Рішення № 138999776, 14.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/42442/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 24 грудня 2025 року через підсистему Електронний суд (сформовано 24.12.2025) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, 26) в якій позивачка просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області від 28.10.2025 №912490162120 щодо відмови у перерахунку пенсії;

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №2 відповідно до частини 2 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, починаючи з 28.10.2025.

Ухвалою від 26 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 20 жовтня 2025 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За принципом екстериторіальності заяву розглядав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 28.10.2025 №912490162120 відмовлено у перерахунку пенсії за віком за Списком №2 у зв`язку з тим, що заявниця недосягла пенсійного віку.

Відмова ґрунтувалась на тому, що заявниця не досягла віку 55 років.

Також, представник позивачки зазначив, що позивачка вже перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.

Позивачка та її представник не погоджуються з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з огляду на таке.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14 (є пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

Тобто, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: п. б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також, представник позивача зазначає, що відповідно наданого розрахунку стажу з матеріалів пенсійної справи встановлено, що позивачка працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 з 01.08.1993 по 05.01.2009 рік, тобто, пільговий стаж набула до 1 квітня 2015 року.

Також, представник позивача наголошує, що набутий стаж позивачки на пільгових умовах, відповідачем не оспорюється.

Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, позивач звернулась до суду.

До суду 12.01.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшли матеріали з пенсійної справи позивачки на вимогу суду.

До суду 12.01.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли матеріали з пенсійної справи позивачки.

До суду 12.01.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке.

20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За принципом екстериторіальності заяву про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 912490162120 від 28.10.2025 року, позивачці було відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав, що пенсійний вік визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Список № 2) становить 55 років.

Вік ОСОБА_1 - 50 років.

Страховий стаж - 39 років 10 місяців 06 днів.

Пільговий стаж за Списком № 2 склав 20 років 03 місяці 13 днів.

За наданими документами до страхового та пільгового стажу позивачки зараховано всі періоди роботи.

Представник відповідача посилається на те, що відповідно до норм діючого законодавства, основним Законом, що регулює відносини у системі пенсійного права є Закон № 1058.

Тобто, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення віку 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також, представник відповідача зазначає щодо посилань представника позивача на рішення Конституційного Суду України № 1- р/2020 від 23.01.2020, наступне.

Зазначеним рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України Про внесення змін до деякий законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213, якими вносились зміни до Закону № 1788-ХІІ.

Проте, станом на момент виникнення спірних правовідносин (на дату звернення Позивача із заявою про призначення пенсії), положення Закону № 1788-ХІІ не застосовувались при призначенні пенсій на пільгових умовах.

Єдиним законом, який регулював питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах був Закон № 1058-ІУ Відтак, у Головного управління був відсутній вибір між положеннями ст. 13 Закону № 1788-ХІІ та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІУ, а отже дії Головного управління, які полягають у застосуванні до Позивача положень Закону № 1058-ІУ, є правомірними, такими що відповідають законодавству та Конституції України.

Враховуючи викладене, посилання Позивача на рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 є безпідставним, оскільки зазначене рішення впливає виключно на Закон № 1788-ХІІ, який не застосовувався та не повинен був застосовуватися при прийнятті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення про відмову у призначенні пенсії

Виходячи з вищезазначеного, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області вважає прийняте рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах правомірним та таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

Ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження була доставлена до електронного кабінету Головного управління в Дніпропетровській області 26.12.2025 року, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 02.01.2026 року.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що відповідно до форми РС-право на призначення пенсії, стаж на право позивачки для призначення пенсії становить 39 років 10 місяців 05 днів.

Пільговий стаж позивача становить 20 років 03 місяці 13 днів.

Судом встановлено, що 20.10.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 п. 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності вищезазначену заяву розглядав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Головним управлінням ПФУ в Одеській області від 28.10.2025 №912490162120 відмовлено у перерахунку пенсії за віком за Списком №2 у зв`язку з тим, що заявниця недосягла пенсійного віку 55 років.

Позивачка не погоджується з прийнятим рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому звернулась до суду із цим позовом.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно д громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 144 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пільгових умовах пенсія за віком призначається, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Повертаючись до обставин у справі, суд зазначає наступне.

Головним управлінням ПФУ в Одеській області від 28.10.2025 року прийнято рішення № 912490162120 про відмову в призначенні пенсії, оскільки позивачем не досягнуто 55 років.

Судом відхиляються вказані доводи відповідача, оскільки рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 року №1-Р/2020 по справі №1- 5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст.13, ч.2 ст.14, п. „б-„г ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-УІІІ.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах

із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2

виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним

Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих

місць, зокрема чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, за змістом наведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що «пенсія за віком» - це свого роду «державний депозит» (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

Верховний Суд в рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 дійшов висновку про те, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на «пенсії за віком на пільгових умовах».

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

09 липня 2003 року було ухвалено Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1.

Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення N 1-р/2020).

Саме це Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020 покладено в основу позовних вимог (далі - Рішення № 1-р/2020).

Позивач вважає, що за наявності необхідного стажу роботи та вчасного звернення із заявою вона має право на пенсію на пільгових умовах.

Натомість відповідач при прийнятті рішення про відмову керувався Законом № 1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII), за яким пенсійний вік становить 55 років.

Водночас Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся.

Згідно із частиною першою статті 92 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-VIII) юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що у рішенні від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Статтею 151-2 Конституції України встановлено, що рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Конституційний Суд України в рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є «обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені» (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016).

З огляду на наведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Висновок у рішенні Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2016 зроблений з урахуванням вимог частини 2 статті 150 Конституції України в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 4-рп/2016, яка є тотожною статті 151-2 Конституції України у редакції на час розгляду справи та статті 8 Конституції України.

Водночас висновок, сформований у пункті 7 рішення № 4-рп/2016 застосовується судом з урахуванням обставин справи та вимог статті 151-2 Конституції України.

Згідно із частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Відповідно до змісту статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У першому пункті резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнано неконституційними статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

У контексті предмету спору Конституційним Судом України визнані неконституційними положення щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб та згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ № 1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення (тобто з 23 січня 2020 року).

У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону «Про Конституційний Суд України» з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який утратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності

У третьому пункті Рішення № 1-р/2020 визначено порядок його виконання щодо тих осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, Конституційний Суд в Рішенні № 1-р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII.

Припис акта, визнаний неконституційним Конституційним Судом України із змістовних підстав більше не може бути застосованим під час розгляду справ судами з мотивів його суперечності Конституції України.

Верховний Суд в рішенні від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20 дійшов висновку, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії (пункт 100 мотивувальної частини).

Суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не оспорюється, що у позивачки наявний достатній загальний та пільговий страховий стаж для призначення пенсії.

Враховуючи викладені та встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що у позивача наявний необхідний страховий та пільговий стаж, а тому суд доходить висновку, що позивач має право на призначення пенсії на пільгових умовах після досягнення 50 років.

Станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, вік позивача складав 50 років, про що зазначає ГУ ПФУ в Одеській області у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в пункті 100 мотивувальної частини рішення від 21.04.2021 року у зразковій справі №360/3611/20, суд вважає, що позивач належить до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно має право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020), оскільки позивач працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мала стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягла віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Враховуючи з`ясовані судом факти та обставини справи, висновки Верховного Суду, наведені норми матеріального та процесуального законодавства та керуючись принципом верховенства права, суд доходить висновку про протиправність прийнятого Головним управлінням ПФУ в Одеській області рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення від 28.10.2025 року № 912490162120, щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Головне управління ПФУ в Днвпропетровській області призначити пенсію ОСОБА_1 з 20.10.2025 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», внесені зміні до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від25 листопада 2005 року № 22-1, зокрема, п.4.2 Порядку передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу та п. 4.10. передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Суд зазначає, що з огляду на те, що заява позивача про призначення пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Одеській області, саме цей пенсійний орган є належним відповідачем за пред`явленими позовними вимогами щодо зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати подання заяви, а саме з 20 жовтня 2025 року.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення вказаних позовних вимог, пред`явлених Головному управлінню ПФУ в Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, рішення суб`єкта владних повноважень має бути, зокрема, обґрунтованим, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційним, тобто прийнятим з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно з приписів ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оцінюючи спірні дії та рішення відповідача, суд дійшов висновку, що вони не відповідають ознакам, передбаченим у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, вони вчиненні не у спосіб, передбачені законом та є необґрунтованими, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково.

Враховуючи що позов задоволено частково, на користь позивача належить стягненню судовий збір в розмірі 968,96 грн., сплачений за основну позовну вимогу, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 )до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) від 28.10.2025 року № 912490162120 щодо відмови в призначені пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за віком на пільгових умовах за списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком за Списком №2 відповідно до частини 2 п. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року, а саме з 20 жовтня 2025 року.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко