Рішення № 138999489, 14.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9932/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» (вул. Пушкінська, буд. 72, м. Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 37679543) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» до Львівської митниці в якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.10.2024 р. №UA209170/2024/003045;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900792/2 від 30.10.2024 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в розмитненні товару за ціною контракту, без врахування документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару та не містять розбіжностей.

Ухвалою суду прийнято адміністративний позов до провадження та відкрито провадження у справі з а правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару було встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. На думку відповідача, зазначені обставини обґрунтовано викликали сумніви щодо правильності визначення митної вартості та стали підставою для витребування додаткових документів відповідно до статті 53 Митного кодексу України. При цьому митниця вважає, що надані декларантом додаткові документи не усунули виявлених невідповідностей та не підтвердили заявлену митну вартість товару, у зв`язку з чим були наявні правові підстави для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості, прийняття рішення про її коригування із застосуванням резервного методу та оформлення картки відмови. Також відповідач зазначив, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог Митного кодексу України, а його висновки ґрунтуються на результатах аналізу поданих документів, інформації, наявної в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби, та сформованій судовій практиці Верховного Суду щодо здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів.

Ухвалою суду від 07.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Львівської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги позову, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: 21.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» (Покупець) та компанією Beskidzkie Fabryki Mebli Sp. z o.o. (Польща) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № WP20-2. У подальшому сторонами укладено додаткову угоду № 15 від 20.11.2023, якою змінено найменування продавця на Befame Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (Befame sp. z o.o.), та додаткову угоду № 15/1 від 29.12.2023, якою строк дії контракту продовжено до 31.12.2025.

На виконання зазначеного контракту сторонами укладено додаткову угоду № 17 від 24.09.2024, відповідно до якої продавець зобов`язався поставити товар на умовах EXW Bielsko-Biaіa (Польща) згідно з Інкотермс 2010, а саме меблі для сидіння, що перетворюються або не перетворюються на ліжка, та їх частини.

З метою митного оформлення зазначеного товару 29.10.2024 ТОВ «Мебельтрейд» подано до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209170091289U1 та документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару, зокрема зовнішньоекономічний контракт № WP20-2 від 21.09.2020, додаткові угоди до нього, комерційний інвойс, пакувальний лист, міжнародну автомобільну накладну (CMR), рахунок на оплату транспортних послуг, документи щодо транспортних витрат та інші документи, зазначені у графі 44 митної декларації.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Львівською митницею декларанту направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

На виконання вимоги митного органу декларантом надано прайс-лист, комерційну пропозицію та копію митної декларації країни відправлення № 24PL335010E1252554 від 23.10.2024, а також повідомлено митний орган про надання всіх наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

За результатами розгляду поданих документів Львівською митницею 30.10.2024 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900792/2 та оформлено картку відмови № UA209170/2024/003045 у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів.

Не погодившись із прийнятими рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою..

За приписами частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 4 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У відповідності з частиною 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.

Опрацювавши надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

Щодо тверджень відповідача про коригування митної вартості товарів у зв`язку з тим, що в графі 44 митної декларації вказана експортна декларація № 24PL335010E1252554 від 23.10.2024, проте до митного оформлення не надана, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення є одним із додаткових документів, право на витребування якого митний орган має лише у разі, якщо документи, передбачені частиною другою цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки їх підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, як встановлено судом, після отримання повідомлення митного органу позивач надав копію митної декларації країни відправлення № 24PL335010E1252554 від 23.10.2024, що підтверджується матеріалами справи. Відтак твердження відповідача про її ненадання до митного оформлення не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Крім того, експортна митна декларація не належить до основних документів, що підтверджують митну вартість товару, а є лише додатковим документом, який може бути витребуваний митним органом за наявності визначених законом підстав.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.12.2018 у справі № 815/6732/17, експортна митна декларація не є джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки не входить до переліку документів, визначених статтею 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи щодо експортної декларації не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товару та самі по собі не можуть бути достатньою підставою для її коригування.

Щодо тверджень відповідача про те, що до митного оформлення не було надано договір про перевезення № В1206 від 12.06.2024, а також договори про перевезення № 01/10/20203 та № Ю1610, суд зазначає що як убачається з матеріалів справи, зазначені договори були надані позивачем митному органу, що підтверджується відомостями, наведеними у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003045 від 30.10.2024.

Отже, доводи відповідача про ненадання вказаних документів не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо доводів відповідача про те, що у CMR перевізником зазначено PE Yarynchuk Dmytro, тоді як договірні відносини щодо перевезення укладені з ТОВ «ТЕК Альянс», а також про зазначення у графі 5 CMR № 2596 від 22.10.2024 документів, які не були подані до митного оформлення, суд зазначає наступне. Як встановлено судом, відповідно до пункту 1.2.3 договору № В1206 про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.06.2024 експедитор має право залучати третіх осіб для виконання заявок замовника. На виконання зазначеної умови ТОВ «ТЕК Альянс» уклало договір № Ю1610 від 16.10.2024 з ФОП ОСОБА_1 , яка, у свою чергу, уклала договір № 01/10/20203 від 02.10.2023 з ФОП ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), який безпосередньо здійснював перевезення товару. Отже, зазначення у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) саме PE Yarynchuk Dmytro як перевізника відповідає умовам укладених договорів та не свідчить про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.

Суд також враховує доводи позивача про те, що CMR оформлюється перевізником (відправником), а тому позивач не впливає на її заповнення та подав до митного оформлення цей документ у тому вигляді, в якому його отримав. При цьому відповідачем не наведено жодних доводів та не надано доказів того, що зазначення у CMR фактичного перевізника або відомостей у графі 5 цього документа впливає на правильність визначення митної вартості товару чи свідчить про недостовірність заявлених декларантом відомостей.

Крім того, відповідачем не конкретизовано, які саме документи, зазначені у графі 5 CMR, не були подані до митного оформлення, не обґрунтовано їх значення для підтвердження митної вартості товару та не доведено, що відсутність таких документів унеможливлювала перевірку числових значень складових митної вартості.

Отже, суд доходить висновку, що наведені відповідачем обставини не підтверджують наявності розбіжностей у документах, відсутності відомостей щодо числових значень складових митної вартості чи недостовірності заявленої митної вартості, а відтак не могли бути самостійною та достатньою підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості та прийняття рішення про її коригування.

Щодо доводів відповідача про те, що надані для підтвердження оплати за оцінюваний товар платіжні інструкції в іноземній валюті не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, оскільки не засвідчені печаткою та/або підписами службових осіб банківської установи, суд зазначає наступне.

Суд враховує, що ще у квітні 2014 року Законом України № 1206-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» було запроваджено перехід від обов`язкового до добровільного використання печаток юридичними особами.

Крім того, Законом України від 23.03.2017 № 1982-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами-підприємцями» виключено норми щодо обов`язкового використання печаток у багатьох сферах господарської діяльності. На виконання зазначених законодавчих змін Національним банком України прийнято постанову від 04.09.2018 № 95 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», якою нормативно-правові акти НБУ приведено у відповідність до вимог законодавства щодо необов`язковості використання печаток.

Відтак, відсутність на платіжній інструкції печатки та/або підписів службових осіб банківської установи сама по собі не свідчить про її неналежність або недійсність як документа, що підтверджує здійснення платежу.

Суд зазначає, що предметом контролю правильності визначення митної вартості є перевірка відомостей щодо ціни товару та інших складових митної вартості. Водночас наявність чи відсутність печатки або підписів службових осіб банківської установи на платіжній інструкції не впливає на числові значення складових митної вартості товару, не змінює відомостей про суму здійсненого платежу та не свідчить про недостовірність інформації щодо ціни товару.

При цьому відповідачем не наведено жодних доказів того, що подані позивачем платіжні інструкції є недостовірними, містять ознаки підробки або не дають можливості ідентифікувати здійснений платіж. Також митним органом не встановлено будь-яких розбіжностей між відомостями, зазначеними у платіжних документах, та іншими документами, поданими до митного оформлення. Навпаки, подані позивачем документи узгоджуються між собою, містять інформацію щодо сторін зовнішньоекономічного договору, реквізитів платежу, оцінюваного товару та його вартості, що дає можливість ідентифікувати здійснений платіж і підтверджує числові значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини двадцять першої статті 58 Митного кодексу України використані декларантом відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Судом встановлено, що подані позивачем документи відповідають зазначеним вимогам, містять усі необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості товару та не містять розбіжностей, які б впливали на правильність її визначення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відсутність на платіжних інструкціях печатки та/або підписів службових осіб банківської установи не є розбіжністю, яка впливає на правильність визначення митної вартості товару або свідчить про відсутність відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відтак зазначена обставина не могла бути самостійною та достатньою підставою для невизнання митної вартості, заявленої позивачем за основним методом, та прийняття рішення про її коригування.

Таким чином, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару судом не встановлено.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що висновки відповідача є протиправними та не відповідають наявним в матеріалах справи доказам та умовам поставки, визначеними сторонами зовнішньоекономічного контракту, оскільки подані позивачем для митного оформлення документи не містять розбіжностей в частині визначення загальної вартості товару з урахуванням транспортних витрат, а наявні розбіжності не впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За змістом статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.

Оскільки раніше суд дійшов висновку про відсутність у спірному випадку підстав для коригування митної вартості, то і обрання відповідачем резервного методу замість обраного позивачем є необґрунтованим.

Посилання відповідача на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Львівською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги ТОВ «Мебельтрейд» є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» (вул. Пушкінська, буд. 72, м. Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 37679543) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.10.2024 р. №UA209170/2024/003045;

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900792/2 від 30.10.2024 р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мебельтрейд» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці сплачений судовий збір в розмірі 6056,00 грн.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання, тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, текст рішення складено та підписано суддею 14.08.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К.Василяка