Ухвала суду № 139001625, 03.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/45800/25

Провадження № 1-кс/947/10728/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про застосування в рамках кримінального провадження № 12025160000001275 від 11.12.2025 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025160000001275 від 11.12.2025 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 149, ч. ч. 2, 3 ст. 15, ч. 3 ст. 149, ч. 2 ст. 332, ч. 4 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що до 24.02.2022 громадяни України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та інші невстановлені слідством особи здійснювали посередницьку діяльність у сфері міждержавного усиновлення дітей шляхом безпосередньої участі у процесах оформлення та супроводу справ, пов`язаних з усиновленням (удочерінням) дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в сім'ї іноземців.

Одним з установлених способів підбору іноземними громадянами дітей з України до 24.02.2022 є проведення благодійними організаціями з України та США так званих «хостингів», під час яких сім`ї громадян США, які з різних причин бажають усиновити та/або взяти на виховання дитину, приймають у себе на відпочинку та оздоровленні українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на літні канікули, новорічні та різдвяні свята, щоб познайомитися з ними ближче, обрати бажану дитину та встановити з нею контакт.

Разом з цим, законодавство України передбачає, що усиновлення (удочеріння) дитини, яка є громадянином України, іноземцями провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім'ї громадян України.

Однією з обов`язкових умов, які висуваються до потенційних усиновителів, в тому числі іноземних громадян, є особиста присутність в Україні особи, яка бажає усиновити дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування під час процедури міждержавного усиновлення.

Внаслідок збройної агресії рф проти України, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, на всій території України з 24.02.2024 введено правовий режим воєнного стану, на період дії якого обмежено виїзд за кордон чоловікам віком від 18 до 60 років та жінкам-військовозобов`язаним.

При цьому, згідно роз`яснень Міністерства соціальної політики України, оприлюднених 13.03.2022, міждержавне усиновлення в Україні неможливе, оскільки це пов'язано з ризиками для безпеки дітей, неможливістю якісної перевірки документів та забезпечення найкращих інтересів дитини.

Крім того, політика Управління Верховного комісара ООН у справах біженців щодо усиновлення полягає в тому, що діти, евакуйовані до інших держав внаслідок надзвичайної ситуації, у тому числі діти, яким на території інших держав надано статус біженця, не можуть бути усиновлені, оскільки більшість із них не є сиротами, або немає офіційних достовірних підтверджень цьому.

Також, з 21.04.2022 урядом США започатковано програму «Uniting for Ukraine» (U4U) для українських біженців та їх сімей, яка надає громадянам України можливість в`їхати на територію США по тимчасовому гуманітарному паролю без необхідності отримання традиційної імміграційної чи гостьової візи, за наявності спонсора. Відповідно до цієї програми, бенефіціару надаються наступні преференції у вигляді прав на: проживання в США терміном до 2 років; дозвіл на роботу; податковий номер; можливість отримання водійських прав та посвідчення особи; можливість отримати медичне страхування; можливість отримати мінімальну соціальну фінансову допомогу; можливість дітям навчатись у школі; можливість відкрити банківський рахунок; можливість відвідувати курси англійської мови.

Своєю чергою, норми чинного законодавства України (ст. 216 Сімейного кодексу України, ст. ст. 24, 32 Закону України «Про охорону дитинства»), міжнародні договори, учасником яких є держава Україна, забороняють отримання будь-якими особами будь-якої неправомірної фінансової або іншої вигоди від діяльності щодо усиновлення (удочеріння) дитини, встановлення над нею опіки чи піклування, передання на виховання в сім`ю громадян, а також незаконне переміщення, вивезення та неповернення дітей з-за кордону, їх викрадення, торгівлю дітьми, що закріплено у Декларації прав дитини (прийнята резолюцією (ХІV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року), ст. ст. 11, 21, 35 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифіковано Постановою ВР №789-ХІІ від 27.02.1991), ст. 17 Європейської конвенції про усиновлення дітей від 27.11.2008 року (ратифіковано Законом №VІ (3017-17) від 15.02.2011), ст. 32 Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення від 29.05.1993.

Не дивлячись на такі законодавчі обмеження та заборони,

ОСОБА_8 , використовуючи особливості та відмінності законодавства США та України щодо легітимності посередницької діяльності в міждержавному усиновленні, а також гуманітарні преференції, які надаються біженцям з України за програмою «Uniting for Ukraine» (U4U), розуміючи, що реалізація незаконної посередницької та комерційної діяльності в міждержавному усиновленні та виконання взятих на себе перед громадянами США зобов`язань потребує додаткових зусиль для подолання непередбачуваних перепон, які виникли через повномасштабну збройну агресію рф проти України, а також залучення інших осіб, які будуть об`єднані єдиною метою незаконного збагачення за рахунок систематичного здійснення протиправної діяльності, діяти за чітко розробленим планом та під її контролем, в невстановлений достеменно час, але не пізніше березня 2022 року, розробила план злочинної діяльності, який передбачав створення внутрішньо стійкого об`єднання декількох осіб - організованої групи, метою якої є вчинення злочинів, пов`язаних із переміщенням в США та передачею громадянам цієї країни раніше обраних на «хостингах» неповнолітніх і малолітніх українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою їх експлуатації у вигляді усиновлення (удочеріння) з метою наживи.

Розроблений ОСОБА_8 план протиправної діяльності передбачав наступні етапи його виконання:

-встановлення та використання співучасниками позаслужбових контактів, знайомств, налагодження корупційних зв`язків з посадовцями органів і служб у справах дітей;

-залучення до злочинної діяльності громадян України у якості опікунів, піклувальників раніше обраних громадянами США дітей для подальшого їх перевезення на територію цієї країни;

-надання залученим «перевізникам» для використання при встановленні опіки, піклування необхідних засобів у вигляді завідомо підроблених офіційних (довідки про доходи та договори оренди житла) та інших неправдивих документів (свідоцтва про хрещення дітей);

-супроводження порадами, вказівками та усуненням перешкод, у тому числі здійснюючи на посадових осіб тиск, видаючи себе внаслідок обману впливовим високопосадовцем, всього процесу прийняття органами і службами у справах дітей «позитивних» рішень на користь залучених «перевізників» про встановлення незаконної опіки (піклування) над раніше визначеними дітьми;

-безпосереднє переміщення залученими опікунами, піклувальниками дітей на територію США для передачі на виховання в сім`ї громадян цієї країни;

-отримання під оманливими приводами від громадян США грошових коштів у якості винагороди за послуги із забезпечення вивезення за межі України, переправлення на територію США та подальшу передачу дітей в сім`ї громадян цієї країни на виховання, утримання та усиновлення (удочеріння).

Схема установлення в Україні незаконної опіки (піклування) полягала у забезпеченні потенційних «перевізників» завідомо підробленими офіційними (довідки про доходи, договори оренди житла) та іншими неправдивими документами (свідоцтва про хрещення дітей), на підставі яких органами і службами у справах дітей, та з урахуванням складених посадовими особами цих органів недостовірних актів обстеження житло-побутових умов потенційних опікунів (піклувальників), приймались «позитивні» рішення на користь залучених «опікунів» про встановлення опіки (піклування) над раніше визначеними дітьми.

При цьому, визначений постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 року «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» порядок встановлення опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, умовно поділяється на загальний та спрощений.

Загальний порядок встановлено для всіх осіб, які не перебувають з дитиною у сімейних, родинних відносинах, що передбачає проходження особою, в сім'ю якої влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, курсу навчання з проблем виховання таких дітей в місцевому Центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі за текстом - Центр), як передбачено п. 39 Постанови КМУ.

У особи на цьому етапі виникає обов`язок підтвердити свою відповідність установленим законодавством критеріям щодо можливості виконання обов`язків опікуна, піклувальника, зокрема: певний вік, стан здоров`я, належні житлово-побутові умови, матеріальний стан у вигляді офіційного доходу, відсутність судимостей тощо (п. 40 Постанови КМУ), які необхідно підтвердити офіційними документами шляхом їх подачі до місцевої Служби у справах дітей перед початком проходження курсів.

При цьому, представники місцевої Служби у справах дітей здійснюють перевірку особи та поданих нею документів на відповідність критеріям щодо можливості виконання обов`язків опікуна, піклувальника, обстежують житло-побутові умови за місцем проживання, про що обов`язково складають акт за встановленою формою, а також видають направлення про проходження курсів навчання (п. 41-1 Постанови КМУ).

Після успішного проходження курсу навчання та отримання від Центру відповідної рекомендації, така особа, з урахуванням проведеної представниками місцевої Служби у справах дітей перевірки поданих нею документів, підлягає постановці на облік потенційного опікуна, піклувальника шляхом внесення відомостей про неї до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім`ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів у вигляді Єдиної інформаційної аналітичної системи «Діти» (ЄІАС «Діти»).

За результатами перевірки документів, проходження курсу підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та обстеження умов проживання заявника місцева Служба у справах дітей готує: висновок про можливість заявника бути опікуном, піклувальником; реєструє осіб у журналі обліку потенційних опікунів, піклувальників з одночасним внесенням до ЄІАС «Діти» відомостей про потенційного опікуна; готує висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини.

Одночасно з цим представники місцевої Служби у справах дітей підбирають та пропонують потенційному опікуну, піклувальнику дитину (дітей) для передання під опіку, піклування, а також видають направлення для знайомства з дитиною (дітьми).

У разі встановлення контакту особи з дитиною (дітьми) та підтвердження після знайомства наміру взяти дитину (дітей) під опіку, піклування, а також отримання згоди від дитини (дітей, які досягли певного віку, що дозволяє висловити свою думку) на передачу під опіку, піклування такій особі, місцева Служба у справах дітей направляє на розгляд органу місцевого самоврядування висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини разом з поданими особою документами для прийняття рішення про встановлення опіки, піклування над дитиною (дітьми).

Спрощений порядок встановлено для родичів дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, оскільки вони не зобов`язані проходити курси навчання в Центрі (абз. 2 п. 39 Постанови).

Крім того, під час дії на території України воєнного стану особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах (у тому числі хрещені батьки) з дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, виявила бажання взяти її під опіку, піклування подає службі у справах дітей за місцем свого проживання або за місцем виявлення дитини такі документи: заяву; копію паспорта громадянина України; документи, що підтверджують сімейні, родинні зв`язки особи з дитиною; довідку від нарколога та психіатра про відсутність перебування на обліку; довідку про наявність чи відсутність судимості (п. 79 Постанови).

При цьому, представники місцевої Служби у справах дітей здійснюють перевірку особи та поданих нею документів на відповідність критеріям щодо можливості виконання обов`язків опікуна, піклувальника, обстежують житло-побутові умови за місцем проживання, про що обов`язково складають акт за встановленою формою.

Подальший процес встановлення опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, такий самий, як і при загальному порядку, тобто місцева Служба у справах дітей: складає висновок про можливість заявника бути опікуном, піклувальником; реєструє осіб у журналі обліку потенційних опікунів, піклувальників з одночасним внесенням до ЄІАС «Діти» відомостей про потенційного опікуна, піклувальника; отримує від такої дитини згоду на влаштування під опіку, піклування в сім`ю особи; готує висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини, який разом з документами заявника подає на розгляд органу місцевого самоврядування.

За наслідками обох порядків, опікун, піклувальник після прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення опіки, піклування над дитиною (дітьми), набуває всі права та обов`язки щодо підопічної дитини (дітей), які за своїм змістом та обсягом прирівнюються до батьківських.

Розуміючи, що реалізація злочинного плану вимагає чітких узгоджених дій значної кількості людей, при достеменно невстановлених обставинах, у різний проміжок часу, ОСОБА_8 включила до складу організованої групи та залучила до злочинної діяльності ОСОБА_9 та інших невстановлених осіб, які умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно-небезпечних дій, надали свою добровільну згоду на участь у тривалій злочинній діяльності під керівництвом ОСОБА_8 .

Також, для забезпечення отримання швидких та позитивних рішень органів виконавчої влади щодо встановлення опіки над обраними громадянами США дітьми, погоджень щодо виїзду таких дітей за кордон, рішень щодо відстрочки від мобілізації для опікунів, ОСОБА_8 в якості пособника залучила до складу організованої групи ОСОБА_10 , який за вказівками останньої, видаючи себе обманом за високопоставленого посадовця, здійснював вплив на посадових осіб відповідних державних органів.

Для реалізації спільного злочинного плану учасники організованої групи в різний час завербували у якості «перевізників» 6 чоловіків призовного віку ( ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_15 ), які не входили до складу організованої групи, для яких, за отриману матеріальну винагороду від громадян США, використовуючи підроблені документи та сталі корупційні зв?язки в органах і службах у справах дітей, супроводжували весь процес встановлення в Україні фіктивної опіки (піклування) над такими дітьми (неповнолітніми та малолітніми братами ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , братами ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , братами ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , братом та сестрою ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , а також ОСОБА_27 ), готували та організували подальше незаконне переправлення цих дітей та їх незаконних опікунів через державний кордон України задля подальшого переміщення на територію США з метою незаконної передачі дітей третім особам за отриману грошову винагороду.

При цьому співучасники, реалізуючи свій злочинний корисливий умисел, використали положення п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації опікуни, піклувальники, на утриманні яких перебуває дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, віком до 18 років.

Своєю чергою, так звані «перевізники», тобто фіктивні опікуни (піклувальники), надавали згоду на участь у злочинній схемі з метою ухилення від можливого призову на військову службу під час мобілізації в України, а також подальшого спрощеного в`їзду з сім`ями на територію США за гуманітарною програмою U4U (Uniting for Ukraine) і безперешкодного проживання на території цієї країни.

Таким чином, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та невстановлені особи, в період приблизно з березня 2022 року по 2025 рік вчинили у складі організованої групи ряд умисних злочинів, пов`язаних із замахом на переміщення та переміщенням в США для незаконної передачі громадянам цієї країни неповнолітніх і малолітніх українських дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою їх експлуатації у вигляді усиновлення (удочеріння) з метою наживи, та організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Одночасно з цим, в указаний період часу ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , як спільно, так і окремо одна від одної, діючи умисно, з метою наживи, готувалися, організували та вчинили за попередньою змовою групою осіб з іншими невстановленими особами, із залученням до протиправних дій інших громадян України (6 чоловіків призовного віку - ОСОБА_28 ,

ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , та 2 жінок - ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ), ряд аналогічних злочинів щодо інших 13 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (неповнолітніх та малолітніх сестри та брата ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , братів ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , братів ОСОБА_41 та ОСОБА_42 , брата та сестри ОСОБА_43 та ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 ), пов`язаних з їх експлуатацією у вигляді незаконного переміщення до США для передачі на виховання, утримання, усиновлення (удочеріння) громадянам цієї країни з метою наживи, та організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Установлено, що рішенням Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області від 08.01.2019 № 2 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування», малолітній ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області від 08.01.2019 № 3 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування», малолітньому ОСОБА_50 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.11.2018 у справі №695/935/18 позбавлено ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішенням Золотоніської міської ради Черкаської області від 29.01.2019 №58 «Про влаштування малолітнього в державний заклад на повне державне утримання» малолітнього ОСОБА_54 влаштовано до КЗ «Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради» (ЄДРПОУ 24357882).

Рішенням Золотоніської міської ради Черкаської області від 29.01.2019 №60 «Про влаштування малолітнього в державний заклад на повне державне утримання» малолітню ОСОБА_55 влаштовано до КЗ «Черкаський навчально-реабілітаційний центр Черкаської обласної ради» (ЄДРПОУ 24357882).

За запрошенням благодійної американської організації «Frontier Horizon» (4429 Вірджинія Біч, штат Вірджинія 23454, США) та за сприяння Благодійної організації «Благодійний Фонд «Українська Фундація Милосердя» (ЄДРПОУ 42499987), на оздоровленні («хостингу») у Сполучених Штатах Америки в період з 17.12.2021 по 19.01.2022, під керівництвом та у супроводі членів БО «БФ «Українська Фундація Милосердя» перебувала група дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є вихованцями дитячих закладів України.

У складі цієї групи дітей перебували ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_57 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які в період з 17.12.2021 по 19.01.2022 проживали в сім`ї громадян ОСОБА_58 ( ОСОБА_59 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_60 ( ОСОБА_61 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 , за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин, невстановлені співучасники забезпечили попередній підбір та подальше знайомство подружжя громадян ОСОБА_62 та ОСОБА_63 з бажаними для усиновлення українськими дітьми, позбавленими батьківського піклування, - ОСОБА_64 та ОСОБА_65 .

Після отримання від подружжя громадянки ОСОБА_66 підтвердження про намір удочерити дітей ОСОБА_67 та ОСОБА_68 , ОСОБА_8 , діючи відповідно до плану протиправної діяльності, за невстановлених обставин, приблизно в червня 2023 року, підшукала серед чоловічого населення України особу призовного віку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виявив бажання уникнути мобілізації в Україні, безперешкодно виїхати за її межі, отримавши при цьому можливість проживання на території США, залучивши останнього до вчинення кримінальних правопорушень у якості «перевізника» дітей.

Надалі, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 при достеменно невстановлених обставинах виготовили підроблений договір оренди квартири, начебто укладеного між ОСОБА_69 (орендодавець) та ОСОБА_7 (орендар) на квартиру АДРЕСА_2 , які при невстановлених обставинах передали ОСОБА_7 .

Разом з тим, використовуючи зміни у чинному законодавстві України, які дозволяють призначення особи, яка перебуває у родинних відносинах з дитиною, позбавленою батьківського піклування, опікуном (піклувальником) у спрощеному порядку, для безперешкодного призначення ОСОБА_7 опікуном саме обраних громадянами США дітей ОСОБА_70 , діючи на виконання плану спільної протиправної діяльності, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виготовили та передали ОСОБА_7 свідоцтва про хрещення, в яких зазначили, що ОСОБА_7 01.06.2019 начебто похрестив дітей ОСОБА_55 та ОСОБА_54 , що повністю не відповідає дійсності.

Надалі, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надали ОСОБА_7 вказівки щодо його подальших дій, направлених на встановлення опіки над малолітніми ОСОБА_71 та ОСОБА_72 , а також порядку збирання та подання документів до органів опіки та піклування.

Після чого, ОСОБА_7 , не маючи дійсних намірів виконувати обов`язки опікуна, діючи за вказівками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , керуючись бажанням уникнення мобілізації шляхом отримання можливості бути опікуном (піклувальником) дитини, позбавленої батьківського піклування, та постановки на облік потенційних опікунів (піклувальників), заздалегідь отримавши від останніх завідомо підроблений офіційний документ, який підтверджує його належні житло-побутові умови, у вигляді договору оренди квартири АДРЕСА_2 , 29.06.2023 звернувся до служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про призначення його опікуном малолітніх ОСОБА_73 та ОСОБА_54 , надавши в якості підтвердження свого родинного зв`язку із вказаними дітьми, раніше надані йому співучасниками підроблені свідоцтва про хрещення.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_7 , до якої долучено вищезазначені завідомо підроблені документи, рішенням Подільської районної в м. Києві державної адміністрації №575 від 21.07.2023 ОСОБА_7 призначено опікуном малолітніх ОСОБА_73 та ОСОБА_74 .

В той же час, невстановлені співучасники, діючи на виконання єдиного плану протиправної діяльності, з метою переправлення до США та передачі дітей ОСОБА_70 подружжю громадян ОСОБА_66 , намагалися забезпечити отримання останніми гуманітарного паролю для в`їзду ОСОБА_7 разом з дітьми ОСОБА_75 в США за програмою «Uniting for Ukraine».

Отримавши всі необхідні документи для виїзду за кордон (рішення щодо встановлення опіки над ОСОБА_64 та ОСОБА_65 , рішення щодо погодження на виїзд дітей за кордон) ОСОБА_7 , під керівництвом ОСОБА_8 , 10.09.2023 безпідставно, використовуючи офіційні документи, здобуті на підставі завідомо підроблених офіційних документів, перетнув на виїзд державний кордон України через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Грушів-Будомєж», виїхавши до Республіки Польща.

Надалі, ОСОБА_7 , відповідно до розпорядження Подільської районної в м. Києві державної адміністрації №575 від 21.07.2023 про призначення його опікуном малолітніх ОСОБА_73 та ОСОБА_54 , отриманого на підставі підроблених документів, згідно актів про передачу дитини опікуну від 11.09.2023 отримав у Республіці Польща підопічних ОСОБА_55 та ОСОБА_54 , яких повинен був доставити до Сполучених Штатів Америки та передати їх подружжю громадян ОСОБА_66 .

При цьому, ОСОБА_7 , зрозумівши, що потрапити на територію США не представляється можливим внаслідок непередбачуваних перепон з отриманням гуманітарних паролів за програмою «Uniting for Ukraine», одразу ж незаконно передав дітей ОСОБА_70 на утримання та проживання подружжю громадян ОСОБА_66 , які у той час перебували та тимчасово проживали на території Республіки Польща.

Своєю чергою, за послуги з переміщення дітей ОСОБА_76 та ОСОБА_68 до Сполучених Штатів Америки ОСОБА_10 , а також ОСОБА_8 через свого чоловіка ОСОБА_77 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у період з січня 2023 по січень 2024 років, отримували грошові перекази від ОСОБА_59 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за допомогою платіжних систем «WesternUnion» та «PayPal», тобто безпосередньо до, під час та після встановлення незаконного піклування над дітьми ОСОБА_75 , а саме: ОСОБА_78 отримав 2000 USD - 12.08.2023; ОСОБА_10 отримав 100 USD - 05.01.2023, 1000 USD - 24.06.2023, 5000 USD (допис: 2/3 guardianship contribution) - 25.07.2023, 6500 USD - 30.01.2024.

За викладених обставин, 26.01.2026 року відносно ОСОБА_7 було складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, яке у зв`язку із неможливістю встановлення його місцезнаходження було вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень: начальнику ЖЕД-407 ОСОБА_79 (за останнім відомим місцем мешкання ОСОБА_7 ).

Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, відносно ОСОБА_7 , посилаючись на існування в рамках кримінального провадження обґрунтованої підозри у вчиненні останнім інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та те, що підозрюваний переховується від органу досудового розслідування, виїхав за межі України, у зв`язку із чим його оголошено у міжнародний розшук.

У судовому засіданні:

- прокурор вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, клопотання просив задовольнити, долучив копію постанови про відновлення досудового розслідування;

- захисник підозрюваного просив вирішити клопотання на розсуд суду.

Дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу

Згідно з ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопоррушення, а також наявність ризиків , які дають достатнф підстави слідчому судді, судду вважати,що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

З огляду на положення зазначених статей, слідчий суддя під час вирішення питання щодо наявності підстав для обрання відносно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутності, має встановити наступні обставини: (1) чи набув особа статусу підозрюваного у Кримінальному провадженні, в межах якого розглядається Клопотання; (2) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яке йому інкримінується; (3) наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України; (4) чи наявні достатні підстави вважати, що особа виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадженні письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим/прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

З матеріалів клопотання вбачається, що 26.01.2026 року відносно ОСОБА_7 було складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, яке у зв`язку із неможливістю встановлення його місцезнаходження було вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень: начальнику ЖЕД-407 ОСОБА_79 (за останнім відомим місцем мешкання ОСОБА_7 ).

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України, підтверджується наступними матеріалами досудового розслідування:

1. інформацією щодо грошових переказів за допомогою платіжних систем «Western Union» та «PayPal», аналізом яких встановлено, що громадяни США переказували грошові кошти учасникам організованої групи ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та наближеним до неї особам ( ОСОБА_80 , ОСОБА_81 та ОСОБА_82 ), а також «псевдопікунам» на утримання дітей до їх прибуття у США.

2. проведеними тимчасовими доступами до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, зокрема у: ТОВ «Нова Пошта», Міністерстві соціальної політики, сім'ї та єдності України та Національній сервісній службі (про поїздки дітей у періоди 2020-2021 років на «хостінг» до США саме до тих громадян цієї країни, які перераховували кошти співучасникам у період 2022-2025 років), Пенсійному фонді України та Державній податковій службі (якими підтверджено недостовірність поданих опікунами довідок про доходи до місцевих Служб у справах дітей), Державній прикордонній службі (щодо перетину кодону опікунами, дітьми та співучасниками), Міністерстві закордонних справ України (щодо постановки дітей на консульський облік);

3. результатами аналізу стільникового зв`язку абонентського номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_7 , відомості про які отримано в ході проведених тимчасових доступів 18.03.2024, 19.06.2024, 01.10.2024, 02.10.2024, встановлено, що останній контактує з іншими підозрюваними, в тому числі з ОСОБА_8 , в часові періоди до, під час та після встановлення опіки, піклування;

4. допитом свідка ОСОБА_83 від 17.09.2024, який пояснив, що не знайома з ОСОБА_7 та не хрестила своїх дітей ОСОБА_55 та ОСОБА_54 ;

5. допитом свідка ОСОБА_84 від 26.05.2025, яка пояснила, що за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 ніколи не проживав;

6. допитом потерпілої ОСОБА_85 від 02.10.2025, яка повідомила, що, перебуваючи разом з братом в евакуації у державному закладі в Республіці Польща, лише там познайомилися з ОСОБА_86 , який повідомив, що є їх хрещеним батьком, забрав їх із закладу та одразу передав громадянам ОСОБА_87 та ОСОБА_88 , з якими вони разом мешкали у Польщі, а ОСОБА_7 зі своєю родиною мешкали поруч. ОСОБА_92 та ОСОБА_89 говорили їм, що вони будуть мешкати з ними в Америці. Але в подальшому ОСОБА_90 пояснили їм, що забрати їх не вийде. Назад до України їх відвезла дружина ОСОБА_91 та від імені чоловіка відмовилась від подальшої опіки над ними.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

На підставі зазначеного, слідчий суддя вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу сторони захисту на тому, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, а лише на підставі долучених до клопотання документів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Сторона обвинувачення зазначає, що наявні ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Наявність зазначеного ризику, відповідно до положень КПК України, не означає, що підозрюваний ОСОБА_7 обов`язково здійснюватиме переховування від органів досудового розслідування чи суду, однак достатнім є встановлення обґрунтованої ймовірності того, що останній має реальну можливість вдатися до таких дій у майбутньому.

На думку слідчого судді, тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушеннята суворість покарання, яке може бути призначене у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

Таке твердження узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням у справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.07.2001 року (заява № 33977/96, § 80), відповідно до якого суворість можливого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення особи від правосуддя. Аналогічна правова позиція викладена у рішенні ЄСПЛ у справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 року (заява № 31315/96, § 76), де зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може враховуватись загроза призначення відносно суворого покарання.

Окрім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Бессієв проти Молдови» Суд зазначив, що ризик втечі має оцінюватися у контексті таких факторів, як характер особи, її моральні якості, місце проживання, рід занять, майновий стан, сімейні зв`язки та усі види зв`язку з державою, у якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Водночас серйозність можливого покарання також є релевантною обставиною при оцінці такого ризику.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_11 на теперішній час підозрюється у скоєні, зокрема, особливо тяжкого злочину, будучи обізнаним та розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Отже, хоча тяжкість обвинувачення сама по собі не може бути єдиною та достатньою підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами вона істотно підвищує ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність реального ризику того, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення, можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк та зіставляючи такі наслідки із можливістю уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування, може вдатися до дій, спрямованих на ухилення від органу досудового розслідування та суду.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні

Перевіряючи наявність зазначеного ризику, слідчий суддя звертає увага на наявність в матеріалах клопотання даних про свідків, потерпілих та інших підозрюваних враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від таких осіб, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків, потерпілих та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваний може впливати на свідків, потерпілих та інших підозрюваних з погрозами застосування насильства з метою схилення не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже такі особи безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.

Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Слідчий суддя також погоджується з доводами сторони обвинувачення про наявність такого ризику у даному кримінальному провадженні.

Так, прокурор посилається на те, що на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, а отже, ОСОБА_7 , перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв`язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ними кримінальні правопорушення.

У сукупності наведене свідчить про наявність достатніх підстав вважати існуючим ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Співробітниками УМП ГУНП в Одеській області, на виконання доручення слідчого було проведено оперативно-розшукові заходи, направлені на пошуки та доставку ОСОБА_7 до слідчого управління ГУНП в Одеській області, однак місце знаходження останнього на території України співробітниками УМП ГУНП в Одеській області встановлено не було.

Згідно відомостей ДПСУ про осіб, які перетнули державний кордон, підозрюваний ОСОБА_7 перебуває за межами України, оскільки 10.09.2023 року перетнув державний кордон «на виїзд» з використанням закордонного паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 у міжнародному автомобільному пункті пропуску «Грушів-Будомєж».

Станом на теперішній час достеменно встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуває за кордоном та на територію України з 10.09.2023 року не повертався.

Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, слідчий суддя, суд за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, може обрати лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Отже, встановлена цією нормою процедура обрання запобіжного заходу не передбачає можливості вирішувати питання про наявність чи відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу передбачена лише під час розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який і обирається з тією метою, аби затримати особу (підозрюваного), яка, зокрема, переховується від органу досудового розслідування та суду та оголошена у міжнародний розшук, та доставити її до місця кримінального провадження для вирішення питання щодо застосування відносно неї обмежувальних заходів (тримання під вартою/домашній арешт/застава/особиста порука/особисте зобов`язання).

При цьому, питання щодо застосування більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі визначення розміру застави, може бути вирішене лише після затримання особи та доставки її до суду для розгляду відповідного клопотання.

Щодо оголошення підозрюваного у міжнародний розшук.

Так, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особу оголошено у розшук, однак зобов`язує сторону обвинувачення відповідно до ч. 2 ст. 281 КПК України при оголошенні розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) прийняти відповідну постанову. Факт прийняття постанови про оголошення розшуку являє собою підставу для його здійснення, а положення ч. 6 ст. 193 КПК України покладають на сторону обвинувачення обов`язок надати докази на підтвердження саме оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, проте не зобов`язують доводити існування підстав для прийняття відповідного рішення про оголошення у міжнародний розшук. За таких обставин постанова про оголошення особи в міжнародний розшук є належним доказом та достатньою підставою вважати підозрювану особу такою, що оголошена в міжнародний розшук в розумінні вимог ст. 281, ч. 6 ст. 193 КПК України. У той же час положенням ч. 7 ст. 110 КПК визначено, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується. З урахуванням положень ч. 6 ст. 193 КПК України, перевірка та встановлення наявності існування обставин, що стали підставою для прийняття рішення про оголошення у міжнародний розшук особи, виходять за межі повноважень слідчого судді в рамках процедури розгляду ним Клопотання та ставить під сумнів законність постанови слідчого.

Єдиним елементом, який може свідчити, що «підозрюваний оголошений у міжнародний розшук», є наявність процесуального рішення про оголошення особи в міжнародний розшук, оформленого у вигляді: (а) окремої постанови, якщо досудове розслідування не зупиняється; (б) постанови про зупинення досудового розслідування, якщо досудове розслідування зупиняється (в ній зазначається про оголошення особи у розшук).

Постановою старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 28.01.2026 року підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у розшук, та в подальшому постановою слідчого від 28.01.2026 року останнього оголошено у міжнародний розшук.

Постановою слідчого від 22.07.2026 року досудове розслідування у кримінальному провадженні було відновлено.

Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення та видів розшуку, однак в окремих статтях містяться словосполучення «міждержавний розшук» (п. 20-1 Перехідних положень КПК України), «міжнародний розшук» (ч. 5 ст. 139, ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 297-1, п. 4 ч. 2 ст. 297-2 КПК України). При цьому, юридична практика виділяє три види розшуку: державний, міждержавний, міжнародний.

Поняття «міжнародний розшук» також у законодавстві відсутнє.

З метою визначення вказаного поняття слід звернутися до Академічного тлумачного словника Української мови.

Відповідно до Академічного тлумачного словника Української мови, розшук (юр.) - це система слідчих та оперативних заходів щодо виявлення злочинця, який зник, викраденого майна і т. ін.; міжнародний - це той, у якому беруть участь представники різних країн, народів.

Таким чином, аналіз положень ч. 1 ст. 281 КПК України в сукупності із зазначеним визначенням поняття «міжнародний розшук» дає підстави зробити висновок, що міжнародний розшук - це система слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на виявлення зниклого підозрюваного саме за межами України.

Згідно положень ст. 281 КПК України, розшук підозрюваного оголошується слідчим, прокурором, про що виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється.

З аналізу вказаних вище норм можна зробити висновок, що слідчий прямо уповноважений оголошувати підозрюваного у міжнародний розшук як один із видів розшуку.

При цьому, слідчий вправі здійснювати дії з розшуку підозрюваних осіб як в системі організації Інтерпол, так і поза нею.

З урахуванням вище встановлених обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 149 КК України), про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваного оголошено у міжнародний розшук, то слідчий суддя, з огляду на положення ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшов до висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 за його відсутності.

Аналіз положень ч. 6 ст. 193 КПК України дає підстави зробити висновок, що у разі оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, остаточно питання про застосування запобіжного заходу підозрюваному вирішується після його затримання та доставки до суду, а за такого, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному, якого оголошено в міжнародний розшук, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч. 1 ст. 197 КПК України (шістдесят днів).

Керуючись статтями 177, 178, 183, 184, 193-194, 196, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і не пізніше, як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановити ухвалу.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1