Ухвала суду № 138998245, 14.08.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

14 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5082/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2025 року в неповному обсязі, а саме з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 14 травня 2025 року в загальній сумі 367 375,26 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В указаній ухвалі суд зазначив, що право на звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 18.07.2022, не було обмежене будь-яким строком, а тому до правовідносин за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 строк звернення до суду не застосовується.

Водночас суд дійшов висновку, що правовідносини за період з 19.07.2022 по 14.05.2025 виникли вже за нової редакції статті 233 КЗпП України, тому до них підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, початок перебігу якого належить пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер нарахованих та виплачених йому сум.

Оскільки на стадії відкриття провадження в матеріалах позову були відсутні докази ознайомлення позивача з розміром та складовими грошового забезпечення, як під час проходження служби, так і на час виключення зі списків особового складу, суд визнав передчасним вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду та витребував відповідні докази у відповідача.

10.08.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із витребуваними судом доказами.

У відзиві відповідач, серед іншого, зазначає про пропуск позивачем установленого законом строку звернення до суду та заперечує проти поновлення такого строку, вказуючи, що позивач був обізнаний про обсяг та характер належних йому виплат при звільненні, а отримання у квітні 2026 року відповіді на звернення не змінює моменту, з якого він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Перевіривши наведені доводи та дослідивши надані відповідачем докази, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, статтю 233 КЗпП України викладено у новій редакції.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України та зазначила, що правовідносини, які мали місце до 19.07.2022, регулюються статтею 233 КЗпП України у попередній редакції, тоді як до правовідносин, що виникли починаючи з 19.07.2022, застосовуються положення цієї статті у редакції Закону №2352-IX.

Верховний Суд також виходив із того, що у спорах про виплату всіх сум, належних особі при звільненні, початок перебігу тримісячного строку необхідно пов`язувати з моментом отримання особою достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер нарахованих та виплачених їй сум.

Суд при цьому враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25, обставини якої є подібними до спірних правовідносин у цій справі.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив з того, що грошовий атестат, який містить інформацію про суми, нараховані та виплачені особі при звільненні, є письмовим повідомленням у значенні частини другої статті 233 КЗпП України, навіть якщо нормативно визначений обсяг відомостей у такому документі не містить детальної розшифровки складових грошового забезпечення за попередні періоди служби.

Верховний Суд окремо відхилив підхід, за якого саме з дати отримання особою додаткової інформації бере початок перебігу тримісячного строку. Суд касаційної інстанції зазначив, що у встановлені законом три місяці належить включати і період від дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні, до вчинення особою будь-яких інших юридично значимих дій, спрямованих на отримання необхідної інформації та звернення до суду.

Таким чином, частина друга статті 233 КЗпП України встановлює тримісячний строк, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду. Необхідність додаткового з`ясування механізму розрахунку окремої складової сама по собі не дозволяє виключити період бездіяльності особи з перебігу цього строку.

Відповідачем до відзиву долучено грошовий атестат №11, оформлений стосовно ОСОБА_1 .

Зміст цього документа свідчить, що він містить відомості щодо складових грошового забезпечення позивача станом на час припинення служби, зокрема щодо окладу за спеціальним званням, посадового окладу, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію, премії та інших виплат.

У пункті 7 грошового атестата навпроти складової «індексація» зазначено суму 0,00 грн по 14.05.2025 включно.

Грошовий атестат №11 датований 09.05.2025 та містить особистий підпис ОСОБА_1 у графі «Правильність записів в атестаті, підтверджую».

Таким чином, на відміну від обставин, які існували на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, на цей час у матеріалах справи наявне документальне підтвердження ознайомлення позивача зі складовими його грошового забезпечення та відсутністю нарахованої індексації.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що саме грошовий атестат №11 є документом, з отриманням якого у позивача виникла об`єктивна можливість оцінити повноту проведеного з ним розрахунку та, в разі незгоди з ним, звернутися за судовим захистом.

Той факт, що грошовий атестат не містить детального математичного розрахунку можливої індексації-різниці або пояснення механізму застосування пункту 5 Порядку №1078, не спростовує наведеного висновку, оскільки у документі безпосередньо зазначено про відсутність нарахованої позивачу індексації станом на дату припинення служби.

При цьому отримання позивачем у квітні 2026 року відповіді відповідача на звернення щодо порядку нарахування індексації свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти додаткові дії з метою перевірки правильності проведених з ним розрахунків, та не змінює моменту початку перебігу строку звернення до суду.

Суд також оцінює посилання позивача у заяві про поновлення строку на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025.

Зазначеним Рішенням предметом конституційного контролю була частина перша статті 233 КЗпП України, якою встановлювався загальний тримісячний строк звернення працівника до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Натомість у цій справі спірні правовідносини в частині виплат, право на які виникло після 19.07.2022, оцінюються з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, яка містить спеціальне правило щодо тримісячного строку у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, та пов`язує його початок з одержанням письмового повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми.

Частина друга статті 233 КЗпП України предметом конституційного контролю у справі, за результатами якої ухвалено Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025, не була та неконституційною не визнавалася.

Більше того, у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25, тобто вже після ухвалення Конституційним Судом України Рішення №1-р/2025, Верховний Суд застосував саме частину другу статті 233 КЗпП України у спорі щодо грошового забезпечення особи, звільненої зі служби цивільного захисту, та визнав грошовий атестат належним письмовим повідомленням про нараховані і виплачені при звільненні суми.

Таким чином, наведене позивачем Рішення Конституційного Суду України не усуває необхідності застосування у спірних правовідносинах частини другої статті 233 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що із цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише у липні 2026 року, тобто після спливу встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України тримісячного строку в частині позовних вимог, що стосуються грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 14.05.2025.

При цьому зазначені позивачем у заяві про поновлення строку обставини ґрунтуються передусім на твердженні про те, що письмового повідомлення щодо розміру нарахованої та виплаченої індексації при звільненні він не отримував та про можливе порушення свого права дізнався лише після отримання відповіді на адвокатський запит.

Однак такі твердження не узгоджуються з наданим відповідачем грошовим атестатом №11, який містить відомості про складові грошового забезпечення, у тому числі про індексацію у розмірі 0,00 грн, та особистий підпис позивача про підтвердження правильності внесених до нього записів.

Отже, наведені у поданій разом із позовом заяві обставини не можуть бути визнані достатніми для висновку про дотримання позивачем установленого законом строку звернення до суду в частині вимог за період з 19.07.2022 по 14.05.2025.

Згідно зі статтею 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, застосовуються визначені Кодексом наслідки пропуску строку звернення до суду.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку обставин, які можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Такі обставини підлягають оцінці судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наведених особою доводів та поданих на їх підтвердження доказів.

Поважними можуть бути визнані обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасній реалізації права на звернення до суду, не залежали від волевиявлення особи та були пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії.

З урахуванням того, що на час відкриття провадження у справі суд не мав у своєму розпорядженні грошового атестата №11 та інших документів, які підтверджували ознайомлення позивача зі складовими проведеного з ним розрахунку, а такі докази були надані відповідачем уже після відкриття провадження, суд вважає за необхідне надати позивачу можливість зазначити інші підстави для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 по 14.05.2025, та надати докази на підтвердження таких обставин.

Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу десятиденного строку для усунення зазначеного недоліку.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Запропонувати позивачу у встановлений судом строк надати заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 14.05.2025, із наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Роз`яснити позивачу, що у разі неподання у встановлений строк відповідної заяви або якщо наведені ним підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, позовна заява у відповідній частині підлягатиме залишенню без розгляду відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК