Рішення № 139000333, 14.08.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

14.08.2026 р. справа №520/18880/26 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі за текстом - відповідач, суб`єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі меншому ніж встановлено абзацом 3 ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, без обмеження пенсії максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), починаючи з 04.03.2026 (з урахуванням раніше виплачених сум).

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.

Відповідач із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що пенсія обчислена правильно та виплачується у повному розмірі.

Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник обліковується в ГУ ПФУ в Кіровоградській області з 16.12.2025р., отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок професійного захворювання, призначену за нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За викладеними у відзиві твердженнями, 04.03.2026р. позивач звернувся до Головного управління із заявою про зміну виду розрахунку пенсії, а саме про перерахунок пенсії з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до пункту 2 статті 33 Закону №1058, а саме: Непрацюючі особи з інвалідністю ІІ групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю ІІІ групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.

За наслідками розгляду заяви позивача щодо зміни виду розрахунку, а також доданих до заяви документів пенсійним органом прийнято рішення від 17.03.2026 за №112750009894 про перерахунок пенсії.

За викладеними у відзиві твердженнями, в рішенні від 17.03.2026 за №112750009894 вказано в графі орган ПФУ - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, проте відповідно до даних бази ППВП ІКІС ПФУ рішення приймалося саме Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оскільки відповідно до алфавітного покажчика U09001 - це Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Обчислення розміру пенсії позивача проведено із страхового стажу 35 років 11 місяців 02 дні (в тому числі по Списку № 1 - 16 років 10 днів (шахтарі)). Стаж обчислено по 29.03.2024. Коефіцієнт страхового стажу, розрахований відповідно до статті 25 Закону №1058, становить 0,35917. Заробітна плата взята за період з 01.07.2000 по 31.03.2024 і обчислена відповідно до статті 40 Закону № 1058 - 53.941,12 грн (17.482,87 грн х 3,08537, де 17.482,87 грн - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2023, 2024, 2025 роки; 3,08537 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати).

З наведеного слідує, що на відносини з приводу пенсійного забезпечення заявника поширюється дія ст.8 Закону України від 02.09.2008р. №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Станом на 01.03.2026р. обчислений субєктом владних повноважень розмір пенсії заявника становив 43.152,90 грн, де: 19.374,03 грн - основний розмір пенсії (53941,12 грн х 0,35917); 23.778,87 грн - доплата до пенсії по Закону України від 02.09.2008р. №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці".

При цьому, розмір пенсії заявника до виплати з 01.03.2026р. був обчислений суб"єктом владних повноважень у 25.950,00грн.

Управлінське волевиявлення з приводу обчислення пенсії до виплати було вчинено саме ГУ ПФУ в Кіровоградській області.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обмеження пенсії заявника максимальним розміром заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є субєктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-ІV), за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Абзацом третім ч.1 ст.28 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з ст.8 Закону України від 02.09.2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон №345-VI), мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Отже, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку №1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.

Тобто, державою встановлено додаткову соціальну гарантію отримання пенсійної виплати особам, на яких поширюється дія Закону №345-VI, і застосовується такий механізм безпосередньо під час розрахунку розміру пенсії.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі №200/591/19-а (провадження №К/9901/19494/19), який підлягає врахуванню судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі №205/8712/16-а, зазначено: « 43. Колегія суддів зауважує, що статтею 8 Закону України "Про підвищення шахтарської праці" передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі №345/763/17».

Постановою Верховного Суду від 22.12.2025 року у справі №200/30/24 встановлено, що аналіз норм статті 8 Закону №345-VI та статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» свідчить про те, що мінімальний розмір пенсії обрахований з розрахунку 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах, зокрема, не менш як 15 років для чоловіків, за списком №1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» порядку відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря або три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відтак, приписами ст.8 Закону №345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені зазначеним Законом.

Тотожні висновки наведені в постанові Верховного суду від 15.04.2025 у справі №520/9629/24, від 22.12.2025 у справі №200/30/24.

Отже, розмір пенсії позивача як особи, яка працювала на підземних роботах (зокрема, не менш як 15 років для чоловіків), за Списком № 1, не може бути меншим ніж 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, та не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на таке, обмеження відповідачем розміру пенсії позивача максимальним розміром на підставі ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним.

Розвязуючи спір, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб`єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення, але стан виконання суб"єктом владних повноважень цього обов`язку не виключає дії норм ч.1 ст.77 КАС України та стандартів доказування, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення субєкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення таким волевиявленням власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.

У межах спірних правовідносин субєктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі дії у розумінні вчинку з приводу обчислення до виплати пенсії за правилами ч. 3 ст. 27 Закону України №1058, що призвело до обчислення пенсії до виплати у розміру меншому, від пенсії, обчисленої до нарахування за обліками суб"єкта владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що під час розгляду справи суб`єкт владних повноважень не довів дотримання у межах спірних правовідносин ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк вчинив управлінське волевиявлення з приводу обчислення пенсії до виплати без урахування спеціальних правил Закону України №345-VI.

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого субєктом владних повноважень управлінського волевиявлення та навпаки доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин на отримання пенсії у належному розмірі.

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в даній частині та надання порушеному праву заявника судового захисту у спосіб, котрий відповідно до ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України сформульований у резолютивній частині цього судового акту.

Стосовно вимоги заявника про проведення перерахунку пенсії з 04.03.2026р. суд зазначає, що у розумінні Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії є процедурою, за результатами якої уповноваженим територіальним органом Пенсійного фонду України визначається новий розмір раніше призначеної пенсії з урахуванням передбачених законом підстав та відповідних складових пенсійної виплати.

У межах спірних правовідносин такий перерахунок пенсії вже проведений органом Пенсійного фонду України, унаслідок чого за обліками пенсійного органу визначено розмір пенсії заявника з урахуванням страхового стажу, заробітної плати та передбаченої законодавством гарантії для осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». При цьому відповідний розмір пенсії фактично обчислений та відображений в інформаційних системах Пенсійного фонду України.

Відтак, відсутні підстави для спонукання суб"єкта владних повноважень до проведення повторного перерахунку пенсії заявника.

Стосовно посилань відповідача на вчинення управлінського волевиявлення стосовно перерахунку пенсії з 04.03.2026р. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

За викладеними у відзиві твердженнями, у спірних правовідносинах звернення заявника з приводу перерахунку пенсії за правилами "екстериторіальності" згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджений постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1 у редакції постанови Правління ПФУ від 07.07.2014р. №13-1; зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005р. за №1566/11846; далі за текстом - Порядок №22-1) було розглянуто терорганом системи ПФУ - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області шляхом прийняття рішення про перерахунок пенсії.

Відтак, під час розгляду справи постало питання змісту та співвідношення таких правових категорій як "призначення пенсії", "обчислення пенсії", "нарахування пенсії", "виплата пенсії", "перерахунок пенсії", "поновлення пенсії".

Розв`язуючи дане питання, суд бере до уваги, що ст.ст.80-85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії.

Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також у приписах ст.ст.48-52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

При цьому, оскільки останнім у часі з-поміж перелічених актів права був прийнятий Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то саме положенням цього закону слід віддати пріоритет у застосуванні.

Так, згідно ч.5 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Відповідно до п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія "призначення пенсії" використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця.

А тому виданий терорганом ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.

Відтак, розглянута категорія поглинає категорію "обчислення пенсії".

Отже, під нарахуванням пенсії слід розуміти прийняття терорганом ПФУ рішення про призначення пенсії у певному розмірі (грошовому виразі).

Звідси слідує, що ситуація не нарахування пенсії особі є об`єктивно неможливою після настання події прийняття владним суб`єктом рішення про призначення пенсії як за основним розміром, так і за окремими компонентами (за виключенням випадку прийняття рішення про припинення виплати пенсії).

Стосовно змісту правової категорії "переведення на іншу пенсію" суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.45 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Тому суд вважає, що за правовою природою та суттю процедура переведення особи з одного виду пенсії на інший є різновидом механізму призначення пенсії за іншою правовою підставою.

За відсутності чіткого визначення у національному законі, суд вважає, що під правовою категорією "виплата пенсії" слід розуміти переказ безготівкових коштів з рахунків терорганів ПФУ в установах Державної казначейської служби України на рахунки громадян в банках.

Суд зазначає, що предметом даного спору є не оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про перерахунок пенсії, заявником не ставиться питання про його скасування, зміну чи визнання протиправним, а також не оспорюється правильність визначення основного розміру пенсії за результатами такого перерахунку.

Навпаки, позивач виходить із того, що відповідний перерахунок пенсії вже здійснено пенсійним органом та визначено належний до нарахування розмір пенсії.

Спір виник з приводу подальшого управлінського волевиявлення щодо визначення розміру пенсії, який фактично підлягає виплаті позивачу, оскільки при здійсненні виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області застосовано обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, що призвело до виплати пенсії у розмірі меншому, ніж розмір пенсії, визначений за результатами її перерахунку.

Таким чином, у спірних правовідносинах необхідно розмежовувати управлінське волевиявлення щодо перерахунку (нарахування) пенсії та управлінське волевиявлення щодо її фактичної виплати. Як уже встановлено судом, визначення розміру пенсії, фактично належного до виплати, та здійснення відповідної виплати є повноваженнями територіального органу Пенсійного фонду України за місцем обліку пенсіонера, тобто Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Відтак, саме дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо виплати пенсії не в повному розмірі із застосуванням обмеження, передбаченого статтею 27 Закону України №1058-IV, становлять предмет оскарження у цій справі.

З огляду на це Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області є належним відповідачем у спірних правовідносинах, а посилання відповідача на протилежне є юридично неспроможними.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Решта аргументів сторін окремої оцінки не потребує, позаяк не має юридичного значення для правильного вирішення спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 211, 241-243, 255, 257, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з приводу обчислення основного розміру пенсії ОСОБА_1 до виплати без застосування ст.8 Закону України від 02.09.2008р. №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити обчислення пенсії ОСОБА_1 з 04.03.2026 до виплати із застосуванням статті 8 Закону України від 02.09.2008р. №345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" у розмірі 80% визначеної у порядку статті 40 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заробітної плати (доходу), без застосування обмеження у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність і провести виплати з урахуванням раніше здійснених платежів.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ідентифікаційний код - 20632802; місцезнаходження - 25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7А) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 ) 532,48 (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок) у якості компенсації витрат на оплату судового збору.

Роз`яснити, що рішення суду підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя А.В. Сліденко