Рішення № 139000133, 10.08.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2115/26

10 серпня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в листопаді 2025 року Позивачці виповнилося 60 років і 02.01.2026 року звернулася до органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 07.01.2026 року № 192650013821 Позивачці відмовлено в призначенні пенсії, із посиланням на те, що у неї відсутній необхідний страховий стаж (32 роки). При цьому зазначено вік заявниці 60 років. Страховий стаж особи становить 28 років 10 місяців 25 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання в Республіці Білорусь з 01.09.1984 по 22.06.1988, оскільки згідно Постанови КМУ від 16.05.2025 №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» відсутня інформація про неотримання пенсійних виплат Республікою Білорусь. А також період роботи з 01.05.2004 по 31.12.2004, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страховий внесків.

У січні 2026 року ГУ ПФУ в Запорізькій області направило запит на Міністерство закордонних справ України щодо пенсійних виплат стосовно ОСОБА_1 .

Листом від 24.02.2026 року № 71/17-571/1-23662 Міністерство закордонних справ України повідомило ГУ ПФУ в Запорізькій області про наступне: «До компетенції органу Республіки Білорусь дипломатичними каналами були передані понад 200 зазначених запитів, що були адресовані Міністерству закордонних справ України. За результатами опрацювання таких запитів МЗС Республіки Білорусь нотою від 28.11.2025 доведено до відома Посольства України в Республіці Білорусь позицію щодо надання інформації в сфері соціального забезпечення згідно з якою питання передачі українській стороні запитуваних відомостей може бути розглянуте виключно на основі принципу взаємності за умови надходження обґрунтованого клопотання від компетентного органу України у сфері пенсійного забезпечення, адресованого Міністерству Праці та Соціального Захисту Республіки Білорусь, а також підтвердження готовності у разі необхідності надати білоруській стороні аналогічну допомогу. Згадану позицію білоруської сторони, яка поширюється також на раніше надіслані запити та безпосередньо впливає на строки розгляду пенсійних справ, а відтак і реалізацію прав громадян України на пенсійне забезпечення , листом МЗС України № 71/14-571/1-155384 від 16.12.2025 року було передано на опрацювання до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України. Враховуючи зазначене вище, розгляд білоруською стороною передбачених постановою КМУ №562 від 16.05.2025 запитів можливий лише у разі врахування Міністерством соціальної політики, сім`ї та єдності України позиції білоруської сторони».

У березні 2026 року Позивач повторно звернулася до органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 17.03.2026 року № 192650013821 Позивачці відмовлено в призначенні пенсії, із посиланням на те, що у неї відсутній необхідний страховий стаж (32 роки).

Позивач вважає оскаржуване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 09.04.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 16.04.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

За наданими документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 08.08.1988, оскільки відсутній легалізований документ, на підставі якого внесено зміну прізвища ОСОБА_2 . Не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 11.07.1984 згідно з дипломом № НОМЕР_2 , оскільки відсутній легалізований документ, що підтверджує прізвище ОСОБА_2 . Не зараховано період навчання в республіці Білорусь з 01.09.1984 по 22.06.1988 згідно з дипломом НОМЕР_3 від 30.06.1988, оскільки відсутня інформація про неотримання пенсійних виплат в іншій державі, та відсутній легалізований документ, що підтверджує прізвище ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, у позивача відсутній необхідний стаж 32 роки для призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 17.04.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові.

Ухвалою суду від 09.06.2026 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У листопаді 2025 року Позивачці виповнилося 60 років і 02.01.2026 року звернулася до органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 07.01.2026 року № 192650013821 Позивачці відмовлено в призначенні пенсії, із посиланням на те, що у неї відсутній необхідний страховий стаж (32 роки). При цьому зазначено вік заявниці 60 років. Страховий стаж особи становить 28 років 10 місяців 25 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання в Республіці Білорусь з 01.09.1984 по 22.06.1988, оскільки згідно Постанови КМУ від 16.05.2025 №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу» відсутня інформація про неотримання пенсійних виплат Республікою Білорусь. А також період роботи з 01.05.2004 по 31.12.2004, оскільки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня сплата страховий внесків.

У січні 2026 року ГУ ПФУ в Запорізькій області направило запит на Міністерство закордонних справ України щодо пенсійних виплат стосовно ОСОБА_1 .

Листом від 24.02.2026 року № 71/17-571/1-23662 Міністерство закордонних справ України повідомило ГУ ПФУ в Запорізькій області про наступне: «У зв`язку з запитом щодо громадянки ОСОБА_1 в контексті виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 р. № 562 повідомляємо таке. До компетенції органу Республіки Білорусь дипломатичними каналами були передані понад 200 зазначених запитів, що були адресовані Міністерству закордонних справ України. За результатами опрацювання таких запитів МЗС Республіки Білорусь нотою від 28.11.2025 доведено до відома Посольства України в Республіці Білорусь позицію щодо надання інформації в сфері соціального забезпечення згідно з якою питання передачі українській стороні запитуваних відомостей може бути розглянуте виключно на основі принципу взаємності за умови надходження обґрунтованого клопотання від компетентного органу України у сфері пенсійного забезпечення, адресованого Міністерству Праці та Соціального Захисту Республіки Білорусь, а також підтвердження готовності у разі необхідності надати білоруській стороні аналогічну допомогу. Згадану позицію білоруської сторони, яка поширюється також на раніше надіслані запити та безпосередньо впливає на строки розгляду пенсійних справ, а відтак і реалізацію прав громадян України на пенсійне забезпечення, листом МЗС України № 71/14-571/1-155384 від 16.12.2025 року було передано на опрацювання до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України. Враховуючи зазначене вище, розгляд білоруською стороною передбачених постановою КМУ №562 від 16.05.2025 запитів можливий лише у разі врахування Міністерством соціальної політики, сім`ї та єдності України позиції білоруської сторони».

У березні 2026 року Позивачка повторно звернулася до органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 17.03.2026 року № 192650013821 Позивачці відмовлено в призначенні пенсії, із посиланням на те, що у неї відсутній необхідний страховий стаж (32 роки). Повідомлено про те, що дата з якої вона маж право на пенсійну виплату 25.11.2030 року При цьому зазначено вік заявниці 60 років 3 місяці 15 днів. Страховий стаж особи становить 15 років 1 місяць 06 днів. Зазначено, що довідка про укладення шлюбу №1054 від 19.04.2013 може бути врахована при проставленні передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, апостилю компетентним органом російської федерації або консульської легалізації.

За наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1988, оскільки відсутній легалізаційний документ, на підставі якого внесено зміну прізвища ОСОБА_2 , а також період навчання з 01.09.1981 по 11.07.1984 згідно диплому № НОМЕР_2 , оскільки відсутній легалізаційний документ, що підтверджує прізвище ОСОБА_2 та період навчання в республіці Білорусь з 01.09.1984 по 22.06.1989 згідно диплому НОМЕР_3 від 30.06.1988, оскільки відсутня інформація про неотримання пенсійних виплат в іншій державі та відсутній легалізований документ, що підтверджує прізвище ОСОБА_3 .

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком Позивач не згоден, вважає відмову протиправною та такою, що порушує його гарантоване Конституцією та Законами України право на отримання пенсії.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

У відповідності до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-VI.

Відповідно до ст. 10 Закону № 5067-VI громадяни України мають право займатися трудовою діяльністю за кордоном, якщо така діяльність не заборонена законодавством України та держави перебування.

Права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон № 1058 набрав чинності з 01.01.2004. До вказаної дати порядок обчислення стажу визначався Законом України «Про пенсійне забезпечення». Тобто періоди трудової та іншої діяльності, що проходили до 01.01.2004 підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до статей 56-63 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22 1), до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Згідно підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи , для підтвердження стажу роботи приймаються дані , наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а даних , також виписки або довідки, складені на основі наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно комунікаційних системах підприємств, установ, організацій , довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу вказаних вище положень Порядку №637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

На виконання вимог Порядку № 22-1 та Порядку № 637 Позивачем разом із заявою про призначення пенсії було надано Відповідачеві копію трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1988 року.

Трудова книжка Позивача містить відповідні записи про періоди роботи Позивача, засвідчені підписами посадових осіб роботодавця, відповідальних за внесення записів до трудової книжки працівника.

Позивач не має можливості надати Відповідачеві жодні інші документи на підтвердження спірних періодів роботи, окрім трудової книжки та довідок (архівних довідок), які зазначені вище.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що наявність виправлень у трудовій книжці Позивача може мати негативні наслідки лише для особи, відповідальної за заповнення та зберігання зазначеного документу. Зазначені обставини є такими, що Позивач не може їх самостійно усунути, виправити, вплинути на їх зміст чи в інший спосіб підтвердити періоди роботи, а отже, не можуть впливати на реалізацію права Позивача на призначення пенсії.

Спірні періоди роботи Позивача не зараховані Відповідачем 1 до страхового стажу Позивача із посиланням на те, що не легалізовано документ про зміну прізвища з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

Позивачкою надано позивачу довідку про укладення шлюбу № 1054 від 19.04.2013 року, яка підтверджує що 08.07.1989 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено шлюб і змінено прізвище дружини на ОСОБА_5 .

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та Республіка Білорусь (надалі Угода).

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 р. закріплено принцип територіальності, згідно яким пенсійне забезпечення громадян держав учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).

Із змісту ч. ч. 2,3 ст. 6 цієї Угоди від 13.03.1992 р. встановлено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами (ст. 8).

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11).

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13).

Отже, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом республіки Білорусь про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і республіки Білорусь, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами . Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

На час роботи Позивача в республіці Білорусь Україна була учасником угоди, відтак Позивач вважає, що норми Угоди застосовуються до спірних правовідносин.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у Позивача права на пенсію за віком Відповідачем 1 повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий Позивачем на території будь-якої з держав учасниць Угоди, в тому числі на території Республіки Білорусь.

Із урахуванням того, що спірні періоди роботи здобуті Позивачем на території Республіки Білорусь, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих мігрантів від 15.04.1994 року, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 року № 290/95-ВР (надалі - Угода), оскільки вона підписана, зокрема Урядами Республіки Білорусь та України.

Відповідно до ст. 1 Угоди ця Угода регулює основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування.

Статтею 4 вказаної Угоди передбачено, зокрема, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. При цьому дійсно, постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.

В п. 3 ч. 1 ст. 244 КАС України, встановлено, що визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 р. підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в Республіці Білорусь, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Законом України від 01.12.2022 № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким зупинено у відносинах з Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що набрала чинності для України 14 липня 1995 року, зокрема, стаття 13 якої допускала прийняття на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення документів, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою.

Втім згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи або навчаючись за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Враховуючи, що трудовий стаж Позивача, набутий на території республіки Білорусь до набрання чинності Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» та станом на 24.02.2022 року приймалися на території України без спеціального посвідчення, зазначені документи мають бути враховані Відповідачем 1 при обчисленні розміру страхового стажу Позивача без проставлення апостилю.

Крім того, суд вважає, що надані Позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором та іншими країнами, зокрема республікою Білорусь.

В даному випадку позиція Відповідача 1 суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на пенсійні виплати не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Отже, Відповідачі протиправно не зараховують до страхового стажу Позивача періоди роботи Позивача згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 та період навчання з 01.09.1981 по 11.07.1984 та з 01.09.1984 по 22.06.1988, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Щодо вимоги Відповідачів про надання Позивачем документів, виданих органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат, то суд зазначає наступне.

Законом України від 25.04.2024 за № 3674-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питань нарахування страхового стажу та пенсійного забезпечення" (набрав чинності від 23.06.2024) внесено зміни до Закону № 1058-IV.

Так, Закон № 1058-IV доповнено статтею 24-1 періоди трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу.

За змістом ч. 2 ст. 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2025 року № 562 (далі Порядок № 562), якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР . У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Загальновідомим є той факт, що 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення збройних формувань Російської Федерації на територію України.

Листом Міністерства закордонних справ України від 13.10.2022 року № 72/11 612/1-81401, відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 (із змінами), повідомлено про те, що після письмового повідомлення російській стороні про рішення української сторони розірвати дипломатичні відносини, встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, здійсненим у м. Мінську 14 лютого 1992 року, зазначений міжнародний договір припинив свою дію 24 лютого 2022 року.

Водночас, з лютого 2022 року було припинено поштове сполучення України з Росією та Республікою Білорусь. 16 жовтня 2024 р. Генеральна Асамблея PostEurop у Белграді прийняла рішення про остаточне виключення пошти Росії з Асоціації європейських державних поштових операторів.

Таким чином, Позивач не має можливості надати до територіальних органів Пенсійного фонду України жодні інші документи на підтвердження своєї роботи та навчання у спірній період, окрім тих, що були надані разом із заявою про призначення пенсії. Також Позивач не має можливості надати документи, що підтверджують нездійснення Позивачу пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Республіки Білорусь, оскільки з лютого 2022 року було припинено поштове сполучення України з Росією та Республікою Білорусь.

Позивач вважає, що у даному випадку Відповідач 1 мав діяти у відповідності до вимог пункту 4 Порядку № 562, а саме: до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення Республікою Білорусь пенсійних виплат Позивачу, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України, зокрема, в республіці Білорусь, пенсія Позивачу має обчислюватися з урахуванням періодів роботи в республіці Білорусь.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Орган, що призначає пенсію, надає допомогу у разі звернення із заявою про призначення пенсії непрацюючим особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (п. 3.3 Порядку № 22-1).

При цьому, Відповідачами не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання додаткових відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у підтвердженні стажу Позивача.

Позивач вважає, що Відповідачами не дотримані державні гарантії реалізації Позивачем (застрахованою особою) своїх прав, передбачених Законом № 1058.

Періоди роботи Позивача з 01.08.1988 по 22.09.1988, з 26.09.1988 по 05.09.1989, з 26.10.1989 по 29.04.2004, з 06.05.2004 по 31.07.2006, з 01.08.2006 по 28.04.2007, з 03.05.2007 по 28.09.2007 та з 01.10.2007 по 21.11.2011 підтверджуються записами в трудовій книжці Позивача серія НОМЕР_1 .

Період навчання Позивача з 01.09.1981 року по 11.07.1984 року підтверджується дипломом № НОМЕР_4 .

Період навчання Позивача з 01.09.1984 року по 22.06.1988 року підтверджується дипломом серія НОМЕР_3 .

Отже, період роботи Позивачки згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 , а також період її навчання з 01.09.1981 року по 11.07.1984 року та з 01.09.1984 року по 22.09.1988 року підлягають зарахуванню до її страхового стажу.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.03.2026 року № 192650013821 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням стажу роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та періодів навчання з 01.09.1981 року по 11.07.1984 року та з 01.09.1984 по 22.06.1988 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи періодів роботи згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 , періоду навчання з 01.09.1981 року по 11.07.1984 року на підставі диплому № НОМЕР_2 та періоду навчання з 01.09.1984 по 22.06.1988 року на підставі диплому серія НОМЕР_3 .

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.03.2026 року, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Оигерка V. Пкгаіпе), заява № 61406/00, пункт 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Кікіїа V. Роїапсі), заява № 30210/96, пункт 158) (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначає, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.

У даній справі предметом розгляду було рішення, яке обґрунтоване певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення позивачу пенсії.

У спірному рішенні йдеться про те, що у заявника відсутній необхідний стаж, що є перешкодою для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.03.2026 року.

Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплати їй пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.03.2026 року, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши ОСОБА_1 до загального стажу роботи періодів роботи згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 , періоду навчання з 01.09.1981 року по 11.07.1984 року на підставі диплому № НОМЕР_2 та періоду навчання з 01.09.1984 по 22.06.1988 року на підставі диплому серії НОМЕР_3 .

За таких обставин, наявні підстави для визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.03.2026 року № 192650013821 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням стажу роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та періодів навчання з 01.09.1981 року по 11.07.1984 року та з 01.09.1984 по 22.06.1988 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплати їй пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.03.2026 року згідно поданої нею заяви, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши ОСОБА_1 до загального стажу роботи періодів роботи згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 , періоду навчання з 01.09.1981 року по 11.07.1984 року на підставі диплому № НОМЕР_2 та періоду навчання з 01.09.1984 по 22.06.1988 року на підставі диплому серії НОМЕР_3 .

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Таким чином, оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрат зі сплати судового збору, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.03.2026 року № 192650013821 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням стажу роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та періодів навчання з 01.09.1981 року по 11.07.1984 року та з 01.09.1984 по 22.06.1988 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплати їй пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09.03.2026 року, згідно поданої нею заяви, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши ОСОБА_1 до загального стажу роботи періодів роботи згідно з трудовою книжкою серія НОМЕР_1 , періоду навчання з 01.09.1981 року по 11.07.1984 року на підставі диплому № НОМЕР_2 та періоду навчання з 01.09.1984 по 22.06.1988 року на підставі диплому серії НОМЕР_3 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачений судовий збір в розмірі 665 грн (шістсот шістдесят п`ять) 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Канатна, 83,м. Одеса,Одеський р-н, Одеська обл.,65012 код ЄДРПОУ/РНОКПП 20987385).

Головуючий суддя Подлісна І.М.