Рішення № 138998375, 13.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 рокусправа № 380/11575/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Енерджі Стар» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Енерджі Стар» (далі позивач, ПП «Енерджі Стар») пред`явило позов до Львівської митниці (далі відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100592/2 від 02.12.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003881 від 02.12.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту), вказавши її у митній декларації, до якої підприємством було також додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (далі МК України). На думку позивача, митний орган безпідставно не визнав заявлену митну вартість та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів і картку відмови, застосувавши резервний метод визначення митної вартості. Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні про коригування митної вартості доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством до митного оформлення і додатково на вимогу митного органу документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наголошує, що поставка здійснювалася на умовах DAP Львів, погоджених Додатком №1 від 14.10.2024 до контракту, а отже всі витрати на доставку товару до місця призначення включені у ціну товару і не потребують окремого документального підтвердження та додавання до неї. Вказує, що сертифікат про походження товару, на неподання якого покликається відповідач, надано разом з митною декларацією, що прямо відображено у гр.44 електронної митної декларації та у картці відмови. Зазначає також, що оплата за товар здійснена наперед, на підтвердження чого митному органу надано банківський платіжний документ (SWIFT) від 21.10.2024, а витребувані відповідачем документи щодо виробника товару, замовлення покупця і технічні специфікації не належать до переліку документів, визначеного ч.2 ст.53 МК України. Будь-яких вмотивованих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору (вартістю операції), митним органом в оспорюваному рішенні не наведено, а джерело інформації, використане для коригування, стосується товару іншого виробника, іншої торговельної марки та іншого асортименту, ввезеного на інших комерційних умовах. Враховуючи викладене, вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100592/2 від 02.12.2024 та картка відмови №UA209230/2024/003881 від 02.12.2024 є протиправними та підлягають скасуванню. Просить задовольнити позов повністю.

Ухвалою судді від 16.06.2025 позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків шляхом подання належним чином засвідченого перекладу складених іноземною мовою документів, доданих до позовної заяви.

На виконання вимог цієї ухвали 27.06.2025 до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано переклад документів, долучених до позовної заяви.

Ухвалою судді від 02.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

17.07.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву. Свою позицію мотивує тим, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товару. При цьому митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Вказав, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. У спірному випадку, подані позивачем до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, зокрема не надано замовлення покупця та технічні специфікації, передбачені п.3.4, 4.1, 4.2 контракту, документи щодо виробника товару і торговельної марки, а також банківські платіжні документи, тоді як в інвойсі зазначено про попередню оплату; крім того, в експортній декларації країни відправлення зазначено інші умови поставки, ніж у контракті. Позивач не надав усі додатково витребувані відповідачем документи, що не дало митному органу можливості підтвердити заявлені складові митної вартості товарів. Зважаючи на викладене, вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є правомірними і підстав для їх скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

14.08.2025 позивач подав заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн.

15.08.2025 відповідач подав клопотання про зменшення заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу, вважаючи такі витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи.

Ухвалою суду від 13.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Енерджі Стар», код ЄДРПОУ 41301760, зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: вул.Зелена, 301, м.Львів, 79066.

01.05.2024 між компанією STORM-GROUP Sp.z.o.o (35-105 Rzeszow, ul.Przemyslowa, 14, Республіка Польща), як продавцем, та ПП «Енерджі Стар», як покупцем, укладено контракт поставки №ES2024/05/01, за умовами якого продавець зобов`язується продати покупцю товар, а покупець зобов`язується купити товар відповідно до інвойсів (п.2.1 контракту).

Згідно з п.5.1 контракту продавець продає покупцю товар в асортименті і за цінами, вказаними в інвойсі (проформі); сума контракту складається із суми всіх інвойсів (проформ-інвойсів) (п.5.2 контракту); покупець здійснює оплату вартості товару відповідно до умов, вказаних в інвойсі на кожну поставку (п.5.3 контракту).

Пунктом 3.1 контракту в первинній редакції передбачалося, що поставка товарів здійснюється на умовах FCA місто Жешув, Польща (Інкотермс 2010).

Додатком №1 від 14.10.2024 до контракту поставки №ES2024/05/01 від 01.05.2024 сторони виклали п.3.1 розділу 3 контракту в такій редакції: поставка товарів здійснюється на умовах DAP місто Львів, Україна (Інкотермс 2010), що підтверджується відповідними товаротранспортними документами. Цей додаток становить невід`ємну частину контракту.

17.10.2024 продавцем виставлено проформи-інвойси №PRES2024/10-056, №PRES2024/10-057, №PRES2024/10-058 та №PRES2024/10-059, умови оплати 100% передоплата.

21.10.2024 позивач здійснив оплату на користь продавця в сумі 79570,99 дол. США, що підтверджується банківським платіжним документом (SWIFT-повідомленням) від 21.10.2024.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №ES2024/11-058 від 28.11.2024 покупець придбав у продавця товар буксирувальні ремені (Tow Strap) торговельних марок CarLife та Winso семи артикулів, країна походження Китай, загальною кількістю 12650 шт та загальною вартістю 21658,23 дол. США. Умови оплати передоплата.

Згідно з пакувальним листом від 28.11.2024 до інвойсу №ES2024/11-058 товар запакований у 573 коробки, маса нетто 8915,650 кг, маса брутто 9259,790 кг.

Перевезення товару здійснено на підставі міжнародної автомобільної накладної (CMR) б/н від 28.11.2024, у гр.3 якої місцем доставки товару зазначено м.Львів, Україна, у гр.4 місце і дата завантаження: Жешув, Польща, 28.11.2024, у гр.5 доданий документ: інвойс №ES2024/11-058.

28.11.2024 митно-податковим управлінням Республіки Польща видано сертифікат про походження товару №PL/MF/AR 0097110, у якому країною походження товару зазначено Китай, описом товару буксирувальні ремені (Tow Strap) у кількості 12650 шт, загалом 573 місця, маса брутто 9259,79 кг, з покликанням на інвойс №ES2024/11-058.

Експортне митне оформлення товару в країні відправлення здійснено за митною декларацією №24PL402010000HI1B7 від 28.11.2024.

01.12.2024 декларант позивача, з метою митного оформлення товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209230112888U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у гр.31 митної декларації: «Готові вироби з текстильного матеріалу: ремні буксирувальні в асортименті, загальна кількість 12650 шт», код товару згідно з УКТЗЕД 6307909800, країна походження Китай, торговельна марка CarLife, маса брутто 9259,79 кг, маса нетто 8915,65 кг, кількість місць 573.

Умови поставки DAP UA Львів (гр.20 декларації).

Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 21658,23 дол. США, що за курсом 41,59560 становить 900887,07 грн (гр.12, 22, 45 декларації).

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209230112888U1, в якості підстави для застосування основного методу було надано документи, зазначені у гр.44 митної декларації, а саме: пакувальний лист б/н від 28.11.2024; рахунок-фактуру (інвойс) №ES2024/11-058 від 28.11.2024; автотранспортну накладну б/н від 28.11.2024; сертифікат про походження товару №PL/MF/AR 0097110 від 28.11.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №ES2024/05/01 від 01.05.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 14.10.2024; інші некласифіковані документи талон від 29.11.2024; копію митної декларації країни відправлення №24PL402010000HI1B7 від 28.11.2024.

01.12.2024 митний орган повідомленням декларанту зазначив, що відповідно до ч.3-4 ст.53 МК України просить надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, а також переклади документів відповідно до вимог ст.254 МК України.

02.12.2024 декларант позивача на виконання вимоги митного органу надав експортну декларацію країни відправлення, прайс-листи, каталоги, проформи-інвойси, банківський платіжний документ (SWIFT) та додаток до контракту, зазначивши, що інші документи надати немає можливості, та просив визначити митну вартість згідно з наданими документами і чинним законодавством України.

02.12.2024 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100592/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 5,7000 дол. США за кілограм, а загальну суму скоригованої митної вартості 50819,21 дол. США.

У гр.33 вказаного рішення зазначено таке. «Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень ст.52, 53, 54, 55, 58, 335 МК України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

За результатами проведеного опрацювання встановлено такі розбіжності: відповідно до п.3.4 зовнішньоекономічного контракту від 01.05.2024 №ES2024/05/01 (далі Контракт) продавець зобов`язується надати товар покупцю для відправки не пізніше, ніж через 45 днів після здійснення замовлення покупцем, проте жодне замовлення до митного оформлення не надано; відповідно до п.4.1 та 4.2 Контракту визначено, що приймання товару по якості має здійснюватись відповідно до технічних специфікацій, проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди; декларантом не надано документи, що підтверджують виробника товару та торговельну марку, при цьому для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару, копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару, копія сертифіката якості товару, копія сертифіката продукції власного виробництва, копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN, зазначені документи відсутні згідно з гр.44 електронної митної декларації; відповідно до вимог п.4.3 зовнішньоекономічного контракту визначено, що на кожну поставку продавець повинен надати оригінали документів, у тому числі сертифікат походження, проте даний документ декларантом не надано митному органу, що є порушенням вимог даної угоди; відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного контракту поставка здійснюється на умовах DAP Львів, що підтверджується відповідними товаротранспортними документами, проте в товаросупровідних документах та фактурі відсутні відомості щодо зазначених умов поставки; в експортній декларації країни відправлення №24PL402010000HI1B7 у графі умови поставки зазначено FCA-Rzeszow, а сама декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, що здійснили митне оформлення експорту товару; згідно з інвойсом від 28.11.2024 №ES2024/11-058 вказано попередню оплату, проте платіжних документів не подано; якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують факт оплати, відповідно до положень ч.2 ст.53 МК України є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; відсутність оплати за товар свідчить про те, що товар придбавається на умовах відстрочення платежу (ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України) та продажу товару в кредит (ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України); платіжні операції з переказу іноземної валюти в Україні здійснюються з дотриманням норм Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIII, Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом; у сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

Відповідно до ч.3-4 ст.53 МК України митним органом надана вимога декларанту стосовно надання додаткових документів для підтвердження числових складових митної вартості товарів. На вимогу митного органу декларантом надано такі додаткові документи: прайс-лист, проформу-інвойс, банківський платіжний документ, проте проформи не містять інформації щодо умов поставки, а надані документи не спростовують решту розбіжностей, виявлених митним органом.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МК України.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала митна декларація №24UA100320438679U5 від 13.11.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 5,70 дол. США за кілограм».

02.12.2024 Львівською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003881, у якій причиною відмови вказано неможливість завершення митного оформлення у зв`язку з невірно заповненими графами гр.12, 45, 43, 44, 46, 47, митної декларації, відповідно до рішення про коригування митної вартості від 02.12.2024 №UA209000/2024/100592/2 (порушено умови декларування, передбачені п.1, 8 ст.257 МК України, ст.55 МК України, постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450).

Не погодившись із вказаними рішенням та карткою відмови відповідача, підприємство звернулось з адміністративним позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є правомірність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100592/2 від 02.12.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003881 від 02.12.2024.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до положень п.23, 24 ч.1 ст.4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст.49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення ст.53 МК України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч.2 ст.55 МК України).

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі (ч.5 ст.55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч.4, 5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.1, 2 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним ч.2 ст.53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №ES2024/11-058 від 28.11.2024 на суму 21658,23 дол. США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав митному органу разом з митною декларацією №24UA209230112888U1 від 01.12.2024 документи, визначені ч.2 ст.53 МК України та зазначені у гр.44 митної декларації, а саме: пакувальний лист б/н від 28.11.2024; рахунок-фактуру (інвойс) №ES2024/11-058 від 28.11.2024; автотранспортну накладну б/н від 28.11.2024; сертифікат про походження товару №PL/MF/AR 0097110 від 28.11.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №ES2024/05/01 від 01.05.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 14.10.2024; талон від 29.11.2024; копію митної декларації країни відправлення №24PL402010000HI1B7 від 28.11.2024. Додатково на вимогу митного органу позивач надав прайс-листи продавця від 14.10.2024 та 15.10.2024, каталоги продукції, проформи-інвойси №PRES2024/10-056, №PRES2024/10-057, №PRES2024/10-058, №PRES2024/10-059 від 17.10.2024 і банківський платіжний документ (SWIFT) від 21.10.2024.

Аналіз вказаних документів дає підстави зробити висновок про те, що позивач до митного оформлення надав усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору. При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових). Так, кількість товару (12650 шт), його асортимент, маса нетто (8915,65 кг) і брутто (9259,79 кг), кількість вантажних місць (573) та загальна вартість (21658,23 дол. США), зазначені в інвойсі, пакувальному листі, міжнародній автомобільній накладній, сертифікаті про походження товару, експортній декларації країни відправлення та митній декларації, повністю збігаються.

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 та 3 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а також що митним органом встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача у цій частині, суд виходить з такого.

Стосовно посилань відповідача на ненадання декларантом замовлення покупця, передбаченого п.3.4 контракту, та технічних специфікацій, передбачених п.4.1, 4.2 контракту, суд зазначає, що ці документи не належать до переліку документів, наведеного у ч.2 ст.53 МК України, а ч.5 цієї статті прямо забороняє вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті. Крім того, п.3.4 контракту регулює строк надання товару продавцем до відправки, а п.4.1, 4.2 контракту порядок приймання товару за кількістю та якістю. Ці умови не стосуються ціни товару та не впливають на числові значення складових митної вартості. Відповідач не навів жодного обґрунтування того, яким чином відсутність замовлення покупця чи технічної специфікації впливає на визначену сторонами контракту ціну товару, зазначену в інвойсі №ES2024/11-058 від 28.11.2024, та на її числове значення.

Стосовно посилань відповідача на ненадання декларантом документів, що підтверджують виробника товару та торговельну марку (копії ліцензії на виробництво товару, копії нормативно-технічної документації на виготовлення товару, копії сертифіката якості товару, копії сертифіката продукції власного виробництва, копії свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN), суд зазначає, що жоден із перелічених документів не передбачений ні ч.2, ні ч.3 ст.53 МК України. Витребування таких документів суперечить ч.5 ст.53 МК України. Суд звертає увагу і на те, що продавцем товару за контрактом №ES2024/05/01 від 01.05.2024 є STORM-GROUP Sp.z.o.o (Республіка Польща), тоді як країною походження товару є Китай, а тому вимога до покупця надати документи виробника є такою, що об`єктивно не може бути виконана. Разом з тим на вимогу митного органу декларант надав каталоги продукції торговельних марок CarLife і Winso, у яких наведено технічні характеристики (тягове зусилля, довжина, ширина, матеріал) та штрихові коди відповідних артикулів товару, що додатково ідентифікує ввезений товар. Відомості про виробника і торговельну марку не є складовою митної вартості, а відповідач не зазначив, яким чином вони впливають на числове значення заявленої митної вартості.

Щодо посилань відповідача на те, що декларантом не надано сертифікат походження, надання якого передбачено п.4.3 контракту, суд зазначає, що такі є безпідставними. Як вбачається з матеріалів справи, сертифікат про походження товару №PL/MF/AR 0097110 від 28.11.2024, виданий уповноваженим органом Республіки Польща, подано разом з митною декларацією №24UA209230112888U1, про що вказано у гр.44 цієї декларації під кодом документа 0861 та що відображено і в самій картці відмови №UA209230/2024/003881 від 02.12.2024 у переліку документів, за результатами перевірки яких відмовлено у митному оформленні. Отже, відповідач послався на відсутність документа, який фактично був у нього наявний.

Стосовно посилань відповідача на те, що в товаросупровідних документах та фактурі відсутні відомості щодо умов поставки DAP Львів, суд зазначає таке. Умови поставки DAP місто Львів, Україна (Інкотермс 2010) погоджені сторонами у Додатку №1 від 14.10.2024 до контракту, який поданий митному органу під кодом 4103 гр.44 митної декларації. Ці умови зазначені і в гр.20 митної декларації, і в прайс-листі продавця від 14.10.2024. У гр.3 міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 28.11.2024 місцем доставки вантажу вказано м.Львів, Україна, що узгоджується з умовами поставки DAP Львів. Відсутність у самому інвойсі окремого застереження про умови поставки не є розбіжністю у розумінні ч.3 ст.53 МК України, оскільки такі умови погоджені окремим документом, який є невід`ємною частиною контракту, і не створює жодної невизначеності у числовому значенні митної вартості.

Суд звертає увагу на те, що за умовами поставки DAP (Delivered at Place поставка в місці призначення) продавець зобов`язаний доставити товар у погоджене місце призначення і несе всі витрати, пов`язані з таким перевезенням, а отже такі витрати вже включені у ціну товару. Відтак за цих умов поставки транспортні витрати не є окремою складовою митної вартості, яка додається до ціни договору відповідно до п.5, 6 ч.10 ст.58 МК України, і додаткового документального підтвердження не потребують. З огляду на це посилання відповідача на невідповідність умов поставки не має жодного впливу на числове значення заявленої митної вартості.

Стосовно доводів відповідача про те, що в експортній декларації країни відправлення №24PL402010000HI1B7 у графі умови поставки зазначено FCA-Rzeszow та що така декларація не містить відміток митних органів країни відправлення, суд зазначає таке.

Експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Тобто позивач, як імпортер, не є суб`єктом заповнення експортної декларації країни відправлення та не несе відповідальності за дії митних органів іноземних держав або за технічні особливості оформлення таких документів.

Крім того, згідно з положеннями ст.53 МК України, експортна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, які обов`язково підтверджують митну вартість. Цей документ має факультативний характер.

При цьому будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації, чи відсутність її зазначення, не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це може бути обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Європейського Союзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Наведений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 03.05.2023 у справі №140/6689/20.

Поряд з тим суд зауважує, що, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, відповідач повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність або відсутність відміток митних органів країни відправлення в експортній декларації впливає на визначення митної вартості.

Суд також враховує, що умови поставки, зазначені польським експортером у власній експортній декларації для цілей експортного оформлення, самі по собі не змінюють умов поставки, погоджених сторонами контракту, і не впливають на числове значення митної вартості, оскільки в експортній декларації №24PL402010000HI1B7 від 28.11.2024 зазначено ту саму загальну суму фактурної вартості товару 21658,23, той самий інвойс №ES2024/11-058, ту саму масу брутто 9259,79 кг, масу нетто 8915,65 кг, кількість вантажних місць 573 та кількість товару 12650 шт, що й у документах, поданих до митного оформлення в Україні. Отже, відомості експортної декларації країни відправлення не суперечать, а навпаки, підтверджують заявлену позивачем митну вартість.

Стосовно доводів відповідача про те, що згідно з інвойсом від 28.11.2024 №ES2024/11-058 вказано попередню оплату, проте платіжних документів не подано, а відсутність оплати за товар свідчить про його придбання на умовах відстрочення платежу та продажу товару в кредит, суд зазначає наступне.

Так, у гр.33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100592/2 від 02.12.2024 відповідач одночасно зазначив, що на вимогу митного органу декларантом надано, серед іншого, банківський платіжний документ. Матеріалами справи підтверджено, що таким документом є SWIFT-повідомлення від 21.10.2024 про переказ на користь STORM-GROUP Sp.z.o.o 79570,99 дол. США з призначенням платежу «попередня оплата за товар згідно з контрактом №ES2024/05/01 від 01.05.2024, проформи-інвойси №PRES2024/10-056, №PRES2024/10-057, №PRES2024/10-058, №PRES2024/10-059». Проформа-інвойс №PRES2024/10-059 від 17.10.2024 містить ті самі сім артикулів товару (TR710P, TR708, TR708P, 132540, 133450, 138050, 135550) з тими самими одиничними цінами, що й інвойс №ES2024/11-058 від 28.11.2024, за яким здійснювалося митне оформлення. Отже, факт попередньої оплати документально підтверджений, а твердження відповідача про придбання товару на умовах відстрочення платежу та продажу товару в кредит із покликанням на ч.2 ст.692 і ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України не ґрунтується на матеріалах митного оформлення.

Стосовно зауваження відповідача про те, що проформи-інвойси не містять інформації щодо умов поставки, суд зазначає, що воно не відповідає дійсності, оскільки прайс-лист від 14.10.2024, поданий разом з проформами, містить застереження про умови поставки DAP Львів. Більше того, проформа-інвойс за своєю природою є попереднім рахунком, що виставляється для здійснення передоплати, а умови поставки погоджені сторонами в Додатку №1 від 14.10.2024 до контракту.

Суд звертає увагу на те, що відповідач в оскаржуваному рішенні не вказував на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні або не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах; не встановив розбіжностей у числових значеннях ціни товару, його кількості чи ваги. З наведеного слідує, що висновки відповідача стосовно непідтвердження позивачем заявленої митної вартості зроблені на припущеннях.

Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, обмежившись відтворенням переліку, наведеного у ч.3, 4 ст.53 МК України, що ставить під сумнів проведення таких консультацій взагалі. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.

Стосовно застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості суд зазначає таке.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію з цінової бази даних, а саме МД №24UA100320438679U5 від 13.11.2024, за якою рівень митної вартості товару становить 5,70 дол. США за кілограм.

Суд вказує, що оскаржуване рішення не містить інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не навів опису та характеристик товару, взятого за основу, не зазначив його виробника, торговельної марки, обсягу партії, умов та комерційних рівнів поставки, не порівняв ці характеристики з характеристиками оцінюваного товару, а також прямо зазначив, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаросупровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо. Тобто не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалося на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

Суд також враховує, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24 та від 11.02.2026 у справі №560/2740/25, які в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII повинні враховуватися судом під час вирішення цього спору.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100592/2 від 02.12.2024 є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003881 від 02.12.2024 прийнята виключно на підставі та у зв`язку з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100592/2 від 02.12.2024, що зазначено у самій картці відмови, то визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості зумовлює протиправність і такої картки відмови, а тому вона також підлягає скасуванню.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 2 цієї норми регламентовано, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за пред`явлення цього позову сплатив судовий збір на загальну суму 8041,10 грн згідно з платіжною інструкцією №1831 від 30.05.2025.

За таких умов, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 8041,10 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 9000,00 грн.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу Адвокатським об`єднанням «ЛЮРЦ» на підставі договору про надання правової допомоги №б/н від 01.02.2023 та Додаткової угоди №18 від 26.05.2025 до цього договору.

Вид наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 08.07.2025 за договором про надання правової допомоги №б/н від 01.02.2023. Відповідно до цього акта витрати на правничу допомогу адвоката становлять 9000,00 грн та включають в себе: збирання в клієнта документів та їх аналіз 1 год 2000,00 грн; підготовка проєкту позовної заяви з відповідним обґрунтуванням 3 год 6000,00 грн; формування додатків до позовної заяви та організація їх подання до суду 0,5 год 1000,00 грн. Всього: 4,5 год на суму 9000,00 грн.

Проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищеним.

Так, предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними. Позовна заява за своїм змістом переважно відтворює норми законодавства та сталі правові висновки Верховного Суду у типовій категорії спорів про коригування митної вартості товарів, які не потребували значних затрат часу на їх опрацювання. Адвокат участі в судових засіданнях не брав, відповіді на відзив не подавав.

Більше того, вказана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд враховує також клопотання відповідача від 15.08.2025 про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якому наведено доводи про неспівмірність заявленої суми зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи.

За наведених обставин суд приходить висновку, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у 9000,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності та необхідності таких витрат, розумності їх розміру, а стягнення з відповідача спірних витрат у вказаному розмірі становитиме надмірний тягар для нього, що суперечить принципу їх розподілу.

Відтак, як наслідок, з урахуванням критеріїв пропорційності, підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в обсязі 3000,00 грн.

Керуючись ст.2, 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Енерджі Стар» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100592/2 від 02.12.2024.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/003881 від 02.12.2024.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства «Енерджі Стар» сплачений судовий збір у сумі 8041 (вісім тисяч сорок одна) гривня 10 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

5. У задоволенні іншої частини вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач Приватне підприємство «Енерджі Стар» (місцезнаходження: вул. Зелена, 301, м.Львів, 79066; ЄДРПОУ 41301760).

Відповідач Львівська митниця (місцезнаходження: вул. Костюшка Т., 1, м.Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна