Рішення № 1390012, 26.11.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 22/379

26.11.07

За позовом Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех - Електро"

до Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод"

про стягнення 1594,57 грн

Суддя Шкурат А.М.

Представники

від позивача Багрій В.І. (довіреність № 84 від 26.03.2007р.)

від відповідача не з’явився

У судовому засіданні 26 листопада 2007 року, згідно з вимогами статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»1 594,57 грн., а саме 1 013,45 грн. основного боргу, 317,21 грн. інфляційних нарахувань, 173,62 грн. пені та 90,29 грн. 3% річних з простроченої суми.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує укладеним з відповідачем договором поставки № 02/04/24/01, відповідно до умов якого Постачальник (Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро») зобов’язується поставити і передати у власність Замовнику Товар, відповідно до Протоколу узгодження ціни, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного договору.

Ухвалою від 17.08.2007 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 12.11.2007 року.

В судовому засіданні 12.11.2007 року представник Позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, а саме 1 013,45 грн. основного боргу, 422,61 грн. інфляційних нарахувань, 167,74 грн. пені та 105,29 грн. 3% річних з простроченої суми.

Представник Відповідача в судове засідання 12.11.2007 року не з’явився, відзиву на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Ухвалою від 12.11.2007 року розгляд справи відкладено на 26.11.2007 року в зв’язку з неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні 26.11.2007 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 26.11.2007 року надав відзив на позов, в якому визнає суму основного боргу та просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 лютого 2004 року між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки № 02/04/24/01, відповідно до умов якого Постачальник (Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро») зобов’язується поставити і передати у власність Замовнику Товар, відповідно до Протоколу узгодження ціни, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити за поставлену продукцію на умовах даного договору.

Строк дії договору поставки № 02/04/24/01 –з моменту його підписання до 31 грудня 2004 року (пункт 16.2 Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору Замовник здійснює оплату поставленого товару наступним чином: 30% - попередня оплата, 70% - по факту готовності товару до відправлення в термін до 5 банківських днів з дня повідомлення про готовність.

19.05.2004 року позивач повідомив відповідача про готовність продукції.

На виконання умов договору відповідно до видаткової накладної № 570 від 20.05.2004 р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 013,45 грн.

Поставлений за видатковою накладною товар був прийнятий уповноваженою особою відповідача, що підтверджується довіреністю серії НАЕ № 581794 від 19.05.2004р. та підписом на накладній з боку відповідача.

Зауважень з приводу кількості та якості поставленого Товару від відповідача не надходило.

Відповідно до умов п. 7.2. Договору відповідач повинен був розрахуватись з позивачем до 27.05.2004 року.

Проте, відповідач поставлений Товар не оплатив.

Станом на день подачі позову сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 1 013,45 грн.

Відповідач доказів оплати вартості прийнятого ним Товару не надав.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмові від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У частині першій статті 193 Господарського кодексу України також наголошено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Позивач свої зобов’язання виконав належним чином, тоді як відповідач від виконання свого обов’язку сплатити вартість поставленого Товару у встановлений договором строк ухилився, внаслідок чого порушив норми статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу у загальній сумі 1 013,45 грн., у зв’язку з чим задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 217 Господарського кодексу України, штрафні санкції є видом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до уточненого розрахунку, відповідач нарахував та просить стягнути з відповідача 422,61 грн. інфляційних нарахувань, 167,74 грн. пені та 105,29 грн. 3% річних з простроченої суми.

У відзиві відповідач просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій, посилаючись на дію мораторію в період з 27.09.2004 року по 18.12.2006 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів –це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та припинення заходів, спрямованих на виконання цих зобов’язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій поширюється на вимоги щодо сплати основного боргу, неустойки (пені, штрафу), суми завданих збитків, які боржник зобов’язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов’язаннями.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»під час дії мораторію не нараховується неустойка, не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 1, 33, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»(02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, код 14294471, р/р 26002000680 у АБ «Експрес-Банк»мм. Києва, МФО 322959) на користь Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»(04073, м. Київ, пр-т Московський, 15-А, код 20006134, р/р 26006100830101 в ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», МФО 320650) 1 013 (одна тисяча тринадцять) грн. 45 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення штрафних санкцій відмовити.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Шкурат

13 лютого 2008 року