Ухвала суду № 139001946, 14.08.2026, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/359/26

Провадження № 1-кп/559/135/2026

УХВАЛА

"14" серпня 2026 р. м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Остки Рокитнівського району Рівненської області, громадянина України, не одруженого, не судимого, депутата Дубенської районної ради восьмого скликання (заступника голови ради), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Прокурор у судовому засіданні подала письмове клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Обґрунтовуючи своє клопотання прокурор зазначила, що необхідно обрати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки строк дії попередньої ухвали про продовження вказаного запобіжного заходу скінчився, але продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, вчиненого з використанням службового становища, що спричинило тяжкі наслідки(шкода в сумі 2,7 млн.грн.), зважаючи на майновий стан та обізнаність у можливих наслідках кримінального провадження має можливості та засоби для переховування від суду; можливість впливу обвинуваченим на свідків, експертів, які ще не допитані, зважаючи на тривалий час роботи обвинуваченого у сфері лісового господарства, з метою перешкоджання повному та всебічному розгляду справи, також з цією ж метою обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню і іншим чином, зважаючи на перебування на посаді заступника голови Дубенської районної ради та тривалий час роботи у сфері лісового господарства, зокрема, затягування строків судового розгляду, впливу на свідків, спеціалістів тощо.

Прокурор вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам реалізації вищевказаних ризиків.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки сторона обвинувачення не довела існування заявлених ризиків, не представила доказів будь-яких порушень ОСОБА_6 покладених на нього раніше обов`язків і загальних обов`язків як обвинуваченого, зокрема, і щодо можливого ухилення від кримінального провадження. Захисник вважав, що ризик впливу на свідків і спеціалістів, а також перешкоджанню кримінальному провадженню інших шляхом, з огляду на досвід роботи ОСОБА_6 у лісницькій сфері, а також перебування останнього на посаді заступника голови районної ради, є лише припущенням прокурора, обвинувачений не має можливості та бажання впливати на вказаних осіб, від посади він не відсторонений, про що не просить і прокурор. Просили відмовити в задоволенні клопотання або застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Представник потерпілого поклався на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22.12.2025 ОСОБА_6 у рамках даного кримінального провадження було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, з покладенням відповідних обов`язків:

- прибувати до суду, прокурора за першою вимогою;

- повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання чи фактичного перебування;

- повідомляти прокурора, суд про відлучення з місця проживання у разі необхідності;

- утримуватися від спілкування зі свідками та спеціалістами у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Ухвалою суду від 13.02.2026 клопотання прокурора задоволено частково. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на два місяці, тобто до 13 квітня 2026 року включно, з покладенням на нього наступних обов`язків:

- не залишати місце постійного проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 23:00 год. до 06:00 год. наступного дня без дозволу прокурора та/або суду, за виключенням випадків необхідності отримання термінової медичної допомоги та випадків необхідності прибуття в укриття в разі оголошення повітряної тривоги на час воєнного стану;

- прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи фактичного перебування;

- утримуватися від спілкування зі свідками та спеціалістами у даному кримінальному провадженні, зазначеними у реєстрі матеріалів досудового розслідування;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. В решті вимог клопотання відмовлено.

В подальшому строк дії запобіжного заходу продовжено до 14.07.2026.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м`який.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 331 KПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно зі ст. ст. 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

За ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування. Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна (рішення Європейського суду з прав людини Panchenko v. Russia (Панченко проти росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення Європейського суду з прав людини Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58). Цей ризик також зменшується зі збігом часу. У той же час серйозність покарання є релевантною обставиною. Загальним принципом є також те, що суд має розглянути можливість застосування інших (альтернативних) більш м*яких запобіжних заходів.

Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства не може оцінюватись абстрактно. У справі Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) від 4 жовтня 2005 року Європейський суд з прав людини вказав, що факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами.

Неодноразово продовжуючи строки дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо обвинуваченого суд вже враховував вказані прокурором ризики. На даний час протягом місяця щодо обвинуваченого не було застосовано запобіжного заходу, у той же час документально підтверджені обставини вчинення обвинуваченим будь-якого діяння, яке б підтверджувало існування вказаних прокурором ризиків, відсутні.

Разом з тим, суд вважає, що найбільша реальність настання ризику переховування від суду та ризик імовірного впливу на певних осіб протягом певного часу може мати місце лише на початкових стадіях досудового розслідування і судового розгляду та в подальшому повинно обов`язково підтверджуватися реальними фактами. При цьому сама по собі тяжкість пред`явленого обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів застосування домашнього арешту.

Доказів того, що на даний час обвинувачений може переховуватися від правосуддя, суду не надано, більш того, прокурором підтверджено, що жодних порушень застосованих до обвинуваченого обмежень останній не допускав. Судовий розгляд з об`єктивних причин не закінчено та лише продовжується розгляд справи по суті дослідження письмових доказів. Тобто, докази, які вважаються прокурором необхідними для підтвердження пред`явленого обвинувачення, стороною обвинувачення вже зібрані.

Про порядок та спосіб дослідження доказів висловився Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2024 року (справа № 953/3558/22, провадження № 51-6103 км 23):

«Так, статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинуваченого, потерпілої, свідків, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення відеозапису тощо.

Як вже неодноразово вказував Верховний Суд, безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису й відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Статтею 358 КПК України регламентовано, що долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні.

При цьому документи оголошує суд або сторона судового провадження, яка їх подає. Логічно, коли документи в судовому засіданні оголошує та сторона, яка їх подає».

Чинним КПК не передбачено надання суду усіх матеріалів кримінального провадження, оскільки суд згідно з КПК досліджує не матеріали кримінального провадження, а заявлені та подані докази, які попередньо були відкриті іншій стороні.

На даний час у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, постійними обстрілами енергетичної інфраструктури країни, що призводить до відключення електричної енергії на конкретно невизначений час, розгляд даного кримінального провадження може відкладатися на великі терміни, через не пов`язані із діями учасників обставинами. В той же час, поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про існування міцних соціальних зв`язків обвинуваченого у м.Рівне за місцем проживання та в м.Дубно за місцем роботи та наявність постійного місця проживання, певну репутацію обвинуваченого.

При цьому суд також враховує положення ч.2 ст.318 КПК України, згідно з якими судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження.

Таким чином, суд вважає, що для розгляду справи існує переконлива необхідність в застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу, який би був достатнім для забезпечення його прибуття за викликом до суду, утримання від спілкування з певними особами.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора і застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених КПК України, який, на переконання суду, цілком буде забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Відповідно до ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу. Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов`язки та роз`яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий, а якщо справа перебуває у провадженні суду, - прокурор.

Керуючись ст. ст. 27, 154-157, 177, 179, 181, 182, 194, 196, 291, 331, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на нього строком на два місяці, тобто до 14 жовтня 2026 року включно наступні обов`язки:

- прибувати до суду по першому виклику у зазначений ним час;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та спеціалістами у даному кримінальному провадженні, зазначеними у реєстрі матеріалів досудового розслідування;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

В решті вимог клопотання прокурора відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 14.08.2026.

Суддя ОСОБА_1