Ухвала суду № 139002987, 18.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5488/26

Провадження №: 1-кс/755/1738/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040000887 від 15.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,

в с т а н о в и в:

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Павла Тичини, 7, в частині, яке на праві власності належать ТОВ «ФЛОРЕНЦІЯ» (код ЄДРПОУ 13674266) та яке використовувалося для надання послуг з грального бізнесу - шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування. З метою недопущення відчуження майна, чи внесення змін про власника(ів).

Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному №12026100040000887 від 15.04.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням даного кримінального провадження здійснюється прокурорами Дніпровської окружної прокуратури міста Києва.

Органом досудового розслідуванням встановлено, що 15.04.2026 року до ЧЧ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві надійшов рапорт співробітника о/у Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, про те, що ним в ході виконання покладених на нього функцій встановлено, що за адресою: м. Київ, вул. Павла Тичини, 7 невідомими особами в супереч ЗУ «Про заборону грального бізнесу в Україні» облаштовано заклад для надання послуг з грального бізнесу. В вказаних діях невідомих осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Так, 15.04.2026 року у період часу з 13 години 47 хвилин по 14 години 49 хвилини слідчим у кримінальному провадженні у присутності двох понятих, проведено обшук нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого було виявлено та вилучено: монітори в кількості 7 шт., клавіатури в кількості ?5 шт., комп`ютерні мишки в кількості 7 шт., проводи та подовжувачі; пилосос "Керхер" в кількості 1 шт., обігрівачі в кількості 2 шт., ?термопрінтер в кількості 1 шт., камера відеоспостереження в кількості 1 шт., стільців в кількості ?6 шт., в кількості ?5 шт., вогнегасники в кількості ?4 шт., картина в кількості 1 шт., аркуші паперу з чорновими записами в кількості 2 шт.

В ході досудового розслідування було встановлено, що зазначене нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Павла Тичини, 7 використовувалось як місце вчинення кримінального правопорушення, а також зберігає на собі сліди його вчинення та може містити інші речові докази.

Враховуючи те, що в разі несвоєчасного арешту вилученого майна, зацікавлені особи можуть знищити, зіпсувати, приховати або відчужити майно, яке має важливе значення для встановлення об`єктивних обставин під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування виникла необхідність забезпечення арешту вищезазначеного вилученого майна з метою проведення оглядів вищевказаних предметів та призначення необхідних експертиз, та з метою з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, для встановлення та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

З огляду на зміст ст. 98 КПК України, сторона обвинувачення приходить до висновку, що вилучені під час обшуку предмети є безпосереднім об`єктом кримінально протиправних дій, тобто є речовим доказом у кримінальному провадженні, з урахуванням чого наявні підстави згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України для накладення арешту.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. 131 КПК України, а саме з метою досягнення дієвості даного кримінального провадження наявні підстави клопотати про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Одночасно, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Частиною 4 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, перетворення, передачі, відчуження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Таким чином, необхідним та достатнім для запобігання вказаним ризикам є визначення виду обмеження у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування майном.

В даному випадку метою накладення арешту на вилучене під час огляду місця події майно є збереження речових доказів, з метою подальшого проведення експертного дослідження - проведення відповідної судової експертизи з метою формування подальшої доказової бази для доведення вини особи та подальшого притягнення до кримінальної відповідальності.

У судове засідання прокурор не з`явився, направив заяву в якій просив розглядати клопотання у його відсутність, просив задовольнити його у повному обсязі.

Розгляд клопотання відбувався за відсутності власника майна, відповідно до вимог ч. 2 ст. 172 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання, дійшов такого висновку.

За вказаним фактом розпочато кримінальне провадження № 12026100040000887 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що вищевказані предмети є тимчасово вилученим майном, а тому на зазначене майно може бути накладений арешт, так як існує сукупність розумних підозр вважати, що дані речі мають значення доказів вчинення злочину.

Взявши до уваги вищевикладене, кваліфікацію кримінального правопорушення за фактами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 168, 170-173, 175, 208, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

клопотання- задовольнити.

Накласти арешт на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Павла Тичини, 7, в частині, яке на праві власності належать ТОВ «ФЛОРЕНЦІЯ» (код ЄДРПОУ 13674266) та яке використовувалося для надання послуг з грального бізнесу - шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її оголошення або отримання її копії.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя: