Рішення № 138999438, 14.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39883/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Державної міграційної служби України, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 17.05.2024 року;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Державну міграційну службу України прийняти рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_1 визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884.

В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив зазначено, що позивач 17.05.2024 року особисто звернувся до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з додатками. Однак заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з додатками не було прийнято, тому позивач був вимушений подати документи через канцелярію 20.05.2024 р. позивач отримав лист ГУ ДМС в Одеській області № Г-362/6/5101-24/51000501/5452-24, де зазначено про те, що оригінали матеріалів позивача були направлені до ДСІЮБГ Державної міграційної служби України задля прийняття всебічного управлінського рішення і проведення додаткових перевірочних заходів у межах міжнародного та національного законодавства. 12.08.2024 року позивач отримав листа від Державної міграційної служби України №8.5-6633/2-24 від 11.07.2024 року було зазначено, що позивач у дозволений проміжок часу після прибуття до України за захистом в Україні не звернувся, чим порушив порядок та строк звернення за захистом в Україні. Також зазначено, що Україна перебуває в умовах воєнного стану у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України та до громадян-агресора застосовуються положення статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 року. У зв`язку з чим ДМСУ повертає наявні матеріали Позивачу. На думку позивача зазначеними діями, відповідачі порушили права позивача, передбачені Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а саме право особи звертатися за захистом та бути визнаним біженцем або особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, у відповідності з положеннями чинного законодавства України.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

Від відповідача ГУ ДМС в Одеській області в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 17.05.2024 до відділу документального забезпечення ГУ ДМС в Одеській області надійшла заява від громадянина російської федерації ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 20.05.2024 ГУ ДМС в Одеській області заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту від 17.05.2024 надіслано до ДСІОБГ ДМС задля прийняття всебічного управлінського рішення та проведення додаткових перевірочних заходів у межах міжнародного та національного законодавства (супровідний лист № 5100.5.1-5433/51.1-24), про що було повідомлено позивача. У листі від 11.07.2024 № 8.5-6633/2-24, який позивач отримав 12.08.2024 ДМС зазначила, що ОСОБА_1 у дозволений проміжок часу після прибуття до України за захистом в Україні не звернувся, чим порушив порядок та строк звернення за захистом в Україні. Також було зазначено, що Україна перебуває в умовах воєнного стану у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України та до громадян-агресора застосовуються положення статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 року. У зв`язку з цим ДМС повертає наявні матеріали позивачу. Отже, ДМС наголошує, що заява ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не розглядалася з огляду на порушення ним законодавства у сфері шукачів захисту в частині порядку і строків звернення із заявою та те, що Україна перебуває в умовах правового режиму воєнного стану у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації (рф) проти України, що і зумовило застосування до нього, як громадянина російської федерації, як держави-агресора, положення статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 року, до якої Україна приєдналася на підставі Закону України "Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців" від 10.01.2002 №2942-III.

Від Державної міграційної служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач також заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини та правові доводи, аналогічні тим, що наведені у відзиві Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного: 17.05.2024 до відділу документального забезпечення ГУ ДМС в Одеській області надійшла заява від громадянина російської федерації ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. (вх. № Г-362/6/5101-24 від 17.05.2024).

20.05.2024 ГУ ДМС в Одеській області заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту від 17.05.2024 надіслано до ДСІОБГ ДМС задля прийняття всебічного управлінського рішення та проведення додаткових перевірочних заходів у межах міжнародного та національного законодавства (супровідний лист № 5100.5.1-5433/51.1-24), про що було повідомлено позивача.

У листі від 11.07.2024 № 8.5-6633/2-24, який позивач отримав 12.08.2024 ДМС зазначено, що ОСОБА_1 у дозволений проміжок часу після прибуття до України за захистом в Україні не звернувся, чим порушив порядок та строк звернення за захистом в Україні. Також зазначено, що Україна перебуває в умовах воєнного стану у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України та до громадян-агресора застосовуються положення статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 року. У зв`язку з цим ДМС повертає наявні матеріали позивачу.

Позивач не погоджуючись з вищевказаними діями відповідачів звернувся до суду з даним позовом.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні врегульовано Законом України Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту від 8 липня 2011 року № 3671-VI (далі Закон № 3671-VI).

Згідно із п. 1 та п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону № 3671-VI, біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань (п.1); особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань (п.13).

В ст. 7 Закону № 3671-VI зазначено, що оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника (ч.1). До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин (ч.7). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України; заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім`єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник; заповнює інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз`яснює порядок звернення про надання безоплатної правничої допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу"; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи (ч.12).

Приписами ч. 6 ст. 5 Закону № 3671-VI передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Отже з наведених правових норм визначених в ст. 5 Закону № 3671-VI вбачається, що у відповідача наявний обов`язок при розгляді документів заявника, перевіряти обставини, які надають підстави віднести особу до категорії осіб, які потребують додаткового захисту або встановити належність заяви, як такої, що носить характер зловживання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 3671-VIІ, рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.

Зі змісту пункту 2.1. Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом МВС України від 07.09.2011 року № 649 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2011 р. за № 1146/19884) (далі Правила № 649) вбачається, що, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС, до якого особисто звернулась особа, яка має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, або її законний представник у випадках, передбачених Законом: а) встановлює особу заявника; б) реєструє заявника в журналі реєстрації осіб, які бажають подати заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 1) (далі - журнал реєстрації осіб); в) інформує заявника мовою, яку він/вона розуміє, про умови, за яких в Україні особа може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про її права та обов`язки, а також про наслідки невиконання обов`язків; г) забезпечує надання заявнику послуг перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв`язку; ґ) перевіряє дотримання заявником передбаченого статтею 5 Закону порядку звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; д) з`ясовує місце тимчасового перебування (проживання) заявника (фактичну адресу проживання в Україні); е) протягом одного робочого дня здійснює перевірку наявності підстав, за яких заявнику може бути відмовлено в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Перевірка здійснюється в тому числі з урахуванням оновленої інформації по країні походження заявника на момент подачі заяви; є) проводить дактилоскопію заявника; ж) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи; з) роз`яснює порядок звернення за безоплатною правничою допомогою мовою, яку розуміє заявник.

Відповідно до п. 2.4 Правил № 649 у разі наявності передбачених Законом підстав територіальний орган ДМС ухвалює рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке оформлюється наказом (додаток 2). Після ухвалення рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: видає особі письмове повідомлення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, із зазначенням підстав для відмови у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 3); під підпис ознайомлює заявника з порядком оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносить відповідні відомості до журналу реєстрації осіб.

Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, після розгляду заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідачем позивачу було надіслано лист у порядку Закону України Про звернення громадян.

Суд зазначає, що матеріали справи, не містять ані рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ані рішення (наказу) про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (ч. 6 ст. 5 Закону № 3671-VI), прийнятих за результатами розгляду заяви позивача від 21.08.2024 року.

За такого правового врегулювання та обставин справи, суд зазначає, що саме рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

З наведених норм законодавства вбачається, що законодавцем визначено чіткий алгоритм дій територіального органу ДМС після особистого звернення іноземця із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Такий орган зобов`язаний здійснити перевірку наявності підстав, передбачених статтею 5 Закону № 3671-VІ, та за результатами такої перевірки ухвалити одне із процесуальних рішень, визначених законом, а саме: прийняти заяву та розпочати процедуру оформлення документів або прийняти рішення про відмову у прийнятті заяви, яке оформлюється відповідним наказом із врученням заявнику письмового повідомлення та роз`ясненням порядку його оскарження.

При цьому ні Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ні Правилами № 649 не передбачено можливості залишення заяви без вирішення, повернення заявнику поданих матеріалів листом чи відкладення прийняття відповідного процесуального рішення шляхом направлення документів до центрального апарату ДМС для прийняття «управлінського рішення».

Як встановлено судом, позивач 17.05.2024 особисто звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Натомість відповідачем не було прийнято жодного рішення, передбаченого Законом № 3671-VІ. Замість цього матеріали заяви були направлені до Державної міграційної служби України, а в подальшому листом від 11.07.2024 № 8.5-6633/2-24 позивачу повідомлено про повернення матеріалів у зв`язку з порушенням строків звернення за захистом та застосуванням до громадян російської федерації положень статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 року.

Суд зазначає, що наведений лист ДМС України не є рішенням про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у розумінні частини шостої статті 5 Закону № 3671-VІ та пункту 2.4 Правил № 649, оскільки не оформлений у визначеній законом формі, не є наказом територіального органу ДМС та не породжує тих правових наслідків, які закон пов`язує із прийняттям рішення про відмову у прийнятті заяви.

Крім того, доводи відповідачів щодо порушення позивачем строків звернення за захистом та застосування до нього статті 9 Конвенції про статус біженців 1951 року самі по собі не звільняли уповноважений орган від обов`язку діяти у спосіб, визначений законом. Оцінка зазначених обставин мала бути здійснена виключно в межах процедури, встановленої Законом № 3671-VІ, із прийняттям відповідного адміністративного рішення у належній формі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Невчинення відповідачами передбачених законом дій щодо прийняття процесуального рішення за заявою позивача свідчить про допущення ними протиправної бездіяльності.

Водночас суд враховує, що вирішення питання про прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у її прийнятті належить до виключної компетенції уповноваженого органу ДМС. Суд не наділений повноваженнями підміняти адміністративний орган при здійсненні дискреційних повноважень та самостійно вирішувати питання, яке законом віднесене до компетенції відповідача.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 17.05.2024 та зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянути зазначену заяву і прийняти за результатами її розгляду одне з рішень, передбачених Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», з дотриманням вимог чинного законодавства. Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШІВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 37811384), Державної міграційної служби України (вул.Володимирська, 9, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 17.05.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_1 визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884, з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Беручи до уваги інтенсивність роботи та об`єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, знаходження судді у відпустці, текст рішення складено та підписано суддею 14.08.2026 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К. Василяка