Постанова № 139003142, 22.06.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/900/26

3/758/1496/26

Категорія 289

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 червня 2026 року

Суддя Подільського районного суду м. Києва Ларіонова Н.М., за участю: прокурора - Павліченко В.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Київського міського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, неодружений, на даний час офіційно працює інспектором Київського СІЗО, зареєстрований за місцем проживанням за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності,

за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Проведеною перевіркою Київським міським управлінням Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України встановлено, що колишній поліцейський взводу № 3 роти № 2 батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк «Цунамі») ДПОП «ОШБ НПУ «ЛЮТЬ» ОСОБА_1 , як суб`єкт декларування, не своєчасно, без поважних причин, 27 травня 2025 року подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік (після звільнення), чим порушив вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

ОСОБА_1 вину визнав, просив закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Прокурор просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та з урахуванням ст. 38 КУпАП закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Дослідивши матеріали, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до примітки до ст. 172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Крім того норма ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є бланкетною нормою, і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватися спеціальними Законами.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони або обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 6 «Порядку перевірки факту подання суб`єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій», затвердженого рішенням НАЗК від 06 вересня 2016 року №19, у випадку встановлення факту неподання чи несвоєчасного подання декларацій суб`єктами декларування відповідно до вимог Закону відповідальний підрозділ (особа) органу, в якому працюють (працювали) суб`єкти декларування, повідомляє про це Національне агенство упродовж трьох робочих днів з дня виявлення такого факту. Повідомлення Національного агенства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (додаток 1) надсилається засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно враховувати наявність суб`єктивної сторони даного правопорушення.

Суб`єктивна сторона правопорушень, пов`язаних з корупцією, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Умисною є форма вини, яка характеризується тим, що особа усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння, передбачає можливість настання негативних наслідків та бажає настання таких наслідків (прямий умисел), або байдуже ставиться до їх настання чи свідомо допускає їх настання (непрямий умисел).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що встановлено, що колишній поліцейський взводу № 3 роти № 2 батальйону № 3 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк «Цунамі») ДПОП «ОШБ НПУ «ЛЮТЬ» ОСОБА_1 , як суб`єкт декларування, не своєчасно, без поважних причин, 27 травня 2025 року подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік (після звільнення), чим порушив вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч. 4 ст. 38 КУпАП).

Отже за змістом наведеної норми особливістю розглядуваного правопорушення є те, що початок перебігу строку для накладення адміністративного стягнення розпочинається з дня його виявлення, а можливість застосування адміністративного стягнення обмежується двохрічним строком, який рахується від дня вчинення правопорушення.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення датою вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, зазначено - 27.05.2025, а фактичним моментом його виявлення вчиненого адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, - дата складання адміністративного протоколу, тобто 16.01.2026.

В обгрунтування зазначеної уповноваженою особою Національного агенства з питань запобігання корупції дати виявлення правопорушення - 16.01.2026, посилається на те, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано та проаналізовано всі фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, починаючи з зазначеної дати уповноважений орган мав об`єктивну можливість зібрати відповідні докази та скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення і саме з цієї дати, на думку суду, слід рахувати початок строку для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

При цьому, суд зазначає, що сам протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак, не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.

Крім того, слід зазначити, що норми КУпАП не містять визначення поняття «день виявлення адміністративного правопорушення», не встановлюють критеріїв чи ознак, за якими має визначатися цей момент. Питання про віднесення конкретної дати або події до моменту виявлення правопорушення вирішується з урахуванням фактичних обставин справи та змісту дій уповноважених осіб, проте не може ґрунтуватися на довільному тлумаченні чи роз`ясненнях органів виконавчої влади, оскільки такі роз`яснення у формі листів мають виключно інформаційно-довідковий характер і не можуть вважатися джерелом права чи підставою для обмеження прав, свобод або притягнення особи до юридичної відповідальності. Такі документи не є нормативно-правовими актами у розумінні законодавства України, не встановлюють загальнообов`язкових правил поведінки, а тому не можуть визнаватися належними і допустимими доказами при встановленні юридичних обставин під час застосування судом норм процесуального права, зокрема щодо визначення моменту виявлення адміністративного правопорушення, оскільки не мають правового значення для тлумачення чи конкретизації положень КУпАП.

Отже, дата складення протоколу про адміністративне правопорушення не є тотожною строку виявлення цього правопорушення, передбаченому ст. 38 КУпАП, оскільки в контексті положень ст. 256 КУпАП, складення протоколу є фактичним закінченням етапу здійснення перевірки, проте не виявленням ознак адміністративного правопорушення.

Зібраними уповноваженою особою доказами підтверджується, що саме з моменту складання висновку Національним агентством з питань запобігання корупції було виявлено обставини, які свідчать про можливе вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією.

З огляду на викладене, подальше збирання уповноваженою особою відділу Національного агенства з питань запобігання корупції доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 , як суб`єктом декларування, адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та їх оцінка не змінює тієї обставини, що про вказане правопорушення спеціально уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції стало відомо не пізніше 16.01.2026, а тому саме цю дату слід вважати датою його виявлення.

Таким чином, на час розгляду судом справи відносно ОСОБА_1 за ст. 1 ст. 172-6 КУпАП, закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП імперативно встановлено, що провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що на час розгляду матеріалів в суді сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Разом з цим, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 38, ч. 1 ст. 172-6, ст. ст. 247, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Провадження по справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Н. М. Ларіонова