Ухвала суду № 139000506, 08.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8425/26

Провадження №2/369/12342/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарі Бондарь Н.Є.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Кожушка В.Е.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представників третіх осіб Державного бюро розслідувань та Офісу Генерального прокурора Усатенка Д.І., Кожушка В.Е., про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , де треті особи: Державне бюро розслідувань, Офіс Генерального прокурора про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частку в нерухомому майні,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , де треті особи: Державне бюро розслідувань, Офіс Генерального прокурора про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частку в нерухомому майні.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. від 04.06.2026 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження.

Під час підготовчого провадження у справі, 28.06.2026 року за вх. № 39769/26 відпредставника третьої особи Державного бюро розслідувань Усатенка Д.І., до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, тобто з підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Дане клопотання мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_4 є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 62025000000000600 вiд 18.06.2025, за ч. 1 ст. 263 та ст. 368-5 КК України. В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2025 року у справі №757/19270/25-к (1-кс-18043/25), задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на усе майно ОСОБА_4 та близьких осiб для запобiгання можливостi його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та вiдчуження. При цьому, позивач будучи співвласником такого майна з жодними клопотаннями чи скаргами, про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України не зверталася. Вважають, що дії позивачки наразі спрямовані на виведення майна з-під арешту накладеного в рамках кримінального провадження, що не узгоджується з завданнями цивільного судочинства. При цьому, у разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, у даному випадку ОСОБА_3 , має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним. У зв`язку з чим, представник вважає, що наявні підстави для закриття провадження у даній справі, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та просить провадження у справі закрити.

Крім того, 08.07.2026 року за вх. № 42569/26 від представника третьої особи Офісу Генерального прокурора Кожушка В.Е., до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, аналогічного змісту, що і вище наведене.

08.07.2026 за вх № 42574/26 від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Новицької Н.В. надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі. Дані заперечення обґрунтовані тим, що прохальна частина позовної заяви не містить жодної вимоги про скасування, зміну чи визнання неправомірним арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.04.2025 року у справі №757/19270/25-к. Позивачка просить виключно: визнати перелічені земельні ділянки об`єктами спільної сумісної власності подружжя та в порядку поділу цього майна визнати за нею право власності на 1/2 частку кожної ділянки. Таким чином, твердження ДБР про приховану мету позову не відповідає ані змісту позовних вимог, ані правовому обґрунтуванню, викладеному в позовній заяві, і не може розглядатися судом як самостійна підстава для закриття провадження за відсутності відповідної вимоги в прохальній частині.

У судовому засіданні представник третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , підтримали подані ними клопотання та просили суд провадження у справі закрити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання про закриття провадження у справі, вважала його не обґрунтованим та просила суд відмовити в його задоволенні.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, про дату час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Заслухавши доводи сторін, встановивши обставини та дослідивши докази щодо питання закриття провадження у цивільній справі, суд дійшов наступного висновку.

Зі змісту ст. 4 ЦПК України, вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Із роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вбачається, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства (стаття 17) (далі КАС ), Господарським процесуальним кодексом України(статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі КПК ) або Кодексом про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв`язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Так, згідно з вимогами позовної заяви, позивач просить суд визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) нерухоме майно - земельні ділянки, набуті у період шлюбу, а саме:

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:0168, площа 0,0537 га реєстраційний номер об`єкта 2967650232224;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:0179, площа 0,0537 га, реєстраційний номер об`єкта 2967627132224;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:0173, площа 0,0537 га, реєстраційний номер об`єкта 2964616932224;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:0135, площа 0,0537 га, реєстраційний номер об`єкта 2956089732224;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:0088, площа 0,0537 га, реєстраційний номер об`єкта 2956013132224;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:0066, площа 0,0537 га, реєстраційний номер об`єкта 2953570832224;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:0055, площа 0,0537 га, реєстраційний номер об`єкта 2948697632224;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:0192, площа 0,0537 га, реєстраційний номер об`єкта 2920146532224;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:0155, площа 0,0537 га, реєстраційний номер об`єкта 2683252832140;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:0240, площа 0,0537 га, реєстраційний номер об`єкта 2208691132224;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:0158, площа 0,0537 га, реєстраційний номер об`єкта 1249699332224;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:0093, площа 0,0537 га, реєстраційний номер об`єкта 601563132224;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:0278, площа 0,0537 га, реєстраційний номер об`єкта 89748832224;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3222480600:02:001:5009, площа 0,0537 га, реєстраційний номер об`єкта 83610332224;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3221455300:01:010:1133, площа 0,095 га, реєстраційний номер об`єкта 214433732214.

У порядку поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку на кожну із зазначених земельних ділянок.

Таким чином, наразі предметом розгляду даного позову є цивільні правовідносини між сторонами щодо поділу майна подружжя.

При цьому, вимог про скасування арешту накладеного у рамках кримінального провадження наразі до суду не заявлено.

Крім того, на даній стадії судового процесу суд позбавлений можливості оцінювати подані сторонами докази у справі, з метою встановлення обставин на які посилаються представники третіх осіб. Більше того, їх посилання у своїх поясненнях на позиції Верховного Суду щодо тлумачення сталої судової та доктринальної концепції (теорії) «Право на зло», тобто умисне зловживання правом не є підставою для закриття провадження у справі.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ч. 1 ст. 16 ЦКУ).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Отже, враховуючи наведене вище, посилання представників третіх осіб на п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства є безпідставним та надуманим. Таким чином, судом наразі не встановлено будь-яких підстав для закриття провадження у справі, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.255, 268 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представників третіх осіб Державного бюро розслідувань та Офісу Генерального прокурора Усатенка Д.І., Кожушка В.Е., про закриття провадження у цивільній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , де треті особи: Державне бюро розслідувань, Офіс Генерального прокурора про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частку в нерухомому майні, - відмовити.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 13.08.2026 року.

Суддя Тетяна ДУБАС