Ухвала суду № 138998504, 14.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/12953/25

У Х В А Л А

з питань поновлення процесуального строку

14 серпня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) пред`явив позов до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: пл. Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007; ЄДРПОУ 401408833), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

До позовної заяви позивач подав заяву про поновлення строків, у якій покликаючись на правові висновки, викладені у постанові Судової палати Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 вказує, що початок перебігу тримісячного строку слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, тобто вручення грошового атестату. Зазначає, що представник позивача неодноразово звертався до відповідача із адвокатськими запитами від 07.02.2025, 27.02.2025, та заявами від 01.04.2025, 12.05.2025 щодо надання інформації про нарахування та виплату компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій. Крім того стверджує, що 12.05.2025 звертався до Львівського окружного адміністративного суду з цими позовними вимогами. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі №380/9509/25 залишено без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині вимог про грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення. З метою отримання належним чином підтвердженої інформації про те, чи вручався грошовий атестат позивачу при звільненні з служби поліції подав заяву про відкликання позову в цій частині. Констатує, що з відповіді ГУНП у Львівській області №186951-2025 від 10.06.2025 на адвокатський запит, яку отримав 20.06.2025 довідався, що грошовий атестат позивачу при звільнені не видавався. З урахуванням наведеного просить визнати пропущений строк звернення до суду поважним та поновити його.

Ухвалою судді від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

16.07.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву.

18.07.2025 позивач подав відповідь на відзив.

Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає таке.

За правилами ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У зазначених положеннях КАС України відсутні норми, які б регулювали строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2023 в справі №460/17052/21, надаючи оцінку поняттям грошова винагорода, одноразова грошова допомога при звільненні та оплата праці і заробітна плата, які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, до КЗпП України внесено зміни.

Так, пунктом 18 ч. 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, Законом №2352-IX внесено зміни до ст. 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які стосуються стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, предметом спору у якій є перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.02.2020 по 30.03.2023, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:

«Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.

Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні)».

У розглядуваній справі предметом спору є нарахування грошової компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2020 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

Суд установив, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції України у Львівській області від 06.09.2024 №571о/с майора поліції ОСОБА_1 , командира взводу №2 роти №2 батальйону поліції особливого призначення «Корпус оперативно-раптової дії» (стрілецький) ГУНП звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 за станом здоров`я (через хворобу) з 06.09.2024.

Відтак, до спірних правовідносин підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду.

Суд звертає увагу, що 07.02.2025 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом з метою отримання інформації про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні.

Листом ГУ НП у Львівській області №53327-2025 від 14.02.2025 повідомлено, що позивачу нараховано та виплачено компенсацію за невикористані під час проходження служби дні щорічних та додаткових відпусток згідно наказу від 06.09.2024 № 5710/с в кількості 134 календарних дні.

27.02.2025 представник позивача звернувся до відповідача із повторним адвокатським запитом з метою отримання інформації чи нараховано та виплачено грошову компенсацію при звільненні зі служби ОСОБА_1 , саме за дні невикористаних додаткових відпусток як учасника бойових дій за 2020, 2022, 2023 та 2024 роки.

Листом ГУ НП у Львівській області №76748-2025 від 06.03.2025 повідомлено, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено компенсацію за невикористані під час проходження служби дні щорічних та додаткових відпусток згідно наказу від 06.09.2024 №5710/с в кількості 134 календарних дні.

За твердженням представника позивача, копію матеріалів пенсійної справи, у тому числі копію грошового атестату він отримав 19.03.2025 у відповідь на адвокатський запит, на підтвердження чого надав трекінг Укрпошти.

З урахуванням того, що з наданої відповідачем інформації неможливо було встановити, які саме види додаткових відпусток компенсовано позивачу при звільненні зі служби в поліції, 01.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації за невикористані дні відпустки.

Листом № 135061-2025 від 25.04.2025 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті компенсації за невикористану відпустку як учасника бойових дій та із змісту листа вбачається, що підстав для нарахування та виплати компенсації за невикористані дні відпустки саме як учаснику бойових дій немає.

12.05.2025 позивач звернувся до адміністративного суду, зокрема з вимогою щодо нарахування та виплатити грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 у справі №380/9509/25 залишено без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині вимог про грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

29.05.2025 представник позивача подав заяву/клопотання про роз`єднання позовних вимог та відкликання позовної заяви в частині позовних вимог, у якій просив повернути позовну заяву частині позовних вимог щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

05.06.2025 представник позивача звернувся із адвокатським запитом для отримання інформації про те, чи вручався позивачеві грошовий атестат при звільненні.

Листом від 10.06.2025 №186951-2025 ГУНП у Львівській області повідомило, що згідно п. 3 розділу ІХ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 поліцейським, які звільняються з призначенням пенсії, грошовий атестат на руки не видається, а передається разом з іншими документами до підрозділу відповідного органу поліції, який здійснює підготовку та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів, за запитом такого підрозділу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач був позбавлений можливості своєчасно та в повному обсязі ознайомитися зі змістом грошового атестату, що об`єктивно ускладнювало підготовку та подання позову в межах тримісячного строку.

Суд також бере до уваги, що з моменту отримання грошового атестату 19.03.2025, що позивачем визнається, він пред`явив позов 24.06.2025, тобто з пропуском встановленого законом строку на 5 днів. Крім того, факт звернення представника позивача з адвокатськими запитами і заявами до відповідача свідчать про те, що позивач без невиправданого зволікання вживав заходів для реалізації права на судовий захист.

За правилами ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Ураховуючи сукупність наведених обставин, недоведення до відома позивача нарахованих та виплачених йому сум при звільненні, а також незначний пропуск строку та відсутність ознак недобросовісної пасивної поведінки, суд визнає причини пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду поважними та вважає за необхідне поновити цей строк.

Керуючись ст. 121, 122, 123, 161, 241, 248, 256 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Заяву позивача про поновлення строку задовольнити.

2. Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновити його.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяАндрусів Уляна Богданівна