Ухвала суду № 138998444, 14.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15639/26

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

14 серпня 2026 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін заяву про забезпечення позову в справі за позовом ПрАТ «СГХП «Полімінерал» про визнання протиправним та скасування припису Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ПрАТ «СГХП «Полімінерал» з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Припис Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЗХ/ЛВ/13796/023611/П від 20.05.2026 року.

Ухвалами суду від 31 липня 2026 року позов залишено без руху та повернуто без розгляду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 13 серпня 2026 року відкрито провадження у справі.

Представник позивача 13.08.2026 подав заяву про забезпечення позову. В обґрунтування зазначає, що згідно оскаржуваного припису № ЗХ/ЛВ/13796/023611/П від 20.05.2026 року складеного головним державним інспектором вiддiлy з питань праці південного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці ПАТ СГХП «Полімінерал» вчинено порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»: заробітна плата працівникам Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» виплачується не на умовах, визначених трудовим (колективним) договором, роботодавцем не вживаються всі можливі заходи для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Строк виконання припису встановлений до 14.08.2026 року. Позивач не погоджується із висновками припису, оскільки такі є необґрунтованими. Зазначає, що до суду подані рішення судів постановлених протягом 2023-2026 роки, предметом розгляду яких було розгляд матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності директора ПАТ СГХП «Полімінерал» Хевпа З.З. за ч. 1 ст. 41 КУпАП (Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці) та ст. 188-6 КУпАП (Невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю) за якими встановлено, що генеральний директор Хевпа З.З. ПрАТ «СГХП «Полімінерал» вживав заходи щодо виплати заробітної плати працівникам підприємства, однак не мав можливості здійснити виплату працівникам заробітної плати у встановлені законодавством терміни з об`єктивних причин. Зазначає, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 червня 2026 року закрито адміністративне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності генерального директора ПрАТ «СГХП «Полімінерал» Хевпа З.З. за ч. 1 ст. 41 КУпАП. Підставою для розгляду зазначеної справи були матеріали складені за результатами перевірки проведеної на підставі наказу №223/ЗХ-ЗК від 29.04.2026 року Західного міжрегіонального управління Держпраці. Саме в рамках перевірки складений оскаржуваний припис. Таким чином, позивач вважає, що існують очевидні ознаки протиправності оскаржуваного Припису. Просить суд зупинити дію Припису Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЗХ/ЛВ/13796/023611/П від 20.05.2026 року до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі за позовом ПрАТ СГХП «Полімінерал» до Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування припису.

Згідно ч.1 ст. 154. Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову згідно ч.2 ст. 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд згідно ч.2 ст. 151 КАС України може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Також, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Щодо доводів позивача про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного припису № ЗХ/ЛВ/13796/023611/П від 20.05.2026 року, складеного головним державним інспектором відділу з питань праці Південного регіону Управління інспекційної діяльності у Львівській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, суд зазначає, що сама лише незгода позивача з висновками, викладеними в оскаржуваному приписі, та посилання на їх протиправність не свідчать про наявність очевидних ознак його протиправності. Встановлення правомірності чи протиправності припису № ЗХ/ЛВ/13796/023611/П від 20.05.2026 року потребує з`ясування фактичних обставин справи, перевірки встановлених контролюючим органом порушень вимог частин першої, другої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а також оцінки належності, допустимості та достовірності доказів, на яких ґрунтуються висновки контролюючого органу, що має здійснюватися під час розгляду адміністративної справи по суті.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018р. у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів забезпечення може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Крім того, суд враховує, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позовними вимогами та не може фактично підміняти собою рішення суду по суті спору. Оскаржуваним приписом позивача зобов`язано усунути встановлені порушення вимог частин першої, другої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», зокрема щодо своєчасної виплати працівникам заробітної плати та вжиття роботодавцем усіх можливих заходів для забезпечення реалізації працівниками права на своєчасне отримання заробітної плати. Строк виконання припису встановлено до 14.08.2026 року. Відтак, зупинення дії оскаржуваного припису до вирішення справи по суті фактично призведе до тимчасового усунення обов`язку позивача щодо виконання вимог контролюючого органу, що за своїми наслідками може виходити за межі мети забезпечення позову та створювати ситуацію, за якої до вирішення спору по суті буде фактично нівельовано дію індивідуального акта, спрямованого на усунення порушень трудового законодавства.

При цьому невиконання вимог припису у встановлений строк може мати передбачені законодавством правові наслідки, а тому його зупинення без встановлення очевидної протиправності акта та без належного обґрунтування необхідності такого заходу може призвести до порушення балансу між інтересами позивача та необхідністю забезпечення виконання вимог законодавства про працю для всіх найманих працівників.

За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову, а забезпечення позову з цих підстав за змістом буде ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України та не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 статті 150 КАС України, у зв`язку з чим суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 77, 90, 150-154, 248 КАС України, суд -

постановив :

У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до ч.8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складений 14.08.2026.

Суддя Коморний О.І.