Рішення № 138998428, 14.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 рокусправа № 380/4008/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (далі позивач, ТОВ «СПЕШЛТЕХ») пред`явило позов до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 14.01.2025 №989/13-01-07-09.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 15.11.2024 до 21.11.2024 посадові особи Головного управління ДПС у Рівненській області провели фактичну перевірку магазину «Ябко» за адресою: Рівненська обл., м.Дубно, вул.Данила Галицького, 5, результати якої оформлені актом фактичної перевірки від 21.11.2024 (бланк №001093) за реєстраційним №18554/Ж5/17-00-07-05-17/45459088, а на його підставі відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафної санкції в сумі 147202,00 грн. Позивач указує, що наказ про проведення фактичної перевірки від 15.11.2024 №2822-п не відповідає вимогам абз.3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, оскільки містить лише покликання на підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 цього Кодексу як на правову підставу перевірки, проте не містить жодної вказівки на наявність або отримання інформації від державних органів чи органів місцевого самоврядування, яка свідчила б про можливі порушення законодавства саме позивачем, як і на реквізити документа, що слугував приводом для призначення перевірки. Наголошує, що в наказі не зазначено найменування та реквізитів суб`єкта, який перевіряється, а період діяльності, що перевіряється, визначено загальним покликанням на ст.102 Податкового кодексу України, що не дає змоги його ідентифікувати. Позивач стверджує, що відсутність передбаченої законом підстави для призначення перевірки є самостійною підставою для скасування прийнятого за її наслідками рішення, і покликається на постанови Верховного Суду від 28.05.2024 у справі №280/1431/23, від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, від 05.07.2023 у справі №460/2663/22, від 01.06.2022 у справі №520/7331/21, від 11.09.2018 у справі №826/14478/17, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17. Окремо позивач указує на формальний розгляд контролюючим органом заперечень на акт перевірки: у відповіді від 09.01.2025 №240/Ж12/17-00-07-05-24 наведено лише норми законодавства, не надано оцінки поданим разом із запереченнями документам і не спростовано доводів про відсутність підстав для перевірки, що суперечить підп.86.7.4 п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України та висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.07.2023 у справі №200/4704/21. По суті виявленого порушення позивач зазначає, що п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачає надання документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно, документів щодо інвентаризації, документів про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документів на внутрішнє переміщення товарів, а контролюючому органу надавалися як накладні на внутрішнє переміщення, так і видаткові накладні постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «АСБІС-УКРАЇНА», що відображено у п.2.2.20 та п.4.5 акта перевірки, а разом із запереченнями додатково подано договір поставки №75 від 02.10.2024, рахунки та видаткові накладні. Позивач також уважає протиправним покликання контролюючого органу на акт зняття залишків товару, складений із порушенням підп.20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, оскільки інвентаризація має проводитися платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення (постанова Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №1.380.2019.004529), і наголошує, що спосіб установлення факту реалізації товару саме на суму 147202,00 грн залишається незрозумілим, а сам акт перевірки не може вважатися єдиним доказом вини (постанова Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14А). Просить позов задовольнити.

20.03.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що фактична перевірка проведена Головним управлінням ДПС у Рівненській області на підставі наказу від 15.11.2024 №2822-п та направлень на перевірку від 15.11.2024 №5057, №5058, №5059, за її наслідками складено акт від 22.11.2024 №18554, а на його підставі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Стверджує, що фактичною підставою для проведення перевірки була інформація про можливі порушення платником податків законодавства, викладена в листі ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-07-04-02-07 та доповідній записці від 15.11.2024 №4159/17-00-07-05-10. Указує, що зазначення в наказі додаткових відомостей, зокрема фактичних обставин, які стали передумовою для призначення перевірки, законодавством не вимагається, і покликається на постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, згідно з якою, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, який містить лише одну фактичну підставу, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу. Відповідач також наголошує, що встановлення платником податків факту неналежного оформлення наказу є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки, тоді як у цьому випадку допуск відбувся, копію наказу та направлення вручено уповноваженій особі під розписку, а службові посвідчення пред`явлено. Щодо періоду діяльності, який перевірявся, зазначає, що Податковий кодекс України не встановлює будь-яких обмежень чи заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім строку, визначеного ст.102 цього Кодексу, і покликається на постанову Верховного Суду від 20.05.2022 у справі №826/8284/17. По суті порушення відповідач указує, що для перевіряючих не надано документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів, описаних в акті зняття залишків товару на суму 147202,00 грн, а надані накладні на внутрішнє переміщення відображають лише рух товарів усередині підприємства та не підтверджують їх обліку і походження. Наполягає, що позивач повинен був надати як документи на внутрішнє переміщення товару, так і документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання, а єдиним випадком звільнення від надання останніх є ситуація, коли платник є виробником товару. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 04.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

25.03.2025 позивач подав відповідь на відзив, у якій наводить доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково зазначає, що зі змісту листа ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07 слідує, що приводом для активізації заходів податкового контролю слугувала інформація, оприлюднена громадянином ОСОБА_1 на YouTube-каналі щодо реалізації техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення. Наголошує, що така інформація не є інформацією від державних органів або органів місцевого самоврядування в розумінні підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, а сам лист не містить згадки про ТОВ «СПЕШЛТЕХ». Указує, що відповідач не навів, якими саме фактичними даними керувався суб`єкт призначення перевірки при визначенні періоду, що перевіряється, а неможливість зазначити чіткий період додатково свідчить про відсутність у контролюючого органу інформації про можливі порушення. Позивач також зазначає, що відповідач не спростував відсутність у наказі найменування та реквізитів суб`єкта, який перевіряється, а покликання на допуск до перевірки не має значення з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №816/228/17. По суті порушення позивач наголошує, що надані ним документи містять усі реквізити, які дають змогу ідентифікувати постачальника й отримувача товару, дату операції, найменування, кількість і вартість товару, а накладні на переміщення підтверджують переміщення товару з основного складу до торгової точки, тобто до місця продажу.

16.04.2026 відповідач подав клопотання про долучення доказів, у якому просив долучити до матеріалів справи постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справах №380/1230/25, №380/2248/25, №380/3450/25, №380/3675/25, №380/6192/25, ухвалені, за твердженням відповідача, у подібних правовідносинах за участю тих самих сторін, та відмовити у задоволенні позову.

27.05.2026 відповідач подав додаткові пояснення, у яких послався на постанову Верховного Суду від 19.05.2026 у справі №380/14185/24 та зазначив, що аналіз абз.3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму законодавства, яка порушується платником, а підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 цього Кодексу достатньою мірою розкриває як правову, так і фактичну підставу для призначення фактичної перевірки. Указав, що з 01.01.2022 обов`язок надати документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів, має бути виконаний саме на початок проведення перевірки, а ненадання таких документів є самостійною підставою для застосування штрафної санкції за ст.20 Закону №265/95-ВР.

08.06.2026 позивач подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що надана відповідачем судова практика у справах №140/6980/24, №380/3279/25, №380/14185/24 не є релевантною, оскільки суб`єктний склад учасників відносин не є подібним, а відповідач не навів, який саме висновок Верховного Суду підлягає врахуванню. Наголосив, що обов`язок надати документи, передбачений п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, є безперервним і міг бути реалізований протягом усього строку перевірки, тоді як контролюючий орган безпідставно обмежив строк для надання документів, не конкретизував перелік документів, які підтверджують облік товарних запасів, і не склав акта про їх ненадання. Указав, що наявність у п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР сполучника «та/або» дозволяє платнику надати документи на вибір, а не одночасно всі; ст.20 цього Закону передбачає два самостійні склади порушення, жодним з яких не є «незабезпечення ведення обліку»; документи, подані разом із запереченнями на акт перевірки, є невід`ємною частиною матеріалів перевірки та підлягали врахуванню. Послався на постанови Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №420/12275/22, від 21.09.2023 у справі №280/11956/21, від 19.09.2024 у справі №460/49664/22, від 18.06.2025 у справі №280/2502/24, від 09.04.2025 у справі №420/6071/19, від 10.02.2021 у справі №380/671/20, а також на постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі №380/4642/25, від 16.04.2026 у справі №380/4316/25, від 27.04.2026 у справах №380/8805/25 і №380/1448/25, від 30.04.2026 у справі №380/7812/25, від 07.05.2026 у справі №380/1965/25, від 12.05.2026 у справі №380/25430/24, від 02.06.2026 у справах №380/8917/25 і №380/1449/25. Додатково зазначив, що до матеріалів справи не долучено розрахунку штрафних санкцій, що унеможливлює встановлення того, за яке саме порушення застосовано штраф.

27.07.2026 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Верховного Суду від 23.07.2026 у справі №380/4316/25, ухваленої за його участю, та просив урахувати викладені в ній висновки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (код ЄДРПОУ 45459088) зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: вул.Данилишина Д., буд.6, офіс 206, м.Львів, 79007. Основним видом його економічної діяльності є оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього (46.52), серед інших видів інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (47.19), роздрібна торгівля телекомунікаційним устаткованням у спеціалізованих магазинах (47.42). Товариство перебуває на загальній системі оподаткування та зареєстроване платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 454590813076).

Господарську діяльність позивач здійснює, зокрема, в магазині «Ябко» за адресою: Рівненська обл., м.Дубно, вул.Данила Галицького, 5. Нежитлове приміщення загальною площею 35 кв.м використовується позивачем на підставі договору №10 безоплатного користування майном (позички) від 15.10.2024, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Департаментом податкового аудиту ДПС України складено лист від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07, адресований головним управлінням ДПС в областях та м.Києві, міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків і підрозділам податкового аудиту. Зі змісту цього листа вбачається, що його підготовлено з огляду на інформацію, яку опублікував ОСОБА_3 на YouTube-каналі «Плинский media», стосовно здійснення незаконної реалізації дороговартісної техніки «APPLE», яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати податків. Цим листом територіальним підрозділам податкового аудиту доручено посилити контроль та організувати на постійній основі збір податкової інформації щодо торговельних об`єктів, де здійснюється продаж зазначеної продукції, самостійно провести додатковий та ретельний аналіз діяльності господарських об`єктів, де здійснюється реалізація техніки «APPLE», який надасть змогу забезпечити ідентифікацію (реквізити) суб`єктів господарювання, та надалі сформувати якісну доказову базу щодо можливих порушень, а також активізувати заходи податкового контролю щодо таких господарських об`єктів шляхом проведення фактичних перевірок з урахуванням вимог ст.80 Податкового кодексу України, які розпочати не пізніше 08.07.2024.

15.11.2024 управлінням податкового аудиту Головного управління ДПС у Рівненській області складено доповідну записку №4159/17-00-07-05-10 на ім`я в.о. начальника Головного управління ДПС у Рівненській області, темою якої визначено розгляд питання про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: Рівненська обл., м.Дубно, вул.Данила Галицького, 5. Суттю питання в записці зазначено виконання листа ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07, а пропозицією організувати проведення фактичної перевірки зазначеного магазину. Інших відомостей ця доповідна записка не містить.

15.11.2024 в.о. начальника Головного управління ДПС у Рівненській області видав наказ №2822-п «Про проведення фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: м.Дубно, вул.Данила Галицького, 5». У мотивувальній частині наказу зазначено, що його прийнято на підставі підп.80.2.2 п.80.2, керуючись ст.20, підп.75.1.3 п.75.1 ст.75, п.80.8 ст.80, п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України. Наказом приписано провести фактичну перевірку магазину «Ябко» за наведеною адресою з 15.11.2024 терміном 10 діб з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності, що перевіряється, визначено «згідно статті 102 ПКУ». Найменування та реквізитів суб`єкта господарювання, який перевіряється, наказ не містить.

На підставі цього наказу видано направлення на перевірку від 15.11.2024 №5057/Ж3/17-00-07-05-15, №5058/Ж3/17-00-07-05-15 та №5059/Ж3/17-00-07-05-15 на ім`я головних державних інспекторів Головного управління ДПС у Рівненській області Судича С.І., Сороки Р.В. та Оверчука Д.А. відповідно.

Направлення та копію наказу вручено 15.11.2024 о 18 год 36 хв, 18 год 39 хв і 18 год 41 хв працівниці позивача Глушак Р.Р.

15.11.2024 о 18 год 47 хв працівниці позивача Глушак Р.Р. вручено запит про надання документів (копій документів) від 15.11.2024, складений за формою додатка 2 до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків. Цим запитом у строк до 10 год 00 хв 18.11.2024 витребувано: банківські виписки з еквайрингу за період з 01.10.2023 до 15.11.2024, трудові договори на працівників, договір оренди приміщення. Інших документів цим запитом не витребувано.

Станом на 15.11.2024 посадовими особами контролюючого органу складено акт зняття залишків товарів, які фактично знаходяться в реалізації на момент проведення перевірки, за адресою: Рівненська обл., м.Дубно, вул.Данила Галицького, 5, на загальну суму 147202,00 грн. Цей акт підписаний головними державними інспекторами Сорокою Р.В. та Оверчуком Д.А.; відомостей про його складення чи підписання позивачем або його працівником акт не містить.

Під час перевірки проведено контрольну розрахункову операцію із застосуванням програмного реєстратора розрахункових операцій з фіскальним номером 4000983545 при продажу товару «Блок живлення 5W USB Power Adapter» на суму 200,00 грн. За результатами цієї операції в акті перевірки зафіксовано, що надання розрахункового документа встановленої форми і змісту забезпечено, фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій забезпечено, використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості забезпечено, створення фіскальних звітних чеків забезпечено, а сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків (634,00 грн) відповідає сумі, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

За результатами перевірки складено акт (довідку) фактичної перевірки від 21.11.2024 (бланк №001093), зареєстрований 22.11.2024 за №18554/Ж5/17-00-07-05-17/45459088. У п.2.2.20 акта зазначено, що не забезпечено ведення, у відповідності до вимог п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: під час перевірки в реалізації знаходились товари, які вказані в акті зняття залишків, на загальну суму 147202,00 грн, проте документів, які б підтверджували їх облік та походження, до перевірки не надано; до перевірки надано копії накладних на переміщення товарів, які можуть відображати рух таких товарів усередині підприємства, але не підтверджують його обліку та походження. Окремо в цьому ж пункті зазначено, що не надано в повному обсязі всі документи, що належать та пов`язані з предметом перевірки, а саме на запит про надання документів позивач не надав банківські виписки з еквайрингу. У п.3.1 акта встановлено порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР та п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

У п.4.5 акта перевірки наведено перелік додатків до нього, до яких, окрім іншого, віднесено фіскальний чек, видатковий чек повернення, х-звіт, акт зняття залишків, опис наявних купюр і монет, запит про надання документів, договір №10 безоплатного користування майном, накладні на переміщення №24 від 17.10.2024, №24/2 від 24.10.2024, №24/4 від 31.10.2024, №24/6 від 07.11.2024, №24/7 від 09.11.2024, №24/8 від 14.11.2024, №24/9 від 16.11.2024, а також копії видаткових накладних.

Акта, який засвідчує факт відмови позивача від надання документів, у порядку, визначеному п.85.6 ст.85 Податкового кодексу України, контролюючим органом не складено.

23.12.2024 представник позивача подав до Головного управління ДПС у Рівненській області заперечення на акт фактичної перевірки (вх. від 26.12.2024 №51920/6/17-00). До заперечень долучено, зокрема, договір поставки №75 від 02.10.2024, укладений між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство з іноземними інвестиціями «АСБІС-УКРАЇНА» як постачальником, а також 21 видаткову накладну цього постачальника та 20 рахунків на оплату, датованих жовтнем 2024 року.

Листом від 09.01.2025 №240/Ж12/17-00-07-05-24 Головне управління ДПС у Рівненській області повідомило позивача про залишення висновків акта перевірки без змін, а заперечень без задоволення. Зміст цього листа становить викладення положень підп.80.2.2 п.80.2 ст.80, п.81.1 ст.81, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР та ст.3, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, а також повторення висновку про те, що для перевіряючих не надано документів, які підтверджують облік та походження товарів на суму 147202,00 грн, і що не надано банківські виписки по еквайрингу. Оцінки документам, поданим разом із запереченнями, у цьому листі не наведено; мотивів, з яких такі документи не приймаються до уваги, не зазначено.

14.01.2025 Головне управління ДПС у Львівській області на підставі підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та ст.20 Закону №265/95-ВР прийняло податкове повідомлення-рішення №989/13-01-07-09 форми «С», яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 147202,00 грн. Підставою його прийняття в тексті рішення зазначено акт перевірки №18554/Ж5/17-00-07-05-17/45459088 від 22.11.2024 та порушення п.12 ст.3 Закону №265/95-ВР, а обставини вчиненого правопорушення сформульовано як «реалізація товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку на суму 147202,00 грн».

Уважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з оскарженням правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 14.01.2025 №989/13-01-07-09, прийнятого за наслідками фактичної перевірки, проведеної Головним управлінням ДПС у Рівненській області.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України).

Згідно з підп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Відповідно до підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною є перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи.

Порядок проведення фактичної перевірки визначено ст.80 ПК України.

За абз.1 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку її проведення, та за наявності хоча б однієї з підстав, наведених у цій статті.

Пункт 80.2 ст.80 ПК України містить вичерпний перелік підстав для проведення фактичної перевірки. Зокрема, згідно з підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідно до абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта, який перевіряється, та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид, підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Позивач обґрунтовує протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, серед іншого, порушеннями, допущеними під час призначення та проведення фактичної перевірки, за результатами якої це рішення прийняте. З огляду на це суд передусім вирішує питання щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення і проведення перевірки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулював висновок, згідно з яким, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків не позбавлений можливості покликатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки; таким підставам позову суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а в разі, якщо вони не визнані такими, що тягнуть протиправність прийнятих рішень, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового законодавства. Разом з тим, у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час її призначення і проведення, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу.

Як установлено судом, правовою підставою призначення спірної перевірки, зазначеною в наказі від 15.11.2024 №2822-п, є підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України. Так, пункт 80.2 ст.80 ПК України передбачає можливість проведення фактичної перевірки як за наявності виключно однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності. Водночас абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України закріплює обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема необхідність відображення в ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Відсутність детального опису підстави проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України в наказі достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, тобто здійснити покликання на застосовуване положення ПК України. Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 у справі №460/1239/19.

У постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював висновки, за змістом яких вимоги до оформлення наказу про призначення перевірки не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в ньому зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства; відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Якщо відповідний підпункт п.80.2 ст.80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання в наказі на сам лише цей підпункт можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України, а тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Підпункт 80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України передбачає одну підставу для проведення фактичної перевірки наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, і є безальтернативним, на відміну, зокрема, від підп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, який містить дві підстави. Відтак достатнім є покликання в наказі про призначення перевірки на підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України як на підставу її проведення.

Із матеріалів справи вбачається, що підставами для призначення спірної перевірки слугували лист ДПС України від 03.07.2024 №19312/7/99-00-07-04-02-07 та доповідна записка управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Рівненській області від 15.11.2024 №4159/17-00-07-05-10, тобто наявна в ДПС України інформація про можливі порушення податкового законодавства у сфері діяльності, яку здійснює позивач. За таких обставин у контролюючого органу виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність здійснення належного податкового контролю, а порушень положень законодавства в частині наявності підстав для проведення перевірки, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, відповідачем не допущено.

До аналогічних висновків за подібних фактичних обставин за участю тих самих сторін, щодо фактичної перевірки магазину «Ябко», призначеної наказом Головного управління ДПС у Рівненській області з тим самим правовим обґрунтуванням і з покликанням на той самий лист ДПС України від 03.07.2024 дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 05.08.2026 у справі №380/8809/25.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про відсутність у наказі від 15.11.2024 №2822-п найменування та реквізитів суб`єкта, який перевіряється, а також про визначення періоду діяльності, що перевіряється, покликанням на ст.102 ПК України. Суд вказує, що перевірка проводилася за місцем фактичного провадження позивачем діяльності, а господарський об`єкт індивідуалізовано в наказі за назвою та адресою; копію наказу і направлення на перевірку вручено працівниці позивача до початку перевірки, що дало змогу ідентифікувати як предмет, так і межі контрольного заходу. Податковий кодекс України не встановлює обмежень щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичної перевірки, крім строку, визначеного ст.102 цього Кодексу, на що обґрунтовано покликається відповідач із посиланням на постанову Верховного Суду від 20.05.2022 у справі №826/8284/17.

З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, наведені позивачем недоліки оформлення наказу не вплинули та об`єктивно не могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами перевірки, а тому не є самостійною підставою для скасування прийнятого за її наслідками податкового повідомлення-рішення.

Відтак суд не встановив порушень процедури призначення і проведення фактичної перевірки, які тягнули б за собою протиправність оскаржуваного рішення.

Щодо суті виявленого порушення, за яке до позивача застосовано штрафну санкцію, суд звертає увагу на такею

Згідно з п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Наявність у наведеній нормі сполучника «та/або» дозволяє платникам податків надати або на вибір документи, визначені в цьому переліку, або всі разом, а не одночасно всі документи.

Відповідно до ст.20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність окремо або в сукупності за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Кожне із цих порушень є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст.20 Закону №265/95-ВР. Такий висновок викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 11.01.2024 у справі №420/12275/22 та підтверджено у постанові від 23.07.2026 у справі №380/4316/25. Водночас ця норма буквально містить вислів «під час перевірки», що не тотожне терміну «на початок». Пункт 12 ст.3 Закону №265/95-ВР визначає момент виникнення обов`язку документи мають бути в наявності на початок перевірки, а ст.20 цього Закону визначає момент фіксації порушення якщо документів не надано під час перевірки, накладається штраф.

У постанові від 29.09.2025 у справі №380/12025/24 Верховний Суд зазначив, що облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації в порядку, встановленому законодавством, відповідає бухгалтерському обліку, а тому для встановлення факту необлікування товарів в установленому порядку слід перевірити відповідні бухгалтерські регістри та первинні документи, на підставі яких вони ведуться (як то накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні тощо); порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку є відсутність як таких відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, їх походження. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що накладні на внутрішнє переміщення товарів є належними документами, які підтверджують облік та походження товарів, що знаходяться у місці продажу, і надання платником таких накладних спростовує твердження податкового органу про продаж необлікованих товарів, а також що податковий орган зобов`язаний належним чином зафіксувати факт ненадання документів у порядку, передбаченому п.85.6 ст.85 ПК України.

Нормами п.85.6 ст.85 ПК України встановлено загальний порядок дій податкового органу у випадку, коли платник податків відмовляється від надання до перевірки запитуваних контролюючим органом документів. Зокрема: у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати.

Як підтверджується матеріалами справи, єдиним документом, яким контролюючий орган витребував у позивача документи під час спірної перевірки, є запит про надання документів (копій документів) від 15.11.2024, вручений працівниці позивача о 18 год 47 хв 15.11.2024. Цим запитом витребувано виключно банківські виписки з еквайрингу за період з 01.10.2023 до 15.11.2024, трудові договори на працівників і договір оренди приміщення. Вимоги про надання документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів, цей запит не містить. Акта, що засвідчує факт відмови позивача від надання документів у порядку, визначеному п.85.6 ст.85 ПК України, контролюючим органом не складено.

Суд звертає увагу на те, що зміст самого акта перевірки спростовує твердження відповідача про ненадання позивачем документів про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання. У п.4.5 акта перевірки як його додатки зазначено не лише накладні на переміщення №24 від 17.10.2024, №24/2 від 24.10.2024, №24/4 від 31.10.2024, №24/6 від 07.11.2024, №24/7 від 09.11.2024, №24/8 від 14.11.2024 і №24/9 від 16.11.2024, а й копії видаткових накладних на 24 арк. Отже, під час перевірки контролюючому органу надавалися обидві групи документів, на необхідності одночасного надання яких наполягає відповідач у відзиві. Водночас ані в акті перевірки, ані у відповіді на заперечення, ані у відзиві відповідач не навів жодних мотивів, з яких ці видаткові накладні не приймаються до уваги, не встановив їх неналежності, недопустимості чи недостовірності та не зіставив їх із переліком товарів, зазначених в акті зняття залишків.

Крім того, разом із запереченнями на акт перевірки від 23.12.2024 позивач подав контролюючому органу договір поставки №75 від 02.10.2024, а також рахунки та видаткові накладні постачальника ТОВ «Підприємство з іноземними інвестиціями «АСБІС-УКРАЇНА» на 65 арк. Відповідно до п.86.7 ст.86 ПК України такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки, а згідно з підп.86.7.4 п.86.7 ст.86 ПК України за результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Утім, як слідує зі змісту листа від 09.01.2025 №240/Ж12/17-00-07-05-24, контролюючий орган обмежився цитуванням норм законодавства та повторенням висновку акта перевірки, не надавши правової оцінки жодному з поданих документів. Такий підхід не відповідає наведеним нормам.

Суд звертає увагу й на те, що об`єктивна сторона порушення, зафіксованого в акті перевірки, і порушення, за яке застосовано штрафну санкцію, не збігаються. Зокрема, в акті перевірки йдеться про незабезпечення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та ненадання документів, які підтверджують облік і походження товарів, тоді як в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні обставини правопорушення сформульовано як реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку, на суму 147202,00 грн. Водночас відповідач не зазначив, які саме розрахункові операції з реалізації необлікованих товарів і на яку суму були виявлені під час перевірки, а розрахунок штрафних (фінансових) санкцій, який згідно з текстом податкового повідомлення-рішення до нього додається, у матеріалах справи відсутній. Натомість за результатами контрольної розрахункової операції порушень не встановлено, а в акті перевірки зафіксовано, що використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів та обліку їх кількості забезпечено, фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій забезпечено, сума готівки відповідає денному звіту.

Суд ураховує також, що сума 147202,00 грн визначена контролюючим органом на підставі акта зняття залишків товарів станом на 15.11.2024, складеного і підписаного виключно посадовими особами контролюючого органу. При цьому, за змістом підп.20.1.9 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 28.09.2022 у справі №1.380.2019.004529, проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення; нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, здійсненої під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована). Матеріали справи не містять доказів того, що контролюючий орган вимагав від позивача проведення інвентаризації, а сам по собі складений посадовими особами перелік товарів, які фактично перебували в реалізації, не свідчить про те, що ці товари не обліковані у встановленому порядку.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства, суд доходить висновку, що позивача у цій справі фактично притягнуто до відповідальності за неведення обліку товарних запасів, хоча відсутні відповідні дані щодо того, що перед ним ставилося питання про надання документів, які підтверджують такий облік, не зафіксовано їх ненадання у порядку, визначеному п.85.6 ст.85 ПК України, та не надано жодної оцінки документам, які були подані позивачем, як у контексті можливості їх прийняття на відповідному етапі, так і неможливості підтвердження ними обставин обліку відповідних товарів. Саме такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 23.07.2026 у справі №380/4316/25 за наслідками розгляду спору між тими самими сторонами, який виник за подібних фактичних обставин, де Суд указав, що обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких до платника застосовано фінансові санкції, покладається на податкові органи, і що незгода контролюючого органу з оцінкою доказів не є підставою для формулювання правового висновку щодо застосування норми права.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивач був зобов`язаний надати як документи на внутрішнє переміщення товару, так і документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання, суд зазначає таке. Ураховуючи, що позивач здійснює діяльність у декількох місцях торгівлі, ведення обліку товарних запасів здійснюється ним на підставі первинних документів про внутрішнє переміщення товару, а тому знаходження в місці торгівлі документів на внутрішнє переміщення товару є достатнім. Суб`єкт господарювання, який надав документи, що підтверджують облік товарних запасів, не зобов`язаний надавати документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання. Метою призначення спірної перевірки визначено, зокрема, дотримання порядку ведення обліку товарних запасів, тоді як реальність здійснення господарських операцій та походження товарних запасів, наявних у реалізації, не є предметом розгляду в цій справі, оскільки не було метою перевірки.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2025 у справі №420/6071/19, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних (чи інших документів, які підтверджують оприбуткування товарів) за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону №265/95-ВР та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої ст.20 Закону №265/95-ВР.

У постанові від 23.07.2026 у справі №380/4316/25 Верховний Суд, відмовляючи у формулюванні запропонованого відповідачем правового висновку, наголосив, що позиція контролюючого органу ґрунтується на ізольованому сприйнятті окремого виду документів без урахування специфіки обставин конкретної справи, і що доказове значення відповідних документів має оцінюватися не відокремлено, а в сукупності з усіма іншими доказами та обставинами. У межах цієї справи позивач надав як накладні на внутрішнє переміщення товарів, так і видаткові накладні постачальника, що зафіксовано в акті перевірки, а тому побудований відповідачем на протиставленні цих документів висновок про порушення не знаходить підтвердження в матеріалах справи.

Надані позивачем накладні на переміщення містять найменування підприємства, від імені якого складений документ, назву документа, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції у грошовому та натуральному вимірниках, прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, та їх особисті підписи, тобто відповідають вимогам до первинних документів, установленим ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. При цьому жоден із цих нормативно-правових актів не визначає, що первинний документ має містити дані, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, а неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Стосовно зафіксованого в акті перевірки порушення п.85.2 ст.85 ПК України, яке полягало в ненаданні банківських виписок з еквайрингу, суд зазначає, що за це порушення оскаржуване податкове повідомлення-рішення не приймалося: штрафну санкцію застосовано виключно на підставі ст.20 Закону №265/95-ВР за реалізацію необлікованих товарів. Відтак ця обставина не входить до предмета оцінки правомірності спірного рішення.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В порушення ч.2 ст.77 КАС України відповідач не надав суду належних і допустимих доказів вчинення позивачем порушення, за яке до нього застосовано штрафну санкцію на підставі ст.20 Закону №265/95-ВР.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням установленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 14.01.2025 №989/13-01-07-09 є таким, що не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, зокрема прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню на підставі п.2 ч.2 ст.245 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за пред`явлення цього позову сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн.

За таких умов на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 14.01.2025 №989/13-01-07-09 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 147202 (сто сорок сім тисяч двісті дві) гривні 00 копійок.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕШЛТЕХ» (місцезнаходження: вул.Данилишина Д., буд.6, офіс 206, м.Львів, 79007; ЄДРПОУ 45459088).

Відповідач Головне управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, буд.35, м.Львів, 79003; ЄДРПОУ ВП 43968090).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна