Ухвала суду № 139000915, 14.08.2026, Кобеляцький районний суд Полтавської області

546/466/25

1-кп/532/134/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря

судового засідання - ОСОБА_4

прокурора: ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025170440000146 від 22.02.2025 про обвинувачення ОСОБА_6 за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України,

Встановив:

04 травня 2026 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області з Полтавського апеляційного суду в порядку визначення підсудності надійшов обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та матеріали кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.

05 травня 2026 року ухвалою суду в складі колегії суддів призначено підготовче судове засідання на 11 травня 2026 року.

Ухвалою суду від 11.05.2026 призначено судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні на 19 травня 2026 року.

19 травня 2026 року в судовому засіданні прокурором ОСОБА_5 заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 днів.

Ухвалою суду від 19.05.2026 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто з 19 травня 2026 року до 17 липня 2026 року без визначення розміру застави.

26.06.2026 прокурор ОСОБА_8 в судовому засіданні подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 днів у Державній установі "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)" без визначення застави.

Ухвалою суду від 26.06.2026 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто з 26 червня 2026 року до 24 серпня 2026 року без визначення розміру застави.

14 серпня 2026 року від прокурора ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 днів у Державній установі "Полтавська установа виконання покарань (№ 23)" без визначення застави.

Від захисника-адвоката ОСОБА_7 14.08.2026 надійшло клопотання про визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши учасників його розгляду, прокурора ОСОБА_5 , яка просить колегію суддів клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника адвоката ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення клопотання прокурора та прохали задовольнити клопотання сторони захисту, суд на предмет наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України дійшов висновків, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 є обґрунтованим та підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини в кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки.

В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Це можливо, коли особа не має постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Суд вважає, що підстав для зміни застосованого стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, наразі не вбачається, оскільки, продовжують існувати ризики зазначені в п.п. 1, 3-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений офіційно ніде не працює, розлучений. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі.

Під час судового розгляду кримінального провадження було досліджено письмові докази, надані стороною обвинувачення.

Під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого, яке є і місцем вчинення злочину, ОСОБА_6 видав працівникам поліції речі, у які була одягнута потерпіла ОСОБА_9 . В судовому засідання потерпіла ОСОБА_10 повідомила суду, що речі, які зафіксовані у протоколі обшуку не були на ОСОБА_9 у день її вбивства.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_6 під час досудового розслідування підтверджують наявність вище зазначеного ризику та характеризують його як особу схильну до обману та маніпуляцій.

Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка у кримінальному провадженні полягає у тому, що у разі перебування обвинуваченого ОСОБА_6 на волі, останній будучи обізнаним із місцем проживання потерпілої та свідків, які є його знайомими та родичами зможе незаконно вплинути на них, шляхом застосування фізичного насильства чи погроз його застосування, а також шляхом вмовляння чи переконань, що в подальшому призведе до зміни показань або відмови від давання показань. Окрім цього, потрібно враховувати, що випадки фізичного насильства є непоодинокі та вже виникали стосовно потерпілої ОСОБА_10 , про що остання зазначала у своїх показаннях.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов`язаного із умисним, протиправним позбавленням життя людини, а саме малолітньої дитини. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину в стані алкогольного сп`яніння, отже, під дією алкогольних напоїв обвинувачений схильний до агресивної, неадекватної поведінки, може завдати шкоди оточуючим, що також підтверджується показаннями потерпілої. Тому є ризик, що ОСОБА_6 буде продовжувати свою протиправну діяльність та може вчинити новий злочин пов`язаний із насильством.

Під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було встановлено існування ризиків, які наразі не спростовані.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможуть запобігти спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Із урахуванням вищезазначених ризиків, клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 про визначення ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави у мінімальному розмірі передбаченому КПК України задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність у підозрюваного місця роботи або навчання, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа тощо.

Враховуючи зазначені вище ризики і наявність обґрунтованої підозри, продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою є найбільш прийнятним, а інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

З метою дотримання розумних строків судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, зокрема своєчасної явки до суду, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає за потрібне продовжити йому строк застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 ( шістдесят) днів.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, а саме малолітньої дитини, підстави для визначення йому розміру застави в такому випадку, відсутні.

В порядку ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може їм запобігти, вважає за потрібне продовжити йому строк застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 ( шістдесят) днів.

Керуючись ст.ст.176-178, 183-184, 194, 197, 318 КПК України, суд

Постановив:

Клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_11 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , строк застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто з 14 серпня 2026 року до 12 жовтня 2026 року без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_7 про зміну ОСОБА_6 застосованого стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави в мінімальному розмірі визначеному КПК України відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня вручення копії ухвали особі, що перебуває під вартою.

Головуючий

Судді