Рішення № 139003258, 27.02.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/31385/25

пр. № 2/759/5758/26

27 лютого 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В., розглянувши без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» 22.12.2025 р. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, яким просить стягнути з відповідача на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 17560,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 913,24 грн., пеню в розмірі 4189,38 грн., три відсотки річних в розмірі 407,01 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300,00 грн., а також судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 21.09.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст.122-4 КУпАП та встановлено, що відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участі самовільно залишив місце пригоди.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-215085502.

Позивач, на виконання полісу страхування №EP-215085502, відповідно до вимоги на виплату страхового відшкодування, на підставі заяви про виплату страхованого відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі у сумі 17560,00 грн.

А тому, оскільки відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення грошових коштів в порядку регресу.

Так, як відповідач на вимогу позивача не сплатив грошові кошти, на підставі положень ч. 2 ст. 625 та ст. 549 ЦК України є законом передбачені підстави для стягнення з відповідача за період з 18.02.2025 р. по 26.11.2025 року інфляційних втрат в розмірі 913,24 грн., пені в розмірі 4189,38 грн., 3 % річних в розмірі 407,01 грн.

У зв`язку з викладеним вище, позивач звернувся з даним позовом.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідача не надходило. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідача та/або позивач до суду не подавали.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-215085502.

21.09.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 .

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2023 у справі № 757/44391/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст.122-4 КУпАП та встановлено, що відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участі самовільно накладено адміністративне стягнення.

Тобто встановлено факт порушення відповідачем ПДР України, що призвело до ДТП та спричинило пошкодження транспортних засобів, а також факт самовільного залишення місця дорожньо-транспортної пригоди після вказаного ДТП. Вказана постанова судді набрала законної сили.

Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до страхового акту № 45417 від 10.01.2024 р. та калькуляції сума страхового відшкодування становить 17560,00 грн.

На виконання полісу страхування №EP-215085502, відповідно до вимоги на виплату страхового відшкодування, на підставі заяви про виплату страхованого відшкодування з метою відшкодування шкоди третій особі, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» 10.01.2024 р. здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі ОСОБА_2 у сумі 17560,00 грн., про що свідчить платіжна інструкція в національній валюті від 10.01.2024 р. № 7888.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пп. в п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено, що страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону) чи відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, або така особа до проведення зазначеного огляду вжила алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські засоби (лікарські препарати), виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що відповідач після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, що було встановлено у постанові судді, при цьому страховиком було сплачено власнику пошкодженого у ДТП транспортного засобу страхове відшкодування, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого страхового відшкодування в розмірі 17560,00 грн.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися от певної дії, а стягувач має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Приписи ст. 625 ЦК України застосовуються у деліктних зобов`язаннях щодо відшкодування шкоди, що підтверджується постановою Великої Палати Верховного суду України по справі №686/21962/15-п прийнятою 16.05.2018 р., постановою Верховного суду України по справі №456/3525/15 прийнятою 13.02.2019 р., постановою Верховного суду України по справі №758/9445/16-ц прийнятою 11.02.2019 р.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Така правова позиція була висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа № 686/21962/15-ц, пр. № 14-16цс18).

Частиною першою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частин другої та третьої статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, встановивши що відповідач свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування за полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у сумі 21823,21 грн. не виконав, суд дійшов висновку, що за порушення (прострочення) виконання грошового зобов`язання за період з 18.02.2025 року по 26.11.2025 року з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: пеня в розмірі 4189,38 грн, інфляційні втрати в розмірі 913,24 грн та 3% річних в розмірі 407,01 грн.

Крім того, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Згідно з положеннями ч. ч. 1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Як зазначив Верховний Суд у постановах від 07.12.2020 у справі № 922/3708/19, а також, від 01.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.

В матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

У зв`язку з вищевикладеним відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати за надану правничу допомогу у розмірі 7300,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 42, 76, 89, 263-264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» ( код ЄДРПОУ 39433769, місце знаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 14) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 17560 грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 913 грн. 24 коп., пеню в розмірі 4189 грн. 38 коп., 3% річних в розмірі 407,01 грн., а всього стягнути 23069 (двадцять три тисячі шістдесят дев`ять ) грн. 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» ( код ЄДРПОУ 39433769, місце знаходження: м. Київ, вул. Васильківська, 14) судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати за надану правничу допомогу у розмірі 7300 грн. 00 коп., а всього стягнути 9722 ( дев`ять тисяч сімсот двадцять дві ) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.В. П`ятничук