Ухвала суду № 139004789, 11.08.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/5198/26

Провадження № 1-кс/0203/5450/2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

УХВАЛА

11 серпня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

представника цивільного позивача - ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, розпочатого з часу внесення 15 травня 2026 року відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042110000742 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2026 року до слідчого судді надійшло клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, розпочатого з часу внесення 15 травня 2026 року відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042110000742 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді арешту майна в порядку п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України належного на праві власності ОСОБА_6 рухомого майна, а саме на автомобіль марки Mazda3, з номерним знаком НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить останній, шляхом заборони відчуження та розпорядження ним з метою забезпечення цивільного позову, тобто забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні.

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_5 , в інтересах якого вона діє, визнано потерпілим та допитано в якості потерпілого у кримінальному провадженні №12026042110000742.

В межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, а саме в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження. З огляду на характер і тяжкість протиправних дій та заподіяння шкоди здоров`ю, та як наслідок, майнової та моральної шкоди потерпілому, ОСОБА_5 в межах кримінального провадження пред`явлено цивільний позов до підозрюваної ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, у зв`язку з чим останній набрав статусу цивільного позивача. У позові, з урахуванням обставин справи, доводів, викладених в обґрунтування розміру заподіяної шкоди, з урахуванням тривалих фізичних та душевних страждань позивача, зумовлених отриманням тяжких тілесних ушкоджень, а також з урахуванням обставин, встановлених при розгляді кримінального провадження, розмір завданої відповідачем майнової шкоди (матеріальних збитків) становить 48 391 грн. та моральної шкоди 500 000 грн., загальна сума заявленого цивільного позову становить 548 391 грн., а вартість належного відповідачу транспортного засобу є повністю співмірною із загальним розміром заявленої в позові шкоди 548 391 грн.

З матеріалів досудового розслідування відомо, що ОСОБА_6 є внутрішньо переміщеною особою, мешкає в м. Дніпрі та не має іншого майна, вартість якого достатня для відшкодування завданої шкоди. Разом з тим, ухвалою слідчого судді від 03 серпня 2026 року за клопотанням сторони захисту скасовано арешт накладений на вищезазначений транспортний засіб, а тому, наразі існує реальна, очевидна та обґрунтована загроза того, що підозрювана (відповідач) може здійснити відчуження, приховати, пошкодити або знищити автомобіль, зокрема здійснити перереєстрацію на третіх осіб, близьких родичів чи чоловіка, або продати транспортний засіб, що унеможливить чи суттєво ускладнить майбутнє виконання можливого вироку суду в частині цивільного позову та реального відшкодування завданих позивачу моральних та матеріальних збитків.

Представник цивільного позивача в судовому засідання клопотання підтримала у повному обсязі, наполягаючи на його задоволенні з наведених у клопотанні підстав.

Захисник підозрюваної в судовому засіданні заперечував з підстав того, що розмір заявлених позовних вимог в частині моральної шкоди в розмірі 500 000 грн. позивачем та його представником не доведено, сама ж ОСОБА_6 відшкодувала матеріальні збитки потерпілому на суми, що ним повідомлялися близько 2000,00 грн., та не відмовляється від відшкодування моральної шкоди в добровільному порядку, проте не на таку завищену суму, а тому відсутні підстави для накладення арешту на належний їй транспортний засіб.

Слідчий суддя, заслухавши клопотання представника позивача, заперечення представника відповідача (захисника підозрюваної), дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку.

Відповідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів такого забезпечення є арешт майна.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В свою чергу в ч. 6 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026042110000742, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 травня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за фактом того, що 15 травня 2026 року о 10:50 год. за участю водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та велосипедиста ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відбулося ДТП, в наслідок якого велосипедист отримав тілесні ушкодження, про що ОСОБА_6 повідомлено про підозру.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 20 травня 2026 в рамках вищезазначеного кримінального провадження було накладено арештам, шляхом заборони відчуження, розпорядження та/або користування майном вилученим 15 травня 2026 року в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, а саме на: автомобіль Mazda3, з номерним знаком НОМЕР_1 , що на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 та перебуває у її фактичному користування, з підстав того, що вказаний транспортний засіб відповідає вимогам ст. 98 КПК України та потрібен був у незмінному стані для проведення відповідних судових експертиз.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра 03 серпня 2026 року за клопотанням адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , з урахуванням того, що з транспортним засобом проведені всі необхідні слідчі дії та автомобіль оглянуто експертом, в матеріалах кримінального провадження наявний висновок №КСЕ-19/10426/21870 від 23 червня 2026 року, а також, з урахуванням того, що 30 червня 2026 року ОСОБА_6 вже повідомлено про підозру, за ч.2 ст. 286 КК України, арешт, накладений 20 травня 2026 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра скасовано.

04 серпня 2026 року адвокатом ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні подано слідчому СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , цивільний позов, пред`явлений до ОСОБА_6 , про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 68 391 грн., а також моральної шкоди в розмірі 500 000 грн., завданих внаслідок ДТП.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 автомобіль Mazda3, з номерним знаком НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слідчий суддя звертає увагу на те, що при розгляді клопотання про арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), судом не встановлюється остаточний розмір шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що є предметом судового розгляду, а лише враховується заявлений потерпілим можливий розмір шкоди та його співрозмірність вартості майна, щодо арешту якого подане клопотання.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд суду.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Оцінюючи підстави можливого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчий суддя враховує, що чинним кримінальним процесуальним законом передбачено правову підставу для арешту майна, умови обмеження права власності, враховуючи наявність ризиків, а саме можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Зважаючи на встановлені обставини, приймаючи до уваги, що ОСОБА_6 набула статусу підозрюваної за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжке тілесне ушкодження, потерпілим пред`явлений до неї цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої цим кримінальним правопорушенням, на суду 568 391 грн, враховуючи, зокрема, що відповідно до вимог ч.5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово (а не частковими чи щомісячними платежами), слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав за п. 4 ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту належного на праві власності підозрюваній рухомого майна, шляхом заборони відчуження належного підозрюваній автомобіля Mazda3, з номерним знаком НОМЕР_1 , а тому клопотання представника цивільного позивача в цій частині підлягає задоволенню .

Разом з тим, представником позивача ані в клопотанні, ані в судовому засідання не дводенно необхідності заборони розпорядження зазначеним транспортним засобом, у зв`язку з чим слідчий суддя приходить до висновку, що вжиття наведеного засобу забезпечення, тобто заборону можливості власнику передавати в користування цей транспортний засіб третім особам, в тому числі, використовувати своє майно за для отримання прибутку, буде надмірним і непропорційним втручанням у право власності підозрюваної, тоді як накладення арешту шляхом заборони відчуження транспортного засобу буде достатнім для забезпечення цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 170-174, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника цивільного позивача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, розпочатого з часу внесення 15 травня 2026 року відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026042110000742 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді арешту майна задовольнити частково.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження автомобіля Mazda3, з номерним знаком НОМЕР_1 , що на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 та перебуває у її фактичному користуванні.

В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, може бути оскарження в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повна ухвала складена і оголошена учасникам провадження 14 серпня 2026 року о 16:00 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1