Рішення № 139000937, 05.08.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

534/185/26

2/532/654/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Омельченко І.І.,

з участю секретаря судового засідання - Логвиненко А.В.,

учасники справи:

позивач - ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу»,

представник позивача - адвокат Пархомчук С.В.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Волошко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

10 березня 2026 року з Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області до Кобеляцького районного суду Полтавської області за підсудністю надійшла позовна заява ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 21.09.2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 153491 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписаний шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) в розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

На підтвердження видачі ТОВ «Займер» відповідачу грошових коштів, позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої, 21.09.2020 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 3500,00 гривень за реквізитами платіжної картки № 414949хххх5221.

28.10.2021 року між ТОВ «Займер» і ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого, ТОВ «Займер» відступило ТОВ ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, указаних в реєстрі боржників, у тому числі, до ОСОБА_1 .

Станом на 24.11.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 18200,00 гривень, яка складається з: 3500,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 14700,00 гривень - прострочена заборгованість за процентами.

На виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», на адресу ОСОБА_1 позивачем була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання.

Таким чином, представник позивача ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» прохав суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 153491 від 21.09.2020 року в сумі 18200,00 гривень та сплачений судовий збір у сумі 2662,40 гривень. Крім того, 04 квітня 2026 року подав через систему «Електронний суд» заяву про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10500,00 гривень.

Ухвалою Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 10 лютого 2026 року цивільну справу передано на розгляд за підсудністю до Кобеляцького районного суду Полтавської області (а.с.34).

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2026 року по даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.39-40).

06 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала додаткові пояснення в справі, в яких зазначила, що він не визнає позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке. В матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування на картковий рахунок кредитних коштів позичальнику ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 153491 від 21.09.2020 року в розмірі 3500,00 гривень. Надані позивачем документи лише констатують нараховану заборгованість первинним кредитором ТОВ «Займер», але не підтверджують її наявність та походження. Разом з тим, відсутня інформація, яка підтверджує укладення договору між банком екваєром (PRIVAT BANK) і ТОВ «Займер». Позивач прохає стягнути з відповідача прострочену заборгованість за відсотками в розмірі 14700,00 гривень, яка нарахована не у відповідності ст. 625 та 1050 ЦКУ та згідно Додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 153491 від 21.09.2020 року про встановлення графіку розрахунків. Відсотки за користування кредитом повинні становити 2100,00 гривень, а сукупна заборгованість 5600,00 гривень. Витрати на професійну правничу допомогу адвоката Пархомчука С.В. у розмірі 10500,00 гривень є штучно завищеними з огляду на шаблонність і типовість справи: вимога є незначної складності, категорія справ про стягнення боргу за кредитним договором є типовою та поширеною практикою. Наданий позивачем список згрупованих поштових відправлень свідчить, що адвокат ОСОБА_3 одночасно подав понад 100 подібних позовів під копірку, що виключає значні витрати часу; не співрозмірність з ціною позову: заявлені витрати на адвоката (10500 грн) становлять майже 60 % від усієї суми позову (18200 грн) та в 3 рази перевищують тіло кредиту (3500 грн). Щодо строків позовної давності, то кінцевий строк повернення кредиту за договором був 20.10.2020 року, а фінансова компанія звернулася до суду лише 29.01.2026 року.

20 липня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» - адвокат Пархомчук С.В. подав заперечення на додаткові пояснення, в яких зазначив, що кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, вказану позичальником при укладанні кредитного договору. Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS.

Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на вебсайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «Додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на вебсайт Товариства. До бази даних Товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки і токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації.

Ні первісний кредитор, ні позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею.

Отже, доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідач.

Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів.

Однак відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позичальник погодився на умови визначені договором щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.

Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

Строк позовної давності щодо звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором було продовжено на строк дії карантину, а потім на період воєнного стану. 04.09.2025 року набув чинності закон 4434-IX про відновлення перебігу строків позовної давності. Таким чином, з перехідних положень Цивільного кодексу виключається норма, що зупиняла на час воєнного стану перебіг строків позовної давності.

У зв`язку з наведеним, перебіг строку позовної давності в період з 02.04.2020 року по 04.09.2025 року був зупинений спочатку в зв`язку із запровадженням карантину, а починаючи з 24.02.2022 року в зв`язку із введенням воєнного стану в Україні.

Представник позивача ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» - адвокат Пархомчук С.В. прохав проводити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Вимоги, викладені в додаткових поясненнях, підтримує та прохала відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Суд, розглянувши та вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом установлено, що 21 вересня 2020 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 153491 про надання фінансового кредиту, відповідно до пункту 1.1 якого, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 3500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором (а.с.23-24).

Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 20.10.2020 року. Строк дії договору 30 днів (пункт 1.2 Договору).

За користування кредитом клієнт сплачує Товариству 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.3 Договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі в національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом (пункт 1.4 Договору).

Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта (пункт 1.5 Договору).

Невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua (пункт 1.6 Договору).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (пунктом 2.1 Договору).

Товариство має право вимагати від клієнта повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі, а також виконання всіх інших зобов`язань за цим Договором і додатками до нього (пп. 3.1.1. п. 3.1 Договору).

Клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому Договором (пп. 3.4.2 п. 3.4 Договору).

Цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (пункт 6.1 Договору).

Всі додатки та додаткові угоди, складені Сторонами в електронному вигляді та підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами Договору (пункт 6.3 Договору).

Підписанням цього Договору клієнт дає свою згоду на те, щоб Графік розрахунків розміщувався в електронному вигляді в особистому кабінеті Клієнта, зареєстрованому на вебсторінці Товариства - www.cly.com.ua (пункт 6.4 Договору).

Підписанням цього Договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства (пункт 6.7 Договору).

Клієнт підтверджує, що отримав від Товариства до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (пункт 6.8 Договору).

Судом установлено, що кредитний договір № 153491 від 21.09.2020 року разом з додатком № 1 до нього підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL3116. Також при укладенні договору ним було вказано рахунок № НОМЕР_1 (а.с.22,24-зворот-25).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (cт. 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Нормами частин 3, 6, 7, 8, 12 ст. 11 цього Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У статті 12 цього Закону закріплено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір № 153491 від 21.09.2020 року між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року по справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року по справі № 757/40395/20-ц.

Підписавши кредитний договір № 153491 від 21.09.2020 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, ОСОБА_1 засвідчив, що він погодився на отримання грошових коштів (кредиту) саме на умовах, що визначені в договорі. Сторони узгодили всі істотні умови надання грошових коштів (кредиту), а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Таким чином, кредитний договір № 153491 від 21.09.2020 року укладено між сторонами відповідно до положень ст.ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Займер» свої зобов`язання за кредитним договором № 153491 від 21.09.2020 року виконало, надавши відповідачу кошти в розмірі, визначеному цим Договором.

З інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» № 699/12 від 17.12.2025 року вбачається, що 21.09.2020 року було успішно проведено платіж у розмірі 3500,00 гривень на платіжну картку № НОМЕР_2 у зв`язку з видачею кредиту № 153491 (а.с.28).

Відповідач, заперечуючи проти отримання кредитних коштів, не надав суду виписку з банківського рахунку на підтвердження того, що кредитні кошти в розмірі 3500,00 гривень не надходили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт перерахування відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 3500,00 гривень за спірним кредитним договором.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» і ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого, ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, указаних в реєстрі боржників (а.с.11-16).

Згідно витягу з реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 153491 від 21.09.2020 року в розмірі 18200,00 гривень (а.с.21).

У порушення умов кредитного договору, відповідач своєчасно не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилась заборгованість.

Станом на 24.11.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 18200,00 гривень, яка складається з: 3500,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 14700,00 гривень - прострочена заборгованість за процентами (а.с.20).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 у справі № 310/11534/13-ц.

Таким чином, ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто 30 днів, з 21.09.2020 року по 20.10.2020 року. Після закінчення строку його дії в позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

У порядку ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування та доказів складання та доведення до відповідачки оновлених графіків платежів, тощо.

Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3500,00 гривень суми кредиту та 2100,00 гривень нарахованих відсотків за 30 днів, що складає період кредитування, що разом становить 5600,00 гривень.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 819,22 гривень, виходячи з розрахунку: 5600,00 гривень (задоволені позовні вимоги) х 100 : 18200,00 гривень (ціна позову) = 30,77 % від сплаченого судового збору 2662,40 гривень.

Що стосується посилань представника відповідача щодо пропуску строку позовної давності товариства при зверненні до суду, суд звертає увагу на наступне.

Матеріалами справи доводиться укладання кредитного договору 21.09.2020 року, перехід права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» згідно договору факторингу від 28.10.2021 року та звернення товариства до суду 29.01.2026 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповнення внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів Україні метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на територіях України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України карантин, продовживши дію карантину.

У подальшому, такий строк дії карантину на території України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України було неодноразово продовжено та діяв до 01.07.2023 року.

Також 24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан по всій території України, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, та діє по теперішній час.

Законом України № 3450-IX від 08.11.2023 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було викладено в такій редакції: «В період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набув чинності 04 вересня 2025 року, зазначений пункт виключений з Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Закон не має зворотної дії в часі, тому обчислення позовної давності матиме початок з 04.09.2025 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність пропуску строку позовної давності при зверненні товариства до суду, оскільки такі строки продовжувалися в період дії спочатку карантину, а потім зупинялися з підстав введення в Україні воєнного стану.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Положеннями частин першої-третьої статті 137 ЦПК визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00 гривень, понесених позивачем, надано договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, додаткову угоду № 2 від 29.12.2025 року до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, акт про отримання правової допомоги від 18.03.2025 року, рахунок від 18.03.2025 року, платіжну інструкцію № 310878 від 18.03.2025 року (а.с.8-10,54-55,57).

Частиною 3 статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Зі змісту частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) реальність (встановлення їхньої дійсності); 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року по справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

Також розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

За приписами ч. 5 ст. 137 ЦПК України, в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Представник відповідача заперечувала проти стягнення з ОСОБА_1 понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 10500,00 гривень.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10500,00 гривень є завищеними, не відповідають критерію розумності, не є співрозмірними зі складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

Суд звертає уваги, що зустрічі та консультації клієнта, канцелярські витрати та відправка кореспонденції мають організаційний характер та за своєю природою не можуть бути віднесені до правничої допомоги адвоката, як окрема послуга, тому такі витрати на суму 2500,00 гривень не підлягають відшкодуванню.

З огляду на незначну складність справи витрачання 2,5 години вартістю 5000,00 грн. на складання позовної заяви та 1,5 години вартістю 3000,00 грн на подання до суду інших клопотань та заяв до суду не відповідає вимогам співмірності та розумності таких витрат.

Оскільки у справах даної категорії склалася усталена судова практика, а складення і подання до суду позовної заяви не потребувало складного правового аналізу, збирання великої кількості доказів та не вимагало великого обсягу аналітичної і технічної роботи, суд вважає, що розмір витрат позивача на правничу допомогу адвоката підлягає зменшенню до 6000,00 грн, що є співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 30,77 %, суд покладає на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 1846,20 гривень (6000х30,77/100).

Керуючись статтями 12, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354-356 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» заборгованість за кредитним договором № 153491 від 21.09.2020 року в сумі 5600,00 гривень, з яких: 3500,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 2100,00 гривень - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» судовий збір у розмірі 819,22 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 1846,20 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач - ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу», ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс 7.

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя