніми, вони ґрунтуються виключно на його суб`єктивних твердженнях ОСОБА_3 , який має особистий інтерес та конфлікт з матір`ю дітей.

Звертає увагу суду на те, що висновок відділу служби у справах дітей та сім`ї Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 було подано ОСОБА_3 з грубим порушенням норм процесуального права, зокрема ст. 83 ЦПК України, оскільки опитування сина працівником служби було проведено в присутності батька, про присутність при цій бесіді матері дитини нічого не вказано, отже опитування відбулось тільки в присутності батька, який має особисту зацікавленість та психологічний вплив на дитину та за відсутності психолога, а тому пояснення сина не можуть бути покладені в основу прийнятого рішення та бути визнані як належні.

Зазначає, що житло за адресою: АДРЕСА_2 дійсно тимчасово не придатне для проживання, оскільки воно тільки придбане ОСОБА_2 та в ньому йде ремонт.

Наголошує на тому, що ОСОБА_2 проживала з дитиною за іншою адресою, де і були обстежені умови та визнані службою прийнятними, а тому інформація про те, що ОСОБА_2 не створила умови для проживання дитини є відвертою брехнею та маніпуляцією.

Вказує, що обстежуючи умови проживання батька та матері служба поставила їх у нерівне становище, адже щодо житла батька у висновку немає жодної вказівки про його правовий режим володіння, натомість матері поставлено у вину ту обставину, що вона не надала договору оренди на житло, де тимчасово проживає.

Стверджує, що в основу висновку відділу служби у справах дітей та сім`ї Управління соціальної політики Бучанської міської ради покладена недостовірна інформація, що свідчить про те, що висновок складений не в інтересах дитини, а в інтересах його батька, в силу чого він є недопустимим доказом, ба більше до оцінки його судом та прийняття рішення у справі про визначення місця проживання дитини, він не може підтверджувати проживання дитини з батьком, тому є неналежним доказом у цій справі.

Враховуючи викладене вище, представник просить відмовити у позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості за аліментами та стягнення аліментів за їх безпідставністю та недоведеністю.

27 жовтня 2025 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, у якому представник просить витребувати у ОСОБА_2 копії усіх наявних документів (квитанції, чеки, рахунки тощо), які підтверджують факт утримання ОСОБА_2 дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01 січня 2025 року по день надання відповіді на ухвалу суду.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 04 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 про витребування доказів, витребувано у ОСОБА_2 копії усіх наявних документів (квитанції, чеки, рахунки тощо), які підтверджують факт утримання ОСОБА_2 дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01 січня 2025 року по день надання відповіді на ухвалу суду.

02 лютого 2026 року ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. У матеріалах справи міститься заява представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шатила Андрія Миколайовича про розгляд справи без участі представника відділу, заяв та заперечень не мають.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, дійшов наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 02 листопада 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від даного шлюбу сторони мають двох дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02 вересня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Солом`янського районного управління юстиції м. Києва, та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 14 травня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 грудня 2018 року у справі № 278/3264/18, задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, розірвано шлюб, зареєстрований 02 листопада 2002 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції у Хмельницькій області, актовий запис № 187, між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказане рішення набрало законної сили 29 січня 2019 року.

Відповідно до судового наказу виданого Житомирським районним судом Житомирської області 23 серпня 2019 року у справі № 278/2035/19 стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до їх повноліття починаючи з 30 липня 2019 року. Судовий наказ набрав законної сили 23 серпня 2019 року.

Згідно з рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 січня 2020 року у справі № 278/2949/19, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задоволено, змінено визначений судовим наказом Житомирського районного суду Житомирської області від 23 серпня 2019 року розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку на 1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_5 , але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку щомісячно, до повноліття ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане рішення набрало законної сили 21 лютого 2020 року.

Відповідно до акту депутата Бучанської міської ради Джам Оксани Іванівни про встановлення факту проживання без реєстрації від 31 грудня 2024 року, встановлено, що ОСОБА_3 , 1980 року народження, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з проколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23 січня 2025 року, до відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області звернувся ОСОБА_3 із заявою, в якій зазначив, що з 20 грудня 2024 року з ним проживає син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відмовляється жити з матір`ю ОСОБА_2 . 23 січня 2025 року колишня дружина ОСОБА_2 намагалася силоміць забрати дитину з ліцею № 1 ( АДРЕСА_8 ), під час навчального процесу, тягнула прикладаючи силу, не відпускала дитина пручалася та не хотіла йти з матір`ю. Потім забрала у дитини рюкзак із зошитами, підручниками та телефоном.

Відповідно до витягу з реєстру Ірпінської територіальної громади № 2025/000233481 від 08 січня 2025 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації 15 листопада 2023 року.

Згідно з довідкою Ірпінського ліцею № 1 Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області № 38 від 30 січня 2025 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається в Ірпінському ліцеї № 1 Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області в 4-К класі на сімейній формі навчання.

З характеристики на учня 4-К класу Ірпінського ліцею № 1 Ірпінської міської ради Бучанського району Київської областіОСОБА_6 , складеної директором школи Оленою Ілляшенко та класним керівником ОСОБА_13 вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у Ірпінському ліцеї № 1 з першого класу. Зарекомендував себе як активний учень. Навчальна діяльність на достатньому рівні. Навчається в повну міру, інколи потребує контролю або допомоги. Має зорову та слухову пам`ять. Виявляє образне та творче мислення. Проявляє інтерес до рухових видів діяльності, любить рухливі ігри. Дитина дуже любить творчі завдання та різну творчу діяльність, особливо ліпити з пластиліну та малювати. На уроках уважний, але інколи може відволікатись. Домашнє завдання виконує вчасно. Має достатній загальний розвиток. Виявляє особливу активність під час тієї роботи, яка йому подобається. Співпрацює у групі та роботі в парах. Але більше любить виконувати індивідуальні завдання. Вміє контролювати себе, дотримується режиму дня, реагує на похвалу вчителя. Правил поведінки дотримується. З однолітками спілкується, веселий, активний. В ігровій діяльності порушень немає, хлопчик вміє дотримуватися загальних правил гри. Інколи може порушувати дисципліну, але реагує на зауваження. Допомагає товаришам, коли його просять. Зовнішній вигляд охайний. Тато приділяє належну увагу вихованню та навчанню ОСОБА_8 . Займається вирішенням освітніх питань дитини, постійно підтримує зв`язок зі школою та класним керівником.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 26 лютого 2025 року, головними спеціалістами ВССДС ЦСС УСП БМР на підставі заяви ОСОБА_3 , з метою обстеження житлово-побутових умов проживання проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_1 .

У даному акті зазначено, що у квартирі створено всі необхідні умови для проживання дитини, є окреме спальне місце, місце для навчання та відпочинку. Дитина забезпечена одягом, шкільним приладдям та іграшками. Взаємовідносини між батьком та сином довірливі, дружні. Батько є авторитетом у сина, який контролює його навчання та вільний час. Дитина виглядає здоровою, активною, з легкістю йде на контакт. При спілкуванні з спеціалістами в присутності та за згодою батька, дитина повідомила, що бажає проживати з татом, умови проживання за місцем проживання матері не придатні для проживання, відсутнє опалення та водовідведення. Дитина перебуває на сімейній формі навчання у зв`язку з тим, що мати влаштовує скандали в школі. У квартирі проживають: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з рішенням позачергового засідання Виконавчого комітету Бучанської міської ради від 24 березня 2025 року № 678 «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 », Виконавчий комітет Бучанської міської ради розглянувши ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2025 року у справі № 367/613/25 про визначення місця проживання дитини, враховуючи рекомендацію комісії з питань захисту прав дитини від 17 березня 2025 року, вирішив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_3 , відповідно до висновку відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради про визначення місця проживання дитини. Зобов`язано батьків дитини, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належним чином виконувати свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини та не перешкоджати один одному в участі у її вихованні та утриманні.

Відповідно до висновку відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано за доцільне, щоб малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав разом з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зобов`язано батьків, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не перешкоджати один одному в участі у вихованні їх спільної дитини.

Як видно із вказаного висновку, батько дитини ОСОБА_3 бажав щоб син проживав з ним, обґрунтувавши, що в нього кращі умови проживання, він офіційно працевлаштований, має постійний дохід. Також ОСОБА_3 повідомив, що матір дитини ОСОБА_2 не створила належні умови для проживання дитини, чинить перешкоди у спілкуванні дитини з батьком, сим порушує їх права. Матір дитини ОСОБА_2 заперечувала проти визначення місця проживання дитини з батьком.

Згідно з актом депутата Бучанської міської ради Джам Оксани Іванівни про встановлення факту проживання від 02 червня 2025 року, встановлено, що зі слів сусідів та батька дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрації з грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 349877142 від 10 жовтня 2023 року, житловий будинок загальною площею 91,9 кв.м., житловою площею 45,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2023 року.

Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 781 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, відділом поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 08 січня 2025 року про те, що 20 грудня 2024 року о 10 годині 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , колишній чоловік ОСОБА_2 забрав спільного сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та до теперішнього часу не повернув. Рішення суду про опіку над дитиною не має.

З відповіді начальника відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Вячеслава Цилюрика від 10 січня 2025 року ОСОБА_2 вбачається, що під час вивчення працівниками слідчого відділу відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області звернення з приводу неправомірних дій ОСОБА_3 ознак кримінального правопорушення не виявлено.

Відповідно до талону-повідомлення єдиного обліку № 5889 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, відділом поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 04 лютого 2025 року про те, що 04 лютого 2025 року о 18 годині 18 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , колишній чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виконує розпорядження Голови державної районної адміністрації Житомирської області щодо годин побачення зі спільною дитиною.

З відповіді начальника відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Вячеслава Цилюрика від 07 лютого 2025 року ОСОБА_2 вбачається, що під час вивчення працівниками слідчого відділу відділу поліції № 2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області звернення з приводу неправомірних дій ОСОБА_3 ознак кримінального правопорушення не виявлено.

Також судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 зверталась із заявами до начальника відділу освіти і науки м. Ірпеня, начальника відділу освіти Бучанської міської ради, директора Ірпінського ліцею № 1 та до начальника відділу у справах дітей та сім`ї м. Ірпеня, з приводу надання інформації стосовно того куди і на яких підставах було переведено її дитину в інший навчальний заклад без її відома.

Із відповіді директора Ірпінського ліцею № 1 Ірпінської міської ради, на вищевказане звернення ОСОБА_2 вбачається, що згідно з документами, наданими до навчального закладу, законним представником дитини виступає батько ОСОБА_3 , який і звернувся до адміністрації із заявою про переведення. На підставі поданої заяви та наданих документів, 18 серпня 2025 року було здійснено видачу особової справи учня для подальшого зарахування до іншого закладу освіти.

Згідно з розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 14 лютого 2020 року № 59 «Про участь ОСОБА_3 у вихованні сина», розглянувши заяву ОСОБА_3 від 12 грудня 2019 року, враховуючи рішення Комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації від 11 лютого 2020 року, ОСОБА_3 встановлено час спілкування з малолітнім сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , один раз в місяць, а саме: в перші тижні місяця з п`ятниці з 18 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин неділі за місцем проживання батька.

Відповідно до розрахунку Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів, боржник ОСОБА_3 станом на 01 жовтня 2025 року не має заборгованості зі сплати аліментів.

З відповіді директора Бучанського ліцею № 5 Бучанської міської ради Київської області Михайла Наконечного № 01-504/1 від 24 жовтня 2025 року на адвокатській запит ОСОБА_1 вбачається, що з моменту зарахування ОСОБА_6 до Бучанського ліцею № 5 життям і здоров`ям цікавився батько ОСОБА_3 . Батько постійно підтримує зв`язок з класним керівником, цікавиться навчанням та шкільним життям хлопчика. Мати, зі слів ОСОБА_8 , не проживає з родиною. За рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради від 24 березня 2025 року № 678, ОСОБА_8 проживає з батьком. Мати, ОСОБА_2 , приходила до школи 22 вересня 2025 року, але дитина відмовилась зустрічатися з нею, нервувала та намагалася знайти безпечне місце, щоб уникнути зустрічі із мамою. ОСОБА_6 зарахований до школи 18 серпня 2025 року. За час навчання зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний та уважний учень. Має навчальні досягнення достатнього рівня. На уроках завжди уважний, виконує всі домашні завдання сумлінно та вчасно. Хлопчик дружелюбний, активний, відкритий до спілкування. Проявляє щирий інтерес до взаємодії з однокласниками та педагогами, має розвинені комунікативні навички, легко вступає в діалог як з дорослими, так і з однолітками. Із задоволенням бере участь у класних та шкільних заходах, часто проявляє ініціативу. Учень систематично відвідує ліцей, завжди підготовлений до занять. Зі слів хлопчика, у навчанні та виконанні домашніх завдань йому допомагає батько. Макар виявляє щирий інтерес до навчального процесу охоче працює на уроках, особливу зацікавленість проявляє у творчих завданнях. Макар дотримується загальноприйнятих правил поведінки у школі та класі, поводиться чемно, з повагою ставиться до дорослих і однолітків. Уміє працювати в колективі, часто виступає ініціатором спільної діяльності, відповідально ставиться до виконання доручень. ОСОБА_14 чуйний, емоційно відкритий, має розвинене почуття емпатії, завжди готовий підтримати товариша. Відзначається охайністю, має належне виховання та культуру поведінки. До практичного психолого начального закладу звернувся батько ОСОБА_8 із запитом занепокоєння щодо емоційного стану. Під час тестування в процесі бесіди було виявлено, що на даний час ОСОБА_8 проживає з татом, з яким має теплі, емоційно-довірливі стосунки. Проте розмова про маму викликала у хлопчика хвилювання, сльози, і він відкрито висловив небажання говорити про неї. Результати зустрічі було обговорено з батьком дитини, ОСОБА_3 . Практичний психолог закладу освіти не має права надавати експертний висновок для цього потрібен психолог, який пройшов відповідну сертифікацію та має право на проведення експертизи. Батьку дитини надано такі рекомендації: відвідування дитиною шкільного психолога; щоденно враховувати емоційний стан дитини, створюючи умови для відчуття стабільності, безпеки та прийняття; створювати ситуацію успіху для дитини; по можливості, попрацювати з психотерапевтом.

З відповіді начальника Служби у Справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області Анжели-Ангеліни Шелевей № 1552/01.1-14 від 24 листопада 2025 року адвокату Нероді Аллі Ігорівні вбачається щодо розгляду заяви від 08 жовтня 2025 року про проведення інспекційного відвідування отримувача аліментів ОСОБА_2 вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_2 від 28 жовтня 2025 року, керуючись п. 7 Порядку здійснення органом опіки та піклування контролю за цільовим витраченням аліментів на дитину, що затверджений наказом Міністерства соціальної політики України № 1713 від 15 листопада 2018 року строк проведення інспекційного відвідування ОСОБА_2 було продовжено до 45 календарних днів від дати надходження заяви про його проведення, але не пізніше 20 листопада 2025 року. Відповідно до п. 6 Порядку здійснення органом опіки та піклування контролю за цільовим витраченням аліментів на дитину, що затверджений наказом Міністерства соціальної політики України № 1713 від 15 листопада 2018 року, ОСОБА_2 , як одержувача аліментів було проінформовано про проведення інспекційного відвідування шляхом надсилання рекомендованого листа з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 7 календарних днів до запланованого дня його проведення з подальшим узгодженням дати та часу візиту засобами телефонного та/або електронного зв`язку (за можливістю). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вищевказаний лист був отриманий ОСОБА_2 , проте узгодження дати та часу проведення інспекційного відвідування було проігноровано. Керуючись п. 6 Порядку здійснення органом опіки та піклування контролю за цільовим витраченням аліментів на дитину, що затверджений наказом Міністерства соціальної політики України № 1713 від 15 листопада 2018 року та відповідно до статті 188-50 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування, та невиконання законних вимог посадових осіб органу опіки та піклування, недопущення посадових осіб органу опіки та піклування до обстеження умов проживання одержувача аліментів, 21 листопада 2025 року відносно ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол, який направлено до Ірпінського міського суду Київської області для прийняття рішення. Враховуючи викладене, у зв`язку з неможливістю проведення інспекційного відвідування, та невиконання законних вимог посадових осіб органу опіки та піклування, недопущення посадових осіб органу опіки та піклування до обстеження умов проживання одержувача аліментів, інспекційне відвідування не проведено.

Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 3691 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, відділенням поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 15 лютого 2026 року про те, що 15 лютого 2026 року о 18 годині 30 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , просить наряд поліції. З чоловіком на стадії розлучення, чоловік не відповідає на телефонні дзвінки і не дає бачитися з дитиною.

Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 6750 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, відділенням поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області зареєстровано заяву ОСОБА_2 від 06 квітня 2026 року про те, що 06 квітня 2026 року о 18 годині 57 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , колишній чоловік не пускає побачитися з дитиною.

Відповідно до розрахунку Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів, виконавче провадження № 60236737, боржник ОСОБА_3 станом на 07 травня 2026 року має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 3 718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Згідно з рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2025 року у справі № 367/613/25, позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області як Орган опіки та піклування, Виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області як Орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини задоволено, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 03 червня 2026 року у справі № 367/613/25, ОСОБА_2 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області як Орган опіки та піклування, Виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області як Орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини.

Згідно з постановою Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2026 року у справі № 367/14308/25, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-50 КУпАП. Накладено на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 03 квітня 2026 року у справі № 367/14308/25, в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2026 року, якою ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-50 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень 00 копійок, повернуто особі, яка її подала.

Згідно з відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору № 1038-26-1177 від 25 червня 2026 року, ОСОБА_2 за період з січня 2025 року по квітень 2026 року отримала дохід у загальному розмірі 3 687 (три тисячі шістсот вісімдесят сім) гривень 64 копійки.

Судом також досліджено виписку Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» від 08 жовтня 2025 року по рахунку ОСОБА_3 за період з 08 жовтня 2024 року по 08 жовтня 2025 року, фіскальний чек про купівлю товарів в магазині «NOVUS» від 15 лютого 2026 року, фіскальний чек про купівлю товарів в магазині «NOVUS» від 23 лютого 2026 року, фіскальний чек № 222722002024242 від 07 листопада 2024 року, фіскальний чек № 23697 від 12 листопада 2024 року, фіскальний чек № 387312406 від 12 листопада 2024 року, фіскальний чек № 324902426531 від 05 грудня 2024 року, фіскальний чек № И1-83978 від 24 листопада 2024 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. ч. 8, 9 ст. 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 Сімейного Кодексу України, згідно із нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Стаття 179 Сімейного Кодексу України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно з п. 17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

За своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною та бере більш активну участь у її вихованні (такий висновок відповідає правовій позиції, неодноразово висловленій Верховним Судом, зокрема, у постановах від 4 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16-ц), від 03 лютого 2021 року (справа № 520/21069/18).

Положеннями ч. ч. 2,3 ст. 181 Сімейного Кодексу України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 273 Сімейного Кодексу України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у ст. ст. 267-271 Сімейного кодексу України, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 28 вересня 2022 року по справі № 686/18140/21, дійшов висновку, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

З наведеного вбачається, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 Сімейного Кодексу України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 Сімейного Кодексу України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 Сімейного Кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями статті 273 Сімейного Кодексу України має на меті скасування їх присудження.

Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

У зв`язку із зазначеним, з урахуванням предмета цього спору в частині припинення стягнення аліментів із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у цій справі є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення у справі, зокрема, з одержувачем аліментів чи з їх платником.

Судом встановлено, що малолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із батьком ОСОБА_3 та повністю перебуває на його утриманні.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що наведені позивачем обставини щодо проживання малолітнього сина ОСОБА_6 разом із батьком є недоведеними та не свідчать про фактичне перебування дитини на утриманні позивача суд не приймає до уваги, з огляду на таке.

Так, на підтвердження факту проживання дитини разом із батьком позивачем надано акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 26 лютого 2025 року, акт депутата Бучанської міської ради про встановлення факту проживання від 02 червня 2025 року, висновок відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення місця проживання дитини та рішення виконавчого комітету Бучанської міської ради від 24 березня 2025 року № 678.

Зазначені докази не є відокремленими чи такими, що походять виключно від позивача, а у своїй сукупності підтверджують одну й ту саму обставину малолітній син ОСОБА_6 фактично проживає разом із батьком ОСОБА_3 та перебуває на його утриманні.

При цьому суд враховує, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2025 року у справі № 367/613/25 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Ірпінської міської ради Київської області як Орган опіки та піклування, Виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області як Орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини задоволено, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на зазначене рішення Київським апеляційним судом відмовлено, у зв`язку з чим дане рішення набрало законної сили.

Отже, на момент розгляду цієї справи існує судове рішення, яким остаточно встановлено місце проживання дитини саме з батьком.

Зазначена обставина має істотне значення для вирішення спору, оскільки правовідносини щодо сплати аліментів безпосередньо пов`язані з фактичним проживанням дитини та виконанням батьками обов`язку щодо її утримання.

Твердження відповідача про неналежність висновку відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки зазначений висновок не спростований належними та допустимими доказами, доказів його недостовірності чи необґрунтованості відповідачем не надано. Крім того, вказаний висновок був досліджений та врахований судом під час розгляду цивільної справи № 367/613/25, за результатами якої рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 грудня 2025 року місце проживання малолітнього ОСОБА_6 визначено разом із батьком ОСОБА_3 .

Таким чином, суд всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази в цілому, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 в частині припинення стягнення є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про звільнення позивача ОСОБА_3 від сплати заборгованості по аліментах на утримання дитини суд зазначає наступне.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 60236737, встановлено, що станом на 07 травня 2026 року ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 3 718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Водночас ОСОБА_3 заявлено вимогу про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами за період з 01 січня 2025 року до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 Сімейного Кодексу України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Згідно з ч. 2 ст. 197 Сімейного Кодексу України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до п. 22 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.

Отже, повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише у випадку, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення. Тобто з аналізу даної правової норми вбачається, що питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

З огляду на встановлені судом обставини щодо проживання дитини разом із батьком та її фактичного утримання позивачем, суд дійшов висновку про наявність істотних обставин, які є підставою для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами за спірний період.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Так, відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім`ї. Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27 лютого 1991 року передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Пунктом 2 ст. 27 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-ХII від 27 лютого 1991 року визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

До того ж, у відповідності до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто як відповідач так і позивач повинні утримувати свою дитину.

Відповідно до статей 181, 182 СК України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов`язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір.

Таким чином, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Згідно зі ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, яка спроможна надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у заявленому розмірі, необхідному для забезпечення гармонійного розвитку дитини, у зв`язку з чим вимога позивача є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах стягнення суми платежу за один місяць.

Згідно з ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

За таких обставин, оскільки позивач у справі про стягнення аліментів звільнений від сплати судового збору, відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, що підтверджується квитанцією № 5238-9649-9224-9825 від 04 червня 2025 року та квитанцією № 7737-3634-2196-4251 від 04 червня 2025 року.

З урахуванням наведеного, суд, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, а також у дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Керуючись ст. ст. 12, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати заборгованості за аліментами та стягнення аліментів задовольнити.

Припинити стягнення аліментів, що стягуються із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за судовим наказом № 278/2035/19, який виданий 23 серпня 2019 року та змінений рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі № 278/2949/19 від 21 січня 2020 року, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, виконавче провадження № 60236737.

Звільнити ОСОБА_3 від сплати заборгованості по аліментах на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за судовим наказом № 278/2035/19, який виданий 23 серпня 2019 року та змінений рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі № 278/2949/19 від 21 січня 2020 року, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, виконавче провадження № 60236737, за період з 01 січня 2025 року до набрання рішенням суду в цій справі законної сили.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 червня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі сплаченого судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 34973387, адреса місцезнаходження: Житомирська область, м. Житомир, вул. Леха Качинського, буд. 12А.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 14 серпня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравчук